Постанова № 37619101, 03.03.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2014 р. Справа№ 925/1529/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Ільєнок Т.В.

Отрюха Б.В.

при секретарі судового засідання - Натха М.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Вознюк Є.В. - за довіреністю

від відповідача: Бунякін М.М. - за довіреністю

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Черкаської області від 12.12.2013р.

по справі №925/1529/13 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго"

про стягнення 7 038 551,34 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 12.12.2013р. позов задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 4 027 260,01 грн. боргу за спожитий природний газ за Договором №1412392/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011, 30 979,00 грн. інфляційних втрат, 327 450,28 грн. 3% річних, 427 863,84 грн. пені, 398 072,60 грн. штрафу та 68 820,00 грн. судового збору. Припинено провадження в частині стягнення 580 000,00 грн. основного боргу за спожитий природний газ. Відмовлено у стягненні решти пені та штрафу за рахунок застосування строку позовної давності та їх зменшення до стягнення 50%.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 12.12.2013р. в частині відмови у стягненні 427 863,84 грн. пені та 398 072,59 грн. 7% штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 427 863,84 грн. пені та 398 072,59 грн. 7% штрафу, в решті оскаржуване рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального ( ст. ст. 549, 611, 624 ЦК України та ст. ст. 230-233 ГК України) та процесуального ( ст. ст. 4, 83 ГПК України) права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2014р. (з урахуванням ухвали Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2014р. про виправлення описки) у справі №925/1529/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді - Ільєнок Т.В., Коротун О.М. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.01.2014р..

24.01.2014р. через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку свого повноважного представника у судове засідання 27.01.2014р..

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2014р. розгляд справи №925/1529/13 відкладено на 17.02.2014р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2014р., у зв'язку із перебуванням судді Коротун О.М. на лікарняному, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Власов Ю.Л., Ільєнок Т.В.

17.02.2014р. через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких він просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги повністю.

У судовому засіданні 17.02.2014р. оголошувалась перерва до 03.03.2014р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2014р., у зв'язку із участю судді Власова Ю.Л. у черговому засіданні Ради суддів господарських судів України, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Ільєнок Т.В., Отрюх Б.В.

У судове засідання 03.03.2014р. сторони з'явилися.

Представник позивача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити. Представник відповідача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 12.12.2013р. - без змін.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 30 вересня 2011 року між сторонами по справі було укладено договір № 14/2392/11 (далі - Договір) на купівлю-продаж природного газу, у відповідності до якого Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець, позивач) зобов'язалося передати у власність Комунальному підприємству теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" (Покупець, відповідач) у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ ( за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а Покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору ( п. 1.1 Договору).

Згідно п. 1.2. Договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Відповідно до п. 2.1. Договору продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 58000 тис. куб.м.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

Згідно п. 3.4. Договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 5.2 Договору ціна за 1 000 куб. м. природного газу становить 1 091,00 грн. з урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу належить - 1 091,00 грн., крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ - 1 309,20 грн.

Згідно п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Місцевим господарським судом правомірно встановлено, що позивач на виконання умов договору № 14/2392/11 на купівлю-продаж природного газу протягом жовтня 2011 року - грудня 2012 року передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 37 901,817 тис. куб. м на загальну суму 61 468 710,05 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31 жовтня 2011 року на суму 3 860 132,98 грн.; від 30 листопада 2011 року на суму 6 658 438,02 грн.; від 31 грудня 2011 року на суму 6 754 759,80 грн.; 31 січня 2012 року на суму 9 021 846,46 грн.; від 29 лютого 2012 року на суму 9 529 533,27 грн.; від 31 березня 2012 року на суму 6 472 256,68 грн.; від 30 квітня 2012 року на суму 2 202 061,31 грн.; від 31 травня 2012 року на суму 747 208,89 грн.; від 30 червня 2012 року на суму 438 242,92 грн.; від 31 липня 2012 року на суму 388 795,74 грн.; від 31 серпня 2012 року на суму 341 211,56 грн.; від 26 листопада 2012 року на суму 355 500,16 грн.; від 27 листопада 2012 року на суму 2 794 497,87 грн.; від 30 листопада 2012 року на суму 4 471 499,29 грн.; від 31 грудня 2012 року на суму 7 432 725,10 грн..

До часу звернення позивача з позовом до суду відповідач здійснив частковий розрахунок за поставлений газ і залишок заборгованості становив 4 607 260,01 грн. Після порушення місцевим господарським судом провадження у справі, 30.09.2013 року відповідач сплатив позивачу 580 000,00 грн.

Отже, залишок основної заборгованості за спожитий природний газ у відповідача становить 4 027 260,01 грн., про що сторонами складено акт звірки розрахунків станом на 30.09.2013 року.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на наведене та враховуючи, що доказів проведення повного розрахунку за газ відповідач суду не надав, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 4 027 260,01 грн. залишку заборгованості за спожитий природний газ. В частині стягнення 580 000,00 грн. основного боргу провадження у справі правомірно припинено судом першої інстанції за відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки цей борг було сплачено відповідачем після порушення провадження у справі.

У зв'язку з простроченням відповідачем оплати природного газу позивачем заявлено до стягнення 1 225 616,35 грн. пені, 847 245,70 грн. штрафу, 30 979, 00 грн. інфляційних та 327 450,28 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції перевірив розрахунок ціни позову, який було взято до уваги судом першої інстанції, та дійшов висновку, що місцевим судом правомірно задоволено позов про стягнення 30 979, 00 грн. інфляційних та 327 450,28 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В пункті 7.2. Договору, сторони погодили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів сплатити штраф у сумі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 1 ст. 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

У відповідності до ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Під час розгляду справи відповідачем в суді першої інстанції заявлено про застосування строків позовної давності в частині стягнення пені та штрафу.

Здійснивши перерахунок сум пені та штрафу в межах спеціального строку позовної давності в один рік, суд визнав обґрунтованим нарахування 855 727,68 грн. пені та 796 145,19 грн. штрафу, але керуючись ст. 233 ГК України зменшив суми пені та штрафу на 50% та стягнув з відповідача на користь позивача 427 863,84 грн. пені та 398 072,60 грн. штрафу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги позивач зазначає, що при винесенні рішення в частині зменшення належних до стягнення пені та штрафу, місцевий господарський суд не врахував особливі обставини щодо діяльності позивача та невірно застосував положення ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України.

Відповідно до ст. 233 ГК України , у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено у ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення наведених норм кореспондуються з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, відповідно до якої господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

У випадку нарахування пені та 7% штрафу, які є явно завищеними, не відповідають передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право їх зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові кошти як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

З матеріалів справи вбачається, що заявлений позивачем до стягнення борг складає 7 038 551,34 грн., з яких основний борг становить 4 607 260,01 грн., а решта - 4 види санкцій, що складає майже половину позовних вимог. Суд першої інстанції вірно зазначив, що при такому співвідношенні основного боргу та санкцій штраф і пеня забезпечують каральну, а не дисциплінуючу функцію, що призводить до необґрунтованого вилучення коштів з обороту підприємства на які не отримується товар чи послуги та неможливість використання їх на забезпечення статутної діяльності.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач вказує на те, що є комунальним підприємством, яке надає населенню, підприємствам та організаціям послуги з теплопостачання по цінах, нижче за собівартість, а тому отримує компенсацію з різниці в тарифах. Станом на 01.11.2013р. державою не профінансована різниця в тарифах для населення на суму 23 944 808,35 грн., заборгованість по пільгах та субсидіях на суму 7 249 964,00 грн., заборгованість бюджетних установ за використану теплову енергію перед відповідачем складає 5 811 111,68 грн., заборгованість інших споживачів - 3 570 606,37 грн., населення - 37 045 640,91 грн.

При вирішенні питання про зменшення сум штрафу та пені місцевий господарський суд врахував, що позивач не надав суду доказів, яку конкретно суму збитків він поніс через прострочення відповідачем виконання зобов'язань за договором від 30.09.2011 року; позивач застосував всі можливі санкції у кількості 4 видів за прострочення сплати одного і того ж боргу, при тому що у відповідача немає впливу на бюджетну заборгованість і нараховані позивачем санкції неможливо буде стягнути з державного бюджету, через не фінансування коштів з якого і виникла основна заборгованість у відповідача; позивач не надав доказів того, що за його контрактами на закупівлю імпортного газу він сплачує штрафні санкції, на відшкодування яких і застосовує до відповідача всі можливі види відповідальності за порушення договірного зобов'язання; відповідач є комунальним підприємством, яке обслуговує населення та бюджетні установи, а можливість повного розрахунку відповідачем за газ знаходиться у залежності від розрахунку із ним державного бюджету, що відомо і позивачу з урахуванням п. 1.1. договору про напрямки використання газу відповідачем; відповідач сплачував кошти на погашення основного боргу і з 61 468 710,05 грн. залишок заборгованості склав лише 4 027 260,01 грн., що не свідчить про злісне ухилення відповідачем від виконання своїх договірних зобов'язань.

З огляду на зазначене, враховуючи майновий стан сторін, причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно зменшено належні до стягнення пеню та штраф на 50%, а саме пеню до 427 863,84 грн. та штраф до 398 072,60 грн.

Відтак, місцевим судом правомірно задоволено частково позовні вимоги про стягнення пені та 7% штрафу та стягнуто з відповідача на користь позивача 427 863,84 грн. пені та 398 072,60 грн. штрафу та відмовлено в решті суми пені та штрафу за рахунок застосування строку позовної давності та їх зменшення до стягнення на 50%.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції по даній справі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Черкаської області від 12.12.2013р. у справі №925/1529/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 12.12.2013р. у справі №925/1529/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/1529/13 повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді Т.В. Ільєнок

Б.В. Отрюх