Рішення № 37619004, 04.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25194/13 04.03.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний

Банк»,

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Лайн»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Джеррад Україна»

про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: Євсєєв М.В. - за довіреністю

від відповідача-2: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

До господарського суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» з позовом до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Лайн», 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Джеррад Україна» про визнання договору від 27.06.2012р. про відступлення права вимоги недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі договору про відступлення права вимоги б/н від 27 липня 2012 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Джеррад Україна» передало право вимоги у розмірі 14 647 788,04 грн. в якості неустойки за порушення умов договору суборенди Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» - Товариству з обмеженою відповідальністю «Офіс Лайн», яке виникло, на думку позивача, з неіснуючого зобов'язання, що є підставою для визнання договору про відступлення права вимоги б/н від 27 липня 2012 року недійсним.

У судових засіданнях, представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача-1 в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти задоволення позову заперечував, та просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, у зв'язку з тим, що спірний договір відповідає вимогам чинного законодавства України, і не доведеністю порушення прав позивача внаслідок його укладення.

Представник відповідача-2, зокрема, ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Джеррад Україна», в письмових поясненнях зазначив, що обставини укладення спірного договору йому не відомі, оскільки, він був укладений до порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Джеррад України» та винесення постанови про визнання його банкрутом.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

1 березня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Джеррад Україна» (орендар, первісний кредитор) та Відкритим акціонерним товариством «ВіЕйБі БАНК» (суборендар), назва якого на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства» була змінена на Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» - було укладено договір суборенди, відповідно до умов якого орендар передає суборендареві для цілей розміщення офісу суборендаря за плату на строк, встановлений в цьому договорі, нежитлове приміщення загальною площею 1624, 56 мІ, розташоване на першому, третьому та четвертому поверхах будинку, за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, літ. «Г».

З умов зазначеного договору суборенди, вбачається, що він був укладений на строк 2 роки 360 днів та завершувався 24 лютого 2012 року.

Незважаючи на закінчення строку дії договору 24 лютого 2012 року, позивач продовжував фактичне користування приміщенням без підписання відповідної письмової угоди про це з орендарем, що підтверджується нотаріально завіреним актом комісії від 13 липня 2012 року за реєстровим № 593-599, наявним в матеріалах справи та не заперечується самим позивачем.

У зв'язку з порушенням Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» зобов'язання щодо повернення приміщення орендодавцю у визначений договором суборенди строк, та не здійсненням оплати з орендних платежів за період фактичного користування приміщенням з 25 лютого 2012 року по 16 липня 2012 року, на підставі п. 3.6.3. договору суборенди, Товариством з обмеженою відповідальністю «Джеррад Україна» нараховано неустойку у розмірі 14647788,04 грн. вартості подвійної орендної плати за фактичне користування зазначеним приміщенням.

27 липня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Офіс Лайн» (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джеррад Україна» (первісний кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги, який є предметом спору.

Згідно п. 1.1 зазначеного договору, первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги у розмірі 14 647 788,04 грн., в якості неустойки за порушення Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» зобов'язання щодо повернення орендованого приміщення, що належить первісному кредиторові згідно договору суборенди нежитлового приміщення загальною площею 1624, 56 мІ, розташованого на першому, третьому та четвертому поверхах будинку, за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, літ. «Г», укладеним 1 березня 2009 року з первісним кредитором та стає кредитором за основним договором.

Згідно п. 1.3 спірного договору, новий кредитор одержав право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника реального та належного виконання всіх зобов'язань за основним договором, що існують на момент укладення даного договору та/або з'являються відповідно до його умов в майбутньому.

Крім того, умовами договору суборенди від 1 березня 2009 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Джеррад Україна» та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» не заборонено можливість здійснення заміни кредитора у зобов'язанні, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Таким чином, внаслідок укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Офіс Лайн» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Джеррад Україна» договору про відступлення права вимоги б/н від 27 липня 2012 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Лайн» перейшло право вимоги до боржника за договором суборенди від 1 березня 2009 року.

Судом встановлено, що з метою захисту своїх інтересів на підставі спірного договору, Товариством з обмеженою відповідальністю «Офіс Лайн» було подано позовну заяву до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про стягнення 14647788,04 грн., в якості неустойки за порушення останнім зобов'язання щодо повернення орендованого приміщення.

Підпунктом 1) ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 ст. 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Судом встановлено, що спірний договір про відступлення права вимоги був вчинений у тій самій формі (простій письмовій), що і договір суборенди від 1 березня 2009 року як цього вимагає ст. 513 ЦК України.

Статтею 514 ЦК України, передбачено, що до нового кредитора переходять права перевісного кредитора, у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 3.6.3. договору суборенди від 1 березня 2009 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Джеррад Україна» нарахована неустойка у розмірі 14647788,04 грн. - Публічному акціонерному товариству «Всеукраїнський Акціонерний Банк» відповідно до існуючого зобов'язання, яке виникло на підставі умов основного договору.

Судом встановлено, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 27 липня 2012 року, боржник - Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» своїх зобов'язань за договором суборенди від 1 березня 2009 року перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Джеррад Україна» не виконав, отже, зобов'язання було чинним та існуючим на дату укладення спірного договору.

Також, суд зазначає, що в матеріалах справи наявний нотаріально посвідчений акт комісії від 13 липня 2012 року за реєстровим № 593-599, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Офіс Лайн», Товариством з обмеженою відповідальністю «Джеррад Україна та Товариством з обмеженою відповідальністю «Валгрі», яким встановлено порушення договірних умов Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» щодо повернення орендованого майна та сплати коштів за користування майном.

За наведених вище підстав, суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що право вимоги, яке виникло внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги від 27 липня 2012 року є неіснуючою вимогою, оскільки, позивачем не надано у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів.

Оскільки, в договорі про відступлення права вимоги від 27 липня 2012 року, визначений предмет договору, який є існуючим, а також зазначені всі істотні умови передбачені для укладання відповідних договорів, посилання позивача про відсутність предмета договору, обсягу прав та обов'язків, які переходять, не відповідають дійсним обставинам справи та спростовується самим договором.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами статті 204 ЦК України, встановлено, що правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення обставин, з якими закон пов'язує виконання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою, шостою ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно частин 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору,умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином, судом встановлено, що договір про відступлення права вимоги б/н від 27 липня 2012 року відповідає вимогам ст.ст. 180, 181 ГК України та ст.ст. 512, 513, 517, 628, 638, 640 ЦК України, та не містить жодних умов, за яких може бути визнаний судом недійсним. Крім того, судом встановлено, що даний договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Посилання позивача на постанову Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання договорів недійсними» щодо відсутності у спірному договорі встановлених законодавством умов необхідних для укладання договорів - є безпідставним, оскільки, фактичні обставини справи, свідчать про досягнення сторонами згоди щодо умов договору, які є істотними в силу закону для такого виду договору, що свідчать про його укладення, відповідно, подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Крім того, суд приймає до уваги наявність спору між позивачем і відповідачем-1 по справі № 910/18552/13, та прийнятого по ній рішення господарським судом міста Києва від 18 листопада 2013 року, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Лайн» до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» задоволено частково та стягнуто 14 647 726, 11 грн. подвійної орендної плати.

Факт порушення зобов'язання за умовами договору суборенди від 1 березня 2009 року Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» встановлено та доведено, позивач у будь-якому разі зобов'язаний сплатити наявність існуючої заборгованості незалежно від того, хто є його кредитором (Товариство з обмеженою відповідальністю «Офіс Лайн» або Товариство з обмеженою відповідальністю «Джеррад Україна»).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України Позивачем не доведено у спосіб встановлений ст. 34 цього ж Кодексу законних підстав для задоволення позовних вимог. Доводи, викладені у його позовній заяві спростовані доданими до позову документами та поясненнями Відповідача, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 12.03.2014р.

Суддя І.І. Борисенко