Рішення № 37599440, 03.03.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2014 р. Справа № 911/22/14

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому матеріали справи №911/22/14

за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта", ідентифікаційний код: 31704186, місцезнаходження: 07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, 7, поштова адреса: 02100, м. Київ, вул. Дубового, 18,

до Міжгосподарського будівельного об'єднання "Агробуд", ідентифікаційний код: 03584728, місцезнаходження: 09700, Київська обл., м. Богуслав, вул. Стадіонна, 5,

про відшкодування шкоди в порядку регресу,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Пльотка П.Ю., який діє на підставі договору від 01.03.2013 року №01-03/2013, -

Обставини справи:

товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Міжгосподарського будівельного об'єднання "Агробуд" (далі за текстом: Відповідач) про стягнення з Відповідача відшкодування матеріальної шкоди у сумі 28 091,21 грн. (двадцять вісім тисяч дев'яносто одна гривня 21 коп.).

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач, всупереч вимогам п.п. 33.1.4. п. 33.1. ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не повідомив належним чином Позивача про настання дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 16.08.2012 року в м. Києві на мосту Патона за участю автомобіля «Лексус 350» та автомобіля «Камаз 55102», у зв'язку з чим Позивач отримав право вимагати від Відповідача суму в розмірі виплаченого страхового відшкодування - 28 091,21 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.01.2014 року порушено провадження у справі №911/22/14 та призначено розгляд справи на 27.01.2014 року.

23.01.2014 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Відповідача надійшли заперечення на позовну заяву від 23.01.2014 року б/н (вх. № 1126/14 від 23.01.2014 року) з доданими документами, у яких Відповідач просить відмовити у задоволенні позову про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу з Відповідача у сумі 28 091,21 грн.; покласти на відповідача витрати на послуги адвоката, які здійснив Відповідач у зв'язку з розглядом вказаної господарської справи у загальній сумі 3 325,00 грн. Вказані заперечення обґрунтовані тим, що Відповідачем 20.08.2012 року було повідомлено товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта", шляхом подання повідомлення про настання страхового випадку до відділу страхування у м. Богуслав, що підтверджується копією заяви про настання страхового випадку від 20.08.2012 року №1/08/2012 з підписом уповноваженої особи та відтиском печатки Позивача.

27.01.2014 року в судове засідання з'явився Відповідач, який виконав вимоги ухвали суду від 08.01.2014 року, надав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити. Позивач в судове засідання не з'явився, про причини нез'явлення суд належним чином не повідомив. Ухвалою господарського суду Київської області від 27.01.2014 року розгляд справи відкладено на 10 лютого 2014 року.

10.02.2014 року в судове засідання з'явився Позивач, який вимоги ухвали суду від 27.01.2014 року не виконав, надав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання з'явився Відповідач, який виконав вимоги ухвали суду від 27.01.2014 року, надав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити. В судовому засіданні Позивачем подано лист від 07.02.2014 року №76/712-4851, у якому Позивач повідомляє, що не має змоги надати письмове повідомлення відповідача про настання дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 16.08.2012 року, у зв'язку із відсутністю у Позивача такого повідомлення від Відповідача. Ухвалою господарського суду Київської області від 10.02.2014 року розгляд справи відкладено на 03 березня 2014 року.

28.02.2014 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Відповідача надійшло клопотання про долучення доказів від 28.02.2014 року б/н (вх. № 3602/14 від 28.02.2014 року) з доданими документами.

03.03.2014 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Відповідача надійшло клопотання про долучення доказів від 03.03.2014 року б/н (вх. № 3697/14 від 03.03.2014 року) з доданими документами.

03.03.2014 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Позивача надійшов лист від 28.02.2014 року №123/712-4851 (вх. №3621/14 від 03.03.2014 року) з доданими документами, у якому Позивач повідомляє, що станом на 20.08.2013 року у м. Богуслав займалася реалізацією страхових продуктів Позивача агент ОСОБА_2. До її повноважень було віднесено укладення договорів страхування в межах лімітів, передбачених довіреністю та надання консультаційних послуг. Відділу страхування у м. Богуслав Позивач не мав, а отже і положення про нього та посадова інструкція начальника відділу страхування у Позивача відсутні.

03.03.2014 року в судове засідання з'явився Відповідач, який виконав вимоги ухвали суду від 10.02.2014 року, надав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити. Позивач в судове засідання не з'явився, про причини нез'явлення суд належним чином не повідомив, вимоги ухвали суду від 10.02.2014 року в повному обсязі не виконав. У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 03.03.2014 року.

Відповідно до абз. 2 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Позивач був присутній у судовому засіданні 10.02.2014 року, що підтверджується відомостями про явку сторін, відображеними у протоколі судового засідання від 10.02.2014 року, суд дійшов висновку, що Позивач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки Позивач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, витребуваних судом, не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

Встановив:

Згідно ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 979 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Судом встановлено, що 16.08.2012 року о 13 год. 10 хв. на вул. Наддніпрянське шосе в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Lexus RX350, державний номер НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу Камаз 55102, державний номер НОМЕР_2, № кузова НОМЕР_4, який належить міжгосподарському будівельному об'єднанню «Агробуд», під керуванням ОСОБА_4, що підтверджується довідкою ВДАІ Печерського РУ МВС України про дорожньо-транспортну пригоду від 28.08.2012 року №9055809.

Відповідно до постанови Печерського районного суду м. Києва від 20.09.2012 року у справі №3-4571/12, 16.08.2012 року о 13 год. 10 хв. ОСОБА_4, керуючи автомобілем «Камаз», державний номер НОМЕР_2 та рухаючись по мосту Патона у м. Києві здійснив зіткнення з автомобілем «Лексус», державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, чим порушив п.п. 10.1., 13.1. Правил дорожнього руху України, у зв'язку з чим ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 340,00 грн. у дохід держави.

Станом на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 16.08.2012 року на вул. Наддніпрянське шосе в м. Києві за участю транспортного засобу Lexus RX350, державний номер НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_3 та транспортного засобу Камаз 55102, державний номер НОМЕР_2, № кузова НОМЕР_4, цивільно-правова відповідальність Відповідача, який є власником транспортного засобу Камаз 55102, державний номер НОМЕР_2, № кузова НОМЕР_4, 1990 року випуску, застрахована в товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/7096539, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Як встановлено судом, 18.07.2012 року між товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" та громадянкою України ОСОБА_3 укладено договір комплексного добровільного страхування наземного транспорту від 18.07.2012 року №3554, згідно п. 2.1. якого, предметом цього договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з: володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом Lexus RX350, реєстраційний номер НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_5, 2009 року випуску.

Рішенням господарського суду Київської області від 15.04.2013 року у справі №911/817/13-г вирішено стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" на користь товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" витрати на страхове відшкодування у порядку регресу у розмірі 28 091,21 грн. та судовий збір у розмірі 860,25 грн.; стягнути з міжгосподарського будівельного об'єднання "Агробуд" на користь товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" витрати на відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 17 428,37 грн. та судовий збір у розмірі 860,25 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.09.2013 року Позивачем перераховано на рахунок товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" грошові кошти у сумі 28 951,46 грн. у вигляді оплати за рішенням господарського суду Київської області від 15.04.2013 року у справі №911/817/13-г, що підтверджено копією платіжного доручення від 05.09.2013 року №1190.

Як вказує Позивач, Відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та всупереч вимогам п.п. 33.1.4. п. 33.1. ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не повідомив належним чином Позивача про настання дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 16.08.2012 року в м. Києві на мосту Патона за участю автомобіля «Лексус 350» та автомобіля «Камаз 55102», у зв'язку з чим Позивач тримав право вимагати від Відповідача суму в розмірі виплаченого страхового відшкодування - 28 091,21 грн.

Відповідно до п.п. 33.1.4. п. 33.1. ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Згідно п.п. «ґ» п.п. 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Детально дослідивши матеріали справи, з метою перевірки вимог та доводів Позивача, судом встановлено, що 20.08.2012 року Відповідачем повідомлено Позивача про настання дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 16.08.2012 року на вул. Наддніпрянське шосе в м. Києві за участю транспортного засобу Lexus RX350 та транспортного засобу Камаз 55102, який належить Відповідачу, шляхом подання Відповідачем заяви про настання страхового випадку від 20.08.2012 року №1/08/2012. Факт подання Відповідачем вказаної заяви підтверджується підписом уповноваженої особи Позивача - ОСОБА_2, та відтиском печатки Відповідача на копії заяви про настання страхового випадку від 20.08.2012 року №1/08/2012. Як вбачається з копії вказаної заяви, остання підписана ОСОБА_5, який з 19.01.2011 року перебуває на посаді голови правління Міжгосподарського будівельного об'єднання "Агробуд", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 20.01.2014 року №17981399 та копією трудової книжки ОСОБА_5 серії НОМЕР_6.

Судом встановлено, що в матеріалах справи наявні письмові пояснення ОСОБА_2 від 21.01.2014 року, у яких остання повідомляє, що в період з 02.07.2007 року по 12.09.2013 року ОСОБА_2 працювала в ТДВ «СК «Провіта» на посаді начальника Богуславського відділу страхування представництва товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" в м. Києві. Також у своїх поясненнях ОСОБА_2 зазначає, що 20.08.2014 року в офісі Позивача, який знаходився за адресою: 09700, м. Богуслав, вул. Я.Мудрого, 4, Відповідачем було складено заву про настання страхового випадку, після оформлення якої ОСОБА_2 зробила копію цього документу, на якому поставила дату, підпис, завірила печаткою та віддала цю копію представнику Відповідача на підтвердження факту подачі вказаної заяви. Після цього до кінця тижня ОСОБА_2 передала весь пакет документів, наданих Відповідачем, разом із заявою працівнику відділу врегулювання збитків ТДВ «СК «Провіта» в м. Києві.

Факт перебування ОСОБА_2 на посаді начальника Богуславського відділу страхування представництва товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" в м. Києві, на момент подання Відповідачем заяви про настання страхового випадку від 20.08.2012 року №1/08/2012, підтверджується записом у трудовій книжці ОСОБА_2 серії НОМЕР_7, копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Відповідачем дотримано вимоги п.п. 33.1.4. п. 33.1. ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та повідомлено Позивача у відповідний строк про настання дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 16.08.2012 року на вул. Наддніпрянське шосе в м. Києві за участю транспортного засобу Lexus RX350 та транспортного засобу Камаз 55102, що підтверджується матеріалами справи.

Як встановлено судом, ухвалою від 27.01.2014 року суд витребував у Позивача оригінал для огляду у судовому засіданні та належним чином засвідчену копію для долучення до матеріалів справи заяви про настання страхового випадку за участю автомобіля марки "Камаз 55102", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, написаної представником МБО "Агробуд" від 20.08.2012 року. Проте, Позивач вказаних вимог суду не виконав, витребувані документи не подав, лише повідомивши суду, що вказане повідомлення у Позивача відсутнє.

Разом з тим, Позивачем не спростовано належними та допустимими доказами факту належного повідомлення Відповідачем Позивача про настання дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 16.08.2012 року на вул. Наддніпрянське шосе в м. Києві, шляхом подання Відповідачем заяви про настання страхового випадку від 20.08.2012 року №1/08/2012. Справжність відтиску печатки Позивача та підпису особи, яка перебувала у трудових відносинах з Позивачем - ОСОБА_2, на вказаній копії заяви, Позивач в ході судового розгляду не заперечував та доказів протилежного суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що в матеріалах справи наявні належні докази повідомлення Відповідачем Позивача у встановлений Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» термін про настання дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 16.08.2012 року на вул. Наддніпрянське шосе в м. Києві за участю транспортного засобу Lexus RX350 та транспортного засобу Камаз 55102, які спростовують доводи Позивача, на які останній посилається як на підставу для задоволення позовних вимог та стягнення з Відповідача відшкодування матеріальної шкоди у сумі 28 091,21 грн., суд дійшов висновку, що Позивач не довів суду належними та допустимими письмовими доказами факт невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за договором про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та вимог п.п. 33.1.4. п. 33.1. ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За таких обставин вимоги Позивача про стягнення з Відповідача відшкодування матеріальної шкоди у сумі 28 091,21 грн. (двадцять вісім тисяч дев'яносто одна гривня 21 коп.) є безпідставними, необґрунтованими та недоведеними суду за допомогою належних і допустимих письмових доказів, в зв'язку з чим в їх задоволенні суд відмовляє в повному обсязі.

У судових засіданнях, надані Позивачем докази, спростовані та заперечувались під час розгляду справи Відповідачем.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем та Відповідачем суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, Відповідач просить покласти на Позивача судові витрати у вигляді витрат на послуги адвоката.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно абз.абз. 1, 2, 4 п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року №7, витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №6-рп/2013 у справі №1-4/2013.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 01.03.2013 року між Відповідачем (клієнт) та адвокатом Пльоткою Павлом Юрійовичем (адвокат) укладено договір про консультування та надання юридичної допомоги від 01.03.2013 року №01-03/2013, згідно умов якого, клієнт звернувся з проханням до адвоката прийняти доручення підготувати відповідні документи матеріали та/або представляти його інтереси в судах загальної та спеціальної юрисдикції всіх інстанцій всіх інстанцій, по суті доручення: представлення його інтересів, захист майнових та особистих немайнових прав для подання юридичної допомоги щодо стягнення заборгованості, матеріальної та моральної шкоди, завданої клієнту протиправними діями, що порушили його права та законні інтереси, повернення його власності в законне володіння, захисту інтересів клієнта у статусі свідка, підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, в органах дізнання, досудового слідства. судах першої, апеляційної та касаційної інстанції, інших органах державної влади, в т.ч. органах та установах покарань та установах попереднього ув'язнення, а також надання інших юридичних послуг. За надання юридичних послуг за вказаним договором клієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар, що попередньо обумовлений сторонами. Цей договір укладений терміном на один рік до 01.03.2014 року, але не раніше закінчення розгляду доручених справ по суті в суді, винесення остаточного рішення, що вступило в законну силу та вирішення питання щодо виконання судового рішення.

На підтвердження статусу адвоката, Відповідачем надано суду копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 25.11.2011 року №1111 та витягу з Єдиного реєстру адвокатів України від 29.10.2013 року.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

22.01.2014 року Відповідачем та адвокатом ОСОБА_6 підписано акт здачі-приймання юридичних послуг від 22.01.2014 року №1 за договором про консультування та надання юридичної допомоги від 01.03.2013 року №01-03/2013, згідно якого адвокатом надано, а замовником прийнято до оплати юридичні послуги згідно переліку на загальну суму 3 325,00 грн.; 28.02.2014 року Відповідачем та адвокатом ОСОБА_6 підписано акт здачі-приймання юридичних послуг від 28.02.2014 року №2 за договором про консультування та надання юридичної допомоги від 01.03.2013 року №01-03/2013, згідно якого адвокатом надано, а замовником прийнято до оплати юридичні послуги згідно переліку на загальну суму 2 100,00 грн.

Судом встановлено, що Відповідачем 22.01.2014 року та 28.02.2014 року, на виконання п. 4.1. договору про консультування та надання юридичної допомоги від 01.03.2013 року №01-03/2013, сплачено адвокату ОСОБА_6 грошові кошти у загальній сумі 5 425,00 грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами від 22.01.2014 року №1 на суму 3 325,00 грн. та від 28.02.2014 року №2 на суму 2 100,00 грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Згідно п. 6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року №7, розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Детально дослідивши матеріали справи, з огляду на те, що Відповідачем надано достатньо доказів на підтвердження статусу адвоката ОСОБА_6 та належним чином доведено надання Відповідачу адвокатських послуг, пов'язаних з розглядом даної справи, та надано докази оплати послуг адвоката ОСОБА_6, надано належні докази, що підтверджують обґрунтованість розміру сум, сплачених Відповідачем адвокату ОСОБА_6 за надання послуг адвоката, суд дійшов висновку про віднесення витрат на послуги адвоката у сумі 5 425,00 грн. (п'ять тисяч чотириста двадцять п'ять гривень 00 коп.) до складу судових витрат.

Згідно абз. 3 ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача.

Таким чином, враховуючи те, що за результатом розгляду справи суд повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, суд, на підставі ст. 44, абз. 3 ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на Позивача витрати з оплати послуг адвоката у сумі 5 425,00 грн. (п'ять тисяч чотириста двадцять п'ять гривень 00 коп.).

Також Позивач просить стягнути з Відповідача сплачений судовий збір у сумі 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 коп.).

Абзацом 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору у сумі 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 коп.), відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського кодексу України, покладаються судом на Позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" до Міжгосподарського будівельного об'єднання "Агробуд" про відшкодування шкоди в порядку регресу, - відмовити.

2. Господарські витрати товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" (ідентифікаційний код: 31704186, місцезнаходження: 07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, 7) у вигляді судового збору в сумі 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 коп.) покласти на товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" (ідентифікаційний код: 31704186, місцезнаходження: 07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, 7).

3. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта", ідентифікаційний код: 31704186, місцезнаходження: 07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, 7, на користь Міжгосподарського будівельного об'єднання "Агробуд", ідентифікаційний код: 03584728, місцезнаходження: 09700, Київська обл., м. Богуслав, вул. Стадіонна, 5, судові витрати з оплати послуг адвоката у сумі 5 425,00 грн. (п'ять тисяч чотириста двадцять п'ять гривень 00 коп.).

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Повний текст рішення складено та підписано 07 березня 2014 року.