Постанова № 37622330, 25.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 1570/5362/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Федусика А.Г.,

Градовського Ю.М.,

при секретарі судового засідання - Худик С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автодор» до Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дії та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

06.09.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Автодор» (далі - ТОВ «Автодор») звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ) про визнання протиправними дій щодо проведення позапланової виїзної перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.08.2012р. № 0001382200 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 272 029 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 220 829 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 51 200 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що доводи ДПІ про нереальність господарських операції по поставці товару від ТОВ «Родеф», ПП «Одеська будівельна компанія», ПП «Клин-Маркет», ТОВ «Таверс», ТОВ «Олдеко», є неправомірними, оскільки позивач отримав товар та використав в своїй господарській діяльності.

ДПІ заперечувала проти позову та зазначала, що в порушення п.п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України позивач безпідставно включив до податкового кредиту суму ПДВ по господарськім операціям з зазначеними контрагентами протягом 2010-2011 років. До таких висновків ДПІ прийшла внаслідок наявності податкової інформації про те, що усі операції купівлі-продажу за участю ТОВ «Родеф», ПП «Одеська будівельна компанія», ПП «Клин-Маркет», ТОВ «Таверс», ТОВ «Олдеко» підпадають під ознаки нікчемності. Посилаючись на законність та правомірній дій органу ДПІ при складанні акту перевірки та прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення, представник ДПІ просив у позові відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року позов задоволений частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 13.08.2012р. № 0001382200. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ДПІ ставить питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права та неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для вирішення справи.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлені та вбачається з матеріалів справи наступні обставини.

ТОВ «Автодор» (код ЄДРПОУ 13888197) 31.03.1993р. зареєстровано виконавчим комітетом Іллічівської міської ради, взято на податковий облік в органах державної податкової служби, на момент перевірки перебуває на обліку відповідача.

В період з 24 по 26 липня 2012р. працівником ДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Автодор» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків: ТОВ «Родеф» за жовтень 2011р., ПП «Одеська будівельна компанія» за серпень-жовтень, грудень 2010р., березень 2011р., ПП «Клин-Маркет» за серпень, вересень 2010р., січень 2011р., ТОВ «Таверс» за вересень 2011р., ТОВ «Олдеко» за жовтень, листопад 2011р., їх реальності та повноти відображення в обліку за відповідні періоди, за наслідками якої 02.08.2012 року складений акт № 1349/22-0302/01/13888197.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем:

- пп. «а» п.198.1 - п.198.3,198.6 ст.198 ПК України, яке сталося через не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Родеф» у жовтні 2011р. на суму ПДВ - 66 072,34 грн., ПП «Одеська будівельна компанія» у серпні-жовтні, грудні 2010р., березні 2011р. на суму ПДВ - 22 177,28 грн., ПП «Клин-Маркет» у серпні, вересні 2010р., січні 2011р. на суму ПДВ - 75 039 грн., ТОВ «Таверс» у вересні 2011р. на суму ПДВ - 6 671 грн., ТОВ «Олдеко» у жовтні, листопаді 2011р. на суму ПДВ - 50 871,50 грн.

В обґрунтування своїх доводів ДПІ в акті перевірки зазначала, що в зв'язку з неможливістю встановити наявність умов для ведення господарської діяльності зазначеними контрагентами, що підтверджується актами перевірки цих підприємств відповідно № 545/22-1/32780383 від 18.04.2012 року, № 580/23-5/34319643 від 07.04.2011р, № 296/23-513/34319643 від 15.03.2011р., № 21165/7/23-512 від 11.04.2011р., № 10469/7/23-5 від 24.02.2012, № 70828/7/23-5 від 14.12.2011р., усі операції купівлі-продажу за участю ТОВ «Родеф», ПП «Одеська будівельна компанія», ПП «Клин-Маркет», ТОВ «Таверс», ТОВ «Олдеко» підпадають під ознаки нікчемності. Оскільки податковий кредит ТОВ «Автодор» у 2010-2011 роках в розмірі 220 829 грн. сформований за рахунок зазначених постачальників, він підлягає зменшенню на цю суму.

За висновками акту перевірки 13.08.2012 року ДПІ винесла податкове повідомлення-рішення № 0001382200 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 272 029 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 220 829 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 51 200 грн.

Задовольняючи позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції не погодився з позицією ДПІ, зазначаючи, що податковим органом не надано до суду доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ «Родеф», ПП «Одеська будівельна компанія», ПП «Клин-Маркет», ТОВ «Таверс», ТОВ «Олдеко», або невідповідність змісту укладеного між ними договорів дійсним намірам сторін. Дані актів перевірок зазначених контрагентів позивача не можуть бути безумовною підставою для встановлення факту порушень з боку ТОВ «Автодор».

Судова колегія частково не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Порядок формування та нарахування податкового кредиту за період, що перевірявся визначається ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.198 ПК України.

Виходячи зі змісту наведених норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції (оскільки податковий кредит складається з сум податку, сплачених у зв'язку з придбанням або виготовленням товару, умова придбання або виготовлення товару є обов'язковою та підлягає доказуванню); 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем формально дотримані вимоги податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Родеф», ПП «Одеська будівельна компанія», ПП «Клин-Маркет», ТОВ «Таверс», ТОВ «Олдеко» по отриманню товару, який підтверджений податковими та видатковими накладними.

При цьому, колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

На підтвердження господарської операції з ТОВ «Родеф» на отримання бітуму дорожнього протягом жовтня 2011р. позивачем, крім податкових та видаткових накладних, надано копію договору поставки від 25.06.2011р. № 25/06, копії товарно-транспортних накладних, відповідно до яких товар поставлявся автопідприємством ТОВ«Імекс Груп», паспорт № 1346 від 29.09.2011р., відповідно до якого поставлений бітум відповідає ДСТУ 4044-2001, сертифікат відповідності на поставлений товар, виписка по рахунку, яка підтверджує оплату за отриманий товар (т.1 а.с.172-184, 197-198).

Посилання податкового органу на акт позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Родеф» від 18.04.2012р. № 545/22-1/32780383, в ході якої встановлена відсутність отримання товару від контрагента продавця ТОВ «Олдеко» та як наслідок відсутність передачі товару від ТОВ «Родеф» контрагентам-покупцям, в т.ч. ТОВ «Автодор», судова колегія вважає некоректним, оскільки постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2012р. у справі № 1570/4705/2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2013р., визнані протиправними дії ДПІ щодо включення до акту перевірки ДПІ у Суворовському районі м.Одеси висновків про визнання правочинів, укладених платником податку в т.ч. з ТОВ «Автодор» такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Підтверджуючи реальність операції з ТОВ «Олдеко», позивачем надана копія договору поставки від 01.10.2011р. № 01-101, видаткові, товарно-транспортні та податкові накладні, які підтверджують факт поставки позивачу мазуту М-100 протягом жовтня-листопада 2011р., паспорт якості від 14.12.2010р. № 803, яки підтверджує, що поставлений мазут відповідає ДСТУ-4058-2001, випискою по рахунку про оплату поставленого товару (т.1 а.с.199-212,215).

Підставою для зменшення податкового кредиту по операції з ТОВ «Олдеко» податковий орган вважав достатнім акти ДПІ Приморського р-ну м.Одеси від 27.01.2012р. та від 17.02.2012р. про неможливість проведення перевірки ТОВ «Олдеко», якими встановлено відсутність у даного платника податків умов для ведення господарської діяльності. Проте, ТОВ «Олдеко», не погодившись із діями ДПІ по складанню актів, оскаржило їх в судовому порядку. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.04.2012р. по справі № 1570/795/2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012р. визнала протиправними дії ДПІ по складанню актів від 14.12.2011р., 17.02.2012р. та 24.02.2012р. щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Олдеко». Наведені обставини свідчать, що податковий орган, складаючи акти, діяв не у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, що унеможливлює використання такої податкової інформації в подальшому.

Крім того, судова колегія враховує, що директор ТОВ «Олдеко» ОСОБА_2 був допитаний працівниками податкової міліції з приводу діяльності підприємства з травня по жовтень 2011р. та підтвердив здійснення підприємством господарської діяльності у цей період (стор.24 акту перевірки від 02.08.2012р.).

За обставинами справи у вересні 2011р. ТОВ «Таверс» поставило позивачу фарбу для дорожньої розмітки, розчинювач, арматуру d-12, щебінь б/у, що підтверджується видатковою та податковою накладною, всього на суму 40 025,96, в т.ч. ПДВ - 6 671 грн. Також позивач підтвердив факт оплати за поставлений товар випискою по рахунку (т.1 а.с.242-244).

Заперечуючи проти реальності зазначеної угоди податковий орган посилається на акт ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 24.02.2012р. № 523/23-5 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Таверс», в ході якої встановлені операції з контрагентами-постачальниками - ТОВ «Фортуна Лайн», ТОВ «Рангіроа», які мають ознаки фіктивності. Крім того, на момент зустрічної звірки порушено справу про банкрутство ТОВ «Таверс». Судова колегія вважає, що оскільки позивач не мав безпосередніх господарських правовідносин з контрагентами свого контрагента - ТОВ «Фортуна Лайн», ТОВ «Рангіроа», сам по собі факт наявності в ланцюгах постачальників позивача підприємств з ознаками фіктивності, не може беззаперечно доводити «безтоварність» господарських операцій позивача. Крім того, відповідачем не встановлена однорідність (тотожність) товару, якій ТОВ «Фортуна Лайн», ТОВ «Рангіроа» постачали своєму контрагенту ТОВ «Таверс», а той в свою чергу - позивачу, в зв'язку з чим неможливо стверджувати про відсутність поставок від ТОВ «Таверс» позивачу.

Отриманий від контрагентів ТОВ «Родеф», ТОВ «Олдеко» та ТОВ «Таверс» товар позивач використав у своїй господарській діяльності. Основним видом діяльності позивача є будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд (КВЕД 45.23.0). Отримання бітуму, мазуту, фарби для дорожньої розмітки, розчинювача, арматури, щебеню протягом жовтня-листопада 2010р. позивачу необхідно було для виконання договорів підряду з приводу капітального ремонту вулиць та доріг укладених протягом 2010р., в т.ч. з Комунальним господарством Іллічівської міської ради, гаражним товариством «Жигули», Овідіопольським районним споживчим товариством, Александрівською селищною адміністрацією Овідіопольського району, КП «Іллічівськтеплоенерго» та іншими.

З урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товару від ТОВ «Родеф», ТОВ «Олдеко» та ТОВ «Таверс» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від них товарів чи послуг. Але такі дії тягнуть за собою кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України для тих, хто їх вчиняє.

У даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення представниками сторін по договорам таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Крім посилань на акт ДПІ про здійснення перевірок зазначених контрагентів відповідач не надав достовірних доказів фіктивності задекларованих позивачем операцій з отримання товарів у цих контрагентів. В той же час зазначені акти ДПІ не можуть бути належним доказом порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагентів платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний або мав реальну можливість бути обізнаним про обставини діяльності ТОВ «Родеф», ТОВ «Олдеко» та ТОВ «Таверс» на момент проведення з ними господарських операцій, в матеріалах справи відсутні.

ДПІ не посилається на невідповідність вимогам законодавству податкових накладних, виписаних цими контрагентами-постачальниками, а також не заперечує проти того факту, що вказані контрагенти на момент проведення операцій із позивачем мали право на виписку податкових накладних, оскільки були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Аналіз наведеного дає підстав для висновку, що позиція податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Родеф», ТОВ «Олдеко», ТОВ «Таверс» ґрунтуються на припущеннях, що є недостатнім для прийняття рішення про зменшення податкового кредиту за рахунок сум ПДВ по господарським операціям з цими контрагентами.

Згідно акту перевірки та первинних документів сума ПДВ по господарським операціям з ТОВ «Родеф» складає 66 072,34 грн., з ТОВ «Олдеко» - 50 871,50 грн., з ТОВ «Таверс» - 6 671 грн., всього - 123 614, 84грн. Таким чином, зазначена сума підлягає виключенню з розміру основного зобов'язання по оскарженому податковому повідомленню-рішенню. Згідно розрахунку податкового зобов'язання та штрафних санкцій, наданого податковим органом, сума штрафних санкції по нарахуванню зобов'язань по операціям з контрагентами ТОВ «Родеф», ТОВ «Олдеко» та ТОВ «Таверс» складає 30 903,71 грн., яка також підлягає виключенню із суми штрафних санкцій по ППР.

Оцінюючи доводи позивача щодо реальності господарських операцій з ТОВ «Родеф», ТОВ «Олдеко» та ТОВ «Таверс» як законні та обґрунтовані, судова колегія вважає, що є безпідставними аналогічні доводи по контрагентам ПП «Клин Маркет» та ПП «Одеська будівельна компанія».

Позивач зазначає, що протягом серпня-жовтня, грудня 2010р. та у березні 2011р. позивач отримав від ПП «Одеська будівельна компанія» пісок морський, цемент, бордюри, поребрик, руберойди, мастику бітумну, люки чугунці, сіль. Також від ПП «Клин-Маркет» протягом серпня-вересня 2010р., січня 2011р. позивач отримав бітум шляховий. На підтвердження правомірності формування податкового кредиту по цим контрагентам позивач надав видаткові та податкові накладні, виписки з рахунку про оплату за поставлений товар.

На вимогу апеляційного суду відповідачем наданий вирок Приморського районного суду м.Одеси від 30 травня 2013р., який набрав законної сили 29.06.2013р., яким ОСОБА_3, директора та засновника ПП «Клин - Маркет», визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.205 КК України і призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 38 250 грн.

Зі змісту зазначеного вироку вбачається, що у серпні 2009р. ОСОБА_3 надав згоду ОСОБА_4 за грошову винагороду зареєструвати на своє ім'я ПП «Клин-Маркет».

Після реєстрації у державних органах ПП «Клин-Маркет» і відкриття рахунків в банківських установах ОСОБА_3, не маючи наміру здійснювати організаційно-розпорядчу та адміністративно-господарчу діяльність, передав невстановленим слідством особам документи, печатку підприємства.

Вироком суду встановлено, що у серпні 2009р. ОСОБА_3 став фактичним засновником і директором ПП «Клин-Маркет», при цьому фінансово-господарську діяльність зазначене підприємство не здійснювало, документів по взаємовідносинам з підприємствами-контрагентами він не підписував, товарів не поставляв, розрахунковими рахунками не керував, податкову звітність не складав та не підписував і нікому це не доручав.

Таким чином, вироком суду, який набрав законної сили, встановлені обставини ведення ОСОБА_3, як директором ПП «Клин-Маркет», фіктивної підприємницької діяльності. Відповідно до вимог ч.4 ст.72 КАС України, обставини, встановлені вироком суду, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок.

Наведене дає підстав для висновку, що, виписані позивачу від ПП «Клин-Маркет» податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт поставки товару, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкової звітності є безпідставним.

До аналогічних висновків судова колегія приходить і по контрагенту ПП «Одеська будівельна компанія».

З матеріалів справи вбачається, що 13.02.2012р. порушено кримінальну справу відносно директора та засновника ПП «Одеська будівельна компанія» ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України (т.4 а.с.99-101).

Допитаний органами слідства в якості підозрюваного ОСОБА_5 пояснив, що на пропозицію ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстрував на своє ім'я ПП «Одеська будівельна компанія» за винагороду 800 грн. При реєстрації підприємства він підписав документи у нотаріуса та в «Імексбанк». Всі реєстраційні документи забрав ОСОБА_7 За те, що він рахувався директором підприємства він отримував 50 доларів США щомісяця. Він усвідомлював, що був фіктивним директором цього підприємства, оскільки жодного дня не виконував обов'язки директора ПП «Одеська будівельна компанія», розрахунковим рахунком не керував, ніяких документів щодо його діяльності не підписував та з цього приводу ніяких підприємств не знає, ні з ким ніяких договорів не укладав та не знає, як це робиться (тр.4 а.с.102-115).

Досудове слідство відносно ОСОБА_5 триває й досі, що підтверджується листом ГУ Міндоходів в Одеській області від 12.09.2013р. № 3132/9/15-32-09-03.

Таким чином, доведеними є обставини, за яких керівник ПП «Одеська будівельна компанія» ОСОБА_5 заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 05 березня 2012р. № 21-421а11, податкові накладні, що підписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих підприємств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання або поставки товарів (робіт, послуг), а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкової звітності є безпідставним.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України зазначена правова позиція є обов'язковою для врахування в судовій практиці. Крім того, відповідно до ч.2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Аналіз наведеного дає підстав для висновку, що позивачем неправомірно сформований податковий кредит протягом серпня-жовтня, грудня 2010р., січня, березня 2011р. за рахунок операцій з ПП «Клин-Маркет» та ПП «Одеська будівельна компанія» та в цій частині податковим органом правомірно збільшено грошове зобов'язання з ПДВ та нараховано штрафних санкцій.

Суд першої інстанції на наведені обставини увагу не звернув та не надав їм належну правову оцінку.

Вимоги позивача щодо визнання протиправними дій ДПІ по проведенню позапланової виїзної перевірки ТОВ «Автодор» також не підлягають задоволенню, оскільки вони зводяться до обставин складання акту перевірки: відсутність в ньому даних про порушення кримінальних справ відносно директорів контрагентів, неврахування результатів планової перевірки ТОВ «Автодор», відсутність розрахунку податкового зобов'язання та штрафних санкцій, що на думку позивача вплинуло на висновки акту.

Відповідно до п.6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА від 22.12.2010р. № 984, факти виявлених порушень викладаються в акті перевірки.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

Отже, предметом оскарження відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 ПК України є дії чи бездіяльність службових осіб, якщо вони обмежують чи порушують права, свободи чи законні інтереси особи.

Аналіз наведеного дає підстав для висновку, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.09.2013р. № 21-237а13 та відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для врахування в судовій практиці.

Невірна правова оцінка судом першої інстанції обставин по справі, неврахування наведених норм права призвело до ухвалення помилкового судового рішення.

Відповідно до ст.202 КАС України, судова колегія скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову про задоволення позову в частині скасування ППР на суму основного зобов'язання - 123 614,84 грн. та штрафних санкцій на 30 903,71 грн., в іншій частині позову - відмовляє.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,202,205,207,254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Одеської області Державної податкової служби - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову про часткове задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю «Автодор».

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Одеської області Державної податкової служби № 0001382200 від 13.08.2012р. на суму основного платежу 123 614,84 грн., штрафних санкцій в розмірі 30 903,71 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: А.Г.Федусик

Суддя: Ю.М.Градовський