Постанова № 37628817, 28.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 лютого 2014 року № 826/17316/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірінговий центр «Ай.Бі.Тек»до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 14526552207 від 12.07.2013 та № 0000302220 від 08.10.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжинірінговий центр «Ай.Бі.Тек» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 14526552207 від 12.07.2013 та № 0000302220 від 08.10.2013.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Позивачу було нараховано податкові зобов'язання за результатами позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських відносин з ТОВ «Багатопрофільне підприємство «Флокс» за лютий, березень 2012 року, ТОВ «Норт Вуд» за липень 2012 року, ТОВ «Машпромсервіс» за липень, серпень 2011року, ТОВ «Універсал Імпекс Фудс» за вересень 2011 року та ТОВ «ЄКГ Ассістантс» за жовтень 2011 року. Підставою для нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток є висновок податкового органу про відсутність фактичного здійснення операцій між позивачем та ТОВ «Багатопрофільне підприємство «Флокс», ТОВ «Норт Вуд», ТОВ «Машпромсервіс», ТОВ «Універсал Імпекс Фудс» та ТОВ «ЄКГ Ассістантс».

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу, зазначає, що у період, який перевірявся податковим органом, мав фінансово - господарські відносини з ТОВ «Багатопрофільне підприємство «Флокс», ТОВ «Норт Вуд», ТОВ «Машпромсервіс», ТОВ «Універсал Імпекс Фудс» та ТОВ «ЄКГ Ассістантс» за договорами укладеними з ними, які за твердженням позивача, мали реальний характер, та за якими було виконано роботи використані ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

У судовому засіданні 13.02.2014 представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду 04.12.2013 надав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях та наведені його представником під час судового засідання аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 30/26-55-22-07/32072453 від 01.07.2013, інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки представником відповідача не наведено.

У судове засідання 13.02.2014 представник відповідача не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

У відповідності до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представника позивача, з'ясувавши, що немає потреби заслухати свідків та експерта, ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 14.06.2013 по 20.06.2013 Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на підставі наказу № 90 від 14.06.2013 було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр «Ай.Бі.Тек» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських відносин з ТОВ «Багатопрофільне підприємство «Флокс» за лютий, березень 2012 року, ТОВ «Норт Вуд» за липень 2012 року, ТОВ «Машпромсервіс» за липень, серпень 2011 року, ТОВ «Універсал Імпекс Фудс» за вересень 2011 року та ТОВ «ЄКГ Ассістантс» за жовтень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 30/26-55-22-07/32072453 від 01.07.2013, яким, зокрема, встановлено порушення статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.4, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в період що перевірявся на загальну суму 338 716,00 грн., та підпункту 14.1.27, пункту 138.2, підпункту 138.10.2 (г) пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в період що перевірявся на загальну суму 286 299,00 грн.

12.07.2013 на підставі акту перевірки № 30/26-55-22-07/32072453 від 01.07.2013 було винесено податкові повідомлення-рішення № 14426552207 яким було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 347 239,00 грн. в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 60 940,00 грн. та № 14526552207 яким було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 508 074,00 грн. в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 169 358,00 грн.

ТОВ «ІЦ «Ай.Бі.Тек» до Головного управління Міндоходів у місті Києві подало скаргу на податкові повідомленнями-рішеннями № 14426552207 від 12.07.2013 та № 14526552207 від 12.07.2013, яка рішенням про результати розгляду первинної скарги № 4845/10/26-15-10-04 від 01.10.2013 податкове повідомлення-рішення № 14526552207 від 12.07.2013 залишає без змін, а № 14426552207 від 12.07.2013 скасовує в частині застосованих штрафних санкцій по податку на прибуток у розмірі 30 470,00 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишає без змін та 08.10.2013 винесено нове податкове повідомлення-рішення № 0000302220 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 347 239,00 грн. в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 30 470,00 грн.

ТОВ «ІЦ «Ай.Бі.Тек» до Міністерства доходів і зборів України була подана повторна скарга на податкові повідомлення - рішення № 0000302220 від 08.10.2013 та № 14426552207 від 12.07.2013, яка рішенням про результати розгляду повторної скарги №13953/6/99-99-10-01-15 від 25.10.2013 залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.

ТОВ «ІЦ «Ай.Бі.Тек» не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями № 0000302220 від 08.10.2013 та № 14426552207 від 12.07.2013, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем з ТОВ «Багатопрофільне підприємство «Флокс», ТОВ «Норт Вуд», ТОВ «Машпромсервіс», ТОВ «Універсал Імпекс Фудс» та ТОВ «ЄКГ Ассістантс» реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ «Багатопрофільне підприємство «Флокс» за договорами про надання послуг №686/С/10 від 17.01.2012, № 27/02/12 від 06.02.2012, 28/02/12 від 06.02.2012, договорами субпідряду № 780/5/С2 від 30.01.2012, № 776/1/С1 від 15.02.2012, № 704/1/С від 24.02.2012, № 1010/1/С від 07.03.2012, № 788/3/4/6/С від 27.02.2012, № 776/5/С1 від 20.01.2012, № 776/2/3/4/6/8/С від 02.03.2012, договорами на виконання робіт № ІЦ-1002/1/12 від 01.02.2012, № ІЦ-1000/1/12 від 01.02.2012, № ІЦ-1001/1/12 від 01.02.2012, з ТОВ «Норт Вуд» за договорами субпідряду № 1011/С4 від 25.07.2012, № 07/01/С2 від 06.07.2012 з ТОВ «Універсал Імпекс Фудс» за договорами субпідряду № 697/5/С/1 від 05.05.2011, № 741/5/С/1 від 14.05.2011, № 741/К/С від 29.07.2011 з ТОВ «ЄКГ Ассістантс» за договором про надання послуг № 10/2/2011 від 21.09.2011, № 11/1/2011 від 11.10.2011, а факт надання послуг підтверджується складеними актами виконаних робіт, актами приймання-передачі, договірними цінами та виписаними податковими накладними.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ «Багатопрофільне підприємство «Флокс», ТОВ «Норт Вуд», ТОВ «Машпромсервіс», ТОВ «Універсал Імпекс Фудс» та ТОВ «ЄКГ Ассістантс» не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ним не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем з ТОВ «Багатопрофільне підприємство «Флокс», ТОВ «Норт Вуд», ТОВ «Машпромсервіс», ТОВ «Універсал Імпекс Фудс» та ТОВ «ЄКГ Ассістантс».

Необґрунтованість посилань відповідача на акт складений за результатами перевірки ТОВ «Багатопрофільне підприємство «Флорс» №623/22-214/16395851 від 14.12.2012 зумовлюється тим, що як вбачається з змісту зазначеного акту, копія якого наявна в матеріалах справи, при його складанні не здійснювалось дослідження фінансового - господарських відносин між позивачем та ТОВ «Багатопрофільне підприємство «Флорс».

Щодо посилань відповідача на акти про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЄКГ «Ассістантс» № 949/23-4/37403560 від 22.02.2012, ТОВ «Машпромсервіс» акт № 63/23-7/30401608 від 11.01.2012, ТОВ «Норт Вуд» акт № 114/22-5/37015143 від 25.09.2012, ТОВ «Універсал Імпекс Фудс» акт № 977/22-11/34257949 від 20.11.2012 суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджених наказом державної податкової адміністрації України №236 від 22.04.2011 у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово - господарських відносин суб'єктів господарювання.

Таким чином, акти № 949/23-4/37403560 від 22.02.2012, № 63/23-7/30401608 від 11.01.2012, № 114/22-5/37015143 від 25.09.2012, № 977/22-11/34257949 від 20.11.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЄКГ «Ассістантс», ТОВ «Машпромсервіс», ТОВ «Норт Вуд», ТОВ «Універсал Імпекс Фудс», не можуть бути належними доказами на підтвердження допущення позивачем порушення норм податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ЄКГ «Ассістантс», ТОВ «Машпромсервіс», ТОВ «Норт Вуд», ТОВ «Універсал Імпекс Фудс».

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з ТОВ «Багатопрофільне підприємство «Флокс» за договорами про надання послуг №686/С/10 від 17.01.2012, № 27/02/12 від 06.02.2012, 28/02/12 від 06.02.2012, договорами субпідряду № 780/5/С2 від 30.01.2012, № 776/1/С1 від 15.02.2012, № 704/1/С від 24.02.2012, № 1010/1/С від 07.03.2012, № 788/3/4/6/С від 27.02.2012, № 776/5/С1 від 20.01.2012, № 776/2/3/4/6/8/С від 02.03.2012, договорами на виконання робіт № ІЦ-1002/1/12 від 01.02.2012, № ІЦ-1000/1/12 від 01.02.2012, № ІЦ-1001/1/12 від 01.02.2012, з ТОВ «Норт Вуд» за договорами субпідряду № 1011/С4 від 25.07.2012, № 07/01/С2 від 06.07.2012 з ТОВ «Універсал Імпекс Фудс» за договорами субпідряду № 697/5/С/1 від 05.05.2011, № 741/5/С/1 від 14.05.2011, № 741/К/С від 29.07.2011 з ТОВ «ЄКГ Ассістантс» за договором про надання послуг № 10/2/2011 від 21.09.2011, № 11/1/2011 від 11.10.2011 відповідачем суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Багатопрофільне підприємство «Флокс», ТОВ «Норт Вуд», ТОВ «Машпромсервіс», ТОВ «Універсал Імпекс Фудс» та ТОВ «ЄКГ Ассістантс» мали реальний товарний характер.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Багатопрофільне підприємство «Флокс» за договорами про надання послуг №686/С/10 від 17.01.2012, № 27/02/12 від 06.02.2012, 28/02/12 від 06.02.2012, договорами субпідряду № 780/5/С2 від 30.01.2012, № 776/1/С1 від 15.02.2012, № 704/1/С від 24.02.2012, № 1010/1/С від 07.03.2012, № 788/3/4/6/С від 27.02.2012, № 776/5/С1 від 20.01.2012, № 776/2/3/4/6/8/С від 02.03.2012, договорами на виконання робіт № ІЦ-1002/1/12 від 01.02.2012, № ІЦ-1000/1/12 від 01.02.2012, № ІЦ-1001/1/12 від 01.02.2012, з ТОВ «Норт Вуд» за договорами субпідряду № 1011/С4 від 25.07.2012, № 07/01/С2 від 06.07.2012 з ТОВ «Універсал Імпекс Фудс» за договорами субпідряду № 697/5/С/1 від 05.05.2011, № 741/5/С/1 від 14.05.2011, № 741/К/С від 29.07.2011 з ТОВ «ЄКГ Ассістантс» за договором про надання послуг № 10/2/2011 від 21.09.2011, № 11/1/2011 від 11.10.2011 в ході судового розгляду справи судом було встановлено, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що у позивача було право на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по операціях з ТОВ «Багатопрофільне підприємство «Флокс», ТОВ «Норт Вуд», ТОВ «Машпромсервіс», ТОВ «Універсал Імпекс Фудс» та ТОВ «ЄКГ Ассістантс» за вказаними договорами.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем надано оригінал платіжних доручень про сплату судового збору у сумі 4588,00 грн.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві №14526552207 від 12.07.2013 та №0000302220 від 08.10.2013

3.Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр «Ай.Бі.Тек» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 4588,00 грн. (чотири тисячі вісімдесят вісім грн.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов