Постанова № 37617368, 14.03.2014, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2014 року справа № 823/392/14

09 год. 20 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Бабич А.М.,

при секретарі – Демченко Н.Ю.,

представника позивача – не прибув,

представника відповідача – не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області до виробничо-комерційної приватної фірми «НЕД» про припинення діяльності юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством,

ВСТАНОВИВ:

17.02.2014 у Черкаський окружний адміністративний суд з позовною заявою звернулась державна податкова інспекція у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі-позивач), в якій просила припинити діяльність виробничо-комерційної приватної фірми «НЕД» (далі-відповідач), що не пов'язано з банкрутством.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не подає більше 1 року до контролюючого органу, який забезпечує формування державної податкової політики в частині адміністрування податків і зборів, податкових декларацій та документів фінансової звітності, що відповідно до норм Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» є підставою для припинення діяльності юридичної особи.

Позивач просив розгляд справи проводити без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив з невідомих причин, заперечень на позов не надав, хоча був повідомлений про час та місце судового розгляду справи в установленому законом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши докази в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Право органів доходів і зборів у випадках, встановлених законом, звертатися до суду про припинення юридичної особи визначене п.п.20.1.37 п.20.1. ст.20 ПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» неподання протягом року органам доходів і зборів податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону згідно з є підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством.

Суд встановив, що виробничо-комерційна приватна фірма «НЕД» зареєстрована як юридична особа з 17.01.1994 (юридична адреса: 18000, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, буд. 24; код ЄДРПОУ 21357806). Відповідач взятий на облік як платник податків з 20.04.1994.

Згідно з довідкою позивача від 29.11.2013 №19113/23-01-15-0121 відповідач подавав останню податкову звітність до податкового органу з податку на прибуток підприємства 09.11.2010. В подальшому ні податкової, ні фінансової звітності – не подавав.

Обов’язок відповідача подавати до контролюючого органу, що забезпечує формування державної податкової політики в частині адміністрування податків і зборів податкові декларації та розрахунки (далі – податкові декларації) у строки, встановлені законодавством, на підставі яких здійснювалось нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу) до 01.01.2011 встановлювався положеннями Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 №1251-ХІІ, який діяв до 01.01.2011 (далі - закон №1251-ХІІ), та Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі - Закон України №2181-ІІІ), який діяв до 01.01.2011.

Пунктом «б» статті 9 Закону №1251-ХІІ передбачено, що платники податків та інших обов’язкових платежів зобов’язані подавати до державних податкових інспекцій та інших державних органів відповідно до законодавства декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та інших обов’язкових платежів.

Відповідно до підп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України №2181-ІІІ податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал.

Обов’язок платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів після 01.01.2011, визначений п.п.16.1.3. ст. 16 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, який набрав чинності з 01.01.2011, (далі – ПК України).

За приписами ст.49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді. Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Таким чином суд дійшов висновку, що відповідач, не подаючи звітність до податкового органу більше 1 року, порушив вимоги п.п.16.1.3-16.1.4 п.16.1. ст.16 ПК України та правила ведення господарської діяльності, передбачені вимогами ч.8 ст.19 Господарського кодексу України від 16.03.2001 №436-ІV.

Відповідно до акту позивача від 12.11.2013 №529/23-01-15-01 про встановлення місцезнаходження юридичної особи з’ясовано відсутність відповідача за своїм місцезнаходженням.

Таким чином відповідач порушив норми п.п.16.1.11. п.16.1. ст.16 ПК України, якою на юридичних осіб покладений обов’язок повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи.

Суд звернув увагу, що згідно з даними зворотного боку облікових карток відповідача він має переплату з: плати на придбання торгового патенту в сумі 0,35грн.; податку на додану вартість – 3,60грн.; податку на прибуток приватних підприємств – 5,05грн.; земельного податку – 6,10грн.; комунального податку – 11,43грн.

Суд вважає, що вказана обставина не є перешкодою для припинення юридичної особи відповідача, з огляду на наступне.

Ч. 1 ст. 59 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-ІV (далі – ГК України) визначено, що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 59 ГК України скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься лише після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу та подання головою ліквідаційної комісії або уповноваженою ним особою документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців».

Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку з обов'язковою перевіркою органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання (ч. 5 ст. 60 ГК України).

Проаналізувавши наведені норми, суд дійшов висновку, що в разі виявлення під час складення ліквідаційного балансу надміру сплачених підприємством, що ліквідується, грошових зобов'язань, арбітражний керуючий має право звернутися із заявою про повернення таких коштів.

Отже, наявність переплати не є перешкодою для припинення діяльності юридичної особи за наявності підстав, визначених законом.

Суд звернув увагу, що рішенням Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2013 у справі №2н/2370/28/2012 відмовлено у задоволенні позові ДПУ у м. Черкаси до ВКПФ «НЕД» про припинення діяльності юридичної особи, що не пов’язане з банкрутством, за неподання звітності за 2008-2011 роки. В касаційному порядку, згідно з даними єдиного державного реєстру судових рішень, вказана постанова суду апеляційної інстанції не переглядалась.

Суд встановив, що відповідач не подавав податкову звітність і з 2012 року до часу судового розгляду цієї справи, тобто більше 1 року.

Враховуючи, що до внесення запису до ЄДРПОУ про припинення діяльності юридичної особи, на неї поширюються обов’язки, встановлені діючим законодавством, у т.ч. щодо подання фінансової та податкової звітності, отже позивач порушив ведення господарської діяльності.

Ч.2 ст.218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Суд звернув увагу, що відповідач не надав суду жодних доказів щодо вчинених дій для усунення вищевказаних порушень.

Оскільки станом на час розгляду справи відповідач не має заборгованості щодо сплати податків, зборів (інших обов’язкових платежів) згідно з інформацією у довідці позивача від 26.12.2013 №22438/23-01-11-0228 (а.с.7), суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160-165, 254-256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов – задовольнити повністю.

Припинити діяльність виробничо-комерційної приватної фірми «НЕД» (18000, Черкаська область, м.Черкаси, вул. Байди Вишневецького, буд. 24; код ЄДРПОУ 21357806).

2. Копію постанови направити сторонам та реєстраційній службі Черкаського міського управління юстиції Черкаської області для виконання обов'язків, визначених ст. 38, 40 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

3. Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 КАС України і може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення у порядку, передбаченому статтями 185-187 КАС України.

Суддя А.М. Бабич