Ухвала суду № 37600217, 12.02.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

12 лютого 2014 року Справа № 905/4543/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШевчук С.Р.,суддів:Владимиренко С.В., Демидової А.М., Могил С.К., Плюшка І.А.,

розглянувши заяву Приватного підприємства "ОСОБА_6"про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 29.10.2013у справі№ 905/4543/13за позовом Донецької міської радидо Приватного підприємства "ОСОБА_6"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління земельних ресурсів Донецької міської радипророзірвання договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.07.2013 у справі №905/4543/13, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.09.2013, позовні вимоги задоволено повністю, розірвано договір оренди земельної ділянки від 26.02.2009 укладений між Донецькою міською радою та Приватним підприємством "ОСОБА_6".

Постановою Вищого господарського суду України від 29.10.2013 у справі №905/4543/13 рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишено без змін.

Приватним підприємством "ОСОБА_6" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 29.10.2013 у справі №905/4543/13, в якій заявник просить скасувати вказану постанову, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.09.2013 та рішення Господарського суду Донецької області від 18.07.2013, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 10.12.2012 у справі №5013/2601/11, від 23.03.2011 у справі №14/249пд, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 32 Закону України "Про оренду землі", внаслідок чого, на думку заявника, ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність усіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У постанові від 29.10.2013 у справі №905/4543/13, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного для будівництва об'єктів, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи стосовно того, що відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань, щодо використання орендованої земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди, не приступив до будівництва визначених в договорі об'єктів, що відповідно до пункту 35 договору є підставою для його припинення шляхом розірвання.

Водночас у постанові від 10.12.2012 у справі №5013/2601/11, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного для будівництва об'єкту, виходячи при цьому з того, що позивачем не доведено факту використання відповідачем спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням, оскільки відповідач приступив до використання земельної ділянки шляхом отримання вихідних даних для проектування об'єкту будівництва.

У постанові від 23.03.2011 у справі №14/249пд Вищий господарський суд України, з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи про фактичне використання відповідачем спірної земельної ділянки погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову про розірвання договору оренди земельної ділянки та звільнення земельної ділянки.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що за змістом частини другої статті 38 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та розділу ХІІ2 ГПК України основною метою діяльності Верховного Суду України є створення однакової судової практики застосування норм матеріального права та усунення порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Таким чином, в порядку, встановленому розділом ХІІ2 ГПК України, правова оцінка повноти дослідження обставин справи попередніми судовими інстанціями під час перегляду справи не здійснюється.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити Приватному підприємству "ОСОБА_6" у допуску справи №905/4543/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя С. Шевчук Судді: С. Владимиренко А. Демидова С. Могил І. Плюшко