Вирок № 37609744, 13.03.2014, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

Справа № 390/2049/13-к

Провадження № 1-кп/390/11/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.03.2014 року Кіровоградський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Сарапа М.Б.,

при секретарі - Пікущій І.М.,

за участі учасників кримінального провадження:

прокурора - Петросяна А.М.,

потерпілої ОСОБА_1, представника потерпілої - адвоката ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт по кримінальному провадженню щодо:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Багаєвського району, Ростовської області, Російської Федерації, українця, громадянина України, з середньою освітою, перебуває у цивільному шлюбі, не працюючого, зареєстрованого у АДРЕСА_1, проживаючого на дачній ділянці НОМЕР_2, в АДРЕСА_4, раніше не судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Органами досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що, 02.08.2013 року, близько 11.00 год. він стоячи біля паркану, який розташований між земельними ділянками НОМЕР_1 і НОМЕР_2, які розташовані в АДРЕСА_4, сперечався із ОСОБА_1 В ході сварки ОСОБА_3 умисно, цілеспрямовано, в той момент як ОСОБА_1 витягувала шифер з під паркану, знизу паркану схватив її за праву руку та почав тягнути на свою сторону, а вона на свою, чим своїми діями спричинив потерпілій тілесні ушкодження у вигляді синців та саден на правому передпліччі, синця на лівій кісті, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 668 від 05.06.2013 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано органом досудового розслідування за ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Відповідно до вимог ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Допитаний в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, не визнав, як і не визнав пред'явлений до нього цивільний позов та показав суду, що протягом п'яти років він мешкає разом із своєю цивільною дружиною ОСОБА_4 та її дітьми на дачній ділянці НОМЕР_2 що в АДРЕСА_4. Поруч з їх земельною ділянкою знаходиться дачна земельна ділянка ОСОБА_1 З останньою вони перебувають у неприязних відносинах довгий час, останній конфлікт у них виник із за того, що він підставив свій шифер на паркан ОСОБА_1 щоб їх собака не бігала по земельній ділянці ОСОБА_1 та не шкодила. ОСОБА_1 стала сваритись, висловлювати різні претензії, що вони пошкоджують її паркан.

02.06.2013 року, вранці ОСОБА_1 знову почала говорити, щоб він забрав шифер, на що він не погодився, пояснивши що шифер знаходиться на його земельні ділянці. Близько 11 години ОСОБА_1 викликала голову правління СТ «ДБК» ОСОБА_5, щоб останній вплинув на дану ситуацію. ОСОБА_5 прийшов разом із членом правління СТ «ДБК» ОСОБА_6 Будучи на території дачної ділянки ОСОБА_1, поспілкувавшись з нею, вони прийшли до нього, на його дачну ділянку, та подивились, що нічого страшного не має. Він їм розповів, що шифером закрив знизу пройом, щоб не лізла собака. ОСОБА_1 у цей час була за забором і почула що представники правління не на її стороні, стала кричати що вона зараз буде прибирати шифер сама та перекидати шифер через паркан. Після чого, ОСОБА_1 будучи на своїй земельній ділянці, засунувши свої руки під паркан стала валяти шифер. В це час, він стояв біля ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Його дружина ОСОБА_4 була ближче до забору і коли ОСОБА_1 почала відштовхувати і тягнути на себе шифер, та хотіла перекинути його через паркан, ОСОБА_4 підбігла та схопилася за шифер, та стала його утримувати, щоб він не завалився. Коли дружина стала кричати, що вже не може втримати шифер і він побачив, що шифер падає, то підбіг та взявся за шифер з другої сторони та підтримав шифер, руки ОСОБА_1, які тримали шифер з низу були між їхніми руками. У зв'язку з тим, що шифер був гострий то він та дружина порізали собі руки. Все це закінчилось тоді, коли шифер тріснув в руках ОСОБА_1. Яких не будь тілесних ушкоджень він ОСОБА_1 не спричиняв, та не мав для цього наміру та можливості для цього. За руки її не хватав, а навпаки тільки підтримував шифер, щоб він не впав та не розбився. За таких обставин він порізав собі руки, що зробила і ОСОБА_4 у зв'язку з чим вони звертались до медпункту за допомогою, а ОСОБА_4 і у міліцію за спричинення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_1 Особисто він за руки ОСОБА_1 не хватав, яким чином остання спричинила собі тілесні ушкодження не знає, та зазначає, що остання сама просунула свої руки під металевий огорожу та намагалась відкинути шифер, під час чого, можливо і спричинила тілесні ушкодження, крім того, вона була у рукавицях.

Винним себе у скоєнні кримінального правопорушення не визнає, також не визнає цивільний позов.

Допитавши обвинуваченого, потерпілу, свідків, перевіривши та дослідивши зібрані у справі докази, оцінивши їх в сукупності, суд приходить до висновку, що обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а саме: спричинення умисного легкого тілесного ушкодження, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні. До такого висновку суд прийшов виходячи із наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, в обґрунтування висновку про наявність в діях обвинуваченого ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, та доведеності вини у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованого йому кримінального правопорушення прокурор, потерпіла та її представник послалася на наступні докази:

- допит у якості потерпілої в суді ОСОБА_1;

- допит у якості свідка в суді ОСОБА_7;

- допит у якості свідка в суді ОСОБА_8;

- допит у якості експерта в суді ОСОБА_9 ;

- висновок судово-медичного експерта ОСОБА_9 № 668 від 05.06 .2013р.

Однак, суд вважає, що ці докази участі ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, при обставинах викладених у обвинувальному акті, не доводять.

Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 показала, що з середини травня місяця 2013 року вона з чоловіком проживають на дачі. Вони мають сусіда ОСОБА_3 з яким не в кращих відносинах. Той рік вони весь час конфліктували з сусідом, так як, в нього була маленька собачка, яка весь час перелазила через паркан і шкодила у їх на подвір'ї. ЇЇ донька телефонувала сусідам та попросила щоб вони заставили дірки в паркані для того щоб їх собака не бігала по їх земельній ділянці. ОСОБА_3 почав заставляти дірки своїм шифером і обпер його на її паркан. Скільки її донька та зять не зверталась до них, щоб вони прибрали цей шифер, все було без результату, шифер з їхнього паркану вони не прибрали. З цих підстав вона звернулась до голови правління садового товариства, на що останній сказав, що направить до неї членів правління для того, щоб вони врегулювали конфлікт.

І дійсно, голова правління ОСОБА_5 сам приходив до ОСОБА_3, для того щоб ОСОБА_3 прибрав шифер з паркану, однак останній знов нічого не прибрав. Тоді голова правління сказав що розгляне дане питання на засідання правління. 02.08.2013 року біля 11 год. прийшли з правління садового товариства голова ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до неї на земельну ділянку. Подивилися, що шифер навалений на паркан і сказали, щоб вона подавала заяву до міліції, на що вона їм сказала що буде сама скидати шифер з свого паркану. Після вона підійшла до паркану, там були куски шиферу 1м 70 довжиною, вона присіла і почала кидати шифер з паркану, почала перекидати його через паркан але не знала що за парканом сидів ОСОБА_3, вона його не бачила. Останній схватив її за праву руку і став тягнути до себе, їй було боляче і вона висмикнула свою руку, а лівою рукою почала його відштовхувати. Вона поранила руку об гострий паркан, порізавши її. Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 сказали щоб це питання вирішувала міліція, і пішли на земельну ділянку ОСОБА_3, а через 2-3 хвилини вони повернулись та вийшли на вулицю, куди вона вийшла та показала їм, що має поранення на руці. Голова правління сказав, що сусіди скаржаться на неї що вона також порізала їм руки, але ж вона оборонялась від них. Про ці обставини вона повідомила до міліції, 5 числа приїхав дільничний, і вона їздила на судову медичну експертизу, де були зафіксовані тілесні ушкодження, які їй були спричинені. Цивільний позов підтримує у повному обсязі, просить його задовольнити. Матеріальна шкода виражається у тому, що ОСОБА_3 порізав їй руку, однак у лікарню за медичною допомогою вона не зверталась. Моральна шкода полягає у тому що вона перехвилювалась, та злякалась так, як, ОСОБА_3 схопив її за руку і тягне на себе, та спричинив її тілесні ушкодження. Вважає обвинуваченого ОСОБА_3 винним у навмисному спричинені їй легких тілесних ушкоджень та просить притягнути до кримінальної відповідальності згідно чинного законодавства. Цивільний позов просить задовольнити повністю.

Представник потерпілої повністю підтримав її позицію та додав, щодо міри покарання, а саме, просив суд визнати ОСОБА_3 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначити йому покарання у виді 200 годин громадських робіт, а також, просив задовольнити цивільний позов в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_7 суду показав, що він проживає зі своєю родиною за вказаною адресою у місті Кіровограді. У них з дружиною є дачна земельна ділянка яка розташована в СТ «ДБК» Соколіської сільської ради Кіровоградського району. У них є сусіди по дачній земельній ділянці. Це ОСОБА_3, разом з дружиною, з якими вони не завжди були у дружніх стосунках. 02.06.2013 року його дружина ОСОБА_1 написала заяву голові товариства ОСОБА_5 про те, що їх сусід ОСОБА_3 поклав шифер їм на паркан. По даному питанню до них прийшли ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - члени правління садового товариства. ОСОБА_1 розповіла ситуацію, у чому справа. Вони зайшли на територію їхнього подвір'я обдивилися, а потім пішли до подвір'я ОСОБА_3. Через деякий час ОСОБА_5 та ОСОБА_6 знову повернулися до них. ОСОБА_1 підійшла до забору і сказала, що якщо ОСОБА_3 сам не хоче убрати свій шифер то вона сама буде скидувати шифер на подвір'я ОСОБА_3. Коли ОСОБА_1 почала скидати шифер, просунувши руки під забором то її за руку схватив ОСОБА_3 і потяг її на свою сторону, вона почала звільняти руку та поранила її. ОСОБА_5 стояв біля паркану, де була і ОСОБА_1, а ОСОБА_6 був неподалік від них. Де була жінка ОСОБА_3, ОСОБА_4 він не знає, так, як, не бачив. Стверджує що члени правління ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були на їхні земельні ділянці коли його дружина ОСОБА_1 скидувала шифер з паркану. і все це було у їх присутності.

Свідок ОСОБА_8 суду показала, що проживає у АДРЕСА_2, пенсіонерка. Має дачну ділянку в СТ «ДБК» Соколіської сільської ради Кіровоградського району. Пам'ятає, що був випадок, коли 2 червня 2013 року їй подзвонила її знайома ОСОБА_1 і сказала чи не має в неї чимось зупинити кров, бо в неї порізана рука. Вона взяла все необхідне для зупинки крові і пішла до ОСОБА_1. Коли прийшла до ОСОБА_1 , то побачила в неї поріз на правій руці, та йшла кров, також були і подряпини на руці. Вона обробила її рану мікатоном і перебинтувала руку, в неї ще були красні п'ятна на руці. Коли вона запитала ОСОБА_1 що сталось, то вона сказала, що сусід ОСОБА_3 тягнув її за руки, та порізав їх. Вона чула, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щось сварилися із-за межі. Вона думає, що поріз що був на руці у ОСОБА_1 міг виникнути із за гострого паркану. ОСОБА_1 їй розповіла, що коли вона намагалась відвинути зі сторони ОСОБА_3 шифер, від свого паркана та засунула руки під паркан, то ОСОБА_3 потягнув її до себе, однак особисто вона цього не бачила. Знає про ці обставини зі слів ОСОБА_1 Стверджує що особисто бачила поріз на правій руці у ОСОБА_1

До даних показів потерпілої, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 суд відноситься критично, оскільки вони не узгоджуються як між собою, так і з показами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, не відповідають фактичним обставинам справи, не доводять факту нанесення ОСОБА_1 обвинуваченим ОСОБА_3 будь-яких тілесних ушкоджень, особливо навмисних легких тілесних ушкоджень, а лише підтверджують факт конфлікту між обвинуваченим, його цивільною дружиною ОСОБА_4 та потерпілою ОСОБА_1

Окрім того, відсутність вини обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та його непричетність до кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.125 КК України встановлена показами свідків, очевидців події: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також показами лікаря судово-медичного експерта ОСОБА_9, яка оглядала потерпілу ОСОБА_1, проводила судово-медичну експертизу та склала висновок експерта № 668 від 05 червня 2013 року, а також оглядала та проводила судово-медичну експертизу свідка гр..ОСОБА_4 та склала висновок експерта № 723 від 17 червня 2013 року ( а.с. 54,183-184).

Так, свідок ОСОБА_4 суду показала, що в даний час вона проживає по АДРЕСА_1, тимчасово не працює. Проживає з ОСОБА_12, та дітьми. Їх сім'я має дачну ділянку у СТ «ДБК» Соколіської сільської ради Кіровоградського району. Був випадок, що до них прийшли ОСОБА_5 та ОСОБА_6 члени правління садового товариства на підставі заяви їх сусідки ОСОБА_1. Всі разом підійшли до забору, де була проблема, та розмовляли. Проблема була в тому, що вони з чоловіком на своїй земельні ділянці поставили шифер, та сперли його на загальну огорожу що ділила їх участки з метою закрити знизу отвір щоб їх собачка не залазила у двір ОСОБА_1, та не шкодила там. В цей час, вона почула що ОСОБА_1, яка була з іншого боку забору стада говорити що вона зараз буди витягувати шифер і кидати через паркан. В цей час ОСОБА_1 висунула руки в печатках у пройом між парканом і почала витягувати їх шифер. Вона підбігла і стала тримала шифер до себе, щоб він не впав. В цей час вона відірвала руки ОСОБА_1 від шиферу, та намагалась зашкодити їй повалити шифер. Однак ОСОБА_1 міцно трималась за шифер і вона порізала собі руки, а коли шифер став падати, то крикнула чоловіку що вже не може втримати шифер, і щоб він допоміг їй. Чоловік підбіг та притримав шифер з іншої сторони, завадив шиферу упасти. Руки ОСОБА_1 були біля її рук. В цей час шифер тріснув, так, як, вона його тримала з одної сторони а її чоловік з іншої, а руки ОСОБА_1 просунуті з під паркану тримали шифер посередині. На цьому все закінчилось. ОСОБА_3 за руки ОСОБА_1 не хватав, та не спричиняв їй тілесні ушкодження. Після чого, вона з чоловіком пішли обробляти рани, так, як, у неї були глибокі порізи, які вона показала членам правління садового товариства ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Стверджує, що ОСОБА_3 жодним чином не торкався до ОСОБА_1, а тому не міг спричинити їй тілесні ушкодження. Всі ці події відбувалися на її очах.

Навпаки, саме їй спричинені тілесні ушкодження у виді легких тілесних ушкоджень які є з короткочасним розладом здоров'я, що підтверджено судово-медичним експертом, з приводу чого вона звернулась до міліції для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності.

Свідок ОСОБА_5 суду показав, що проживає АДРЕСА_3. Є головою правління СТ «ДБК» що розташоване на території Сокольської сільської ради Кіровоградського району. 02.06.2013 р. будучи на засіданні членів правління по телефону поступила скарга від власниці одної із дачних ділянок садового товариства гр. ОСОБА_1, про те, що у неї непорозуміння з сусідом ОСОБА_3. Він та ОСОБА_6, який є членом правління, виїхали на місце події. Коли вони зайшли в двір до ОСОБА_1, вона сказала що собака сусіда ОСОБА_3 шкодить їм у дворі. Для цього ОСОБА_3 шифером зі свого боку закрили пусті місця паркану. Поспілкувавшись з ОСОБА_1 вони пішли в двір до ОСОБА_3, а ОСОБА_1 залишилась в себе на території. Коли вони були у дворі ОСОБА_3 та стояли біля нього, то ОСОБА_1 будучи у себе на ділянці взяла шиферину, яка одною частиною лежала на огорожі та розділяла їх земельні ділянки і штовхнула її, а дружина ОСОБА_3, ОСОБА_4 поставила шифер на місце. Хтось із них сказав жінці ОСОБА_3, щоб вона не підходила близько до паркану, бо ОСОБА_1 щось може кинути із-за паркану. В цей час, ОСОБА_1 знов штовхнула шифер, чим вдарила по руці дружині ОСОБА_3, а та можливо її, тобто вони постраждали обоє. Сам ОСОБА_3 стояв біля них, він нічого не робив. При них він потерпілу не чіпав, та нікому тілесні ушкодження не спричиняв. Він не бачив, щоб ОСОБА_3 підходив до забору взагалі. Потім вони з ОСОБА_6 пішли, перед цим він сказав їм щоб вони викликали міліцію, так, як вважає що права порушила ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_6 суду показав, що є член правління СТ «ДБК» що розташоване на території Сокольської сільської ради Кіровоградського району. Була заява про те, що сусіди по дачних ділянка сваряться за те що шифер лежить на паркані. Він разом з головою товариства ОСОБА_5 вирішили піти та перевірити скаргу, та пішли до ОСОБА_1 Вони спочатку зайшли в двір до ОСОБА_1, яка роз'яснила їм в чому справа, що шифер ОСОБА_3 лежить на паркані, який зробила ОСОБА_1 Вони сказали що треба вирішувати дані питання з сусідом, та пішли в двір до ОСОБА_3, де побачили що шифером дійсно підперто паркан. Коли вони розмовляли, то він побачив, що падає шиферина, і побачив руки в рукавицях чиї вони були він не знає. Між забором була щілина у низу, через яку виштовхували шифер. Дружина ОСОБА_3, ОСОБА_4 побігла до забору та стала стримувати шифер. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 почали тягати той шифер одна від одної, туди - сюди. ОСОБА_3 в цей час стояв біля нього та ОСОБА_5, вони стояли в цей час біля колодязя. Коли ОСОБА_4 крикнула що падає шифер, то до неї побіг ОСОБА_3. Після цього вони пішли. Він дійсно бачив що руки в синіх рукавицях викидали шифер, від паркану а ОСОБА_4 утримувала його. Хто кого тягав за руки він не бачив, бо стояв до них боком, не бачив щоб це робив ОСОБА_3. Також не бачив, щоб ОСОБА_3 спричиняв тілесні ушкодження ОСОБА_1.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 668 від 05 червня 2013 року у потерпілої ОСОБА_1 маються тілесні ушкодження у вигляді синців та саден на правому передпліччі, синця на лівій кисті. Данні тілесні ушкодження утворились від травматичного контакту з тупим об'єктом (об'єктами) в яких відобразились загальні властивості тупого (-их) об'єкту (об'єктів), можуть відповідати вказаному в постанові строку та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. ( а.с. 54)

Лікар, судово-медичний експерт відділу судово-медичної експертизи КЗ «Кіровоградського обласного бюро СМЕ» ОСОБА_9 суду показала, що дійсно вона проводила судово-медичну експертизу, про що є її висновок у матеріалах справи. Пам'ятає, що зі слів потерпілої в неї були спірні стосунки за межу чи паркан з сусідом, і в результаті якихось дій з сусідом, вона чи намагалась підсунути це все, чи прибрати а він заважав і в результаті цього, так, як, паркан з її слів був метало профіль, в результаті цих рухів вона отримала пошкодження в передпліччі та синців. Зі слів потерпілої паркан був із метало профілю, крім цього сусід її хапав за руки.

Пояснює, що у потерпілої були виявлені садна, а не порізи. Садна та порізи це різне. Мало місце ушкодження в вигляді садна від контакту з тупим предметом. У ОСОБА_1 були садна на руках, а не порізи. На момент огляду нічого не кровило, була корочка. Садна, це поверхневе ушкодження. Вона бачила садна, а не рану, в цьому вона впевнена, так, як, на цьому вона розуміється. Пояснила, що ОСОБА_1 могла отримати такі ушкодження об метало профіль, це не виключається. Грань паркану це тупий предмет, а ребро паркану має ріжучу грань. У ОСОБА_1 могли бути утворені в результаті контакту з парканом такі садна, це не виключаються. Садна, та крововилив не виключається при контакті с руками людини, або металевою огорожею.

Також пам'ятає що ОСОБА_4 також зверталась до неї як експерта, вона також проводила експертизу. Пояснювала що сусідка під час сварки спричинила їй тілесні ушкодження. Ушкодження які були виявлені у ОСОБА_4 могли відповідати тій даті спричинення що зазначена в постанові про призначення експертизи, висновок якої нею оглянутий в суді. Ушкодження які вона виявила у ОСОБА_4 були у виді рани, різаної рани, це глибоке пошкодження шкіри. Ці ушкодження могли виникнути в результаті як смикання за паркан, так об паркан. ОСОБА_4 вона оглянула через 2 неділі після спричинення ушкоджень, так, як, в неї був вже рубець. Не виключається що рана що виявлена у ОСОБА_4 утворилась від контакту з металевим виробом, не виключення і металевий профіль огорожі.

Покази потерпілої та вина обвинуваченого у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.125 КК України також спростовується висновком судово-медичної експертизи № 668 від 05 червня 2013 року, яким встановлено, що у ОСОБА_1 мали місце легкі тілесні ушкодження у виді синців та саден на правому передпліччі, синець на лівій кісті, тоді як будучи допитана у суді ОСОБА_1 показала, що ОСОБА_3 схватив її за праву руку і став тягнути до себе, їй було боляче і вона висмикнула свою руку, а лівою рукою почала його відштовхувати, у цей час вона поранила руку об гострий паркан, порізавши її.

З цього слідує, що виявлені у потерпілої ОСОБА_1 та описані у висновку експерта № 668 від 05 червня 2013 року, тілесні ушкодження, їх характер, локалізація та місце розташування на її тілі не відповідають показам потерпілої, як і показам свідка ОСОБА_8 яка в суді показала що бачила порізи на правій руці у потерпілої, та надавала їй медичну допомогу для зупинки кровотечі від порізу. Покази свідка ОСОБА_8 також спростовуються і показами судово-медичного експерта «Кіровоградського обласного бюро СМЕ» ОСОБА_9 яка в суді спростувала факт виявлення у ОСОБА_1 тілесних ушкоджень у виді порізів, а тільки синців та саден на правому передпліччі,та синця на лівій кісті, а тому суд покази свідка ОСОБА_8 не бере до уваги, так, як вони не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються іншими належними допустимими доказами, які судом зазначені вище.

Що до показів свідка ОСОБА_7 суд відноситься критично, оскільки він є чоловіком потерпілої ОСОБА_1 та є заінтересованим в розгляді справи, довгий час знаходиться в не приязних відносинах з обвинуваченим ОСОБА_3 та його сім'єю, його свідчення є суперечливі, так, як, суперечать висновку судово-медичної експертизи, та не узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6,

Логічні та послідовні покази свідків які були очевидцями події ОСОБА_5, ОСОБА_6, відповідають фактичним обставинам справи та які узгоджуються із показами обвинуваченого ОСОБА_3, підтверджують про його непричетність до нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1, ці покази свідків суд вважає належними та допустимими, та на підставі яких обґрунтовує своє рішення.

Крім того, покази свідка ОСОБА_4 суд також бере до уваги, та вважає їх правдивими так, як, вони відповідають фактичним обставинам справи, повністю узгоджуються з показами свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, та підтверджуються висновком судово-медичного експерта «Кіровоградського обласного бюро СМЕ» ОСОБА_9 № 723 від 17 червня 2013 року, який за погодженням всіх учасників кримінального провадження був проголошений та досліджений в суді, у присутності експерта, та згідно якого у свідка ОСОБА_4 мались тілесні ушкодження у вигляді саден правої кісті та рани на 5-му пальці правої кісті, зазначені тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, тілесне ушкодження у вигляді рани відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я. Не виключається можливість утворення зазначених тілесних ушкоджень у строк вказаний у постанові, то б то 02.06.2013 року.

Сукупність вказаних доказів та їх аналіз вказує, що участь обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України в суді не доведена. Обвинувачення відносно ОСОБА_3 у скоєнні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України не знайшло свого підтвердження, оскільки дослідженими в судовому засіданні доказами не доведено, що виявлені у потерпілої ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді синців та саден на правому передпліччі, синець на лівій кісті утворились в результаті протиправних і умисних дій ОСОБА_3

Відповідно до ст. 370 ч.1 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно ст. 373 ч. 1 п 2 КПК України, виправдовувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що, кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.

Таким чином, перевіривши докази у цій справі, надані стороною обвинувачення та стороною захисту, оцінивши їх відповідно до положень статті 94 КПК України, суд приходить до висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.125 КК України, тобто в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_1 не доведена, а сумніви щодо можливого одержання таких тілесних ушкоджень від необережних дій самої потерпілої, мають тлумачитися на користь обвинуваченого.

Виходячи із завдань кримінального судочинства, визначених статтею 2 КПК України, відносно того, щоб жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений та зважаючи на положення частини 3 статті 373 КПК України, за якою обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчинені кримінального правопорушення, керуючись ст. 62 Конституції України, відповідно якої ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд приходить до впевненого висновку про те, що стороною обвинувачення не надано достатніх безспірних доказів навмисного спричинення легких тілесних ушкоджень потерпілій, обвинуваченим, і враховуючи, що у справі відсутня можливість збирання додаткових доказів, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до переконання про необхідність виправдування обвинуваченого за недоведеністю його участі у вчиненні кримінального правопорушення.

Враховуючи вище встановлені обставини, суд вважає, що цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 слід залишити без розгляду.

Керуючись ст. 368, 370, 373 - 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, визнати невинним та виправдати за недоведеністю його участі у вчиненні кримінального правопорушення.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 на суму 500 грн. матеріальної шкоди та 500 грн. моральної шкоди - залишити без розгляду.

До вступу вироку в законну силу міру запобіжного заходу ОСОБА_3 не обирати.

Апеляційна скарга на вирок суду першої інстанції може бути подана протягом тридцяти днів з моменту його проголошення через Кіровоградський районний суд Кіровоградської області

Суддя «підпис»

З оригіналом згідно

Суддя Кіровоградського районного суду

Кіровоградської області М.Б.Сарап