Ухвала суду № 37600758, 25.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/38512/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Островича С.Е.

за участю секретаря судового засідання: Горголь І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 серпня 2009 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2011 року

у справі № 2а-7791/09/7/0170

за позовом Закритого акціонерного товариства «Кримський ТИТАН»

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим,

за участю Прокуратури Автономної Республіки Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 серпня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2011 року, позов Закритого акціонерного товариства «Кримський ТИТАН» (позивач) до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000082340/0 від 11 червня 2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Кримський ТИТАН» судовий збір у розмірі 3,40 грн. та витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, у розмірі 12 920,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 серпня 2009 року, ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2011 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ЗАТ «Кримський ТИТАН» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в банку за лютий 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період із серпня 2007 року по жовтень 2007 року, з грудня 2007 року по лютий 2008 року та січень 2009 року, за результатами якої складено акт № 721/23-4/32785994/57 від 01 червня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000082340/0 від 11 червня 2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 4 881 002,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, пункту 7.3, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпунктів 7.7.5, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних постачальниками в попередніх звітних періодах, а саме - до складу податкового кредиту за січень 2009 року включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних в період з березня 2006 року по грудень 2008 року.

Крім того, обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган вказував на те, що податкові накладні отримані філіями «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» та «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат» у попередніх податкових періодах не можуть формувати податковий кредит ЗАТ «Кримський ТИТАН» у січні 2009 року з огляду на те, що у попередніх періодах вони були самостійними платниками податку на додану вартість.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, та не звернувся до контролюючого органу із скаргою, то він не має права включати до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, не підтверджену податковою накладною.

Поряд з цим у випадку, коли право платника податку на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми податку на додану вартість, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в межах строку давності, встановленого підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Також, колегія суддів вважає, що судові інстанції обґрунтовано не прийняли до уваги доводи контролюючого органу про неправомірність формування позивачем в охоплений перевіркою період податкового кредиту на підставі податкових накладних його відокремлених структурних підрозділів, оскільки після переходу з 01 січня 2009 року на консолідовану сплату податку на додану вартість не змінилось право власності головного підприємства на майно, закріплене за його філіями. ЗАТ «Кримський ТИТАН» як юридична особа та платник податку на додану вартість несе відповідальність за діяльність філій та за правильність відображення і надання ними податкової звітності.

Правомірність включення податкових накладних, виписаних на адресу філій та отриманих головним підприємством у січні 2009 року, до консолідованої декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року підтверджується і роз'ясненням Державної податкової адміністрації України № 3408/7/16-1517-26 від 23 лютого 2006 року, згідно з яким при переході на централізовану (зведену) сплату податку на додану вартість компанія має право відображувати у власному податковому обліку як коригування податкових зобов'язань, так і податкового кредиту, що відбувається внаслідок відображення в податковому обліку податкових накладних, отриманих від постачальників за попередні податкові періоди із запізненням, розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, отриманих і виписаних філіями за період перебування зареєстрованими платниками податку на додану вартість, але з дотриманням встановленого терміну позовної давності.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 серпня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 серпня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Острович С.Е.