Постанова № 37621736, 05.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

05 березня 2014 року № 826/391/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Ольвія Електро”

до

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про

скасування податкового повідомлення-рішення від 25.04.2013 року №0005762201

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Ольвія Електро” (далі – позивач, ТОВ “Ольвія Електро ”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі – відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.04.2013 року №0005762201, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в частині основного платежу в сумі 76883,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 38442,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.01.2014 р. відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи.

В судове засідання 17.02.2014 р. представники сторін прибули. З урахуванням вимог ст. ст. 41, 122 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні за клопотанням сторін суд продовжив розглядати справу в письмовому провадженні.

Позивач позов підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовує тим, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 11.04.2013 року №1034/22-01/33194223 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Центрбуд-альфа”, прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.04.2013 р. №0005762201, яке позивач вважає необґрунтованими та такими, що підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених в письмових запереченнях від 03.02.2014 р., та пояснень, наданих в судових засіданнях. Відповідач вважає обґрунтованими висновки акту перевірки від 11.04.2013 року №1034/22-01/33194223 та, відповідно, податкове повідомлення-рішення від 13.08.2013 року №0000072203 прийнято правомірно та в межах чинного законодавства. Так, відповідач посилається на нікчемність господарських операцій між ТОВ “ Ольвія Електро ” та ТОВ “Центрбуд альфа” як таких, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків за умов відсутності факту реальності господарських операцій.

Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що позивача – Товариство з обмеженою відповідальністю “Ольвія Електро” зареєстровано як платника податку на додану вартість з 05.11.2004 року (індивідуальний податковий номер 331942226590), що підтверджується даними з Реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Міністерства доходів і зборів України (http://minrd.gov.ua/).

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ “Ольвія Електро” по взаємовідносинах з ТОВ “Центрбуд Альфа” з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період вересень 2011 року та складено акт перевірки від 11.04.2013 року №1034/22-01/33194223.

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення ТОВ “Ольвія Електро”: п.198.3, п.198.6, ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті на суму 76883,00 грн. за вересень 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.04.2013 року №0005762201, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 115325,00 грн., а саме за основним платежем в розмірі 76883,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 38442,00 грн.

На первинну скаргу позивача від 08.05.2013 р. Головним управлінням Міндоходів у місті Києві рішенням про результати розгляду первинної скарги від 11.07.2013 р. відмовлено у її задоволенні.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 12.08.2013 р. залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 25.04.2013 року №0005762201 та рішення про розгляд первинної скарги, у задоволенні скарги позивача відмовлено.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається із акту перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11.04.2013 року висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на встановлення здійснення операцій між ТОВ “ Центрбуд Альфа” та ТОВ “Ольвія Електро” з метою штучного формування податкового кредиту, за відсутності факту реальності господарських операцій.

З матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ “Ольвія Електро” та ТОВ “Центрбуд Альфа” укладено договір поставки від 09.06.2011 №3-906, відповідно до якого постачальник зобов’язується передати покупцю товар згідно до погоджених між сторонами заявок.

На підтвердження виконання умов договору та отримання товару позивачем надано суду копію названого договору,копію заявки-специфікації №3 до договору від 09.06.2011 року №3-906, копію видаткової накладної від 01.09.2011 року №421, податкової накладної від 01.09.2011 року №421.

Розрахунок між сторонами проводився у безготівковій формі, на підтвердження сплати сум за договором позивачем надано виписку по рахунку ТОВ «Ольвія Електро».

Таким чином, у позивача згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту з дати отримання товарів.

Відповідачем на спростування реальності господарських операцій, здійснених між ТОВ “Ольвія Електро” та ТОВ “Центрбуд Альфа” вказано на висновки акту Бориспільської ОДПІ від 06.08.2012 року №135/7/22-2/35525358 «Про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин їх реальності та повноти відображення показників ПДВ в обліку ТОВ «Центрбуд Альфа» з підприємствами-покупцями за період вересень, грудень 2011 року», згідно якого до Бориспільської ОДПІ по постачальнику ТОВ «Центрбуд Альфа» надійшли акт Переяслав-Хмельницької ОДПІ від 16.07.2012 року №98/23-1/37517218 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Гарант-Сервіс-А» та акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 02.12.2011 року №2987/23-5/35452133 про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання ТОВ «Імекс Групп». Відповідно акту Бориспільської ОДПІ від 06.08.2012 року №135/7/22-2/35525358 встановлено відсутність на ТОВ «Гарант-Сервіс-А» фізичних та технічних можливостей для вчинення задекларованих господарських операцій, відсутність штату працюючих осіб та факт незнаходження платника за юридичною адресою та не встановлено реальність здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Імекс Групп» з контрагентами за період січень-вересень 2011 року. При цьому, жодних первинних документів по господарських взаємовідносинах ТОВ «Центрбуд Альфа» із контрагентами, як вбачається із названого акту перевірки, органом державної податкової служби не досліджувалось.

Окрім того, під час перевірки ТОВ “Центрбуд Альфа” Бориспільською ОДПІ не перевірявся зміст правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, жодних доказів нікчемності правочинів, вчинених ними, суду не надано.

Суд звертає увагу, що для висновків щодо нікчемності правочинів між ТОВ “ Ольвія Електро ” та ТОВ “ Центрбуд Альфа” необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов’язань мети, суперечної інтересам держави та суспільства. Про наявність такої мети у платника податку не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Аналогічну правову позицію висловлено Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 23.02.2012 №К/9991/40332/11, від 23.04.2012 №К/9991/26905/12.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), “Булвес”АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Також, з аналізу норм Податкового кодексу України, необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв’язку з таким придбанням.

При з’ясуванні питання, щодо підтвердження використання позивачем у господарській діяльності послуг, отриманих від ТОВ “Центрбуд Альфа”, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем зроблено висновок щодо нікчемності правочинів позивача, оскільки під час перевірки позивачем не було надано документів на підтвердження взаємовідносин ТОВ «Ольвія Електро» з операцій поставки на адресу контрагентів товарів, придбаних від ТОВ «Центрбуд Альфа», проте в судовому засіданні позивачем на спростування висновків акту перевірки та на підтвердження реалізації товару різним контрагентам надано підтверджуючі документи.

На підтвердження дійсного постачання товарів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано до суду видаткові накладні за вересень 2011 року з контрагентами. Також позивачем надані довіреності осіб, які отримували товар від позивача.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем також не надано.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між ТОВ “ Ольвія Електро ” та ТОВ “ Центрбуд Альфа” не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.04.2013 року №0005762201підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Ольвія Електро” до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.04.2013 року №0005762201– задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 25.04.2013 року №0005762201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ольвія Електро” витрати по сплаті судового збору у розмірі 230 грн. 65 коп.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О. Маруліна