Ухвала суду № 37600874, 04.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" березня 2014 р. м. Київ К/800/52604/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Головуючого судді: Мороза В.Ф.

Суддів: Горбатюка С.А.

Донця О.Є

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Харківської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії та визнання дій незаконними, що переглядається за касаційною скаргою Харківської митниці на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року,

встановила:

У липні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Харківської митниці (далі - Митниця) з адміністративним позовом про визнання протиправним і скасувння рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №807000003/2013/001172/2 від 17 червня 2013 року; зобов'язання Харківської митниці повернути (вивільнити) фінансову гарантію у вигляді грошової застави у розмірі 75750,0 грн. і перерахувати її на користь ОСОБА_2 на банківський рахунок; визнання незаконними дії Харківської митниці в особі інспектора Ситого Валерія Вікторовича по винесенню рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №807000003/2013/001172/2 від 17 червня 2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано рішення про коригування заявленої митної вартості товарів № 807000003/2013/001172/2 від 17 червня 2013 року.

Зобов'язано Митницю повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (код: НОМЕР_1) фінансову гарантію у вигляді грошової застави у розмірі 75750,00 грн. (сімдесят п'ять тисяч сімсот п'ятдесят гривень 00 коп.). В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Митниця, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

На дану касаційну скаргу надійшло заперечення ОСОБА_2, у якому остання рішення суду першої та апеляційної інстанції вважає такими, що ухвалені із дотриманням норм матеріального та процесуального права, та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Декларантом з метою імпорту товару 06.06.2013 року було подано до Митниці до митного оформлення митну декларацію №807100000/2013/025884 на товар «сталеві, не електричні панельні радіатори для центрального опалення». На підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації були подані всі наявні у нього документи із обов'язкового переліку, зазначеного у частині другій статті 53 Митного кодексу України.

У відповідача під час митного оформлення товару виникли сумніви щодо правильності заявленого декларантом рівня митної вартості товарів, та, зважаючи на відсутність інформації про ідентичні товари, митна вартість була визначена за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів шляхом коригування заявленої митної вартості.

Як результат позивачем було сплачено суму митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та забезпечено сплату різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів шляхом надання фінансової гарантії у формі фінансової застави у розмірі 75 750,0 грн..

Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з ним, виходили з безпідставності прийняття рішення про коригування заявленої митної вартості товарів з огляду на наявність всіх необхідних документів для її визначення за ціною договору, відсутності застережень, щодо застосування цього методу та відсутності розбіжностей в поданих декларантом документах.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи; 7) копія імпортної ліцензії; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За приписами частини третьої статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно з частиною першою статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні, зокрема, за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Разом з тим, відповідно до частин другої, третьої статті 57 Митного кодексу України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно частин другої, третьої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 21 грудня 2011 року між ОСОБА_2 та турецькою компанією «Unmak Isitma Sistemleri Makina Sanayi Ve Tic. AS» (продавець) було укладено контракт №122011 на поставку сталевих панельних радіаторів виробництва «Unlusoy Yapi Malz San.ve Tic. Ltd. Sti» (Туреччина) відповідно до специфікації.

17 квітня 2013 року сторонами вказаного контракту було укладено Додаткову угоду № 3, якою внесено зміни до контракту, а також узгоджено вартість, умови оплати та поставки наступної партії товару.

Відповідно до пункту 2 додаткової угоди №3 сума специфікації (додатку №4) складає 36858,00 (тридцять шість тисяч вісімсот п'ятдесят вісім доларів 00 центів) доларів США та включає в себе вартість товару, технічної документації, упаковки, транспортування.

Разом з митною декларацією для підтвердження митної вартості товару, а також з огляду на наявні сумніви митного органу щодо правильності заявленого декларантом рівня митної вартості товарів, в ході здійснення процедури консультацій між митним органом та декларантом, останнім було подано відповідачу всі наявні у нього документи відповідно до статті 53 Митного кодексу України.

Додатково позивачем надано митну декларацію №807100000/2013/011796 від 20 березня 2013 року на попередню поставку ідентичного товару в рамках укладеного контракту №12201 від 21.12.2011 року та експертний висновок товарознавчого дослідження Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса № 5134 від 17 червня 2013 року, яким підтверджується задекларована митна вартість товару.

Проте, відповідачем було прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, яким було збільшено митну вартість задекларованого товару з 36858,00 доларів США до 73303,67 доларів США.

Збільшення митної вартості здійснено за другорядним методом - за ціною договору щодо подібних товарів (встановлена з статистичної бази - Єдиної автоматизованої інформаційної системи митної служби України (МД №500060001/3/19371 від 20.05.2013), з розрахунку 3,02 дол.США/кг (3,02 дол.СШАх24272,74 кг=73303,67 дол.США).

В той же час, ОСОБА_2 21 червня 2013 року звернулась до відповідача із запитом про надання публічної інформації №17 з проханням надати роз'яснення на ряд питань стосовно визначення відповідачем митної вартості вищевказаного товару.

Згідно відповіді від 01 липня 2013 року №10/03-12/699-ПІ Харківської митниці Міндоходів заявлена декларантом митна вартість товару не була визнана митним органом, в зв'язку з неможливістю довести документально заявлену митну вартість товарів.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та приходить до висновку, що Митницею було застосовано додатковий метод визначення митної вартості товару безпідставно, оскільки наявні у декларанта документи не викликають сумніву щодо заявленої ним митної вартості.

Так, декларантом були надані всі необхідні документи, а також додаткові документи по аналогічним товарам, що свідчить про відповідність дійсності інформації у поданій митній декларації.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без змін, якщо визнає, що суд не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтею 220, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Харківської митниці - відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: В.Ф. Мороз

О.Є. Донець

С.А. Горбатюк