Постанова № 37614206, 13.03.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Матвєєва В.В.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2014 року справа №812/66/14

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.

суддів Шишова О.О., Попова В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Краснодонського міськрайонного управління юстиції в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року у справі № 812/66/14 за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відділу державної виконавчої служби Краснодонського міськрайонного управління юстиції в Луганській області, третя особа - Відкрите акціонерне товариство трест "Краснодоншахтобуд" про визнання неправомірними та незаконними дій, скасування постанови про повернення виконавчого документа від 24.12.2013 №30403732, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Відділення) звернулася до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Краснодонського міськрайонного управління юстиції в Луганській області (далі - ВДВС Краснодонського МРУЮ), третя особа - Відкрите акціонерне товариство (далі - ВАТ) Трест "Краснодоншахтобуд" про визнання неправомірними та незаконними дії державного виконавця ВДВС Краснодонського МРУЮ щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 24.12.2013 №30403732 з примусового виконання виконавчого листа №2а-7430/11/1270 від 29.09.2011, виданого Луганським окружним адміністративним судом; скасування постанови про повернення виконавчого документа від 24.12.2013 №30403732.

Позов вмотивовано тим, що 22 листопада 2011 року Луганським окружним адміністративним судом позивачу був виданий виконавчий лист по справі №2а-7430/11/1270 про стягнення з ВАТ Трест «Краснодоншахтобуд» на користь Відділення адміністративно-господарських санкцій у загальній сумі 13217,92 грн., який було спрямовано для примусового виконання до ВДВС Краснодонського міськрайонного управління юстиції.

24.12.2013 відповідачем було винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачеві у зв'язку з відмовою стягувача залишити за собою майно боржника, не реалізованого під час виконання рішення. Позивач не погодився з такими діями відповідача та просив скасувати зазначену постанову у зв'язку з тим, що Відділення не було повідомлено про наявність будь-якого майна боржника. Крім того, позивач є бюджетною організацією, проведення дій або процедур з передавання та реалізації майна можливе лише за погодженням Фонду соціального захисту інвалідів.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року у справі № 812/66/14 позовні вимоги задоволені частково. Скасовано постанову про повернення виконавчого документа від 24.12.2013 №30403732. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що на примусовому виконанні у ВДВС Краснодонського МРУЮ знаходиться зведене виконавче провадження №239 від 02.07.2011 про стягнення коштів з ВАТ Трест «Краснодоншахтобуд» на користь фізичних осіб, УПФУ в м. Краснодоні, держави та юридичних осіб. У ході проведення виконавчих дій державним виконавцем були здійснені запити до податкових інспекцій для встановлення зареєстрованих боржником розрахункових рахунків, направлені запити до установ банків з метою виявлення коштів на рахунках, до МБТІ м. Краснодон для встановлення зареєстрованого за боржником нерухомого майна, до Державтоінспекцій - для встановлення зареєстрованих за боржником автотранспортних засобів, проведено опис й арешт майна боржника, проведені торги та реалізовано частину майна ВАТ Трест «Краснодоншахтобуд». Листом від 22.11.2013 позивачу було запропоновано залишити за собою нереалізоване майно в рахунок погашення суми заборгованості у розмірі 26499,18 грн. 05.12.2013 до ВДВС надійшла відповідь Відділення, згідно якої останній, як стягувач, має можливість авансувати витрати лише за умови надходження відповідних асигнувань за кошторисом витрат із державного бюджету. У зв'язку з викладеним, 24.12.2013 державним виконавцем на підставі п. 2, 3 ст. 47 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV) було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Відповідач вважає, що державним виконавцем було вжито всіх необхідних заходів примусового виконання виконавчого листа №2а-7430/11/1270 про стягнення з ВАТ Трест «Краснодоншахтобуд» на користь Відділення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 13217,92 грн., а оскаржувану постанову законною та винесеною на підставі та в межах повноважень, передбачених Законом № 606-ХІV.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому згідно пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом № 606-ХІV.

Згідно ст. 1 цього Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про Державну виконавчу службу» (далі - Закон № 202/98-ВР), державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України.

Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Частиною другою статті 4 Закону № 202/98-ВР передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до положень статті 11 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 19 цього ж Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.

Як вбачається із статті 47 вище зазначеного Закону виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково може бути повернено стягувачу у передбачених законом випадках. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

Як вбачається із матеріалів справи, заступником начальника відділу державної виконавчої служби Краснодонського міськрайонного управління юстиції Комісаровою Н.В. при примусовому виконані виконавчого листа №2а-7430/11/1270 була прийнята постанова ВП №30403732 від 24.12.2013 року про повернення виконавчого документа стягувачу (а.с.6). Тобто, зазначені дії державного виконавця були вчинені в рамках здійснення заходів примусового виконання рішення суду в межах конкретного виконавчого провадження уповноваженою на те особою.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову в частині визнання неправомірними та незаконними дій державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Краснодонського міськрайонного управління юстиції щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 24.12.2013 №30403732 з примусового виконання виконавчого листа №2а-7430/11/1270 від 29.09.2011, виданого Луганським окружним адміністративним судом.

Щодо позовних вимог в частині скасування постанови від 24.12.2013 №30403732 про повернення виконавчого документа, судом встановлено наступне.

У відповідності зі статтею 17 Закону № 606-ХІV, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 11 цього ж Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Заходами примусового виконання рішень згідно із статтею 32 Закону № 606-ХІV є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Порядок виконання рішень суду на користь держави регулюється Законом № 606-ХІV, Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція) та іншими нормативно-правовими актами.

Так, відповідно до статті 8 Закону № 606-ХІV сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Пунктом 3 вказаної статті передбачено, що за виконавчим документом про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступає орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган державної влади (крім суду), який відповідно до закону прийняв таке рішення. За іншими виконавчими документами про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступають органи державної податкової служби.

Стягнення коштів на користь держави здійснюється в загальному порядку передбаченому Законом № 606-ХІV.

Під час виконання таких рішень державний виконавець повинен дотримуватись вимог статті 11 Закону № 606-ХІV щодо неупередженості, своєчасності і в повноти вчинення виконавчих дій.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у ВДВС Краснодонського МРУЮ знаходиться виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду №2а-7430/11/1270 від 22.11.2011 про стягнення з ВАТ Трест «Краснодоншахтобуд» на користь позивача адміністративно-господарських санкцій в сумі 13217,92 грн. (а.с.3), на підставі якого державним виконавцем 07.12.2011 було відкрито виконавче провадження №30403732 (а.с.20), яке, в свою чергу, постановою від 15.12.2011 було приєднано до зведеного виконавчого провадження (а.с.20).

Оглядом належним чином завірених копій матеріалів зведеного виконавчого провадження №239, долучених в судовому засіданні представником відповідача, встановлено наступне:

- відповідно до відповіді Краснодонської ОДПІ встановлено розрахункові рахунки боржника ВАТ Трест «Краснодоншахтобу», на які державним виконавцем накладено арешт (а.с.56,71);

- згідно з відповідями банківських установ встановлено, що грошові кошти на рахунках боржника відсутні (а.с.28,30,31,32);

- згідно довідки МБТІ м. Краснодон за боржником встановлено зареєстроване нерухоме майно (а.с.27), на яке постановою від 19.08.2011 було накладено арешт (а.с.55);

- згідно повідомлення Державтоінспекції від 09.12.2011 за боржником зареєстровано 2 транспортних засобів (а.с.21), на які державним виконавцем постановою від 21.12.2011 накладено арешт (а.с.23);

- згідно акту державного виконавця від 18.01.2012 автотранспорт було розібрано та реалізовано як металобрухт (а.с.24);

- актами від 04.04.2012, 24.12.2012, 12.02.2013 проведено описи та арешт майна боржника (а.с.72-75);

- проведені прилюдні торги з реалізації майна боржника, що підтверджується протоколами №12-0006/12-1 від 09.03.2012 (а.с.58), №12-0013/12-1 від 11.06.2012 (а.с.61), №12-0014/12-1 від 18.06.2012 (а.с.63), №12-0043/12-1 від 09.07.2012 (а.с.65), №12-0046/12-2 від 01.10.2012 (а.с.67,68), №12-0061/12 (а.с.70). Кошти від реалізації майна надходили на депозитний рахунок ВДВС Краснодонського МРУЮ 12.03.2012 у розмірі 110940,00 грн., 11.06.2012 - у розмірі 263590,00 грн., 09.07.2012 - у розмірі 176128,00 грн., 21.09.2012 - у розмірі 3655,00 грн., 01.10.2012 - у розмірі 116100,00 грн., 17.12.2012 - у розмірі 165722,00 грн. Зазначені кошти згідно статей 43, 44 Закону № 606-ХІV були розподілені та перераховані на користь стягувачів - фізичних осіб, про що свідчать розрахунки розподілу стягнутих сум (а.с.57,59,60,62,64,66,69);

Листом від 22.11.2013 позивачу було запропоновано залишити за собою нереалізоване майно в рахунок погашення суми заборгованості у розмірі 26499,18 грн., а саме другий, третій та четвертий поверхи будівлі гуртожитку №17 за адресою: м. Молодогвардійськ, вул. Коцюбинського, 15 вартістю 191450,00 грн. та 387840,00 грн. відповідно (а.с.35).

На зазначену пропозицію Відділення листом від 03.12.2013 повідомило відповідача про те, що авансування витрат на проведення виконавчих дій можливе лише за умови надходження відповідних асигнувань за кошторисом витрат із Державного бюджету (а.с.37).

24.12.2013 державним виконавцем, у зв'язку з ненадходженням на адресу Відділу ДВС від стягувача - Відділення письмової заяви про бажання залишити за собою нереалізоване майно в рахунок погашення заборгованості, на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 47 Закону № 606-ХІV було винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачеві (а.с.6).

При цьому роз'яснено, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений для виконання в строк до 24.12.2014 року.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 606-ХІV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу, зокрема, у разі, якщо:

- у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

- стягував відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення.

Про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.

Порядок передачі стягувачу нереалізованого майна врегульований статтею 62 Закону № 606-ХІV, у якій, зокрема, зазначено, що реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.

У разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувану і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

У разі якщо стягував у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. У разі відсутності в боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.

У разі якщо стягував виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний у п'ятнадцятиденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо початкова вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягується виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.

Майно передається стягувану за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.

У разі наявності кількох стягувачів, які виявили бажання залишити за собою нереалізоване майно, воно передається в порядку календарного надходження виконавчих документів до виконання з урахуванням черговості, визначеної статтею 44 цього Закону.

Задовольняючи позовні вимоги щодо незаконності прийняття постанови про повернення виконавчого документа від 24.12.2013 №30403732, суд першої інстанції вважав позицію Відділення доведеною, та вважав, що зазначена постанова підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог статті 32 Закону № 606-ХІV заходами примусового виконання рішень є, у тому числі, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні, інші заходи, передбачені рішенням.

Оглядом виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду №2а-7430/11/1270 від 22.11.2011 встановлено, що необхідно стягнути з ВАТ Трест «Краснодоншахтобуд» на користь позивача адміністративно-господарські санкції в сумі 13217,92 грн., тобто кошти. Певні предмети стягування не є об'єктом стягнення.

Як вбачається із матеріалів справи позивачу було запропоновано відповідачем залишити за собою нереалізоване майно боржника в рахунок погашення заборгованості на суму 26499,18 грн., але не зазначено у виконання яких виконавчих документів. Оглядом постанови про повернення виконавчого документу без виконання встановлено, що стягувачу повернуто виконавчий лист на суму 13217,92 грн., що не відповідає предмету стягнення та запропонованій сумі погашення заборгованості і взагалі ставить під сумнів належне сповіщення стягувача про можливість отримання майна в рахунок погашення боргу.

Крім того, як вбачається із листа ВДВС Краснодонського МРУЮ від 22.11.13 Відділенню було запропоновано залишити за собою майно боржника, вартість якого складає 579290,00 грн. в рахунок погашення заборгованості у розмірі 26499,18 грн., а різницю від вартості арештованого майна внести на депозитний рахунок ВДВС Краснодонського МРУЮ. Така пропозиція свідчить про вагому різницю між сумою заборгованості та сумою, яку стягувач повинен повернути виконавчому органу, та про те, що такі дії можуть фактично підмінити собою реалізацію майна, на яке звернено стягнення, з урахуванням того, що функції по реалізації такого майна Законом № 606-ХІV покладено на виконавчу службу.

Як вбачається із виконавчого документа, який знаходиться на виконанні, а саме виконавчого листа № 2а-7430/11/1270 від 22.11.11, постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.12.11 та постанови про повернення виконавчого документа без виконання від 24.12.13 стягувач у зазначеному виконавчому провадженні є Держава Україна. Пропонуючи стягувачу залишити за собою нереалізоване майно в рахунок погашення заборгованості та повернути відділу різницю від вартості майна та сумою боргу, відповідач ВДВС Краснодонського МРУЮ не врахував особливостей стягувача, не визначив розпорядника коштів Державного бюджету та не спрямував до нього відповідну пропозицію.

Крім того, в порушення вимог частини 2 статті 47 Закону № 606-ХІV ВДВС Краснодонського МРУЮ не склав акт про наявність обставин, які зумовлюють повернення виконавчого листа без виконання стягувачу.

Проте, з такими висновками місцевого суду не може погодитись судова колегія апеляційного суду з наступних підстав.

Твердження суду першої інстанції про те, що державним виконавцем не визначено розпорядника коштів Державного бюджету та не спрямовано до нього пропозицію щодо залишення в рахунок погашення заборгованості нереалізоване майно, є помилковим, оскільки відповідно до частин 1,2,3 статті 8 Закону № 606-ХІV сторонами виконавчого провадження є стягував та боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. За виконавчим документом про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступає орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення. Виконавче провадження відкривалось державним виконавцем на підставі виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду № 2а-7430/11/1270 від 29.09.2011 р. за заявою Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 02.12.2011 р. №1-12/2665 та судове рішення прийнято також за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, про що зазначено у виконавчому документі. Тобто, нереалізоване майно державний виконавець повинен був запропонувати Луганському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, як органу в інтересах якого було прийнято рішення щодо стягнення заборгованості на користь Державного бюджету.

Також суд першої інстанції вважав, що державним виконавцем порушено вимоги частин другої статті 47 Закону № 606-ХІV, а саме: не складено акт державного виконавця про наявність обставин, які зумовлюють повернення виконавчого листа без виконання стягувану. Але дане ствердження є помилковим, так як 04.12.2013 року державним виконавцем здійснено перевірку майнового стану підприємства-боржника ВАТ Трест «Краснодоншахтобуд» за юридичною адресою м. Краснодон, вул. Комсомольська, у ході якої було встановлено, що підприємство ВАТ Трест «Краснодоншахтобуд» за юридичною адресою не знаходиться, у зв'язку з тим, що приміщення було реалізоване у рахунок погашення заборгованості по заробітній платі працівникам ВАТ Трест «Краснодоншахтобуд», про що було складено акт державного виконавця (а.с.36).

Крім того, місцевий суд вважав, що пропозиція стягувачу щодо залишення нереалізованого майна свідчить про вагому різницю між сумою заборгованості та сумою, яку стягував повинен повернути виконавчому органу, та про те, що такі дії можуть фактично підмінити собою реалізацію майна, на яке звернено стягнення, але це ствердження не відповідає дійсності, у зв'язку з тим, що майно пройшло реалізацію, державним виконавцем здійснено уцінку даного майно, так як майно не реалізовувалось і врешті-решт все одно майно було не реалізовано.

Відповідно до частини шостої статті 62 Закону № 606-ХІV у разі якщо майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувану і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна.

Також згідно частини сьомої статті 62 цього ж Закону у разі якщо стягувач у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця письмово не заявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. У разі відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувану без виконання. Державним виконавцем було запропоновано стягувачам залишити в рахунок погашення заборгованості нереалізоване майно, але Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів письмово не виявило бажання залишити за собою нереалізоване майно.

Апеляційним судом не встановлено порушення законодавства з боку відповідача при винесенні постанови про повернення виконавчого документа від 24.12.2013 №30403732.

Як вказано в цій постанові, виконавчий документ може бути повторно пред'явлений позивачем для виконання в строк до 24.12.2014 року.

В іншій частині судове рішення не оскаржене особами, які беруть участь в справі, тому апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що в частині скасування постанови відповідача про повернення виконавчого документа судом першої інстанції постановлене судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 199, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Краснодонського міськрайонного управління юстиції в Луганській області - задовольнити повністю.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року у справі № 812/66/14 - скасувати частково.

У задоволенні позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відділу державної виконавчої служби Краснодонського міськрайонного управління юстиції в Луганській області, третя особа - Відкрите акціонерне товариство трест "Краснодоншахтобуд" про скасування постанови про повернення виконавчого документа від 24.12.2013 №30403732 - відмовити.

В іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року у справі № 812/66/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: О.О.Шишов

В.В.Попов