Рішення № 37628079, 11.03.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 березня 2014 р. Справа № 902/1727/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Мельника П.А., при секретарі судового засідання Віннік О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК Автогазінвест" 19602, Черкаська область, Черкаський район, с.Руська Поляна, вул.Шраменка, 53

до:Приватного підприємства "Газо - Мер" юр. адреса: 21018, м.Вінниця, вул.Литвиненко, 31А; фактична адреса: 21009, м.Вінниця, просп.Коцюбинського, 76, 3-й поверх

про стягнення 128 567,19 грн. згідно договору поставки №1-16/07/13 від 16.07.2013р.

Представники сторін не з''явились

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК Автогазінвест" до Приватного підприємства "Газо - Мер" про стягнення 128 569,19 грн. згідно договору поставки №1-16/07/13 від 16.07.2013р., з яких: 113511,04 грн. основної заборгованості, 12233,12 грн. пені та 2823,03 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 27.12.13 р. порушено провадження у справі та призначено засідання на 20.01.14 р.

Ухвалою суду від 20.01.14 р. за клопотанням позивача розгляд справи відкладено до 05.03.14 р.

05.03.14 р. під розписку сторін в судовому засіданні оголошено перерву до 11.03.14 р.

Сторони в судове засідання не з''явились, причини неявки суду не повідомили. При цьому, відповідач до суду письмового відзиву не надав.

Зважаючи на строк розгляду справи, передбачений ст.69 ГПК України, справа розглядається в порядку ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до умов Договору поставки № 1-16/07/13 від 16.07.2013р., укладеного між ТОВ "ТПК Автогазінвест" (Постачальник) та ПП "Газо-Мер" (Покупець) (далі по тексту - "Договір"), Постачальник протягом строку дії цього Договору зобов'язується поставляти та передавати через належну йому мережу АГНКС у власність (повне господарське відання) Покупця та/або Клієнтів на підставі смарт-карток стиснений природній газ(метан) надалі іменований "Пальне", або "Товар", що відповідає державним стандартам, в кількості, замовленій Покупцем (Клієнтами), а Покупець/Клієнти зобов'язуються приймати пальне на АГНКС; Покупець зобов'язується безпосередньо оплатити Постачальникові вартість Пального поставленного на умовах цього Договору Покупцеві та/або Клієнтам.

На виконання умов договору, Постачальник передає Покупцеві (його довіреним особам) Пальне (метан).

Відповідно до п. 7.1. Договору поставки № 1-16/07/13 від 16.07.2013р. оплата за пальне здійснюється шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку Покупця на розрахунковий рахунок Постачальника щопонеділка до 18 год. 00хв.

Протягом строку дії договору відповідач неодноразово допускав прострочення розрахунків за отриманий товар за договором, про що свідчать звіти Р08-терміналу та банківські виписки про здійснення оплати, договори про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Станом на день звернення з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем з оплати за поставлене пальне становить 113 511, 04 грн., що підтверджено актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.12.13 р.

Окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 2823,03 грн. річних за період з 02.08.2013р. - 12.12.2013р. та 12233,12 грн. пені за цей же період.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з укладеного договору від 16.07.2013 р. №1-16/07/13, між сторонами склались правовідносини щодо постачання природного газу, що регулюються параграфом 3 глави 54, главою 63 Цивільного кодексу України "Поставка" та главою 32 Господарського кодексу України.

Частинами 1,2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 252 ЦК України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч. 1 ст. 253 ЦК України).

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у встановлений строк, він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони обумовили, що за несвоєчасну оплату відпущеного пального у строки, зазначені в п. 7.2. Договору Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, ще й пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період її нарахування від суми заборгованості за кожен день прострочення (п.9.2.).

Надані позивачем розрахунки пені та 3-х відсотків річних здійснені відповідно до умов договору та чинного законодавства, відтак, підлягають задоволенню.

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів погашення заборгованості за спожитий природний газ у повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 113511,04 грн. основної заборгованості, 12233,12 грн. пені та 2823,03 грн. 3% річних за весь час прострочення є обгрунтованими, заявленими правомірно та підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

При розподілі судового збору суд також враховує положення, яке міститься в п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" згідно якого сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

В даному випадку позивачу слід повернути 228,60 грн. надмірно сплаченого судового збору виходячи з того, що ціна позову при зверненні до суду визначена в сумі 128567,19грн., розмір сплаченого судового збору повинен становити 2571,34 грн., а сплачено 2799,94 грн. (платіжне доручення № 1929 від 10.12.2013 року).

Повертаючи судовий збір позивачу судом враховано положення п.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" відповідно до якого питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається: в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Газо - Мер" (юр. адреса: 21018, м.Вінниця, вул.Литвиненко, 31А; фактична адреса: 21009, м.Вінниця, просп.Коцюбинського, 76, 3-й поверх, код ЄДРПОУ 38394813) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК Автогазінвест" (19602, Черкаська область, Черкаський район, с.Руська Поляна, вул.Шраменка, 53, код ЄДРПОУ 34363413) 113511,04 грн. боргу, 12233,12 грн. пені, 2823,03 грн. 3% річних та 2571,34 грн. судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ТПК Автогазінвест" (19602, Черкаська область, Черкаський район, с.Руська Поляна, вул.Шраменка, 53, код ЄДРПОУ 34363413) суму зайво сплаченого судового збору у розмірі 228,60 грн., сплаченого згідно платіжного доручення №1929 від 10.12.13 р., оригінал якого знаходиться в матеріалах господарської справи №902/1727/13.

4. Дане рішення засвідчене підписом судді та гербовою печаткою суду є підставою для повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "ТПК Автогазінвест" (19602, Черкаська область, Черкаський район, с.Руська Поляна, вул.Шраменка, 53, код ЄДРПОУ 34363413) із Державного бюджету України судового збору в розмірі 228,60 грн., сплаченого згідно платіжного доручення №1929 від 10.12.13 р.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення надіслати сторонам рекомендованим листом (відповідачу - на дві адреси).

Повне рішення складено 14 березня 2014 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 19602, Черкаська область, Черкаський район, с.Руська Поляна, вул.Шраменка, 53

3,4 - відповідачу юр. адреса: 21018, м.Вінниця, вул.Литвиненко, 31А; фактична адреса: 21009, м.Вінниця, просп.Коцюбинського, 76, 3-й поверх