Постанова № 37618206, 12.03.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 року Житомир справа № 806/6950/13-a

час прийняття: 16 год. 00 хв. категорія 10.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

за участі секретаря Бондаренка Д.А.,

за участі позивача ОСОБА_1,

за участі представника позивача ОСОБА_2,

за участі представника відповідача Крилова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області про визнання неправомірними та скасування рішення № 65 від 27.06.2013 р. і вимоги № Ф 9 від 21.06.2013 р.,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області (далі - УПФУ в м.Бердичеві та Бердичівському районі, відповідач), в якому просить визнати неправомірними та скасувати рішення № 65 від 27.06.2013 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 40300,95 грн. та вимогу № Ф 9 від 21.06.2013 року про сплату боргу на суму 8986,98 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішення відповідача про застосування штрафу і нарахування фінансових санкцій прийняте на підставі п.4 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 р. (далі - Закон № 1058-IV), проте Верховною Радою України 08.07.2010 року прийнято Закон України № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який набрав чинності 01.01.2011 р., згідно підпунктів "е" та "й" пункту 12 розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" норми ч.1-9 ст.106 та ст.17 Закону № 1058-IV виключені. Що стосується вимоги, то відповідно до ч.15 ст.106 Закону № 1058-IV, фінансові санкції не сплачені фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню.

Позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Посилався на те, що оскаржувані рішення та вимога Пенсійного фонду прийняті відповідно до норм чинного законодавства.

Суд, розглянувши та дослідивши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, його представника та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши зібрані у справі докази, які мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті в їх сукупності, встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців, видане 15.12.1999 року виконавчим комітетом Бердичівської міської ради Житомирської області.

Згідно із свідоцтвом платника єдиного податку серії НОМЕР_1, суб'єктом господарювання ОСОБА_1 з 01 січня 2012 року обрано спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку.

Матеріалами справи підтверджено, що з 17.06.2013 року по 21.06.2013 року УПФУ в м.Бердичеві та Бердичівському районі на підставі направлення від 17.06.2013 року № 102, виданого на підставі Закону України "Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та відповідно до наказу УПФУ в м.Бердичеві та Бердичівському районі № 280 від 23/05.2013 року, була проведена планова перевірка ФОП ОСОБА_1 щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України за період з 31.12.1999 р. по 14.06.2013 р. та достовірності надання відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 31.12.1999 р. по 14.06.2013 р. За результатами планової перевірки складено акт від 21 червня 2013 року № 100 (а.с.32, 92-131).

На підставі даного акту та відповідно до п.7 Прикінцевих положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", ч.9 ст.106 Закону № 1058-IV, винесена вимога № Ф 9 від 21.06.2013 р. на суму 8986,98 грн., у зв'язку з тим, що платником з березня 2002 р. по червень 2003 р., з жовтня 2003 р. по березень 2008 р., січень 2009 р. та липень-листопад 2010 р. нараховано страхових внесків на загальну суму по звіту - 2411,96 грн., фактично - 10928,63 грн., відхилення - 8516,67 грн. та утримано збору і страхових внесків на загальну суму по звіту - 145,3 грн., фактично - 615,61 грн., відхилення - 470,31 грн. (115-118).

Що стосується рішення № 65 від 26.06.2013 р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 40300,95 грн. за порушення п.6 ч.2 ст.17 та ст.19 Закону № 1058-IV, то судом встановлено, що за результатами перевірки було донараховано 8986,98 грн. страхових внесків на підставі п.7 Прикінцевих положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та відповідно до ч.9 ст.106 Закону № 1058-IV.

Розрахунок фінансових санкцій проведений відповідно до п.4 ч.9 ст.106 Закону № 1058-IV, Прикінцевих положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та пп.9.3.4. п.9.3 ч.9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (а.с.72-76).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 року, який набрав чинності з 01.01.2011 року (далі - Закону № 2464-VI), платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку, що фізична особа- підприємець ОСОБА_1 є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Відповідно до ст. 6 Закону України № 2464-VІ, визначені обов'язки платників єдиного внеску, а саме: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики; у випадках, передбачених цим Законом і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, стати на облік у територіальному органі Пенсійного фонду як платник єдиного внеску; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України № 2464-VІ, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом, є недоїмкою.

Згідно із ч.4 ст.25 Закону України № 2464-VІ, територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з тим, що страхувальник не сплатив в повному обсязі страхові внески за березнь 2002 р. по червень 2003 р., з жовтня 2003 р. по березень 2008 р., січень 2009 р. та липень-листопад 2010 р, УПФУ в м.Бердичеві та Бердичівському районі правомірно винесено вимогу про сплату недоїмки № Ф-9 від 21.06.2013 року.

Суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що норма закону, яка була застосована відповідачем при прийнятті зазначеного рішення, а саме п.4 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 р., яка втратила чинність із 1 січня 2011 року, не може бути застосована до нього.

Згідно із пунктом 4 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року (у редакції до 01 січня 2011 року), було передбачено, що за донарахування територіальним органом ПФУ або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі п'яти відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць за який донараховано ці суми.

Верховною Радою України 08 липня 2010 року прийнято Закон України № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який набрав чинності 01 січня 2011 року.

З набранням чинності зазначеним Законом, згідно підпункту "й" пункту 12 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення", норми частини першої - дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виключено.

При цьому абзацами 5 і 6 пункту 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI (у редакції з 18.10.2013 року) встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється. На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи наведене та те, що заборгованість виникла, під час дії п.4 ч.9 ст.106 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003 року, суд приходить до висновку, що штрафні санкції до страхувальника, можуть бути застосовані і після 1 січня 2011 року.

Наведена правова позиція щодо застосування абзацу 5 пункту 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI узгоджується із позицією Верховного Суду України, яка викладена у постановах від 19 лютого, 26 березня, 15 жовтня та 3 грудня 2013 року.

Також є безпідставними посилання позивача на положення Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" № 3609-VI від 07.07.2011 року, яким частину п'ятнадцяту статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" доповнено абзацами другим і третім такого змісту: фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються. Нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій, зазначених в абзаці другому цієї частини, та не сплачені фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню. Так як дана норма регулює питання списання фінансових санкцій за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а не єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку якого, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 року, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В порушення ч.1 ст.71 КАС України позивачем не надано доказів відсутності заборгованості по сплаті єдиного внеску перед УПФУ в м.Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимога № Ф 9 від 21.06.2013 р. та рішення № 65 від 26 червня 2013 року винесені на підставі та у порядку встановленому чинним законодавством.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Відмовити в задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області про визнання неправомірними та скасування рішення № 65 від 27.06.2013 р. і вимоги № Ф 9 від 21.06.2013 р.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Панкеєва