Постанова № 37612036, 12.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 березня 2014 року 10:18 № 826/1960/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо ПДВПП»

до

Київської міжрегіональної митниці Міндоходів

про

скасування рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо ПДВПП» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі по тексту – відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень від 16.08.2013р. №100270000/2013/310191/2, від 30.09.2013р. №100270000/2013/310221/2, від 08.10.2013р. №100270000/2013/310227/2, від 18.11.2013р. №100270000/2013/310261/2, від 17.12.2013р. №100250002/2013/500521/2, від 17.12.2013р. №100250002/2013/500522/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані рішення прийняті неправомірно, а тому підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що оскаржувані рішення прийняті правомірно.

В судовому засіданні 27.02.2014р. суд по справі перейшов в письмове провадження на підставі статті 128 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що між Fisher Bay Seafood Ltd (США) (продавець) та позивачем (покупець) укладено контракт купівлі – продажу №517 від 20.06.2013р. на товар: хек свіжоморожений.

16 серпня 2013 року позивачем подано до митного органу декларацію №100270000/2013/264481 з метою митного оформлення в митному режимі імпорту товару хек – свіжоморожений, торговельна марка «Delta Pacific Seafoods», країна виробництва: Канада, за митною вартістю 2,125 доларів США/кг.

Аналогічні МД на зазначений товар були подані:

- 27.09.2013 р. №100270000/2013/264930 за митною вартістю одиниці товару 2,085 доларів США /кг;

- 07.10.2013 р. №100270000/2013/265043 за митною вартістю одиниці товару - 2,085 доларів США / кг;

- 18.11.2013 р. №100270000/2013/265557 за митною вартістю одиниці товару - 2,085 доларів США / кг;

- 17.12.2013 р. №100250002/2013/037681 за митною вартістю одиниці товару - 2,025 доларів США / кг;

- 17.12.2013 р. №100250002/2013/037682 за митною вартістю одиниці товару - 2,025 доларів США / кг.

Митна вартість була заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Для здійснення митного контролю та митного оформлення позивачем було надано документи, перелік яких зазначений в гр. 44 вищевказаних митних декларацій.

В поданих до митного оформлення документах разом з митними деклараціями виявлено наступні розбіжності:

- в наданих інвойсах зазначені інші умови оплати ніж ті, що передбачені контрактом від 20.06.2013 №517 п.8.1.

Вимоги щодо форми прайс-листа діючим законодавством не встановлені. Разом з тим, згідно з загальносвітовою практикою прайс-лист має містити відомості, з яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Прайс-листи пропечатані печаткою фірми із підписом, але не містять інформацію стосовно сайтів для пошуку та контактів із фірмами у мережі Інтернет, що суперечить суті прайс-листа, як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців.

Прайс-листи від виробника надані виключно на ту продукцію, оформлення якої здійснювалось та виключно на того покупця товару, тобто прайс-листи сформовані без зазначення переліку всієї продукції виробника.

Оскільки, відповідно до частини 5 статті 54 Кодексу орган доходів і зборів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, декларанту запропоновано надати додаткові документи відповідно статті 53 Кодексу.

Водночас, витребуванні документи у позивача, надані не в повному обсязі.

На виконання вимог пункту шостого статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, Київською міжрегіональною митницею Міндоходів було відмовлено позивачу у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Підставою для відмови у митному оформленні були винесені Рішення про коригування митної вартості товарів від 16.08.2013р. №100270000/2013/310191/2, від 30.09.2013р. №100270000/2013/310221/2, від 08.10.2013р. №100270000/2013/310227/2, від 18.11.2013р. №100270000/2013/310261/2, від 17.12.2013р. №100250002/2013/500521/2, від 17.12.2013р. №100250002/2013/500522/2.

Відповідно до Рішень про коригування митної вартості товарів від 16.08.2013р. №100270000/2013/310191/2, від 30.09.2013р. №100270000/2013/310221/2, від 08.10.2013р. №100270000/2013/310227/2, від 18.11.2013р. №100270000/2013/310261/2, від 17.12.2013р. №100250002/2013/500521/2, від 17.12.2013р. №100250002/2013/500522/2 митна вартість визначена митним органом із застосуванням резервного методу.

Позивач звертався до митного органу з метою надання додаткових документів, за результатами яких встановлено наступне.

В наданих платіжних документах містяться посилання на інвойси, але суми за інвойсами суттєво відрізняються від тих, що заявлені в платіжних дорученнях. Таким чином, неможливо ідентифікувати якої партії товару стосуються надані платіжні доручення.

Крім того, подані не в повному обсязі додаткові документи, які вимагались митницею для підтвердження заявленої митної вартості, а саме, висновки про якість та вартість характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються процедури визначення митної вартості товарів та правомірності рішення відповідача щодо коригування митної вартості товару, регулюються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року № 4495-VI.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Згідно ч. 6 ст. 264 Митного кодексу України, митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного Кодексу, визначено, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 2 ст. 52 Митного кодексу, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За приписами ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ст. 54 Митного кодексу, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Суд звертає увагу, що митний орган може вимагати, а декларант має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Дана правова позиція підтверджується постановою Верховного суду України від 10.04.2012 року у справі №К-20026/10 якою визначено, що “надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог Митниці щодо підтвердження митної вартості товарів”.

За таких обставин є підстави для висновку, що митні органи дійсно мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, зокрема, при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості товару та наявності впливу на його ціну факту пов’язаності продавця і покупця, а також, як наслідок, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та запитувати додаткові документи та відомості.

Перелік документів, які подаються декларантом або уповноваженою ним особою для підтвердження заявленої митної вартості товару, визначений ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У випадках, встановлених Кодексом, митний орган має право запитувати у декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи, визначені частинами третьою - четвертою ст. 53 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ст. 53 Митного кодексу, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв’язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

В ході судового розгляду судом встановлено, що відповідачем під час контролю за правильністю визначення митної вартості була проаналізована інформація, що містилась у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення, цінова інформація на подібні/ідентичні товари, що ввозились на митну територію України, після аналізу яких виникли сумніви стосовно заявленої декларантом митної вартості.

Судом встановлено, що відповідач запропонував декларанту надати письмові документи для підтвердження митної вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, декларантом не були надані в повному обсязі додаткові документи митному органу.

Разом з тим, відповідачем проведено процедуру консультації з декларантом, з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товару на підставі інформації, яка наявна у декларанта та у митного органу, про що зазначено у графі 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, невірно визначено митну вартість товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються (п.8 ст.55 Митного кодексу).

Підсумовуючи вищевикладене, беручи до уваги виключну компетенцію митних органів в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, відповідач мав право вимагати надання позивачем додаткових документів.

Однак, з’ясовуючи питання щодо достатності наданих декларантом додаткових документів, обов’язковому врахуванню підлягає те, що митниця може вимагати, а суб’єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатись виконанням вимог митного органу щодо підтвердження митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. (п.2 ст.58 Митного кодексу).

Згідно п. 2 ст.59 Митного кодексу, при застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, на думку митного органу, митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору у зв’язку з неподанням основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів, невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу. Метод 2-а не був використаний у зв’язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні товари. Метод 2-б не використаний у зв’язку з відсутністю цінової інформації на подібні товари. Методи 2в та 2г не використані через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості. Митна вартість, визначена за резервним методом та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача, а тому підстав для скасування оскаржуваних рішень Київської регіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості не вбачає.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб’єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Сільпо ПДВПП» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 12.03.2014р.

Суддя В.В. Амельохін