Постанова № 37621460, 11.03.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 березня 2014 р. №820/2366/14

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Ільницької І.Л.

представників : позивача - не прибув, відповідача - Ткаченко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж про надання дозволу на погашення суми ,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області, з адміністративним позовом до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж, в якому просить суд, надати дозвіл на погашення суми податкового боргу Ізюмського комунального підприємства теплових мереж за рахунок майна платника податків, що перебуває в податковій заставі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж перебуває на податковому обліку як платник податків в Ізюмській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області. На теперішній час за відповідачем лічиться заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість у сумі 250320,00 грн. Наведені обставини свідчать про невиконання відповідачем свого податкового обов'язку, щодо сплати податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України. На думку податкового органу, невиконаний платником податків у добровільному порядку податковий обов'язок, має бути виконаний податковим органом за платника податків у примусовому порядку шляхом продажу майна, котре знаходиться під податковою заставою, що потребує отримання дозволу суду.

Представник позивача повторно в судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.

Відповідач, Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж, в письмових запереченнях та представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував, зазнаючи, що податкові вимоги № 2/28 від 21.02.2004 року та № 1/27 від 16.01.2004 року не стосуються податкового боргу відповідача, який виник у грудні 2013 року, оскільки такі податкові вимоги виставлені у 2004р. та не підтверджують вчинення податковим органом заходів спрямованих на його погашення. Отже, позивачем не надано доказів здійснення встановлених ПК України заходів, які надають податковому органу право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. Зазначив, що у відповідача відсутнє власне майно для погашення боргу, оскільки майно є власністю територіальної громади та передано в господарське відання.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж зареєстроване за юридичною адресою: 64300, Харківська область, пр.-т Леніна 33, код ЄДРПОУ 32284148, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Перебуває на податковому обліку як платник податків в Ізюмській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області з 25.06.2003 року, згідно довідки від 30.07.2013 року №2296/10/15.1-29.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було подано до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області декларацію з податку на додану вартість №9082716738 від 20.12.2013 року із самостійно визначеною сумою податкового зобов'язання в розмірі 250320,00 грн., по строку сплати 30.12.2013 року, яку він у встановлені строки не сплатив.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення даної суми податкового боргу позивач посилається на те, що податковим органом здійснені всі заходи щодо його погашення, а саме: на адресу відповідача направлені податкові вимоги № 1/27 від 16.01.2004 року та № 2/28 від 21.02.2004 року, які були отримані відповідачем, прийнято рішення № 2/24-32284148 від 12.04.2004 року про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, всі активи відповідача взято у податкову заставу про що внесено зміни об'єкта обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №28494844 від 15.09.2010 року.

Направлено подання 25.10.2013 р. № 126/9/20-14-15-01-17 Ізюмському міському голові О.А. Божкову про виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу Ізюмського КПТМ.

01.11.2013р. від останнього надійшла відповідь на подання, в якій зазначено що питання виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу буде розглядатися при формуванні бюджету на 2014 рік, однак станом на час звернення до суду з цим позовом та на час розгляду справи даний борг відповідачем не сплачено.

Проте суд не погоджується з позицією податкового органу щодо вжиття заходів з погашення суми боргу, виходячи з наступного.

Згідно п. 87.2. ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Згідно п.95.1-95.3 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Суд зазначає, що надані до матеріалів справи податкові вимоги № 1/27 від 16.01.2004 року та № 2/28 від 21.02.2004 року, не стосуються податкового боргу, який виник у позивача у грудні 2013 року, оскільки позивач зазначає про податковий борг, що виник внаслідок несплати позивачем узгодженої суми грошового зобов'язання за декларацією за звітний період - листопад 2013 року, а податкові вимоги виставлені у 2004р.

Окрім того, вирішуючи спір по суті, суд зважає на положення ч.1 ст.72 КАС України, де передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013 року у справі № 2а-3919/12/2070, встановлено, що вищезазначені податкові вимоги не стосуються податкового боргу який виник у 2011 році.

Отже, перелічені обставини в силу ч.1 ст.72 КАС України не підлягають повторному доказуванню при вирішенні даної справи.

Крім того, податкові вимоги № 1/27 від 16.01.2004 року та № 2/28 від 21.02.2004 року, не доводять непереривності у відповідача податкового боргу з 2004 року і до теперішнього часу. Інших доказів на підтвердження цієї обставини до матеріалів справи не надано.

На виконання приписів ст. 71 КАС України позивачем не подано жодних доказів, стягнення податкового боргу, що виник на підставі податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року в сумі 250320 грн., недостатності у позивача коштів для погашення такого податкового боргу, наявності у відповідача майна що перебуває у податковій заставі.

Отже, до матеріалів справи не надано доказів здійснення встановлених ПК України заходів, які дають податковому органу право на стягнення податкового боргу шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Також суд зазначає, що статтею 96 Податкового Кодексу України встановлено заходи погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств. Так, згідно п. 96.1 ст. 96 Податкового Кодексу України, у разі, якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про : - надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків; - досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету; - ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; - виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до п. 96.3 ст. 96 Податкового Кодексу України відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем направлено подання № 126/9/20-14-15-01-17 від 25.10.2013 р. та 01.11.2013р. надана відповідь на подання, в якій зазначено що питання виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу буде розглядатися при формуванні бюджету на 2014 рік.

Отже суд доходить до висновку, що заявлена вимога не відповідає способу погашення податкового боргу, передбаченого ст. 96 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Таким чином, з огляду на відсутність доказів вжиття органом податкової служби передбачених ПК України заходів погашення податкового боргу та звернення до суду не у спосіб, встановлений законом, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 8-14, 35, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж про надання дозволу на погашення суми - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 14 березня 2014 року.

Суддя Волошин Д.А.