Рішення № 37601804, 28.01.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.01.2014 Справа № 5006/7/28/2012

Господарський суд у складі судді Соболєвої С.М.

при секретарі судового засідання Синєгубі С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Державного підприємства "Енергоринок", м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м.Горлівка

про стягнення суми основного боргу - 242 364 530,58 грн., суми інфляційних нарахувань - 2202197,16грн., суми пені - 7 972 556,54грн., суми 3% річних - 2 223 313,35грн., 0,1% штрафу - 242364,53грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: Саква Д.Ю., Алмаз В.В. - за довіреністю;

від відповідача: Тихонова Т.М. - за довіреністю;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство «Енергоринок», м.Київ, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго»,м.Горлівка, про стягнення суми основного боргу - 242364530,58грн., суми інфляційних нарахувань - 2202197,16грн., суми пені - 7972556,54грн., суми 3% річних - 2223313,35грн., 0,1% штрафу - 242364,53грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач вказує про неналежне виконання Відповідачем власних грошових зобов'язань за договором №4863/01 від 19.08.2008р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог надав у копіях: Договір №4863/01 від 19.08.2008р. з Додатковою угодою №6944 від 10.05.2011р. до нього, Акти купівлі-продажу електроенергії за січень 2011р., лютий 2011р., липень 2011р., вересень 2011р., жовтень 2011р., листопад 2011р., грудень 2011р., Акти звірки взаєморозрахунків між сторонами, Рахунки-фактури №00018 від 31.01.2011р., №00127 від 28.02.2011р., №00657 від 31.07.2011р., №0087 від 30.09.2011р., №00989 від 31.10.2011р., №01103 від 30.11.2011р., №01219 від 31.12.2011р.

23.03.2012р. представником Відповідача надано клопотання про призначення по справі судової економічної (бухгалтерської) експертизи.

28.03.2012р. представником Позивача долучено до матеріалів справи розшифровку банківської виписки по особовому банківському рахунку, акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 01.02.2012р.

17.04.2012р. представником Позивача подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, за якою він просить стягнути з Відповідача 258496379,15 грн., з яких суми основного боргу - 242364530,58грн., суми інфляційних нарахувань - 2732326,02 грн., суми пені - 10336233,5 грн., суми 3% річних - 2820924,52 грн., 0,1% штрафу - 242364,53 грн.

Вказана заява приймається судом у відповідності до ст.22 ГПК України.

18.04.2012р. представником Відповідача подано клопотання про зміну найменування Відповідача з Публічне акціонерне товариство "Донецькобленерго" на Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго".

18.04.2012р. сторонами заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.04.2013р. призначено по справі судову економічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Кравець Ларисі Олексіївні.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.04.2013р. продовжено строк розгляду справи до 07.05.2012р., змінено найменування відповідача на Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго", м.Горлівка та зупинено провадження у справі.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 09.10.2013р. передано справу на повторний автоматичний розподіл, за результатами якого справа №5006/7/28/2012 надійшла до провадження судді Малікової Е.І.

31.10.2013р. матеріали справи №5006/7/28/2012 надійшли з експертної установи до канцелярії господарського суду Донецької області без виконання, у зв'язку з несплатою вартості експертизи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.11.2013р. поновлено провадження у справі 5006/7/28/2012.

Заявою від 03.12.2013р. представник Позивача просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 242364530,58 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору. Водночас Позивачем надано деталізовані пояснення щодо здійснення нарахувань по сумам, заявленим до стягнення з Відповідача.

До матеріалів справи долучено Довідку про стан погашення заборгованості ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» за електроенергію, поставлену в період з 01.01.2011р. - 31.12.2011р. у справі №5006/7/28/2012 станом на 01.11.2013р., Акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 01.11.2013р.

05.12.2013р. Відповідачем надано відзив на позов, за яким він вказує про сплату основного боргу в повному обсязі, призведення до несвоєчасності розрахунків з Позивачем неналежними виконаннями грошових зобов'язань споживачів електричної енергії. Наполягає на зменшенні розміру штрафу та пені, розстроченні оплати інфляційних нарахувань та 3% річних строком на 9 років.

До матеріалів справи долучено копію Акту звірки заборгованості між сторонами станом на 01.10.2013р., Договору №5178/32 від 27.06.2012р. про організацію взаєморозрахунків відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012р. №517, копії рішень господарського суду Донецької області .

19.12.2013р. через канцелярію господарського суду Донецької області представником Відповідача надано копію звіту про фінансові результати за 1 квартал 2013 року.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 05.12.2013р. передано справу №5006/7/28/2012 судді С.М. Соболєвій.

Згідно письмових пояснень представника Позивача від 23.01.2014р., останній заперечує на зменшенні розміру штрафних санкцій та наданні розстрочки щодо сплати інфляційних та 3% річних, вказуючи про відсутність виняткових обставин у Відповідача як підстав для задоволення зазначеної заяви.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

19.08.2008р. між ДП «Енергоринок» (ДПЕ) та ВАТ «Донецькобленерго» (нині - ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго») (ЕК) укладено договір, за яким ДПЕ зобов'язується продавати, а ЕК зобов'язується купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов договору (п.2.1.).

ДПЕ продає, а ЕК купує електричну енергію в точках поставки на межі балансової належності електричних мереж, визначених в Акті розмежування балансової належності електричних мереж і експлуатаційної відповідальності (додаток №4 до цього Договору) в обсягах, які визначаються згідно з розділом 4 Договору. Точки обліку електричної енергії наведені у додатку №1 до Договору «Перелік місць встановлення приладів та систем розрахункового обліку». Право власності на електричну енергію, яка постачається за цим Договором, переходить від ДПЕ до ЕК в момент передачі електричної енергії в точках поставки (п.3.2.).

Вартість електроенергії, купленої ЕК у ДПЕ у розрахунковому місяці, визначається у відповідності до Правил ОРЕ за середньозваженою ціною та фактичними обсягами отриманої ЕК електроенергії (п.3.5.).

Остаточний розрахунок за куплену ЕК в ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ЕК до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків ЕК. У цьому випадку ЕК зобов'язана обов'язково вказати призначення платежу (п.6.4.).

Договір укладено на термін з 01.09.2008р. до 31.12.2008р. Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявила письмово про намір розірвати цей Договір за один місяць до дати закінчення строку дії цього Договору (п.11.6.).

Як вбачається з матеріалів справи, у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах, що ними не заперечується.

Сторонами підписані та скріплені печатками Акти приймання-передачі товарної продукції (електроенергії), за якими вбачаються обсяги спожитої Відповідачем електроенергії:

- у січні 2011 року: обсяг купованої електроенергії - 1071443634 кВт/год;

- у лютому 2011 року: обсяг купованої електроенергії - 2068059492 кВт/год;

- у липні 2011 року: обсяг купованої електроенергії - 763432,687 кВт/год;

- у вересні 2011 року: обсяг купованої електроенергії - 702295,257 кВт/год;

- у жовтні 2011 року: обсяг купованої електроенергії - 875376,376 кВт/год;

- у грудні 2011 року: обсяг купованої електроенергії - 1028121,694 кВт/год;

Виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем документи є належним доказом здійснення передачі Відповідачу обумовленого товару - електричної енергії та прийняття його останнім в межах спірного правочину.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Отже, за викладених обставин, Позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених договором №4863/01 від 19.08.2008р.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Позивачем було заявлено до стягнення з Відповідача суму основного боргу 242364530,58 грн. Проте під час розгляду справи вказана заборгованість була погашена, що вбачається з матеріалів справи та зокрема з Довідки про стан погашення заборгованості ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» за електроенергію, поставлену в період з 01.01.2011р. - 31.12.2011р. у справі №5006/7/28/2012 станом на 01.11.2013р.

Оскільки погашення заборгованості відбулося після звернення із розглядуваним позовом до суду, таке часткове усунення існування предмету спору у зв'язку із його врегулюванням сторонами зумовлює припинення провадження у справі у певній її частині відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічна позиція висловлена в п.4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Отже, господарський суд припиняє провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 242364530,58 грн.

При цьому несвоєчасне погашення заборгованості за отриману електричну енергію Відповідачем призвело до нарахування 3% річних, інфляційних, штрафу та пені.

Позивач заявляє до стягнення з Відповідача суму інфляційних нарахувань 2732326,02 грн.

Стосовно здійснення розрахунку інфляційних втрат, господарський суд вказує наступне. Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Як вбачається з Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», Постанови Вищого господарського суд України від 05.04.2011р. N23/466, якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Здійснивши розрахунок інфляційних втрат у відповідності до вищевказаних нормативно-правових актів та методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ», зважаючи на межі позовних вимог, враховуючи те, що інфляційні є помісячною величиною, господарський суд прийшов до висновку, що інфляційні підлягають задоволенню, а саме у сумі 2732326,02 грн.

Водночас Позивачем заявлено до стягнення три відсотки річних у розмірі 2820924,52 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням зокрема процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (п.2.).

Означене встановлено Верховним судом України у Постанові від 12.12.2011р. (про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 02.08.2011р. у справі №07/238-10), та вказано, що зокрема 3% річних нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Отже, приписами чинного законодавства не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених Договором термінів та не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок вказаних позовних вимог з урахуванням меж позовних вимог, господарський суд приходить до висновку про правомірність стягнення з Відповідача 3% річних у сумі 2820924,52 грн.

Позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 10336233,5 грн.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

У п.7.3.2. Договору №4863/01 від 19.08.2008р. сторони погодили, що у разі несплати ЕК за куплену в ДПЕ електроенергію у терміни, встановлені п.6.4. Договору, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, ДПЕ має право нарахувати пеню ЕК у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягнути штраф у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу..

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте Позивачем не враховані вказані норми при визначенні періодів нарахування пені, що підлягає стягненню з Відповідача.

Враховуючи норми законодавства та умови договору №4863/01 від 19.08.2008р., зважаючи на межі позовних вимог (стягнення пені у період з 20.09.201р. по 01.03.2012р.) правомірними періодами нарахування пені є такі:

- за електроенергію, отриману у січні 2011 року: пеня не стягується, оскільки правомірний період є з 20.02.2011р. по 20.08.2011р.

- за електроенергію, отриману у лютому 2011 року: пеня не стягується, оскільки правомірний період є з 20.03.2011р. по 20.09.2011р.;

- за електроенергію, отриману у липні 2011 року: з 20.09.2011р. по 20.02.2011р.

- за електроенергію, отриману у вересні 2011 року: з 20.10.2011р. по 01.03.2012р.

- за електроенергію, отриману у жовтні 2011 року: з 20.11.2011р. по 01.03.2012р.

- за електроенергію, отриману у грудні 2011 року: з 20.01.2012р. по 01.03.2012р.

Враховуючи вірні періоди нарахування штрафних санкцій, зважаючи на межі позовних вимог, господарський суд прийшов до висновку про правомірність стягнення з Відповідача пені у сумі 6274144,22 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача штраф у сумі 242364,53 грн.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачена частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вказана позиція встановлена Верховним судом України у Постанові Верховного суду України від 27.04.2012р. у справі № 06/5026/1052/2011.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено зокрема штраф (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що сторонами обгрунтовано погоджено в спірному договорі відповідальність у вигляді стягнення штрафу. Правомірним є стягнення з Відповідача штрафу за невиконання грошових зобов'язань понад 30 діб у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу згідно умов п.7.3.2. Договору №4863/01 від 19.08.2012р.

Перевіривши розрахунок суми штрафу, суд задовольняє дані позовні вимоги, а саме в сумі 242364,53 грн.

Відповідач заявляє про зменшення розміру заявленої до стягнення Позивачем пені до 10000 та штрафу до 10000, посилаючись на тяжке фінансове становище, наявність ускладнюючих обставин щодо виконання даного рішення, надмірність обсягу вказаних вимог, вказуючи на норми ст. 233 ГК України.

У відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, за змістом п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

За змістом глави 24 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором; господарсько-правова відповідальність базується на принципі, зокрема, сплати штрафних санкцій за порушення зобов'язання; господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин; учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення; у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Одночасно, судом прийнято до уваги приписи ст.ст.3, 42 Господарського кодексу України, за якими господарська діяльність суб'єктами господарювання (підприємцями) здійснюється самостійно та на власний ризик.

У відповідності до п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суд враховує, що серед основних споживачів ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" є населення та підприємства, що надають комунальні послуги населенню та підприємства, що фінансуються з державного бюджету.

Основними споживачами ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» є населення, шахти третьої групи, підприємства, що надають комунальні послуги населенню та підприємства, що фінансуються з державного бюджету. Зокрема, згідно акту звірки заборгованості станом на 01.10.2013 р. заборгованість лише КП «Компанія «Вода Донбасу» перед ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» становить 963323059,55 грн.

Господарський суд вважає, що порушення зобов'язання Відповідачем не потягло за собою значних збитків для Позивача проте, сплата штрафних санкцій в даному випадку зачіпає не лише майнові інтереси Відповідача, а й інші інтереси, зокрема, можливість постачання електричної енергії населенню та підприємствам, установам, організаціям на території Донецької області.

При цьому на час винесення рішення сума основного боргу Відповідача перед Позивачем погашена.

Оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, враховуючи, що винятковість обставин є оціночним поняттям, господарський суд дійшов висновку про те, що клопотання Відповідача щодо зменшення розміру пені штрафу є обґрунтованим, Відповідач довів суду винятковість випадку, і тому, суд, врахувавши фінансовий стан обох сторін, задовольняє клопотання Відповідача та зменшує розмір пені до 10000 грн. та штрафу до 10000 грн.

Крім того, за вищевказаною заявою Відповідач просить суд надати можливість відстрочити виконання рішення суду щодо стягнення з нього інфляційних нарахувань та 3% річних строком на 9 років.

Згідно вимог ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно п.7.1.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо). Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає можливим розстрочити виконання даного рішення в частині стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних строком на 9 років.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору. Вказана позиція викладена зокрема у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, враховуючи виникнення спору з вини Відповідача, в даній частині судові витрати покладаються на Відповідача.

Водночас господарський суд вказує на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Заявляючи позовні вимоги, які передбачають сплату судового збору у максимальному розмірі, Позивачем було сплачено судовий збір у сумі 64380 грн. Збільшуючи розмір позовних вимог в даному випадку у Позивача відсутній обов'язок доплачувати судовий збір, оскільки заява про збільшення розміру позовних вимог була подана в тому ж самому році, що й позов.

Отже, судовий збір, сплачений Позивачем у сумі 1260 грн. згідно Платіжного доручення №661 від 10.04.2012р., підлягає поверненню.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження в частині позовних вимог Державного підприємства «Енергоринок», м.Київ, до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м.Горлівка, про стягнення суми основного боргу - 242364530,58грн.

2. Позовні вимоги Державного підприємства «Енергоринок», м.Київ, до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м.Горлівка, про стягнення суми інфляційних нарахувань - 2732326,02 грн., суми пені - 10336233,5 грн., суми 3% річних - 2820924,52 грн., 0,1% штрафу - 242364,53 грн. - задовольнити частково.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.-т Леніна, буд. №11, код ЄДРПОУ 00131268, п/р №26006303283 у філії Донецького обласного управління АТ «Державний ощадний банк України», п/р 26001307550283 у філії ЦТО ПІБ у м.Горлівка МФО 334464) на користь Державного підприємства «Енергоринок» (01032, м.Київ, вул. Симона Петлюри, 27, п/р зі спеціальним режимом використання в національній валюті №26032301861 в ГОУ АТ «Ощадбанк», МФО 300465, ЄДРПОУ 21515381) суму пені - 10000 грн., штрафу - 10000 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у сумі 63368,31 грн.

4. Після набрання рішенням чинності видати наказ.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.-т Леніна, буд. №11, код ЄДРПОУ 00131268, п/р №26006303283 у філії Донецького обласного управління АТ «Державний ощадний банк України», п/р 26001307550283 у філії ЦТО ПІБ у м.Горлівка МФО 334464) на користь Державного підприємства «Енергоринок» (01032, м.Київ, вул. Симона Петлюри, 27, п/р зі спеціальним режимом використання в національній валюті №26032301861 в ГОУ АТ «Ощадбанк», МФО 300465, ЄДРПОУ 21515381) суму інфляційних нарахувань - 2732326,02 грн., суми 3% річних - 2820924,52 грн., розстрочивши виконання рішення в цій частині наступним чином:

- перший платіж в сумі 31604,17 грн., в тому числі інфляційні нарахування в розмірі 15549,97 грн., 3% річних у сумі 16054,2 грн. розстрочити з 01.01.2014р. по 31.01.2014р.;

- інфляційні нарахування в сумі 2691385,58 грн. та 3% річних в сумі 2778656,44 грн. розстрочити на 9 років, починаючи з 01.02.2014р. по 30.11.2022р.;

- останній платіж в сумі 51604,35 грн., в тому числі інфляційні нарахування в розмірі 25390,47 грн., 3% річних у сумі 26213,88 грн. розстрочити з 01.12.2022р. по 31.12.2022р.

6. Після набрання рішенням чинності видати наказ з урахуванням наданої розстрочки зі строком пред'явлення до примусового виконання до 31.12.2023р.

7. В задоволенні в іншій частині позову відмовити.

8. Повернути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Енергоринок» (01032, м.Київ, вул. Симона Петлюри, 27, п/р зі спеціальним режимом використання в національній валюті №26032301861 в ГОУ АТ «Ощадбанк», МФО 300465, ЄДРПОУ 21515381) судовий збір у сумі 1260 грн., сплачений надмірно згідно Платіжного доручення №661 від 10.04.2012р.

9. В судовому засіданні 28.01.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

10. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

11. Повний текст рішення складено 31.01.2014р.

Суддя С.М. Соболєва