Рішення № 37600131, 05.03.2014, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ:

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 676/7339/13-ц

Провадження № 22-ц/792/354/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 року м. Хмельницький

колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:

головуючого судді Харчука В.М.,

суддів: Кізюн О.Ю.,

Спірідонова Т.В.

при секретарі: Вінярській А.А.

з участю: апелянта та представників сторін

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Подільського державного аграрно-технічного університету про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія ,

В С Т А Н О В И Л А :

в жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду із даним позовом про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

На підтримання своїх вимог позивач зазначала, що з 19 вересня 2011 року вона працювала прибиральницею навчальних корпусів ІМЕСГ Подільського державного аграрно-технічного університету, наказом № 145к від 02.09.2013 року була звільнена з роботи на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України, в зв'язку з закінченням терміну строкового трудового договору.

Позивач вважала своє звільнення незаконним, оскільки при прийомі на роботу їй не було відомо, про той факт, що вона працюватиме за строковим трудовим договором, їй про це стало відомо лише під час звільнення 03.07.2012 року та прийняття її на посаду прибиральниці з 03.07.2012 року по 01.08.2013

______________

Головуюча в першій інстанції - Стельмах Д.В. Категорія № 51,52

Доповідач - Харчук В.М.

року. Проте під час укладення цього договору їй повідомили що він буде переукладений на наступний період роботи після закінчення попереднього, але трудовий договір відповідач з нею не переуклав натомість прийняв рішення про її звільнення.

Тому ОСОБА_2 просила скасувати наказ № 145к від 02.09.2013 року та поновити її на посаді прибиральниці навчальних корпусів ІМЕСГ Подільського державного аграрно-технічного університету та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 03 вересня 2013 року по 23 грудня 2013 року в сумі 5046 грн. 80 коп.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_2 не погодилася з рішенням суду першої інстанції від 23 грудня 2013 року подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст. ст. 10, 27, 60, 196 ЦПК України та ст. ст. 23, 36, 39-1 Кодексу законів про працю України.

Апелянт зазначає, що посада прибиральниці є постійною і характер її роботи не є сезонним, тому з нею не міг бути укладений строковий трудовий договір. Крім того, перший наказ про прийняття її на роботу був безстроковим, оскільки в ньому не зазначався конкретний період на який оформлявся працівник.

Суд не перевірив, чи з власної волі в подальшому вона перейшла на строковий трудовий договір, який був укладений на один рік, залишив поза увагою той факт, що вона була переоформлена на посаду прибиральниці в період з 03.07.2012 року по 01.08.2013 року не з власної волі, а з ініціативи адміністрації університету.

Судом не перевірено, чи неодноразове укладення строкового трудового договору відповідає вимогам п. 2 ст. 23 КЗпП України та не враховано вимоги ст. 39-1 КЗпП України.

Судом невірно визначено її останній робочий день, адже останній робочий день припадав на п'ятницю 30 серпня 2013 року, а тому і звільнена з роботи вона мала бути цього числа. Проте її звільнили з роботи 02 вересня 2013 року. На думку апелянта, була затримка наказу про звільнення, а тому її не могли звільнити на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України, оскільки навіть один день вона була штатним працівником вже після закінчення строку трудового договору.

Тому ОСОБА_2 просить скасувати рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга апелянта підлягає задоволенню, а рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 23 грудня 2013 року скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову з мотивів невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права - ч. 1, абз. 7 ст. 5-1, ст.ст. 7, 9; ч. 1 ст. 21, ч.ч. 1 та 2 ст. 22, ч.ч. 1 та 2 ст. 23, ч. 1, п. 2) ст. 36, ч.ч. 1 та 2 ст. 39-1, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 184, ч. 1 ст. 232, ч. 1 ст. 233, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 235, ч.ч. 1 та 2 ст. 237-1 КЗпП України, ст.ст.10, 11, 60, 213, 214 ЦПК України.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 60, 61, 213, 214, 309 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності та диспозитивності, в межах та на підставах заявленого позову та на підставі наданих сторонами належних і допустимих доказів.

Кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Підставами для скасування рішення суду повністю чи частково та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Підставами для скасування рішення суду повністю чи частково та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1, абз. 7 ст. 5-1, ст.ст. 7, 9; ч. 1 ст. 21, ч.ч. 1 та 2 ст. 22, ч.ч. 1 та 2 ст. 23, ч. 1, п. 2) ст. 36, ч.ч. 1 та 2 ст. 39-1, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 184, ч. 1 ст. 232, ч. 1 ст. 233, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 235, ч.ч. 1 та 2 ст. 237-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Особливості регулювання праці тимчасових працівників, підстави для укладення та припинення строкового трудового договору встановлюються законодавством.

Умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу.

Будь-яке пряме чи непряме обмеження трудових прав при укладенні,зміні чи припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, статі та інше не допускається.

Трудовий договір може бути строковим або безстроковим.

Строковий трудовий договір укладається лише в тому разі, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Однією із підстав припинення трудового договору є закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу з мотивів наявності у них дітей віком до трьох років.

При такій відмові власник або уповноважений ним орган зобов'язаний повідомляти їм причини відмови у письмовій формі.

Звільнення таких жінок з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, а також звільнення з роботи з підстав закінчення строку дії строкового трудового договору допускається лише при умові обов'язкового їх працевлаштування.

Звільнений працівник у випадку непогодження зі звільненням в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення вправі оскаржити своє звільнення до суду.

У разі звільнення такого працівника без законної підстав працівник повинен бути поновлений на роботі судом.

При винесенні рішення про поновлення на роботі суд одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення працівника на роботі підлягає негайному виконанню.

У разі, якщо незаконним звільненням працівника йому заподіяно моральні страждання, працівник втратив внаслідок звільнення нормальні життєві зв'язки, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, суд одночасно стягує і заподіяну моральну шкоду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 79, ч. 3 ст. 88 ЦПК України при задоволенні позову позивача про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди суд одночасно стягує із відповідача на користь позивача понесені судові витрати, та на користь держави судовий збір за розгляд справи судом.

Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позову про поновлення її на посаді прибиральниці навчальних корпусів ІМЕСГ Подільського державного аграрно-технічного університету, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд виходив з того, що наказом ректора університету № 145-к від 02.09.2013 року позивач була на законних підставах звільнена із займаної посади за закінченням строку дії строкового трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України. Підстави для укладенні наступного строкового трудового договору відпали через зменшення кількості студентів університету та зменшення навчального навантаження на 2013-2014 роки. З цих же підстав позивачу не заподіяно моральну шкоду. Крім того, позивач не надавала відповідачу документів про наявність на її утриманні трьох неповнолітніх дітей.

Однак, такі висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на встановлених обставинах, підтверджених наявними у справі доказами, та зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що відповідно до затвердженого заступником міністра Міністерства аграрної політики та продовольства України штатного розпису Подільського державного аграрно-технічного університету на 2013 рік в штаті університету передбачено 26 штатних постійних посад прибиральниць з місячним окладом 1 147 гривень.

Такий же штатний розпис університету був затверджений і на 2012 рік.

Відповідно до наказу ректора університету № 176 к від 19 вересня 2011 року за наявності вільної вакансії постійного працівника з порушенням чинного трудового законодавства на посаду прибиральниці навчальних корпусів ІМЕСГ університету за строковим трудовим договором по 30 червня 2012 року прийнята на роботу ОСОБА_2. Підстави укладати строковий трудовий договір в адміністрації університету були відсутні.

Наказом ректора університету № 111к від 02 липня 2012 року ОСОБА_2 звільнена із займаної посади за п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку дії строкового трудового договору.

Наказом ректора університету № 115 к від 03.07.2012 року у такий же спосіб за наявності вільної вакансії постійного працівника ОСОБА_2 повторно прийнята на роботу на зазначену посаду знову ж за строковим трудовим договором по 31.08.2013 року.

ОСОБА_2 є матір»ю трьох неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, які проживають з матір»ю і перебувають на її утриманні.

З батьком дітей ОСОБА_7 ОСОБА_2 шлюб розірвала 24 липня 2013 року і тривалий час з ним не проживає.

Про наявність на утриманні позивача трьох неповнолітніх дітей адміністрація університету достовірно знала, про що зазначено в особовій картці працівника, яка знаходиться у відділі кадрів університету.

Не дивлячись на наявність вільної вакансії прибиральниці, без ухвалення рішення про скорочення чисельності чи штату працівників, без дотримання гарантій працевлаштування жінок з дітьми, наказом ректора університету № 145 к від 02 вересня 2013 року ОСОБА_2 незаконно звільнена із займаної посади прибиральниці за п. 2 ст. 36 КЗпП України за закінченням строку дії трудового договору.

Незаконним звільненням ОСОБА_2 заподіяно моральну шкоду, яка оцінена та визначена в 2 000 гривень, так як позивач була позбавлена роботи, заробітку, залишилась з трьома неповнолітніми дітьми без засобів до існування, переживала, хвилювалась, змушена була звертатись за правовою допомогою до адвоката, змушена була звертатись до суду з позовом про відновлення порушених трудових прав, докладала значних зусиль для відновлення нормальних життєвих зв'язків.

Наведені обставини повністю підтверджуються дослідженими судом доказами: штатними розписами університету на 2013 рік, де вбачається 26 вакансій постійних працівників-прибиральниць; поясненням представника відповідача в тому, що ОСОБА_2 приймалась на посаду саме на вільну постійну вакантну посаду прибиральниці, яка передбачена штатним розписом; копією трудової книжки ОСОБА_2 з відповідними записами про прийняття на роботу та звільнення з неї (а.с.7), копіями наказів про прийняття ОСОБА_2 на роботу та звільнення з неї (а.с.15-21); копіями свідоцтв про народження дітей, рішення суду про розірвання шлюбу від 24.07.2013 року та копією особової картки працівника, в якій зазначено всіх неповнолітніх дітей позивача (а.с.8-10, 23, 35); копією посадової інструкції прибиральниці ІМЕСГ університету ОСОБА_2 (а.с. 47-48), з якої не вбачається підстав до укладення строкового трудового договору; іншими доказами.

Так як адміністрація університету за наявності вільної вакансії постійного працівника не вправі була укладати строкові трудові договори за бажання ОСОБА_2 працювати прибиральницею на постійній основі; двічі підряд переукладала строкові трудові договори,що свідчить про постійний характер трудових правовідносин; робочий режим та характер роботи прибиральниці, її посадові обов'язки не дають підстав для укладення строкового трудового договору; адміністрація університету не забезпечила працевлаштування ОСОБА_2 при її звільненні як матері трьох неповнолітніх дітей, то наказ ректора університету № 145 к від 02 вересня 2013 року є незаконним та підлягає скасуванню в судовому порядку. ОСОБА_2 підлягає поновленню на посаді зі стягненням заробітку за час вимушеного прогулу за період із дня звільнення по день ухвалення рішення апеляційним судом з 02 вересня 2013 року по 05 березня 2014 року включно.

Обговорюючи питання розміру заробітку, що підлягає стягненню за весь час вимушеного прогулу, апеляційний суд виходить з наступного: довідкою університету (а.с.22) підтверджено, що місячний заробіток ОСОБА_2 за останні два повних місяці роботи складав з урахуванням 10% надбавки 1261,70 гривень на місяць.

Тому за вересень, жовтень, листопад та грудень 2013 року, січень та лютий 2014 року з відповідача на користь позивача підлягає стягненню за шість повних місяців заробіток за час вимушеного прогулу 7 570,20 гривень (1261,70 х 6 міс.).

Крім того, за березень 2014 року по день ухвалення рішення за три робочих дні (3, 4, 5) виходячи із середньоденного заробітку в сумі 58,68 гривень (1261,70 гривень : 21,5 робочих днів) підлягає стягненню заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 176,04 гривень (58,68 гр. х 3 дні).

Загальна сума заробітку за час вимушеного прогулу складає 7 570,20 гр. + 176,04 гривень = 7 746,24 гривень. Ця сума підлягає стягненню на користь позивача за мінусом обов'язкових відрахувань податків та зборів до бюджетів та спеціальних фондів, які повинна обрахувати та відрахувати бухгалтерія університету при виплаті заробітку.

Суд також вважає повністю доведеними позовні вимоги позивача в частині обґрунтування підставності та розміру моральної шкоди в сумі 2000 гривень.

Заперечення відповідача на позов ОСОБА_2 щодо строкового характеру трудових договорів між сторонами, відсутності доказів щодо неповнолітніх дітей позивача та відсутності підстав до застосування додаткових гарантій жінкам з дітьми при їх звільненні, змін в організації виробництва та праці, пов'язаних із зменшенням обсягу роботи та кількості студентів спростовуються дослідженими доказами та не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Адміністрація університету не ухвалювала рішень і не здійснювала будь-яких дій, пов'язаних зі змінами в організації виробництва та праці, скороченням чисельності чи штату працівників. Сам штатний розпис затверджений центральним органом виконавчої влади - міністерством.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314-316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

В И Р І Ш И Л А:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2013 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Скасувати наказ ректора університету № 145 к від 02.09.2013 року.

Поновити ОСОБА_2 на посаді прибиральниці навчальних корпусів ІМЕСТ Подільського державного аграрно-технічного університету з дня її звільнення з 02.09.2013 року.

Стягнути із Подільського державного аграрно-технічного університету, індекс 32300, м. Кам'янець-Подільський, вулиця Шевченка,13, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 22769675, на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, заробітну плату за час вимушеного прогулу із 02 вересня 2013 року по 05 березня 2014 року в сумі 7 746,24 (сім тисяч сімсот сорок шість) гривень без урахування податків та зборів, які підлягають відрахуванню бухгалтерією університету під час виплати.

Стягнути із Подільського державного аграрно-технічного університету на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 2 000 (дві тисячі) гривень.

Стягнути із Подільського державного аграрно-технічного університету на користь держави судовий збір за розгляд справи судом в сумі 243,60 (двісті сорок три) гривень.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя: (підпис)

судді: (підписи)

Копія відповідає оригіналу:

Суддя апеляційного суду В.М. Харчук