Постанова № 37601750, 07.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 березня 2014 року 13:35 № 826/1494/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамар Рісайклінг»доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крамар Рісайклінг» (далі - позивач, ТОВ «Крамар Рісайклінг») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000122201 від 15.01.2014.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з ТОВ «В.О.Р.Г.-Дрейфус» та ТОВ «Р.Е.Д.І.С.-Брок МТ» не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з даним контрагентом у періоді, що перевірявся. За наведених обставин позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та просить його скасувати.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на матеріали актів про неможливість проведення зустрічної звірки складених стосовно ТОВ «В.О.Р.Г.-Дрейфус» та ТОВ «Р.Е.Д.І.С.-Брок МТ», які вказують на укладання даними товариствами угод без мети настання реальних наслідків. За таких обставин, відповідач зазначає, що господарські операції позивача з даними контрагентами не мали реального характеру. Вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним.

В судове засідання 03.03.2014 представник відповідача не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Посадовими особами відповідача на підставі наказу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управляння Міндоходів у місті Києві №1023 від 12.12.2013, згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка.

За результатами перевірки складено акт №2979/26-58-22-01-18/32068819 від 25.12.2013 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Крамар Рісайклінг» (код ЄДРПОУ 32068819) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.05.2013 по 31.07.2013. (далі - акт №2979/26-58-22-01-18/32068819 ).

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: пунктів 198.1, 198.3, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого, на думку відповідача, позивач занизив податок на додану вартість у розмірі 913 727,10 грн. з звітний період - травень-липень 2013 року.

На підставі акту перевірки №2979/26-58-22-01-18/32068819 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000122201 від 15.01.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 370 591,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 913 727,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 456 864,00 грн.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням №0000122201 від 15.01.2014 ТОВ «Крамар Рісайклінг» звернулось до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців АБ№546135 до видів діяльності ТОВ «Крамар Рісайклінг», зокрема, належать: збирання безпечних відходів; оброблення та видалення безпечних відходів; відновлення відсортованих відходів (а.с. 68 Т. І).

Позивач здійснює діяльність зі збирання, заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини на підставі ліцензії Міністерства охорони навколишнього середовища України серії АВ №527705, виданої 11.10.2010 (а.с. 11 Додаток №2).

05.11.2012 ТОВ «Крамар Рісайклінг» отримало дозвіл №8038600000-321 на розміщення відходів у 2013 році, виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища і місті Києві (а.с. 15-17 Додаток №2).

Представник позивача зазначив, що для здійснення господарської діяльності відповідно до Договору оренди №49-10/2 від 01.06.2010 позивач орендує відкриту площадку, складські та офісні приміщення за адресою: м. Київ вул. Миру 21, що підтверджується копією вказаного договору та акту здачі-приймання відкритої площадки, складських та офісних приміщень, а також орендує автомобілі, якими безпосередньо здійснюється перевезення вторсировини, згідно Договору оренди №48-10/2 від 01.06.2010 (а.с. 5-10 Додаток №2).

Крім того, представник позивача посилався на те, що з метою забезпечення господарської діяльності підприємства в сфері збирання та оброблення відходів ТОВ «Крамар Рісайклінг» орендує прес для пакування макулатури НРА125А з металічним ланцюговим конвеєром, на підтвердження чого надав Договір оренди №03-11 від 03.02.2011 (а.с. 3-4 Додаток №2).

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, який перевірявся органом доходів і зборів, позивач здійснював фінансово-господарські відносини з ТОВ «В.О.Р.Г.-Дрейфус» та ТОВ «Р.Е.Д.І.С.-Брок МТ».

Суд встановив, що з між ТОВ «Крамар Рісайклінг» (Покупець) та ТОВ «В.О.Р.Г.-Дрейфус» (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу вторсировини №122-132 від 09.04.2013, згідно умов якого, Продавець продає, а Покупець купує вторсировину, на умовах, викладених в Специфікації №1, яка є невід'ємною частиною даного Договору (а.с. 1-2 Додаток №1).

Згідно Специфікації №1 до вказаного договору ТОВ «В.О.Р.Г.-Дрейфус» здійснює продаж макулатури, пляшка «Чернігівська», пляшка Васк's, пляшка ВАD, пляшка Сhezz, склобій, відходи ПЕТ-пляшки, відходи ПЕТ-пляшки з-під олії, відходи плівки, відходи плівки ПЕ рукав, відходи П/Е.

На підтвердження купівлі вторсировини у ТОВ «В.О.Р.Г.-Дрейфус» позивач надав до матеріалів справи копії складених в ході виконання Договору №122-132 видаткових накладних та податкових накладних (а.с. 4-93 Додаток №1).

Між ТОВ «Крамар Рісайклінг» (Замовник) та ТОВ «В.О.Р.Г.-Дрейфус» (Виконавець) укладено Договір на складські та супутні послуги №204-132 від 29.04.2013, згідно умов якого Виконавець здійснює сортування, складування, розвантаження-навантаження вторсировини на території Замовника. Сортування здійснюється за видами втор сировини: макулатури, склобою, відходів полімерних, з подальшим пакуванням при необхідності (а.с. 94-95 Додаток №1).

За результатами виконання умов вказаного договору між позивачем та ТОВ «В.О.Р.Г.-Дрейфус» було підписано акти прийому-передачі наданих послуг та виписано на адресу ТОВ «Крамар Рісайклінг» податкові накладні (а.с. 96-195 Додаток №1).

ТОВ «Крамар Рісайклінг» (Замовник) уклав з ТОВ «Р.Е.Д.І.С.-Брок МТ» Договір на складські та супутні послуги №238-132 від 10.07.2013, згідно умов якого Виконавець здійснює сортування, складування, розвантаження-навантаження втор сировини на території Замовника. Сортування здійснюється за видами втор сировини: макулатури, склобою, відходів полімерних, з подальшим пакуванням при необхідності. (а.с. 196-197 Додаток №1).

За результатами виконання умов вказаного договору між позивачем та ТОВ «Р.Е.Д.І.С.-Брок МТ» було підписано акти прийому-передачі наданих послуг та виписано на адресу ТОВ «Крамар Рісайклінг» податкові накладні. (а.с. 198-216 Додаток №1).

Відповідно до договору купівлі-продажу вторсировини №237-132 від 03.07.2013 ТОВ «Р.Е.Д.І.С.-Брок МТ» (Продавець) продає, а ТОВ «Крамар Рісайклінг» (Покупець) купує вторсировину, на умовах, викладених в Специфікаціях №1 до договору, що є невід'ємною частиною Договору. (а.с. 217-218 Додаток №1).

Згідно Специфікації №1 до договору ТОВ «Р.Е.Д.І.С.-Брок МТ» здійснює продаж макулатури, пляшка «Чернігівська», пляшка Васк'з, пляшка ВАБ, пляшка СЬегх, склобій, відходи ПЕТ-пляшки (різносортова), відходи пінополістиролу.

На підтвердження купівлі вторсировини у ТОВ «Р.Е.Д.І.С.-Брок МТ» позивач надав до матеріалів справи копії складених в ході виконання Договору №237-132 видаткових накладних та податкових накладних (а.с. 220-254 Додаток №1).

Представник позивача зазначив, що при прийманні товару від вказаних контрагентів, здійснювався контроль за кількістю поставленої макулатури та проводилось її зважування, на підтвердження чого надав копії карток обліку руху вторсировини за травень, липень, серпень 2013 року. (а.с. 18-71 Додаток №2).

Суд встановив, що розрахунки з ТОВ «В.О.Р.Г.-Дрейфус» та ТОВ «Р.Е.Д.І.С.-Брок МТ» позивач здійснював шляхом безготівкового перерахування грошових коштів, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок (а.с. 72-204 Додаток №2).

Транспортування придбаного у ТОВ «В.О.Р.Г.-Дрейфус» та ТОВ «Р.Е.Д.І.С.-Брок МТ» товару здійснювалось власними силами позивача, що було оформлене товарно-транспортними накладними, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 1-223 Додаток № 4, а.с. 1-251 Додаток №5, а.с. 1-257 Додаток №6, а.с. 1-257 Додаток №7).

На підтвердження використання придбаної вторсировини у вказаних контрагентів, позивач надав суду копії договорів купівлі-продажу, укладених ТОВ «Крамар Рісайклінг» з контрагентами-покупцями щодо купівлі-продажу ПЄТ-пляшок б/у, склобою, макулатури, скляні пляшки, тощо, а також копії податкових накладних та видаткових накладних. (а.с. 1-316 Додаток №3).

Суд встановив, що за результатом здійснення вищезазначених господарських операцій з контрагентами ТОВ «В.О.Р.Г.-Дрейфус» та ТОВ «Р.Е.Д.І.С.-Брок МТ» позивач включив до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товарів та послуг у розмірі 913 727,10 грн.

Відповідач за результатами перевірки господарських взаємовідносин ТОВ «Крамар Рісайклінг» з ТОВ «В.О.Р.Г.-Дрейфус» та ТОВ «Р.Е.Д.І.С.-Брок МТ» дійшов висновку про відсутність у позивача права на їх відображення у податковому та бухгалтерському обліку, оскільки такі правочини не мали реального характеру, а були лише задокументовані з метою штучного формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

В обґрунтування відсутності реального характеру правочинів, здійснених позивачем із з ТОВ «В.О.Р.Г.-Дрейфус» та ТОВ «Р.Е.Д.І.С.-Брок МТ», представник відповідача посилався на матеріали актів, складених податковими органами стосовно вказаних контрагентів позивача, якими не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із підприємствами-покупцями та підприємствами-постачальниками, а саме:

- акту ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 31.07.2013 №134/2250/38095869 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «В.О.Р.Г.-Дрейфус»;

- акту ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 30.08.2013 №209/26-52-22-01-11/38095869 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «В.О.Р.Г.- Дрейфус»;

- акту ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 20.09.2013 №249/26-52-22-04-10/38095853 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Р.Е.Д.І.С.-Брок МТ».

Посилання відповідача на матеріали зазначених актів суд відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін. Згідно висновків актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача податковими органами встановлено, що укладені даними юридичними особами правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіми особами.

Однак, як вбачається із зазначених актів, зустрічні звірки фактично не відбулась, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України та були проведені у приміщенні податкового органу без дослідження первинної документації. Крім того, із зазначених актів вбачається, що контролюючими органами досліджувались взаємовідносини ТОВ «В.О.Р.Г.-Дрейфус» та ТОВ «Р.Е.Д.І.С.-Брок МТ» не з позивачем, а з іншими контрагентами вказаних юридичних осіб (а.с. 127-149 Т. І).

Відповідно до вимог пункту 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

За наведених обставин акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача не можуть бути взяті судом до уваги як належний та допустимий доказ відсутності реального характеру фінансово-господарських відносин позивача з ТОВ «Крамар Рісайклінг» з ТОВ «В.О.Р.Г.-Дрейфус» та ТОВ «Р.Е.Д.І.С.-Брок МТ».

Посилання відповідача на те, що керівником ТОВ «В.О.Р.Г.- Дрейфус» є ОСОБА_1, на ім'я, якого зареєстровано близько 60 підприємств, суд відхиляє, оскільки на момент здійснення господарських взаємовідносин ТОВ «Крамар Рісайклінг» з ТОВ «В.О.Р.Г.-Дрейфус», директором останнього була ОСОБА_2, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД №580028 (а.с. 89-90 Т. І). Крім того, первинні документи, складені в ході виконання договорі, укладених з ТОВ «В.О.Р.Г.-Дрейфус», підписані від імені ОСОБА_2

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та його контрагентами, не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд відхиляє посилання відповідача на наявність розбіжностей між задекларованим податковим кредитом ТОВ «Крамар Рісайклінг» та податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість ТОВ «В.О.Р.Г.-Дрейфус» та ТОВ «Р.Е.Д.І.С.-Брок МТ», оскільки згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено. Крім того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що господарські відносини ТОВ «Крамар Рісайклінг» з ТОВ «В.О.Р.Г.-Дрейфус» та ТОВ «Р.Е.Д.І.С.-Брок МТ» документально підтверджені та мали реальний характер.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Крім цього, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Суд дійшов висновку, що податкові накладні, які досліджені відповідачем в ході перевірки та копії яких наявні в матеріалах справи, видані позивачу його контрагентами у відповідності з порядком, встановленим пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З огляду на те, що в ході розгляду даної справи було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських відносин із ТОВ «В.О.Р.Г.-Дрейфус» та ТОВ «Р.Е.Д.І.С.-Брок МТ» за спірні періоди, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та наявність підстав для їх задоволення у повному обсязі.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамар Рісайклінг» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському у районі Головного управління Міндоходів у місті Києві №0000122201 від 15.01.2014.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 487,20 (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамар Рісайклінг» (код ЄДРПОУ 32068819) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Солом'янському у районі Головного управління Міндоходів у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський