Ухвала суду № 37613569, 06.03.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"06" березня 2014 р. Справа № 5019/1920/12

Суддя Романюк Р.В. розглянувши скаргу Приватного підприємства "Айслаг" на дії начальника відділу Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області Іщук Н.В. у справі

за позовом Приватного підприємства "Айслаг"

до відповідача Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" публічного акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення 127 769 грн. 04 коп.

В засіданні приймали участь:

від позивача (Скаржника): ОСОБА_3 (довіреність №14 від 27.01.2014)

від відповідача: не з'явився.

від органу ДВС: Іщук Н.В. (посвідчення №00340)

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Айслаг звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 127 769 грн. 04 коп.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 06 лютого 2013року по справі № 5019/1920/12 позов задоволено - стягнуто з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Приватного підприємства "Айслаг" 38 292 грн. 40 коп. заборгованість за поставлений товар, 77 609 грн. 44 коп. заборгованість по оплаті відсотків за користування товарним кредитом та 2 318 грн. 04 коп. витрат по сплаті судового збору.

За наслідками апеляційного перегляду справи, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.08.2013 рішення залишено без змін.

На виконання вказаного рішення видано наказ від 27.08.2013 року № 5019/1920/12

03.02.2014р. Приватне підприємство "Айслаг" подало скаргу на дії начальника відділу Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області Іщук Н.В. в якій скаржник просить визнати незаконними дії начальника відділу Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області Іщук Н.В., визнати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП№ 39670985 від 26.12.2013 року недійсною, зобов'язати державного виконавця Іщук Н.В. провести виконавчі дії відповідно до вимог ЗУ "Про виконавче провадження" та винести окрему ухвалу стосовно порушення начальником відділу Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області Іщук Н.В. законності при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу ВП№ 39670985 від 26.12.2013 року.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги скарги з підстав викладених в останній.

В судовому засіданні представник органу ДВС заперечив проти даної скарги з підстав викладених у відзиві на скаргу.

Розглянувши скаргу, вислухавши доводи і пояснення представників сторін господарський суд встановив наступне.

На виконанні в відділі примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області (Іщук Н.В.) знаходиться зведене виконавче провадження по стягненню з боржника - Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" заборгованості, у тому числі і заборгованості присудженої до стягненням рішенням господарського суду Рівненської області від 06.02.2013р. у справі № 5019/1920/12 (наказ господарського суду про примусове виконання рішення від 27.08.2013р. № 5019/1920/12).

26.12.2013р. начальником відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області Іщук Н.В., керуючись п.2 та п. 9 частини 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову ВП № 39670985, якою наказ господарського суду Рівненської області від 27.08.2013р. № 5019/1920/12 повернуто стягувачу.

Частиною 3 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст.121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Приватне підприємство "Айслаг" (стягувач у виконавчому проваджені) вважає, дії державного виконавця неправомірними та просить постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП№ 39670985 від 26.12.2013 року визнати недійсною, зобов'язавши державного виконавця Іщук Н.В. провести виконавчі дії відповідно до вимог ЗУ "Про виконавче провадження" та, за наслідками розгляду скарги, винести окрему ухвалу відносно начальника відділу управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області Іщук Н.В.

В силу ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно приписів ст. 32 Закону, заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк (частина 2 ст. 30 Закону).

Підстави для повернення виконавчого документа стягувачу визначені ст. 47 Закону, згідно положень якої, зокрема, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі,

- якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (п. 2);

- наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення (п. 9).

Як встановлено судом під час розгляду скарги та вбачається з залучених до матеріалів справи документів, державний виконавець в процесі здійснення зведеного виконавчого провадження вчинив дії спрямовані на примусове виконання судового рішення.

Так зокрема, державною виконавчою службою накладено арешт на все майно, що належить боржнику, подано відповідні запити до РЕР УДАІ УМВС, Управління земельних ресурсів, податкових органів та банківських установ з метою виявлення майна боржника. Крім того, державним виконавцем ініційовано звернення до суду про тимчасове обмеження керівникові боржника у праві виїзду за межі України.

Як вбачається з акту від 25.12.2013р., в процесі здійснення виконавчого провадження державним виконавцем встановлено, що на арештованих рахунках боржника кошти відсутні з вересня 2013р., а на майно, зареєстроване за боржником, поширюється дія мораторію, згідно Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна".

За таких обставин, враховуючи, що в процесі зведеного виконавчого провадження державним виконавцем встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення і здійснені заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, а примусова реалізація майна боржника є неможливою в силу введеного Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" мораторію, державний виконавець мав достатні правові підстави для повернення виконавчого документа стягувачу.

Крім того, в пункті 2 оскаржуваної постанови ВП № 39670985 від 26.12.2013р. державним виконавцем роз'яснено стягувачу, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений для виконання в строк до 26.12.2014р.

З огляду на зазначене, заявлені вимоги про визнання дій начальника відділу Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області Іщук Н.В. неправомірними, скасування постанови ВП № 39670985 від 26.12.2013р. та зобов'язання органу ДВС провести виконавчі дії відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" судом визнаються необгрунтованими.

Стосовно твердження про порушення державним виконавцем в процесі виконавчого провадження положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012р., то в цій частині вимоги заявника також не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (боржник) є державним підприємством у статутному фонді якого частка держави становить 100 %.

Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи врегульовані Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", згідно статті 4 якого у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2 - 4, 9 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача (ч. 3 ст. 4 Закону).

Тобто, необхідною умовою для виконання судових рішень в порядку визначеному Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" є встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2 - 4, 9 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" і лише після цього керівник відповідного органу державної виконавчої служби має право передати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів. Причому ініціювати та вчиняти відповідні дії має право саме керівник відповідного органу державної виконавчої служби, а не державний виконавець.

Як встановлено судом, оскаржуваною постановою державний виконавець встановив про наявність підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2 та 9 Закону України "Про виконавче провадження", проте за відсутності доказів (відповідного процесуального документа керівника органу ДВС, листа керівника органу ДВС про відмову, тощо) про ухилення керівника сформувати і передати матеріали та відомості для передачі до центрального органу виконавчої влади, посилання скаржника про порушення при винесенні оскаржуваної постанови вимог Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" є безпідставним та, відповідно, заявлені в скарзі вимоги в цій частині судом визнаються передчасними.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст. 34 Господарського процесуального Кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вимоги скаржника про винесення судом окремої ухвали відносно начальника відділу Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області Іщук Н.В. судом визнаються безпідставними, оскільки заходи реагування, передбачені ст. 90 ГПК України - це право суду, яке застосовується останнім при виявленні порушення законності або недоліків в діяльності підприємства, організації, державного чи іншого органу, незалежно від наявності відповідної заяви, зробленої стороною у справі.

З огляду на зазначене, коли зібраними у справі доказами не підтверджено про наявність підстав для визнання дій начальника відділу Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області Іщук Н.В. неправомірними, що було б підставою для скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу ВП№ 39670985 від 26.12.2013 року, а наведені скаржником мотиви та докази не підтверджують факту порушення прав стягувача, гарантованих Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", суд керуючись ст. 86, ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, -

У Х В А Л И В :

В задоволені скарги Приватного підприємства "Айслаг" на дії начальника відділу Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області Іщук Н.В. - відмовити.

Суддя Романюк Р.В.