Ухвала суду № 37609340, 24.02.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

24 лютого 2014 року Справа № 805/2469/14

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., перевіривши виконання вимог ст.ст. 105, 106 Кодексу адміністративного судочинства України за позовом Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» до Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м.Донецьку про визнання дії неправомірними, скасування постанов, зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Корпорація «Індустріальна Спілка Донбасу», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м.Донецьку про визнання дії неправомірними, скасування постанов ВП №40181548 від 20 лютого 2014 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій на суму 12,72 грн., ВП №40181548 від 20 лютого 2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору на суму 99938,27 грн., зобов’язання повернути сплачену суму виконавчого збору у розмірі 99950,99 грн.

Вивчивши подані матеріали, суд прийшов до висновку, що дана позовна заява не відповідає вимогам ст.106 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.3 ст.106 Кодексу адміністративного судочинства України, із змінами та доповненнями, до позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень. До позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

У позовній заяві позивач просить суд:

визнати дії неправомірними,

скасувати постанову ВП №40181548 від 20 лютого 2014 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій на суму 12,72 грн.,

скасувати постанову ВП №40181548 від 20 лютого 2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору на суму 99938,27 грн.,

зобов’язати повернути сплачену суму виконавчого збору у розмірі 99950,99 грн.

Тобто, позовні вимоги Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» мають як майновий, так і немайновий характер.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.

Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Відповідно до 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно із ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Зі змісту Рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

З огляду на викладене адміністративними позовами майнового характеру є вимоги щодо протиправності рішень про визначення грошових зобов'язань платників податків, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, про стягнення адміністративно-господарських та інших штрафних санкцій тощо.

Таким чином, звернені до суду вимоги про скасування рішення відповідача суб’єкта владних повноважень, зобов’язання повернути сплачену суму виконавчого збору, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру встановлюється ставка судового збору в сумі 0,03 розміру мінімальної заробітної плати.

На підставі вищевикладеного, судовий збір повинен бути сплачений за ставкою передбаченою за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, а саме 1 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат та немайнового характеру, а саме 0,03 розміру мінімальної заробітної плати.

Судом встановлено, що згідно квитанції №422 від 17 лютого 2014 року, позивачем сплачена сума судового збору у розмірі 73,08 грн., що є сплатою за позовні вимоги немайнового характеру. Квитанції про сплату судового збору за позовні вимоги майнового характеру до суду не надано.

Відповідно ч.1 ст.108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки зазначені обставини перешкоджають розгляду позову по суті, суд вважає необхідним надати позивачеві строк для усунення недоліків позову та залишити його без руху.

На підставі викладеного, керуючись ст.106, 108, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» до Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м.Донецьку про визнання дії неправомірними, скасування постанов, зобов’язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Позивачу у строк до 07 березня 2014 року усунути недоліки позовної заяви шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 10 відсотків розміру ставки судового збору за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, роз’яснивши при цьому, що у разі не усунення недоліків позовна заява буде вважатись неподаною та повернута.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.

Суддя Шинкарьова І.В.