Постанова № 37609593, 04.03.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2014 р. Справа № 805/1975/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шинкарьової І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Димитрові Донецької області до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Автомобіліст» про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за списком №2, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в м.Димитрові Донецької області, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Автомобіліст» про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за списком №2. Правовою підставою стягнення заборгованості представник позивача під час розгляду справи вважає норми п. 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та п. 6.1 ст. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України. Вказаними нормативними актами встановлений обов’язок підприємств щомісяця, до 25-го числа вносити до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату та доставку пенсій. Зазначає, що за грудень 2013 року, відповідач не відшкодував витрати на виплату і доставку пенсій, призначених за списком №2, внаслідок чого виникла заборгованість, яку просить стягнути в сумі 15827,12 грн.

Представником позивача була надана заява про збільшення позовних вимог в порядку ч.1 ст.51 КАС України, відповідно до якої просить суд збільшити розмір позовних вимог на суму 15708,05 грн. за січень 2014 року.

Таким чином, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Автомобіліст» заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за списком №2 за період з 01 грудня 2013 року по 31 січня 2014 року в сумі 31535,17 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час, дату і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Також представник відповідача надав заяву про визнання позову в повному обсязі, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України, особа, яка бере участь у справі має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Красноармійськвугілля» є юридичною особою, в силу пункту 1 статті 1 Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” є платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема: працівники зайняті повний робочий день на роботах за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць (пункт “а” статті 13 Закону), за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць (пункт “б” статті 13 Закону) та інші (пункти “в” - “з” статті 13 Закону).

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону України від 26.06.1997р. №400 “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон № 400) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник зборів, територіальної громади;.

Відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року № 400 "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування". Згідно з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону № 400 для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону № 1788 до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 зазначеного Закону. Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону № 400 встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону. Цей порядок компенсації витрат Пенсійного фонду України не змінився у зв'язку з набранням чинності Законом України від 9 липня 2003 року № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 січня 2004 року. Так, пунктом 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-ІV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-ІV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 зазначеного пункту підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності Законом № 1058-ІV, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058.

Суд вважає доречним звернути увагу на той факт, що ці норми не стосуються спірних відносин та не поширюються на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону № 1788. Вони були направлені, зокрема, на: врегулювання відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України (абзац четвертий); встановлення джерела виплати пенсій іншим пільговим категоріям пенсіонерів (абзац п'ятий). Тобто ці норми були направлені на встановлення регулювання інших відносин, а не на зміну чинного регулювання спірних правовідносин.

З огляду на вимоги законодавства, а також враховуючи те, що до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» чинним законодавством був передбачений порядок покриття фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених на підставі п."б-з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а вони в установленому законом порядку не відшкодовані, вони підлягають стягненню з відповідача.

Наявність вказаної заборгованості підтверджується розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за грудень 2013 року, січень 2014 року, картками особового рахунку за списком №2, актами звірки, розрахунками суми збільшення заборгованості фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (а.с.6,9,10,11,22,25,26,27).

Вищевказані розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій були направлені відповідачу з проханням перерахувати заборгованість (а.с.5,21). Однак, вказана заборгованість добровільно сплачена не була.

Таким чином, беручи до уваги той факт, що доказів відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за грудень 2013 року та січень 2014 року в сумі 31535,17 грн., матеріали справи не містять, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Крім того, відповідач визнає позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач – визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Частиною 3 ст.136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у зв’язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно вимог ст.112 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Таким чином, суд приймає визнання адміністративного позову, оскільки ці дії відповідача не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, та приймає постанову про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 23, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 159, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Управління Пенсійного фонду України в м.Димитрові Донецької області до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Автомобіліст» про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за списком №2 за період з 01 грудня 2013 року по 31 січня 2014 року в сумі 31535,17 грн. – задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Автомобіліст» заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за списком №2 за період з 01 грудня 2013 року по 31 січня 2014 року в сумі 31535,17 грн.

Постанова може бути оскаржена через Донецький окружний адміністративний суд в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.