Постанова № 3760582, 26.03.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26.03.2009 р.                                                                                                     № 13/594

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого - судді Степанюка А.Г. при секретарі Червонопиському В.С., розглянувши справу

за адміністративним позовом закритого акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи»

до спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень СДПІ у м. Києві по роботі з ВВП від 28.03.2008 р. №0000144020/0, від 11.06.08 р. №0000144020/1, від 27.08.2008 р. №0000144020/2, від 05.11.08 р. №0000144020/3.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПАРВИ:

          ЗАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи»звернулося до суду з позовом до СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 28.03.2008 р. №0000144020/0, від 11.06.08 р. №0000144020/1, від 27.08.2008 р. №0000144020/2, від 05.11.08 р. №0000144020/3, оскільки вважає, що вони прийняті безпідставно.

Зокрема, зазначає, що незважаючи на те, що посадові особи, які проводили перевірку, були попереджені про наявність заниження валових витрат, під час визначення податкових зобов’язань не врахували суми, не віднесені підприємством до складу валових витрат, чим було порушено абз. «б»пп..4.2.2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181 (надалі –Закон №2181). Також Позивач вважає не правомірним нарахування штрафу від суми недоплати податку на прибуток посилаючись на те, що сплинув строк застосування адміністративно-господарських санкцій встановлених ст. 250 господарського кодексу України.

На думку Позивача він також правомірно відніс витрати на оплату за прибирання льоду та снігу в зимовий період та вартість заходів по озелененню прилеглої території на валові витрати, оскільки ці витрати є обов’язковими в силу приписів договору оренди нежитлового приміщення №101/1-11 від 10.08.2005 р.

          У письмовому заперечені проти позову, а також повноважний представник відповідача у судовому засіданні повідомив, що проти позову заперечує. В обґрунтування заперечення вказує, що внаслідок проведеної перевірки Відповідачем було виявлено порушення п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. №334/94-ВР зі змінами та доповненнями (надалі –Закон про ОПП), а саме Позивачем невірно визначено балансову вартість запасів на кінець звітного періоду –І квартал 2006 року.

Також зазначає, що в порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону про ОПП підприємство неправомірно віднесло до складу валових витрат, не пов’язаних з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацію продукції (робіт, послуг) за договорами, укладеними з ВАТ «Кияни»про оренду нежитлових приміщень.

Вважає, що відповідачем правомірно застосовано штрафні фінансові санкції за виявлені правопорушення, просить суд у задоволені позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши подані докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Індустріальні та дистрибуційні системи»зареєстровано Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією 08.04.1996 р. та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 24364528, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №820799.

Відповідно до довідки №1304 з ЄДРПОУ видами діяльності за КВЕД є: неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; виробництво мінеральних вод та інших безалкогольних напоїв; діяльність автомобільного вантажного транспорту; біржові операції з фондовими цінностями; дослідження кон’юнктури ринку та виявлення суспільної думки.

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП було здійснено планову документальну виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства ЗАТ «ІДС»за період від 01.01.2006р. до 30.09.2007р.

Виїзна перевірка проводилась з 21.01.08 р. по 29.02.08 р. за результатами якої було складено акт №154/4020/24364528 від 17.03.2008р., в якому зафіксовані порушення п.п.5.2.1 п.5.2., п.5.9. ст. 5 Закону про ОПП.

На підставі акту перевірки за зазначене вище порушення приписів Закону про ОПП СДПІ в м. Києві по роботі з ВПП було прийнято податкове повідомлення - рішення від 28.03.2008р. №0000144020/0, яким Позивачу було визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 141976,00 грн., у тому числі 2364,00 грн. - основний платіж, 139612,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з податковим повідомленням –рішенням №0000144020/0 від 28.03.08р., Позивач послідовно, в межах процедури адміністративного оскарження, звертався зі скаргами до Відповідача, до ДПА в м. Києві і в ДПА України відповідно.

В результаті розгляду первинної скарги, Відповідач залишив оскаржуване рішення без змін, а скаргу - без задоволення, та виніс податкове повідомлення-рішення від11.06.2008р.№ 0000144020/1.

Рішенням по результатом розгляду повторної скарги ДПА у м. Києві від 14.08.2008р. №4097/10/25-114, в задоволенні повторної скарги відмовлено, а податкове повідомлення рішення №0000144020/1 залишено без змін, та винесено податкове повідомлення - рішення №000144020/2, від 27.08.2008року.

Рішення про результати розгляду скарги ДПА України №8821/6/25-0115(18500/7) та 8822/6/25-0115(18501/7) від 12 вересня 2008 року на податкові повідомлення - рішення винесені СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від11.06.2008р.№ 0000144020/1 та додаткове повідомлення - рішення №000144020/2 від 27.08.2008 року - залишити без змін, а скаргу Позивача без задоволення та винесено податкове повідомлення - рішення № 0000144020/3 від 05.11. 2008року на загальну суму 141976,00грн.,у тому числі 2364,00грн.- основний платіж, 139612,00грн.-штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючи з вище зазначеними податковими повідомленням-рішеннями (надалі оскаржувані рішення) Позивач звернувся з позовом до суду та просить їх скасувати.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Щодо зафіксованого Відповідачем порушення п.5.9 ст. 5 Закону про ОПП:

В акті перевірки особами, що здійснювали перевірку зазначено, що внаслідок того, що підприємством невірно визначено балансову вартість запасів на кінець звітного періоду - І квартал 2006 р., що призвело до заниження валового доходу за І квартал 2006 р. в розмірі 1,101,433 грн.

Проте, не було звернуто увагу на лист Підприємства (вих. № 163/1-08Ц від 19.02.2008 р.) (наявний в матеріалах справи), де Позивач зазначив, що внаслідок збою програмного забезпечення у складі валових витрат останнім не було враховано суму 3,901,905 грн.

По зазначеним валовим витратам наявні первинні документи, що підтверджують ці витрати, а саме: оборотно-сальдова відомість за І кварталі 2006 р. по рахунку 68 5 1 2; оборотно-сальдова відомість за І кварталі 2006 р. по рахунку 37 112; декларацію з податку на прибуток за І кварталі 2006 р.; декларацію з податку на прибуток за І півріччя; відомість формування валового доходу та валових витрат за І кварталі 2006 р.; відомість формування валового доходу та валових витрат за І півріччя 2006 р.

При цьому суд відзначає, що згідно з абз. «б»п.п.4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181 (надалі - Закон №2181) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у разі, якщо данні документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Тобто, під час перевірки перевіряючи мали враховувати не лише заниження, але й завищення об'єкта оподаткування.

Отже, встановлене в акті перевірки заниження податку на прибуток в сумі 277579,00 грн. за І квартал 2006 р. є безпідставним, оскільки за наслідками перевірки повинно було бути встановлено від'ємне значення об'єкта оподаткування в сумі 378734,25 грн. (975476,25 грн. –277579,00 грн. –319163,00 грн.) - де сума 975476,25 грн. складає 25% від суми неврахованих витрат у розмірі 3,901,905 грн., а сума 319163,00 грн. є сумою податку на прибуток, самостійно задекларованої Підприємством.

Відповідно до п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 цієї статті у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Зважаючи на те, що суд визнав відсутність факту порушення позивачем податкового законодавства а також відсутність суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) з податку на прибуток за розглянутим епізодом, застосування до нього штрафних санкцій у розмірі є необґрунтованим.

Також суд звертає увагу на те, що згідно з частиною 1 статті 238 Господарського кодексу України за порушенні встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно статті 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлено статтею 250 Господарського кодексу України, згідно з якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків передбачених законом.

При цьому адміністративно-господарська санкція вважається застосованою до суб'єкта господарювання з моменту прийняття рішення про застосування фінансових санкцій.

Стаття 250 Господарського кодексу України встановлює безумовну підставі звільнення від штрафних санкцій внаслідок спливу встановленого однорічного строку з дня порушення суб'єктом господарювання встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Як вбачається з Рішення, штрафні санкції були застосовані 27.08.2008 року за порушення, які мали місце в І кварталі 2006 р., внаслідок заниження податку на прибуток за І квартал 2006 року у розмірі 277 579,00 грн.

Тобто, строк застосування штрафних санкцій, навіть за умови наявності таких порушень, сплинув до дня застосування санкцій відповідно до Рішення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що Відповідачем неправомірно зафіксовано та нараховано штрафні санкції в частині порушення Позивачем п.5.9 ст. 5 Закону про ОПП.

В частині зафіксовано Відповідачем порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону про ОПП суд звертає увагу на таке:

Відповідно до п.п.7.9.6., п. 7.9. ст.. 7 Закону про ОПП оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється у такому порядку: передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій з оренди землі та жилих приміщень».

У відповідності з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного вище Закону до складу валових витрат відносяться суми будь яких видатків, сплачених (нарахованих) на протязі звітного періоду в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці, в тому числі видатки на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону про ОПП встановлено, що валові витрати повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також слід зазначити, що пунктом 5.11 статті 5 зазначеного Закону заборонено встановлення додаткових обмежень стосовно віднесення витрат до складу валових затрат, крім вказаних в цьому Законі.

В період з 2005 по 2007 роках Підприємство орендувало у ВАТ «Кияни»нежитлові приміщення що підтверджується відповідними договорами оренди нежитлових приміщень від 10.08.2005 р. № 101/1-11, від 07.04.2006 р. № 172/1, від 22.09.2006 р. № 212/2 (договори наявні в матеріалах справи).

В третьому розділі –«сервісне обслуговування»зазначених вище договорів передбачено, що до вартості місячного сервісного обслуговування Орендаря (ЗАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи») включається вартість, зокрема: прибирання снігу та льоду з будинків на протязі зимового періоду; відшкодування витрат орендодавця на вивіз сміття та прибирання прилеглої території; відшкодування витрат орендодавця на озеленення прилеглої території та холів будинків.

Отже, суд вважає правомірним віднесення до складу валових витрат у період, що перевірявся, суму у розмірі 9,454,00 грн., оскільки зазначені витрати були понесені Позивачем внаслідок оплати за прибирання льоду та снігу в зимовий період та вартість заходів по озелененню прилеглої території на валові витрати, оскільки ці витрати передбачені договором оренди, а тому є обов’язковими для Позивача.

Враховуючи викладене, суд вважає неправомірним висновок Відповідача, щодо порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону про ОПП.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень в адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесів прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приписом ч. 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що Відповідачем не доведено правомірність прийнятих ним рішень від 28.03.2008 р. № 0000144020/0, від 11.06.08 р. № 0000144020/1, від 27.08.2008 р. № 0000144020/2, від 05.11.08 р. №0000144020/3, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова особа чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 28.03.2008 р. № 0000144020/0, від 11.06.08 р. № 0000144020/1, від 27.08.2008 р. № 0000144020/2, від 05.11.08 р. №0000144020/3.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь закритого акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуцій ні системи»(код ЄДРПОУ 24364528) 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) відшкодування сплаченого судового збору.

          Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                 А. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.05.2009 р.