Рішення № 37619019, 26.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25653/13 26.02.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімзбут"

Про стягнення 6 413 029,77 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача Третьяков М.В. дов. №б/н від 15.10.2013р.

Від відповідача не з'явилися

Обставини справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімзбут" про стягнення з останнього заборгованості за договором про надання послуг приймання, зберігання та відпуску нафтопродуктів №539-2012 ХР від 30.11.2012р. у розмірі 6 413 029,77 грн., з яких 5 631 390,03 грн. - основного боргу, 620 789,34 грн. - збитків: прямих та упущеної вигоди, 160 850,40 - сума пені та 3% річних, крім того просив судові витрати у розмірі 68 820,00 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору про надання послуг приймання, зберігання та відпуску нафтопродуктів №539-2012 ХР від 30.11.2012р. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати у розмірі 68 820,00 грн., пов'язані з розглядом даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2014 порушено провадження у справі №910/25653/13 та призначено розгляд справи на 27.01.2014.

У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 27.01.2014 справу №910/25653/13 було передано в провадження судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2014 суддя Пукшин Л.Г. прийняла справу №910/25653/13 до свого провадження та призначила судове засідання на 17.02.2014.

У зв'язку з виходом судді Митрохіної А.В. з лікарняного, розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 07.02.2014 справу №910/25653/13 було передано для розгляду судді Митрохіній А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2014 суддя Митрохіна А.В. прийняла справу №910/25653/13 до свого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2014 розгляд справи відкладався на 26.02.2014, відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача у судове засідання 26.02.2014 з'явився, надав пояснення по справі та повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача у судове засідання 26.02.2014 не з'явилися, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі №910/25653/13 від 08.01.2014 не виконали, про причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань не подали.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97 року N02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/25653/13.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26.02.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «СОКАР Україна» (далі - Замовник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМЗБУТ» (далі - Виконавець, Відповідач) було укладено договір про надання послуг приймання, зберігання та відпуску нафтопродуктів №539-2012ХР нафтопродукти на відповідальне зберігання до сховища (далі - Договір), розміщеного за адресою: Вінницька обл., м. Хмільник, вул. Привокзальна, 7А

Умови прийому, збереження та відпуску товарів сторони передбачили розділом 3 Договору.

Пунктом 3.3.1. Договору передбачено, що прийом-передача Товару здійснюється на підставі актів приймання нафтопродуктів за кількістю за формою 5-НП (Додаток №5 до Інструкції №281), на підставі яких складаються Акти прийому-передачі Товару.

Відповідно до п. 6.1. Договору, вартість комплексу послуг, які надаються відповідно до даним Договором, встановлюється за 1 метричну тонну Товару, прийнятого на зберігання згідно з Актами прийому-передачі Товару в розмірі 50,00 грн. на місяць у т.ч. ПДВ 8,00 грн.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Замовник має право перевіряти якість і кількість Товару, що знаходиться на зберіганні у Виконавця. Замовник має право спільно з Виконавцем проводити інвентаризацію зберігається Товару, про що складатиметься відповідний акт (п.п. 4.1.8, 4.1.9. Договору).

Враховуючи умови Договору 16.10.2013р. сторонами була проведена інвентаризація, відповідно до якої було виявлено невідповідність між даними обліку та фактичною кількістю палива, що перебувало у сховищах Відповідача.

Факт нестачі (розбіжності склали: всього - 1 476,112 т, у тому числі ДП - 1 368,55 т, бензин А-95- 108,057 т.) зафіксовано в акті інвентаризації від 16.10.2013р., підписаному членами інвентаризаційної комісії у складі представників ТОВ «АГРОХІМЗБУТ» та ТОВ «Торговий дім «СОКАР Україна» (копія міститься в матеріалах справи).

Відповідно до п. 3.1. Договору товар, переданий на зберігання, не переходить у . власність Виконавця та повинен бути повернений за першою вимогою Замовника.

З метою досудового врегулювання спору Позивач 17.10.2013р. направив на адресу Відповідача претензію з вимогою щодо повернення в натурі нафтопродуктів в кількості 1 476,112 т або відшкодування їх вартість у сумі 16 117 458 грн. 81 коп. (враховуючи вартість палива, підтверджену відповідно до п. 2.8. Договору бухгалтерською довідкою).

На зазначену претензію представник Позивача отримав лист - відповідь №21, відповідно до якого Відповідач запевнив в оперативному погашенні існуючого боргу (копія листа міститься в матеріалах справи).

Зі слів Позивача Відповідач лише частково виконав зобов'язання, а саме повернув частину нафтопродуктів з відповідального зберігання та станом на 28.10.2013р. у Відповідача на відповідальному зберіганні повинні були знаходитись нафтопродукти, що належать Позивачу, в обсязі 992 тони.

За результатами проведеної повторної інвентаризації у сховищах Відповідача було виявлено лише 57,041 т палива дизельного марки С. А звідси, нестача склала 934,959 т. що підтверджується відповідним актом інвентаризації, підписаному членами інвентаризаційної комісії у складі представників сторін.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги представник Позивача зазначив про те, що нафтопродукти, які належать на праві власності Позивача та передані на відповідальне зберігання до сховища у м. Хмільник, були несанкціоновано передано третім особам, тоді як жодних правових підстав для реалізації переданого на зберігання майна Відповідач не мав, що підтверджується положеннями вказаного вище Договору та нормами чинного законодавства України. А тому з огляду на зазначене станом на день подання позову у Відповідача існує заборгованість у кількості 524,94 т., вартість яких дорівнює 5 631 390,03 грн., що підтверджується бухгалтерською довідкою від 05.12.2013р.

Пунктом 8.10 Договору сторони погодили, що у разі якщо при проведенні інвентаризації буде виявлена нестача, Виконавець зобов'язаний відшкодувати вартість відсутнього Товару протягом 3-х банківських днів за ціною Замовника.

Факт невиконання відповідачем зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обґрунтований, відповідачем не спростований.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості, за невиконання договірних зобов'язань за Договором позивач просить суд стягнути з відповідача 160 850,40 грн. - 3% річних та пені.

Щодо стягнення штрафних санкцій, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності

Відповідно до п. 8.1. Договору Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором відповідно до чинного законодавства України.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, між іншим, регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Пунктом 8.4. Договору передбачено, що у разі затримки відвантаження нафтопродуктів з вини Виконавця, останній сплачує Замовнику пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставку НБУ, а також оплачує витрати та збитки, що виникли у зв'язку з цим у Замовника.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом здійснено перерахунок заявленого позивачем розміру пені та 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача, та встановлено, що зазначена сума пені та 3% річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю, а саме у розмірі 160 850,40 грн.

В обґрунтування щодо стягнення з Відповідача 52 409,40 грн. - збитків та 568 379,94 грн. - упущеної вигоди Позивач зазначив про наступне.

Враховуючи укладений між Позивачем та ТОВ «Рітейл Плас» договір поставки нафтопродуктів № 486-2012 від 06.08.2012р., заявки № 96 від 26.11.2013 р. та листа-погодження ТОВ «Торговий дім «СОКАР Україна» від 27.11.2013 р. № 01-27/11/13 останнє не поставив товар у кількості передбаченої договором.

А тому, зобов'язаний виплатити ТОВ «Рітейл Плас» як Покупцю штраф у розмірі 10% від вартості непоставлених нафтопродуктів, що складає 568 379 грн. 94 коп. Відповідна вимога ТОВ «Рітейл Плас» від 03.12.2013 р № 101, що ґрунтується на п. 5.2 вказаного вище договору поставки, отримана Позивачем.

Крім того, у зв'язку із зривом з вини Відповідача погодженої поставки Позивач не отримав доходи у сумі 52 409 грн. 40 коп., що підтверджується відповідними розрахунками, зробленими на основі заявки №96 від 26.11.2013р. та бухгалтерської довідки щодо собівартості продукції від 05.12.2013р.

А звідси, як стверджує Позивач, останній міг реально одержати за звичайних обставин вказану суму у вигляді прибутку, якби його право не було порушене незаконними діями та бездіяльністю Відповідача.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦКУ особа, якій завдано збитків порушенням її права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦКУ збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права(реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Визначення поняття збитків наводиться також у ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Розглянувши вимогу Позивача про стягнення з Відповідача 52 409,40 грн. - збитків та 568 379,94 грн. - упущеної вигоди обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, при задоволенні позову стягнення судового збору покладається на відповідача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМЗБУТ» (01033, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 42, оф. 39; код ЄДРПОУ 38260164) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «СОКАР УКРАЇНА» (04080, м. Київ, вул. Юрківська, 28, оф. 3; код ЄДРПОУ 37037544) заборгованості у розмірі 6 413 029,77 грн., з яких 5 631 390,03 грн. - основного боргу, 160 850,40 грн. - пені та 3% річних, 52 409,40 грн. - збитків, 568 379,94 грн. - упущеної вигоди.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМЗБУТ» (01033, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 42, оф. 39; код ЄДРПОУ 38260164) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «СОКАР УКРАЇНА» (04080, м. Київ, вул. Юрківська, 28, оф. 3; код ЄДРПОУ 37037544) 68 820,00 грн. - судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Дата складання повного рішення 28.02.2014.

Суддя А.В. Митрохіна