Рішення № 37623788, 11.03.2014, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/14220/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 березня 2014 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Гуденко О.А.,

при секретарі Аслановій Е.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Грандфінресурс» про визнання договору недійсним та повернення сплачених коштів, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства «Грандфінресурс» (далі ПП «Грандфінресурс»), в якому просить визнати недійсним Договір №221804 від 04 жовтня 2013 року, укладений між ними , стягнути з відповідача на її користь 8 750 грн., сплачених за договором коштів, а також 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 04 жовтня 2013 року вона як Учасник договору уклала з ПП «Грандфінресурс» як Адміністратор за договором оспорюваний договір, згідно з яким відповідач зобов'язався вчинити від імені та за рахунок Учасника (позивачки) певні юридичні дії, спрямовані на отримання Учасником грошової суми у позику на умовах діяльності програми «Альянс України». Відповідно до умов договору компанія може надати їй кредит у розмірі 250 000 грн. під 3 % річних на строк 180 місяців. Обов'язковою умовою для отримання грошей є оплата першого внеску в розмірі 87500 грн. Кредитні кошти їй пообіцяли перерахувати через 10 днів, однак, в обумовлений термін грошей вона не отримала, було роз'яснено, що позику отримає лише той клієнт фірми, який здійснить найбільшу кількість щомісячних платежіві надійде його черга у списку зареєстрованих учасників. За наполяганням працівника відповідача ОСОБА_1 зазначила, що гроші потрібні "на розвиток бізнесу", тоді як не є підприємцем ініким бізнесом не займається, а фактично гроші були необхідні на придбання автомобіля та ремонт квартири . Після відмови в наданні позики вона зрозуміла, що укладений договір за своїм змістом є пірамідальною схемою. Позивачка зазначає, що укладений договір не відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», якою заборонена нечесна підприємницька практика, яка вводить споживача в оману, зокрема така, як утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем.

Позивачка надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просила позов задовольнити.

ПП «Грандфінресурс» у судове засідання не направив свого представника, проте на адресу суду надійшло заперечення проти задоволення позову, в якому відповідач зазначив, що спірні правовідносини не підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів», а тому доводи позивача є необґрунтованими. Крім того, зазначав, що вид послуг, які надає ПП «Грандфінресурс» відноситься до господарських комерційних послуг, пов'язаних із контролем та посередництвом між учасниками програми «Альянс Україна» і така форма адміністрування, яку здійснює відповідач не підпадає під регулювання Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» і не підлягає ліцензуванню.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 213 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 04 жовтня 2013 року позивач уклав з ПП «Грандфінресурс» договір №221804, згідно з яким відповідач зобов'язався вчинити від імені позивача та за його рахунок певні юридичні дії, спрямовані на отримання відповідної суми у позику на умовах діяльності програми «Альянс України».

Згідно п.1.1 договору адміністратор за згодою учасника, зобов'язується вчинити від імені та за рахунок учасника певні юридичні дії, спрямовані на придбання товару, або відповідної суми позики, зазначеної у додатку № 1 до даного договору, на умовах діяльності програми «Альянс Україна», що міститься в додатку №2, який є невід'ємною частиною цього договору, у тому числі сформувати реєстр учасників, забезпечити його адміністрування, організувати та проводити захід по розподілу грошового фонду, надати учаснику відповідну суму позики.

Відповідно до п.п. 2.1.1, 2.1.2 договору учасник системи повинен сплатити одноразовий комісійний внесок у день підписання сторонами даного договору та адміністративний платіж, який сплачується не пізніше 15 календарних днів з моменту отримання дозволу; своєчасно, не пізніше 15 числа кожного місяця, сплачує загальний платіж, який включає чистий внесок, за рахунок якого адміністратор здійснює оплату вартості товару чи надає відповідні суми у позику, та адміністративні витрати, що є платою за послуги адміністратора з організації діяльності програми. Учасник доручив Адміністратору використовувати суми Чистих внесків для формування Фонду Реєстру та його розподілу, а також здійснювати оплату Товару на користь Учасників реєстру чи надавати відповідні суми у позику.

Згідно п.1.3 Додатку № 2 до Договору передбачено, що послуги, які є предметом Договору, надаються шляхом формування реєстрів Учасників Програми «Альянс Україна», метою яких є придбання Товару, або відповідної суми у позику, зазначеного у Додатку № 1 до Договору. Учаснику присвоюється номер реєстру. Відповідно до п. 3.1. Додатку № 2 Учасник зобов'язується щомісяця сплачувати Загальний або Мінімальний платіж на зазначений Адміністратором поточний рахунок. Статтею 4 Додатку № 2 визначено, що коли Фонд реєстру є достатнім, у відповідності до ст. 1 Договору, Адміністратор організовує комітет по розподілу грошового фонду. Тобто після сплатиУчасником визначеної суми він набуває право на отримання грошових коштів у позику.

Виконання послуг відповідачем полягає в тому, що учасник сплачує передбачені договором кошти, а ПП «Грандфінресурс» формує реєстри Учасників програми «Альянс Україна», метою яких є придбання товару або відповідної суми у позику, зазначеного у Додатку № 1 до Договору. Учаснику присвоюється номер реєстру. Коли Фонд реєстру є достатнім, адміністратор організовує комітет по розподілу грошового фонду (ст. 4 Додатку №2 до договору). Участник набуває право брати участь у найближчому заході по розподілу грошового фонду після сплати чергового загального платежу(п.4.1 ст.4 Додатку №2 до договору). Дозволи на отримання товару або відповідних сум у позику надаються у кількості, встановленій адміністратором, із врахуванням Фонду Реєстру, сформованого не пізніше двох днів до дати проведення Заходу(п.4.3 ст.4 Додатку №2 до договору).

Договір не містить строків та (або) термінів отримання учасником товару/позики, не передбачає будь-якої відповідальності ПП «Грандфінресурс» за невиконання умов договору та будь-яких гарантій отримання учасником товару/позик. Натомість договором передбачено, що у випадку неналежного виконання умов договору або не сплати запропонованих адміністратором платежів, учасник позбавляється права на придбання товару/позики, втрачає сплачений адміністративний платіж і позбавляється права на участь у наступному найближчому заході.

Таким чином, позивач сплачував кошти за можливість одержання права на отримання позики, що ПП «Грандфінресурс» без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на отримання позики одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи.

На виконання умов зазначеного договору позивачка сплатила на користь ПП «Грандфінресурс» комісійний внесок у розмірі 8750 грн., що підтверджується квитанцією від 04.10.2013 року з зазначенням призначення платежу.

Із умов договору вбачається, що ОСОБА_1 сплачувала зазначені кошти не за гроші, які вона мала намір отримати у позику, а за дозвіл отримати позику. Передбачувана позика сплачується із коштів учасників групи і ні договір, ні умови програми «Альянс Україна» не передбачають залучення власних коштів товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

У разі, якщо споживач сплачував кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару чи отримання певних послуг , а суб'єкт підприємницької діяльності без залучення власних коштів формував групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на отримання послуги одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності відповідної системи, укладений між сторонами договір не є угодою про посередницьку діяльність; діяльність підприємця з реалізації такої системи є такою, що вводить споживача в оману (постанова Верховного суду України від 23 травня 2012 року у справі №6-35 цс 12).

Враховуючи, що при укладені договору ПП «Грандфінресурс» діяло недобросовісно, внаслідок здійснення нечесної підприємницької практики, яка полягає у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми, позовна вимога про визнання недійсним зазначеного Договору укладеного між позивачем та відповідачем підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи, що на виконання умов договору №221804 позивач сплатив на користь ПП «Грандфінресурс» комісійний внесок у розмірі 8 750 грн., то дані грошові кошти підлягають поверненню позивачу.

Що стосується заперечень відповідача стосовно того, що на взаємовідносини сторін не поширюється ЗУ "Про захист прав споживачів", оскільки метою отримання грошових коштів були не споживчі потреби, не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки спростовується матеріалами справи. Так, з пояснень позивача вбачається, що про мету отримання коштів "розвиток бізнесу" зазначила за вказівкою уповноваженої особи ПП "Грандфінресурси", але мала на меті використання цих коштів на споживчі цілі. Витяг з Єдиного державного С.В. свідчить, що ОСОБА_1 не зареєстрована як особа, яка займається підприємницькою діяльністю.

Згідно ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

За такого, суд дійшов висновку, що умови оспорюваного договору є несправедливими та непрозорими, унаслідок чого утворюється істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків на шкоду споживачеві, і що ПП «Грандфінресурс» здійснює нечесну підприємницьку практику, оскільки фонди групи з придбання товару/позики формуються виключно за рахунок внесків інших клієнтів системи, без залучення коштів товариства, а розподіл коштів фонду групи між клієнтами являє собою реалізацію діяльності пірамідальної схеми. Недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів із метою реалізації діяльності пірамідальної схеми, установлена ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 N 9, вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.

Щодо відшкодування моральної шкоди, загальні положення про її відшкодування закріплені ст.ст. 23,1167 ЦК України.

Відповідно до положень Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках передбачених ЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

У ст. 1 ЗУ «Про відповідальність за шкоду,завдану внаслідок дефекту продукції» в ред. від 19.05.2011 р., ст.711 ЦК України визначено поняття шкоди -як завдані внаслідок дефекту продукції каліцтво, інше ушкодження здоровя або смерть особи, пошколдження або знищення будь-якого обєкта права власності , за винятком самої продукції, що має дефект.

Таким чином, з аналізу цих норм, а також параграфу 3 глави 82 ЦК України випливає, що у спорах про захист прав споживачів діюче цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо така завдана майну споживача або шкода спричинена життю або здоров'ю споживача, що позивачем не доведено.

Згідно з вимогами ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди. Укладений між сторонами договір не передбачає відшкодування моральної шкоди у разі порушення умов його виконання.

За такого, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.

Отже позов підлягає частковому задоволенню. На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений при подачі позову, у розмірі 176,70 грн., а на користь держави - 181 грн. 60 коп. Суми недоплаченого при подачі позову судового збору.

Керуючись ст. ст. 3, 57-61, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір №221804 від 04 жовтня 2013 року, укладений між Приватним підприємством «Грандфінресурс» та ОСОБА_1.

Стягнути з Приватного підприємства «Грандфінресурс»(код 31469012) на користь ОСОБА_1 8750 грн., сплачених за договором №221804 коштів та 176 грн. 70 коп. судового збору.

Стягнути з Приватного підприємства «Грандфінресурс» (код 31469012) на користь держави 181 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва.

Суддя Гуденко О.А.