Ухвала суду № 37600674, 24.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/7010/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Вітусєвича Я.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13.10.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011

у справі № 2а-12388/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпромкомплект»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 13.10.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011, позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в Солом'янському районі м.Києва від 02.12.2009 № 0004/72308/0, № 0004/82308/0, від 11.02.2010 № 0004/72308/1, № 0004/82308/1, від 22.04.2010 № 0004/72308/1 та 0004/82308/2.

ДПІ у Соломянському районі м.Києва подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального права, обґрунтовуючи такі посилання обставинами, що зафіксовані в акті перевірки та були підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце касаційного розгляду справи, свого представника в судове засідання не направив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення за податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ в Солом'янському районі м.Києва від 02.12.2009 № 0004/72308/0, від 11.02.2010 № 0004/72308/1, від 22.04.2010 № 0004/72308/1 та № 0004/72308/2 податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 641084 грн., в т.ч. 457917 грн. основного платежу та 183167 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та за податковими повідомленнями-рішеннями від 02.12.2009 № 0004/82308/0, від 11.02.2010 № 0004/82308/1, та від 22.04.2010 № 0004/82308/2 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 549500,00 грн., в т.ч. 366333,00 грн. основного платежу та 183167,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки планової виїзної перевірки, викладені в акті від 18.11.2009 № 15396/23-08/23383239, про порушення вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що полягало в неправомірному віднесенні до складу валових витрат та податкового кредиту, відповідно, витрат та податку на додану вартість за господарськими операціями з придбання товару (комплекту обладнання для заводу з виробництва пєллєт) за договором від 23.12.2008 № 26.

Відповідач вважає, що позивач не має права на валові витрати та податковий кредит, оскільки вказаний вище договір є нікчемним як такий, що порушує публічний порядок. Така позиція обґрунтована тим, що відповідно до протоколу допиту ОСОБА_3, складеного в рамках кримінальної справи № 69-82, порушеної за фактом умисного ухилення від сплати податків та фіктивного підприємництва - створення та придбання рядку суб'єктів підприємницької діяльності для прикриття власної незаконної діяльності та для використання під час здійснення злочинної діяльності, він немає стосунку до реєстрації та проведення діяльності ТОВ «Гефест-Буд».

Порядок визначення сум податку, що підлягають віднесенню до податкового кредиту, регламентований п. 7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі Закону № 168/97-ВР), а порядок формування валових витрат - п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, яких платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення яких, формування фалових витрат та податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податків порушень вказаних вище норм законів при формуванні валових витрат та податкового кредиту, платник податків має право на отримання такого відшкодування.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише порушеннями постачальником товару вимог закону при створенні підприємства та веденні фінансово-господарської діяльності.

Допущені постачальником товару певні порушення законодавства при створенні підприємства та веденні фінансово-господарської діяльності тягнуть негативні наслідки саме для такого контрагента та не впливають на право позивача на віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту, відповідно, витрат та податку на додану вартість.

До того ж встановлення певних фактів в ході оперативно-розшукових заходів, слідства у кримінальній справі, що стосується осіб, причетних до створення підприємств (постачальників), не є підставою для звільнення від доказування обставин в адміністративній справі і без відповідного судового рішення у кримінальній справі такі факти самі собою не є доказом вчинення злочину і допущення суб'єктом господарювання (покупцем) чи відсутності з боку останнього певного порушення і може оцінюватися адміністративним судом у сукупності лише з іншими допустимими доказами. При цьому докази мають бути належними, тобто такими, що містять інформацію щодо предмета доказування, у даному випадку яким є обставини щодо реального вчинення позивачем з постачальником господарських операцій та дотримання ним вимог законів при формуванні валових витрат та податкового кредиту.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником товару, відомості щодо якого містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та який перебуває на обліку в податковому органу, вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати чи податковий кредит за порушення таким контрагентом вимог законодавства при створенні підприємства. У разі коли контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо нього, адже законами іншого не передбачено.

Зважаючи на відсутність підстав для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку встановленим обставинам, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю. І. Цвіркун