Постанова № 37621879, 14.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 березня 2014 року 15:05 № 826/1534/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1доГоловного управління юстиції у м. Києві в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Шиманської А.С.провизнання протиправним рішення № 10086959 від 20.01.2014 та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом про визнання протиправним рішення № 10086959 від 20.01.2014, прийнятого державним реєстратором Шиманською А.С. та про зобов'язання зареєструвати право власності.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 27.11.2012 р. Апеляційним судом м. Києва на користь позивача прийнято рішення, яке залишено без змін Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ, відповідно до якого визнано частково недійсним свідоцтво від 04.08.2008 р., видане ОСОБА_3, про право на спадщину за заповітом на жилий будинок в м. Києві. Визнано за позивачем - ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на 1/24 частину жилого будинку в м. Києві.

Позивач зазначає, що 15.01.2014 р. звернувся до відділу державної реєстрації із заявою про державну реєстрацію права власності відповідно до рішення суду на 1/24 частину жилого будинку з надвірними будівлями та спорудами. Однак, 26.01.2014 р. було отримано рішення № 10086959 від 20.01.2014 р. про відмову у державній реєстрації права власності, яке мотивовано тим, що подані документи подано після реєстрації обтяжень. Однак, у рішенні не зазначено, ким і на підставі чого здійснена реєстрація обтяжень, що, однак, як зазначає позивач, є обов'язковим (зазначення підстав для відмови).

При цьому, як зазначає позивач, існуюче обмеження згідно з ухвалою суду про забезпечення позову, було скасовано судом 23.12.2013 р., рішення щодо чого також подавалась державному реєстратору. Про інші обмеження, як зазначає позивач, йому нічого не відомо.

Відтак, враховуючи положення законодавства, позивач вважає спірне рішення безпідставним та протиправним.

Представник ГУ юстиції у м. Києві (реєстраційної служби та в інтересах державного реєстратора) з підстав, викладених у письмових запереченнях, просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на законність оскаржуваного рішення.

У заяві від 11.03.2014 р. представник позивача просив розглядати справу за його відсутності. Представник ГУ юстиції у м. Києві (реєстраційної служби) у заяві від 05.03.2014 р.

На підставі ч. 4. ст. 128 КАС України в судовому засіданні 14.03.2014 р. ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Згідно з рішенням Апеляційного суду м. Києва від 27.12.2012 р. (по справі № 2607/3209/12) частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1.

Визнано частково недійсним свідоцтво від 04 серпня 2008 року видане ОСОБА_3 про право на спадщину за заповітом на жилий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1, посвідчене державним нотаріусом Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори Пилипчук О.І., зареєстровано в реєстрі за № 1-3940 (спадкова справа № 23/2008).

Визнано за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності в порядку спадкування на 1/24 частину жилого будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку - дерев'яного, жилою площею -33.70 кв.м., загальною площею - 43.70 кв.м., зазначений в плані під літ. «А», надвірні будівлі та споруди: сарай з погребом під літ. «Б», навіс - під літ. «Н», вбиральня - під літ. «Ж», спорудження під № 1-3, № І.

Згідно з ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 29.05.2013 р. касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилено. Рішення апеляційного суду м. Києва від 27.11.2012 р. залишено без змін.

При цьому, згідно з ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 23.12.2013 р. по справі № 758/15730/13-ц, де третьою особою є Головне управління юстиції у м. Києві, скасований арешт з 1/18 частини житлового будинку НОМЕР_2, який зазначений в плані під літ. «А» з надвірними будівлями та спорудами: сарай з погребом під літ. «Б», навіс - під літ. «Н», вбиральня - під літ. «Ж», спорудження під № 1-3, № І, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Канівська, накладений ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 25.05.2012 р. Ухвала суду набрала законної сили про що свідчить відмітка від 13.01.2014 р.

У взаємозв'язку з наведеним судом також встановлено, що 15.01.2014 р. позивач звернувся із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо вказаного вище майна до державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби ГУ юстиції у м. Києві.

Із заявою надано, крім іншого, копії вищевказаних судових рішень.

20.01.2014 р. державним реєстратором прав на нерухоме майно Шаманською А.С. реєстраційної служби головного управління юстиції у м. Києві прийнято рішення № 10086959 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Зазначено, що заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктами 16 та 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМ України від 22.06.2011 р. № 703, вирішено - відмовити у державній реєстрації права власності на вищевказане нерухоме майно.

Вирішуючи у взаємозв'язку з наведеним спір по суті, суд зазначає наступне.

Так, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Згідно із ч. 1 ст. 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав), це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 15 Закону державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 зазначеного Закону заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.

Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку (ч.3 ст. 16 Закону).

Згідно з п. 5. ч. 1 ст. 19 зазначеного Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, рішень судів, що набрали законної сили.

Випадки відмови у державній реєстрації прав визначені ст. 24 зазначеного Закону. У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо, зокрема, заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону (п. 5 ст. 1 ст. 24).

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень (ч. 2 ст. 24 Закону).

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена (ч. 4 ст. 25).

У свою чергу, відповідно п. 1 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. N 703, органи державної реєстрації прав, це структурні підрозділи територіальних органів Мін'юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру.

Згідно з п. 2 Порядку, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).

Відповідно п. 7 Порядку, для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Пунктом 26 Порядку передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Зокрема, згідно з п/п. 10. п. 27 Порядку, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є, зокрема: рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 16. Порядку передбачено, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

У той же час, згідно з п. 23. Порядку, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

При цьому, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2011 р. № 3601/5 «Про затвердження форм рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно та вимог до їх оформлення», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2011 р. за № 1538/20276, - у рішенні про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень зазначаються підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень відповідно до статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" із зазначенням вичерпного переліку обставин, які стали передумовою для їх застосування.

Враховуючи встановлені судом обставини та приписи законодавства, слід зазначити, що в даному випадку позивачем для реєстрації прав на нерухоме майно пред'явлено документи, зокрема, заяву та судові рішення, які є підставою для реєстрації прав.

З наявних матеріалів вбачається відсутність будь-яких заперечень з боку органу реєстрації щодо невідповідності поданих документів вимогам, які визначені законодавством для реєстрації прав позивача на нерухоме майно.

Єдиною підставою для відмови, як встановлено судом, є те, що заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.

У той же час, всупереч вищевикладеному, рішення не містить вичерпного переліку обставин, які зумовили прийняття рішення про відмову у реєстрації, а саме - не наведено конкретних обставин з посиланням на документи, які стали підставою для відмови.

Під час розгляду справи відповідачем не наведено інших обмежувальних заходів щодо майна, ніж арешт майна, який було застосовано в рамках розгляду справи № 2607/3209/12 за ухвалою суду від 25.05.2012 р.

У той же час, як вже зазначалося, згідно з ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 23.12.2013 р. ( № 758/15730/13-ц), де третьою особою визначено Головне управління юстиції у м. Києві, скасований арешт з 1/18 частини житлового будинку НОМЕР_2, який зазначений в плані під літ. «А» з надвірними будівлями та спорудами: сарай з погребом під літ. «Б», навіс - під літ. «Н», вбиральня - під літ. «Ж», спорудження під № 1-3, № І, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Канівська, накладений ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 25.05.2012 р.

Ухвала суду набрала законної сили, про що свідчить відмітка від 13.01.2014 р., а відтак є обов'язковою для виконання. Позивач із заявою про реєстрацію прав звернувся до органу реєстрації 15.01.2014 р., тобто після скасування заходів забезпечення позову, що у сукупності із вищенаведеним вказує на відсутність законних підстав для відмови позивачу у державній реєстрації прав на його майно, оскільки в силу судового рішення воно було вільним від обтяжень.

У взаємозв'язку з наведеним суд зазначає, що відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного у сукупності, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного рішення та, відповідно, до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог та, як наслідок, про наявність підстав для задоволення позову з урахуванням положень ч. 2 ст. 11 КАС України, а саме - шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення та про зобов'язання зареєструвати право власності позивача на вищезгадане майно.

Керуючись вимогами статей 69-71, 88, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1; податковий номер НОМЕР_1) задовольнити повністю.

Визнати протиправним Рішення про відмову у державній реєстрації прав від 20 січня 2014 року № 10086959, прийняте державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Шаманською А.С.

Зобов'язати Головне управління юстиції у м. Києві (код з ЄДР 34691374; адреса: 01001, м. Київ, провулок Музейний, 2-Д) в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві (03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 76-г) зареєструвати за ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1; податковий номер НОМЕР_1) право власності на 1/24 частину жилого будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку - дерев'яного, жилою площею - 33,70 кв.м., загальною площею - 43.70 кв.м., зазначений в плані під літ. «А», надвірні будівлі та споруди: сарай з погребом під літ. «Б», навіс - під літ. «Н», вбиральня - під літ. «Ж», спорудження під № 1-3, № І.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін