Постанова № 37603893, 04.03.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 р. Справа № 818/8672/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Подобайло З.Г. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Гончаровій С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮПІТЕР 9 АГРОСЕРВІС" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.01.2014р. по справі № 818/8672/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮПІТЕР 9 АГРОСЕРВІС"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юпітер 9 Агросервіс" (далі по тексту - позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі по тексту - ДПІ у м. Сумах, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.08.2013 року №0000532250 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 257 347грн. та податкове повідомлення-рішення від 09.08.2013 року №0000522230 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 6266грн.25коп.

Свої вимоги мотивує тим, що на підставі акту документальної планової виїзної перевірки від 23.07.2013 року №2602/2230/38137023/35 ДПІ у м. Сумах винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які на думку позивача, не відповідають вимогам чинного податкового законодавства. Зокрема, при придбанні ТОВ "Юпітер 9 Агросервіс" товару (сільськогосподарської техніки) за зовнішньоекономічним контрактом від 18.05.2012 року №JD-J9-UF-2012 з John Deere International GmbH (Швейцарія) сума податку на додану вартість, розрахована з відкоригованої за другорядним методом митної вартості ввезених товарів, була правомірна відображена позивачем у складі податкового кредиту та інших витрат операційної діяльності, оскільки пп.139.1.6 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України містить обмеження щодо формування витрат за рахунок податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи,послуги), і не містить обмежень щодо формування витрат за рахунок сплати донарахованого податку на додану вартість на суму відкоригованої митної вартості. В результаті збільшення Сумською митницею митної вартості товарів підприємство понесло витрати зі сплати донарахованої суми податку на додану вартість, яка не включалася раніше до ціни товару. Враховуючи роз'яснення, викладені у листі Міністерства фінансів України від 07.05.2013 року №31-08410-07/23-1524/2/1696, різниця між сумою податку, обчисленої зі збільшеної митної вартості, та сумою податку на додану вартість, обрахованої із фактичної ціни продажу товару, може бути віднесена до витрат звичайної діяльності. Крім того, ТОВ "Юпітер 9 Агросервіс" не зменшувало грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 5013грн., самостійно виправивши помилку, допущену у раніше поданій ним податковій декларації від 08.02.2013 року №9087075468, шляхом надіслання уточнюючого розрахунку до вказаної податкової декларації за відповідною формою.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17.01.2014 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер 9 Агросервіс" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер 9 Агросервіс"(40000, м. Суми, вул. Курська, буд.147, четвертий поверх, офіс 6, код ЄДРПОУ 38137023) на користь Державного бюджету України (рахунок 31217206784002, МФО - 837013, ЄДРПОУ - 37970593, отримувач - УДКС у м. Суми, 22030001, код ЄДРПОУ Сумського окружного адміністративного суду 35907252) судовий збір у розмірі 4129грн.20коп. (чотири тисячі сто двадцять дев'ять грн. двадцять коп.)

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮПІТЕР 9 АГРОСЕРВІС", не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення прийнято з порушенням та при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні та недоведеності обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції частково скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.01.2014 року та прийняти нову постанову, якою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000532250 від 09.08.2013 р. про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 257 347грн., прийняте ДПІ у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на підставі Акту про результати податкової виїзної перевірки № 2602/2230/38137023/35 від 23.07.2013 року.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які приймають участь у справі, фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ст. 41 КАС України не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що посадовими особами ДПІ у м. Сумах в період з 17.06.2013 року по 09.07.2013 року проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 12.03.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 12.03.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено Акт № 26022230/38137023/35 від 23.07.2013 року (надалі -Акт перевірки).

В результаті вказаної перевірки встановлено порушення позивачем пп. 14.1.27, пп. 14,1.36 п.14.1 ст.14. п.138.1, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.10, пп.138.10.5 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.141.1, п.141.2, п.141.3 ст.141, н.152.1 ст.152 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток за 2012 рік.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 09.08.2013 року № 0000532230 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 257 347 грн.

Суть спору по зобов'язанням, визначеним у податковому повідомленні-рішенні від 09.08.2013 року № 0000532250 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 257 347 грн. полягає в тому, що такий висновок зроблено відповідачем в зв'язку з віднесенням позивачем до складу витрат сум ПДВ, що були нараховані та сплачені позивачем для виконання вимог п. 188.1 ст. 188 ПКУ (тобто суму, що складає різницю між сумою податку на додану вартість, обраховану із підвищеної митної вартості товару, і сумою ПДВ, обрахованою виходячи із фактичної вартості цього товару, у четвертому кварталі 2012 р.), що на думку відповідача порушило підпункт 139.1.6 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

ТОВ "ЮПІТЕР 9 АГРОСЕРВІС" в періоді, що перевірявся, здійснено операції з імпорту сільгосптехніки, ввезеної на митну територію України, на виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 18.05.2012 року № JD-J9-UF-2012, укладеного між позивачем та John Deere International GmbH (Швейцарія).

Факт реальності здійснення господарських операцій податковим органом не заперечується та не спростовується.

Рішеннями Сумської митниці від 24.10.2012 року № 805130000/2012/000804/1, від 19.09.2012 року № 805130000/2012/000774/1, від 20.09.2012 року № 805130000/2012/000777/1 та від 31.08.2012 року № 805130000/2012/000758/1, № 805130000/2012/000755/1, № 805130000/2012/000756/1 та № 805130000/2012/000757/1 митна вартість товарів була скоригована із застосуванням другорядних методів визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів та резервного методу.

Сума податку на додану вартість, розрахована з відкоригованої митної вартості товарів, у розмірі 257 347 грн. була відображена у складі податкового кредиту та інших витрат звичайної діяльності за 4 квартал 2012 року.

Згідно з висновками податкового органу, всупереч вимог пп. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України товариством включено до складу витрат суми податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (сільгосптехніки), що придбавалася платником податку.

Колегія суддів задовольняючи апеляційну, вважає за необхідне зазначити наступне:

Згідно п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і, проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ст. 1 Податкового кодексу України: «Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності органів державної податкової служби.

1.2. Правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім правил оподаткування товарів митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.»

Згідно положень ст. 5 Податкового кодексу України: «Поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу.

5.2. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

5.3. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.»

Таким чином, поняття витрат визначено податковим кодексом і повинно застосовуватись саме у визначенні пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14 ПК України, а сплата позивачем збільшених сум податку на додану вартість до бюджету відбулася із безпосереднім здійсненням господарської операції.

Згідно абзацу 3 п. 188.1 ст. 188 ПКУ в редакції, що була чинна у період, що підлягав перевірці, база оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом. Оскільки ТОВ «ЮПІТЕР 9 АГРОСЕРВІС» на території України імпортована сільгосптехніка реалізовувалась за цінами, виходячи з їх контрактної вартості, що є нижчою за митну вартість, підприємство самостійно до нараховувало та сплачувало податкові зобов'язання з податку на додану вартість на різницю між ціною реалізації та митною вартістю та відображало ці показники в податковій звітності, що не заперечується відповідачем і відображено в Акті перевірки (податкові накладні на суму умовного продажу на суму 257 347 грн., а саме: № 39 від 19.09.2012 р. на суму 1 376 633, 42 грн. в т.ч. ПДВ 22 938, 9 грн., № 70 від 25.10.2012 р. на суму 33 223, 99 в т.ч. ПДВ 5 537, 33 грн., № 93 від 31.10.2012 р. на суму 1 373 224, 37 грн. в т.ч. ПДВ на суму 228 870, 73 грн.).

Відповідно до п. «в» п. п. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 ПК України, до складу витрат відносяться, зокрема, суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу.

Податок на додану вартість відноситься до податків, що визначені ст. 9 ПК України, тобто відповідно до п. п. «в» п. п. 138.10.4 ст. 138 ПКУ, - ПДВ може бути включений до складу витрат платника податку на прибуток, за умови виконання обмежень, визначених п. п. 139.1.6 ст.139 ПК України.

Обмеження, визначені в п. п. 139.1.6 ст. 139 ПК України, стосуються сум податку на прибуток, податків, встановлених п. 153.3 ст. 153 (оподаткування дивідендів) та ст. 160 (оподаткування нерезидентів) ПК України, та сум податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, п. п. 139.10 стосується сум збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, які враховуються у зменшення податкового зобов'язання платника податку в порядку, передбаченому пунктами 152.1 і 152.2 статті 152 Кодексу (щодо здійснення діяльності, що підлягає патентуванню).

Аналізуючи наведену норму права є підстави вважати, що вона чітко конкретизує, що не включається до складу витрат виключно суми податку на додану вартість, включені до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку. Якщо б вказане обмеження стосувалось всього податку на додану вартість без виключення, зазначена норма не містила б такої конкретизації.

Таким чином, при донарахуванні податкових зобов'язань з ПДВ позивач діяв з метою виконання вимог закону, зокрема п.188.1 ст.188 ПК України. Донарахована сума ПДВ не включена до ціни товару. Таким чином, умови, визначені п. п. «в» п. п. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 ПК України позивачем дотримані.

Відповідно до п. 140.5 ст. 140 ПК України - установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Положеннями п. 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Розділ II Податкового кодексу України регулює порядок адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів). Ст. 44 ПКУ, що встановлює вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, зокрема п. 44.1 ПКУ, дає перелік документів, на підставі яких платники податків для цілей оподаткування зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, зокрема це: первинні документи. Позивачем до матеріалів справи надані первинні документи, якими позивачем з метою належного відображення її у бухгалтерському обліку було оформлено цю операцію. Будь-яких зауважень щодо повноти та правильності оформлення цих первинних документів відповідачем в акті перевірки не зазначено, не зазначено і про ненадання цих документів під час перевірки.

Податковий орган, посилаючись на порушення позивачем п.139.1.6 п.139.1 ст.139 ПКУ невірно відніс суми ПДВ, самостійно донараховані підприємством, до сум ПДВ, що включені до ціни товару, що придбавається платником податку.

В даному випадку немає операції постачання товару в розумінні її відповідно до 14.1.191 ПК України, яка зазначає, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Позивач не втрачав в даному випадку права власності на товар - сільгосптехніку. Перехід права власності на цей товар було здійснено під час постачання його позивачем контрагентам на території України, через що по факту продажу товару у позивача виникло зобов'язання, передбачене п. п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України.

Донараховані суми ПДВ фактично сплачені підприємством до бюджету. В акті перевірки відсутні посилання на те, що самостійно донараховані позивачем зобов'язання з ПДВ згідно п. п. 188.1. ПК України ним не сплачені.

Колегія суддів не погоджується з посиланням суду першої інстанції в оскаржуваній постанові на те, що в 2013 році адміністративними судами були прийняті рішення про скасування рішень Сумської митниці про коригування митної вартості та стягнуто надмірно сплачені платежі в тому числі ПДВ в сумі 538 236, 34 грн., тобто станом на день винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суму ПДВ було повернуто позивачу.

Наведене може бути лише підставою наступного коригування зобов'язань.

Відповідачем перевірявся період з 12.03.2012 р. на 31.12.2012 р., період 2013 р. не перевірявся та не досліджувались коректування, які були зроблені позивачем в податкової звітності 2013 р. після винесення відповідних рішень суду. До того ж, судові рішення про скасування рішень Сумської митниці про коригування митної вартості до цього часу не виконанні, ПДВ позивачу не повернуто у зв'язку з зупиненням виконання Вищим адміністративним судом України.

Згідно пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податків в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Враховуючі вищевикладене, винесене відповідачем рішення про донарахування податку на прибуток - є безпідставним та необґрунтованим, через що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено факту порушення позивачем норм чинного податкового законодавства України, посилання на які містяться в висновках акту перевірки.

Згідно п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Завданням адміністративного суду першої інстанції була перевірка правомірності (легальності) рішення відповідача щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Положеннями ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 статті 19 Конституції України).

Адміністративний суд, оцінюючи відповідність чинному законодавству рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень, передусім повинен був дослідити його на предмет відповідності принципам Кодексу адміністративного судочинства України, а зокрема, принципу обґрунтованості, закріпленому в пункті 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000532250 від 09.08.2013 р. про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 257 347грн., прийняте ДПІ у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на підставі Акту про результати податкової виїзної перевірки № 2602/2230/38137023/35 від 23.07.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.01.2014р. по справі № 818/8672/13-а скасувати в частині відмови в задоволенні позову, щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000532250 від 09.08.2013 р. про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 257 347грн., прийняте ДПІ у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на підставі Акту про результати податкової виїзної перевірки № 2602/2230/38137023/35 від 23.07.2013 року.

В цій частині прийняти нову постанову, якою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000532250 від 09.08.2013 р. про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 257 347грн., прийняте ДПІ у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на підставі Акту про результати податкової виїзної перевірки № 2602/2230/38137023/35 від 23.07.2013 року.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.01.2014р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М.Судді(підпис) (підпис) Подобайло З.Г. Макаренко Я.М. Повний текст постанови виготовлений 11.03.2014 р.