Ухвала суду № 37616296, 14.03.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження 11кп/774/271/14 головуючий суддя 1 інстанції Бровченко В.В.

категорія ч. 1 ст. 307, ч.2 ст. 309 КК України суддя-доповідач Семопядний В.О.

УХВАЛА

Іменем України

Колегія суддів Судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Семопядного В.О.

суддів Сербіна В.В., Піскун О.П.

при секретері Галюлько Т.О.

розглянула 13 березня 2014 року у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальне провадження № 12012040440000001 за апеляціями прокурора прокуратури Дніпропетровського району Маслія В.О., обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2013 року щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області, громадянина України,

який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України,

за участю прокурора Харів Н.А., обвинуваченого ОСОБА_4.

В апеляціях:

-прокурор просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати вирок суд, та ухвали новий вирок яким, призначити ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 307 КК України 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 309 КК України 2 роки 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначити остаточно покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років. В обґрунтування своїх апеляційних вимог прокурор посилається на те, що суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_4 покарання, не врахував, що останній офіційно не працює, свою злочинну діяльність пов'язану з незаконним збутом психотропних речовин здійснював з метою наживи, свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України не визнав, що свідчить про його бажання ввести суд в оману відносно обставин вчинення ним цього злочину.

- обвинувачений ОСОБА_4 просить вирок суду змінити. Виключити із обвинувачення ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 309 КК України та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 309 КК України, яке не передбачає позбавлення волі. Свої апеляційні вимоги обвинувачений обґрунтовує тим, що органом досудового розслідування докази добуті незаконним шляхом, з порушенням Конституції України та Кримінального процесуального кодексу. Також зазначає, що судом прийняті одні докази та невмотивовано відхилені інші;

- захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 просить вирок суду змінити, призначивши ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Свої апеляційні вимоги обвинувачений обґрунтовує тим, що суд першої інстанції необґрунтовано прийшов до висновку, що виправлення ОСОБА_4 можливо лише тільки у вигляді позбавлення волі, без застосування ст. 75 КК України. Зазначає, що судом першої інстанції

не було прийнято до уваги, що ОСОБА_4 раніше ніколи до кримінальної відповідальності не притягувався і судимим не був, тяжких наслідків не наступило, на обліку у лікарі нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно.

Стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 судом першої інстанції ухвалено обвинувальний вирок та призначено покарання за ч. 1 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки; за ч. 2 ст. 309 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки.

Як вбачається з вироку суду, ОСОБА_4 визнаний винним за те, що він, маючи умисел, спрямований на незаконне придбання і зберігання психотропних речовин з метою збуту, а також на їх незаконний збут, при невстановлених органом досудового розслідування обставинах із невстановленого слідством джерела незаконно придбав невстановлену кількість психотропної речовини «метамфетамін», яку з метою подальшого збуту став незаконно зберігати за місцем свого проживання у АДРЕСА_1.

Після цього, 01 вересня 2012 року в період часу з 12 годин 10 хвилин до 12 годин 40 хвилин він, перебуваючи за місцем свого проживання у вищеназваній квартирі, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконний збут психотропної речовини, діючи умисно, з корисливих мотивів, при проведені оперативної закупки психотропної речовини незаконно збув громадянину під вигаданими даними ОСОБА_7 за 200 грн. психотропну речовину «метамфетамін» масою в перерахунку на суху вагу 0,2 016 г.

Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_4, реалізуючи злочинний намір, спрямований на незаконне придбання і зберігання без мети збуту і з метою збуту, а так само на незаконний збут психотропних речовин, при невстановлених слідством обставинах із невстановленого слідством джерела незаконно придбав невстановлену кількість психотропної речовини «метамфетамін», яку з метою подальшого збуту і без мети збуту став незаконно зберігати за місцем свого проживання у АДРЕСА_1.

Після цього, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконний збут психотропної речовини, 01 листопада 2012 року в період часу з 15 години 20 хвилин до 15 години 40 хвилин він, перебуваючи за місцем свого проживання у вказаній квартирі, діючи умисно, з корисливих мотивів, при проведені оперативної закупки психотропної речовини незаконно збув громадянину під вигаданими даними ОСОБА_7 за 200 грн. психотропну речовину «метамфетамін» масою в перерахунку на суху вагу 0,0738 г.

Крім того, 01 листопада 2012 року в період часу з 19 години 00 хвилин до 20 години 15 хвилин у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 у АДРЕСА_1 працівниками міліції виявлена та вилучена психотропна речовина «метамфетамін» масою в перерахунку на суху вагу 0,3572 г, яку обвинувачений, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.307 КК України, незаконно придбав і зберігав без мети збуту.

В суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_4 просив виправдати його за ст. 307 КК України, засудити за ч. 1 ст. 309 КК України та призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі.

Прокурор просив залишити вирок суду без змін, та вважав що він є законним і обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, міркування прокурора, пояснення обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та обвинуваченого підлягають частковому задоволенню, а захисника задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2013 року у даному кримінальному провадженні скасовано вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області стосовно ОСОБА_4, а матеріали кримінального провадження було направлено на новий судовий розгляд (т.1 а.п.219-222). Однією з підстав скасування вироку було недотримання вимог ст. 291 КПК України, а саме обвинувальний акт не був затверджений прокурором (т.1 а.с.1-2) Однак, ця вказівка суду апеляційної інстанції залишилась не виконаною. Разом з тим, ч. 3 ст. 415 КПК України передбачає, що висновок і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.

Таким чином, судом першої інстанції було допущено істотне порушення кримінального процесуального закону, яке тягне за собою безумовне скасування вироку з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції зі стадії підготовчого засідання.

Що стосується доводів апеляції прокурора щодо м'якості призначеного ОСОБА_4 покарання, то при підтвердженні об'єму звинувачення та кваліфікації дій останнього, вони є обґрунтованими.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404,405,407,412,415 КПК України, судова колегія,

у х в а л и л а:

Вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2013 року щодо ОСОБА_4 ,скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції зі стадії підготовчого засідання.

Апеляції прокурора Маслій В.О. та обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити частково, а апеляцію захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Міру запобіжного заходу залишити тримання під вартою до 15 квітня 2014 року.

судді:

В.О. Семопядний В.В. Сербін О.П. Піскун