Постанова № 37601457, 27.02.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2014 року 810/656/14-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу малого колективного підприємства "Таволожан" до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Мале колективне підприємство "Таволожан" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень відповідача від 2 квітня 2012 № 0000202304, № 0000212304 та № 0000222304.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач правомірно визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість та показники валових витрат за результатами виконання договору, укладеного між позивачем та ТОВ "ІН-БУД-КИЇВ", на підставі наявної первинної бухгалтерської документації, оскільки вказаний договір був реальним та укладеним з метою подальшого використання придбаного товару в господарській діяльності позивача. У зв'язку з цим, позивач вважає висновки податкового органу неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення просить скасувати.

Позивач вважає, що податковий орган не має права робити висновок про нікчемність правочинів, вчинених позивачем. З цих підстав просить позов задовольнити.

Представники позивача та відповідача надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Мале колективне підприємство "Таволожан" є юридичною особою, що зареєстрована 17.12.1991 Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби з 20.12.1991, зареєстроване як платник податку на додану вартість з 14.05.1999 (свідоцтво № 13691312).

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 27 лютого 2012 по 2 березня 2012 Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на підставі пункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України проведено невиїзну позапланову документальну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю "ІН-БУД-КИЇВ" за період квітень, червень, серпень 2010 року. Результати перевірки оформлено актом від 12 березня 2012 року № 41/23-1/13709220.

За результатами проведеної перевірки посадова особа податкового органу дійшла висновку про порушення позивачем наступних вимог податкового законодавства:

- підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР; підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР,

- пункту 3.4 Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за № 250/2054;

- частин першої, п'ятої статті 203, частин першої, другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту у розмірі 21733,34 грн. та, відповідно, заниження позитивного значення за квітень 2010 року в розмірі 10400,00 грн., за червень 2010 року в розмірі 7166,67 грн., за серпень 2010 року в розмірі 4166,67 грн., завищення суми від'ємного значення в розмірі 10400,00 грн., а також заниження податку на прибуток в розмірі 27166,67грн., в тому числі за півріччя 2010 року в розмірі 21958,34 грн., за 9 місяців 2010 року в розмірі 5208,34 грн.

На підставі висновків Акту перевірки Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби прийнятно податкові повідомлення-рішення, а саме:

від 2 квітня 2012 року № 0000212304, яким збільшено суму грошового зобов'язання МКП "Таволожан" з податку на додану вартість на 14 166,68 грн. ( в тому числі за основним платежем на 11333,34 грн. та 2833,34 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 2 квітня 2012 року № 0000222304, яким збільшено суму грошового зобов'язання МКП "Таволожан" з податку на прибуток на 33 958,35 грн. ( в тому числі за основним платежем на 27166,68 грн. та 6791,67 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 2 квітня 2012 року № 0000202304, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 13 000,00 грн. ( в тому числі за основним платежем 10400,00 грн. та 2600,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративного порядку.

Рішенням Державної податкової адміністрації в Київській області від 12.04.2012 № 698/10/22-85 скаргу позивача від 26.03.2012№ 26/03-12 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з позовом до суду про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 2 квітня 2012 № 0000202304, № 0000212304 та № 0000222304.

Судом встановлено, що 28.04.2010 року між позивачем та ТОВ "ББМУ-35" укладено договір підряду № 28/04, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання виконати роботи на об'єкті: дитячий оздоровчий табір "Лісовий" в м. Києві по вул. Юнкерова, 2 (с. Пуща-Водиця).

Як вбачається з акту перевірки, вказані відповідачем порушення податкового законодавства пов'язані з наданням ТОВ "ІН-БУД-КИЇВ" послуг субпідряду, згідно договору субпідряду від 22 квітня 2010 року № 22/04-10.

Згідно умов договору, позивач (Генпідрядник) доручає, а ТОВ «ІН-БУД-КИЇВ" зобов'язується виконати роботи по реконструкції дитячого табору в Пущі-Водиці. Факт виконання робіт оформлюється актами прийняття виконаних робіт, податковими накладними та кошторисом.

За результатами здійснення вищезазначених господарських правовідносин, МКП "Таволожан" включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі ціни виконаних робіт за податковими накладними, отриманими від ТОВ "ІН-БУД-КИЇВ" та сформовано валові витрати.

На виконання умов цих договорів було складено локальний кошторис, акти приймання виконаних будівельних робіт. Розрахунки за виконані роботи проводились у безготівковій формі, що підтвердилось банківськими виписками, які додані до матеріалів справи.

У ході судового розгляду справи судом встановлено що на час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача ТОВ "ІН-БУД-КИЇВ" перебував на податковому обліку та мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Разом з тим, на думку посадової особи Відповідача, контрагент позивача має ознаки фіктивності, з огляду на наступне.

Згідно з даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено розбіжності між сумою податкового зобов'язання ТОВ "ІН-БУД-КИЇВ" та сумою податкового кредиту, задекларованого позивачем.

У ході перевірки ДПІ у Вишгородському районі було отримано від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва акт від 06.04.2011 №751/23-08/36925136 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "ІН-БУД-КИЇВ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ за період лютий - грудень 2010 року та січень-лютий 2011 року.

Так, податковим органом встановлено, що за зареєстрованою юридичною адресою ТОВ "ІН-БУД-КИЇВ" не знаходиться, а фактичне місце знаходження встановити неможливо.

Також, згідно податкової звітності ДПІ у Шевченківському районі м. Києва встановлено, що у підприємства відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, відсутні основні фонди, трудові ресурси, виробниче обладнання, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Також податковим органом взято до уваги пояснення від 28.05.2011, наданих ст. о/у з ОВС УПМ ДПА м. Києва, майору ПМ Беревіярову О.А., що у вересні 2009 року громадянином ОСОБА_2 було втрачено паспорт, після чого у подальшому він дізнався від працівників податкової міліції, що є директором товариства з обмеженою відповідальністю "ІН-БУД-КИЇВ".

Зі слів ОСОБА_2 також убачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "ІН-БУД-КИЇВ" він не реєстрував, документи фінансово-господарської діяльності не виготовлював та не виписував, звітність до податкових органів не подавав та не підписував, статути підприємства не розробляв та не підписував, банківські рахунки в установах банків від вищевказаного підприємства не відкривав, фінансово-господарських операцій не проводив та на всі вищевказані дії від свого імені нікого не уповноважував.

Враховуючи вищевикладені факти, податковий орган зазначає, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "ІН-БУД-КИЇВ" є сумнівною, а суб'єкт господарювання створений без мети зайняття господарською діяльністю, з метою прикриття незаконної діяльності. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності, але не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, серед яких є МКП "Таволожан".

Враховуючи дані вищезазначеного Акту від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва акт від 06.04.2011 №751/23-08/36925136, відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції здійснені між позивачем та його контрагентом ТОВ "ІН-БУД-КИЇВ" не спричинили настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Проте, вказані висновки податкового органу суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР) передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно із статтею 3 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (надалі - Закон України від 28.12.1994 № 334/94-ВР), об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 Закон України від 28.12.1994 № 334/94-ВР; на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 334/94-ВР під валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, право на включення до складу валових витрат та нарахування податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійснення ним господарських операцій, що підтверджені належним чином складеними первинними документами: відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Як убачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ "ІН-БУД-КИЇВ" укладено договір від 22.04.2010 № 22/04-10 24, згідно з пунктом 1.1 якого, ТОВ "ІН-БУД-КИЇВ" зобов'язувалось здійснити роботи по реконструкції дитячого табору в Пущі-Водиці, а позивач, зобов'язувався прийняти і оплатити роботи.

Згідно з умовами договору від 22.04.2010 № 22/04-10 24, факт виконання робіт оформлявся актами прийняття виконаних робіт, податковими накладними та кошторисом.

При розгляді цієї справи суд, за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарських операцій) дійшов висновку про реальність укладених між позивачем та ТОВ "ІН-БУД-КИЇВ" угод.

Судом було досліджено механізм виконання умов договорів, який цілком узгоджується із наданими представником позивача первинними документами.

Посилання відповідача на відсутність мети у позивача та його контрагента щодо реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків не приймається судом до уваги, з таких підстав.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вже зазначалось судом, податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу податку на прибуток підприємств, прийнято податковим органом у зв'язку з включенням до складу валових витрат коштів, сплачених контрагентом.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Факт виконання робіт контрагентом на користь позивача підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності.

Крім цього, відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "ІН-БУД-КИЇВ", недійсним у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні судові рішення щодо визнання правочину, укладеного між позивачем та вказаним товариством, недійсним.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Але, при цьому, суд акцентує увагу на правовій позиції, яка полягає в тому, що Цивільний та Господарський кодекси України не передбачають такого наслідку як визнання правочинів нікчемними, якщо представники юридичних осіб, укладаючи правочини, діяли без повноважень або з перевищенням повноважень.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Відповідно до цього, суд вважає, що для обґрунтування нікчемності правочину необхідні фактичні дані, що свідчать про нікчемність саме такого правочину, а не якогось іншого.

Отже, при розгляді податкових спорів слід виходити із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають за своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних, вантажних митних деклараціях, бухгалтерській звітності та податковому обліку, достовірні.

Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, закон виходить з презумпції легітимності укладених договорів, тобто відповідні рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлене інше.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ІН-БУД-КИЇВ" підтверджується первинними документами, які складались для певного виду господарської операції - кошторисом, податковими накладними та актами приймання виконаних будівельних робіт, договорами підряду та субпідряду.

Обов'язок доведення обізнаності такої особи в недостовірності відомостей лежить на податковому органі.

Проте, будь-яких доказів з приводу того, що контрагент позивача - ТОВ "ІН-БУД-КИЇВ" було створено з метою прикриття незаконної діяльності, податковий орган не надав.

Крім цього, суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" Позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права із статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Також, суд вважає необґрунтованим твердження відповідача про те, що правочини, укладені між МКП «Таволожан» та ТОВ "ІН-БУД-КИЇВ" є нікчемними з підстави пояснень від 28 травня 2011 року, наданих ст. о/у з ОВС УПМ ДПА м. Києва, майору ПМ Беревіярову О.А., що у вересні 2009 року громадянином ОСОБА_2, з наступних підстав.

Так, згідно довідки Головного управління статистики у місті Києві від 13 липня 2012 року № 12-239/510, на момент укладання та виконання позивачем договору з ТОВ "ІН-БУД-КИЇВ", директором ТОВ "ІН-БУД-КИЇВ" була Овсюк В.А., що спростовує твердження ОСОБА_2 про те, що він був директором ТОВ "ІН-БУД-КИЇВ".

Також, згідно статті 83 Податкового кодексу України, Для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; додаткова інформація; експертні висновки; удові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу України, оцінка доказів, зібраних у межах кримінальної справи, належить до компетенції слідчого та суду. При цьому до компетенції відповідача не належить оцінка доказів, зібраних у межах кримінальної справи, у разі відсутності їх оцінки уповноваженим органом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у розумінні вимог Податкового кодексу України, матеріали справи, у тому числі експертизи, що проведені в межах кримінальної справи, не можуть використовуватись як підстави для висновків під час проведення перевірок без оцінки їх уповноваженими органами.

Отже право позивача на отримання податкового кредиту та право на формування показників валових витрат підтверджене належними доказами, отже висновки відповідача про порушення підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не відповідає дійсним обставинам справи.

Окрім того, суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій, а його позиція не узгоджується з нормами матеріального права.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 70 -72, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 2 квітня 2012 № 0000202304, № 0000212304 та № 0000222304.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.