Ухвала суду № 37618450, 11.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

в частині позовних вимог

11 березня 2014 року м. Київ№ 826/1063/14Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача-1: Якимець О.І. (довіреність від 24.04.2013 р. № 05703-8243)

від відповідача-2: Давиденко О.В. (довіреність від 20.01.2014 р. № 05/1/2-3 вих.-14)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1до:Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідач-1) Прокуратури міста Києва (відповідач-2)провизнання неправомірними дії та визнання нечинним акту,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Департаменту земельних ресурсів та Прокуратури міста Києва в якому просить суд:

- визнати нечинним акт № 1049/02 від 16.12.2013 р. обстеження земельної ділянки та перевірки вимог законодавства,

- визнати протиправними дії прокуратури м. Києва в частині надання листа від 16.12.2013 р. як втручання у господарську діяльність та підміну органів відомчого управління та контролю,

- визнати неправомірними дії Департаменту земельних ресурсів КМДА в частині складання акту № 1049/02 від 16.12.2013 р.

В обґрунтування позову позивачка зазначає, що 16.12.2013 р. головним спеціалістом управління по контролю за використанням та моніторингу земель на вимогу прокуратури м. Києва підтвердити факт самовільного зайняття нею земельної ділянки по АДРЕСА_1 був складений акт обстеження земельної ділянки за № 1049/02, де зазначено, що площа самовільно зайнятої позивачкою земельної ділянки становить 0,54 га.

Даний акт та дії відповідачів позивачка вважає незаконними та неправомірними, виходячи з наступного. Позивачка зазначає, що земельна ділянка знаходиться в користуванні семи сімей, дві з яких вже отримали право власності на землю, а всі інші - в процесі оформлення права власності на землю. Межі земельної ділянки не змінювались з 1984 року, що підтверджується ген.планом м. Києва. Всі правовстановлюючі документи були надані Департаменту земельних ресурсів КМДА. Незважаючи на це, в акті не зазначені ні документи, ні підписи користувачів, що на думку позивачки підтверджує недостовірність та неправомірність акту.

Враховуючи викладене, згідно Порядку здійснення контролю за використанням і охороною земель м. Києва № 16/890, ст. 118, 119 Земельного кодексу України, наказу Держкомітету України по земресурсам від 12.12.2003 р. № 312, ст. 19 Закону України «Про прокуратуру», положень КАС України, позивачка просить задовольнити позов.

Відповідачі проти позову заперечують та по суті зазначають, що при виконанні оскаржуваних позивачкою дій, діяли виконуючи покладені на них законодавством України функції та вчиняючи вказані дії, не порушували вимог законодавства. Враховуючи наведене, відповідачі просять у задоволенні позову відмовити.

Відносно позовних вимог про визнання нечинним акту обстеження, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З наведеного вбачається, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та\або виникнення додаткового обов'язку.

У той же час, акт обстеження або перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Як зазначено у постановах Верховного Суду України від 24.09.2013 р. № 21-255а13 (номер рішення в ЄДРСР 34180770) та від 10.09.2013 р. № 21-237а13 (номер рішення в ЄДРСР 33770792) акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта (в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки) може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта, або у випадку можливого використання такого акта, як доказу вчинення правопорушення при розгляді відповідного спору.

Оскарження акту (висновків), як зазначив ВСУ, унеможливлює розгляд такого спору в судовому порядку.

В контексті наведеного слід додати, що відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, визначеній у ухвалі від 10 лютого 2014 р. (К/800/18790/13; номер рішення в ЄДРСР 37163744) акт перевірки за своїм змістом не є рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, а відтак акт не підпадає під дію п. 1 ч. 2 ст. 17 цього Кодексу, якою передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Висновки акта перевірки не змінюють стану суб'єктивних прав особи, не породжують у неї додаткового обов'язку та не можуть безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі. У зв'язку з цим ВАС України погодився з висновком судів попередніх інстанцій про закриття провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Вищий адміністративний суд України, посилаючись у постанові від 23.01.2014 р. (К/800/32563/13; номер рішення в ЄДРСР 37139557) на вищевказане рішення ВСУ від 10.09.2013 р., закрив провадження у справі про визнання протиправними дій по складанню акту позапланової виїзної перевірки.

Аналогічна позиція відносно оскарження актів перевірки (обстеження) та дій по їх складанню висловлена у рішенні ВАС України від 16.01.2014 р. (К/9991/41702/12; номер рішення в ЄДРСР 36969202).

З наведеного вбачається, що оскаржуваний акт не є рішенням, дією або бездіяльністю відповідача-1, є носієм доказової інформації, його оскарження, як і дій по його складанню, не підпадають під дію статті 17 КАС, під судову юрисдикцію взагалі та не можуть бути предметом розгляду в адміністративному суді.

Враховуючи наведене у сукупності та беручи до уваги заявлені позивачем вимоги, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі в частині оскарження акту обстеження та дій по його складанню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, відповідно до якої суд закриває провадження в адміністративній справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. 160, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва,-

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі в частині визнання нечинним акту № 1049/02 від 16.12.2013 р. обстеження земельної ділянки та перевірки вимог законодавства, а також в частині визнання неправомірними дій Департаменту земельних ресурсів КМДА по складанню акту № 1049/02 від 16.12.2013 р.

Копію ухвали направити сторонам.

Роз'яснити позивачу, що повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому в ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін