Постанова № 37599070, 11.02.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 лютого 2014 рокусправа № 2а/0470/9459/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Яковлев Д. С. (дов. від 30.09.2013 р.)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2012 року

у справі № 2а/0470/9459/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Трієра»

до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби Дніпропетровської області

про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трієра» звернулося з адміністративним позовом до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби Дніпропетровської області, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило:

визнати дії відповідача протиправними стосовно складання акту перевірки від 09.03.2011 №1170/232/32264273 та внесення його результатів до Автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, внаслідок яких позивачу зменшено податковий кредит по постачальнику - ТОВ «Інтерсервіс-Постач» в грудні 2010 року на 211105,92 грн. (в тому числі за нікчемними правочинами - 181305,92 грн.) та в лютому 2011 року на 187764,88 грн. (в тому числі за нікчемними правочинами - 68364,88 грн.) та зменшено податкові зобов'язання по покупцю - ЗАТ «Трест «Кривбасшахтопроходка» в грудні 2010 року на 272955,06 грн. та в лютому 2011 року на 87676,68 грн. на підставі п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.187.1 ст.187, п.198.3 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України;

зобов'язати відповідача вчинити дії в Автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів щодо збільшення Позивачу податкового кредиту по постачальнику ТОВ «Інтерсервіс-Постач» в грудні 2010 року на 211105,92 грн. та в лютому 2011 року на 187764,88 грн. (в тому числі за нікчемними правочинами - 68364,88 грн.) та збільшення податкових зобов'язань по покупцю - ЗАТ «Трест «Кривбасшахтопроходка» в грудні 2010 року на 272955,06 грн. та в лютому 2011 року на 87676,68 грн.;

зобов'язати відповідача утриматись від дій щодо використання в своїй діяльності та від передачі правоохоронним органам, іншим податковим інспекціям за місцем реєстрації контрагентів, які мали взаємовідносини з позивачем, акту від 09.06.2011 №1170/232/32264273;

скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 20 грудня 2011 року №0002782301 про визначення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 50080,43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нормами чинного законодавства не надано права податковим органам щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності. Висновки відповідача щодо завищення податкового кредиту та податкових зобов'язань по господарським операціям з контрагентами не мають законних підстав та зроблені на безпідставних даних без посилання на конкретні позиції номенклатури товарів та первинних документах. Також позивач зазначає, що оспорювані правочини є реальними, прибутковими та такими, що не порушують публічний порядок та не суперечать інтересам держави та суспільства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.09.2012 позов задоволено частково:

визнано дії відповідача протиправними стосовно внесення результатів акту перевірки від 06.09.2011 №1170/232/32264273 до автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, внаслідок яких позивачу зменшено податковий кредит по постачальнику - ТОВ «Інтерсервіс-Постач» в грудні 2010 року на 211105,92 грн. (в тому числі за нікчемними правочинами - 181305,92 грн.), та в лютому 2011 року на 187 764,88 грн. (в тому числі за нікчемними правочинами - 68 364, 88 грн.) та зменшено податкові зобов'язання по покупцю - ЗАТ «Трест «Кривбасшахтопроходка» в грудні 2010 року на 272 955,06 грн. та в лютому 2011 року на 87676,68 грн., на підставі пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), п. 187.1 ст. 187, п.198.3 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України;

зобов'язано відповідача вчинити дії в Автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів щодо збільшення позивачу податкового кредиту по постачальнику - ТОВ «Інтерсервіс-Постач» в грудні 2010 року на 211105,92 грн. та в лютому 2011 року на 187 764,88 грн. та збільшення податкових зобов'язань по покупцю - ЗАТ «Трест «Кривбасшахтопроходка»» в грудні 2010 року на 272 955,06 грн. та в лютому 2011 року на 87676,68 грн.;

зобов'язано відповідача утриматись від дій щодо використання в своїй діяльності та від передачі правоохоронним органам, іншим податковим інспекціям за місцем реєстрації контрагентів, які мали взаємовідносини з позивачем, акту від 06.09.2011 №1170/232/32264273;

скасовано податкове повідомлення-рішення від 20 грудня 2011 року №0002782301 про визначення сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 50 080,43 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу (т.2 а.с.167), в якій, посилаючись на прийняття постанови судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову у справі, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що дії відповідача стосовно внесення результатів акту перевірки від 06.09.2011 №1170/232/32264273 до автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів неможливо вважати рішенням податкового органу, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин. Відповідач також зазначає, що оскільки контрагент позивача ТОВ «Інтерсервіс-Постач» здійснював діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам, збільшення сум податкових зобов'язань та податкового кредиту, а проведеною перевіркою щодо вказаного контрагента встановлено відсутність об'єкта оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям, отже операції з постачання товарів (робіт, послуг) ТОВ «Інтерсервіс-Постач» підприємствам-покупцям не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними, що свідчить і про нікчемність укладеного з позивачем договору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений судом належним чином.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, постановлено законне та обґрунтоване рішення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Трієра» з питань достовірності формування податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Інтерсервіс-Постач» (код за ЄДРПОУ37276482) за період з 01.12.2010 по 31.03.2011, за результатами якої складений акт №1170/232/32264273 від 06.09.2011 (т.1 а.с.45).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2010 року на 29800,00 грн.;

п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, за лютий 2011 року на 119400,00 грн.

В акті вказано, що відповідно до ч.1 ст.202, 203, п.1,2 ст.215, ст.216, 234 Цивільного кодексу України правочини, здійснені платником податку у грудні 2010 року та у лютому 2011 року з ТОВ «Інтерсервіс-Постач», ЗАТ «Трест «Кривбасшахтопроходка» мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. Ці правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіми особами, в результаті чого порушено п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.3, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, підприємством завищено суму податкового кредиту за грудень 2010 року на 181305,92 грн., за лютий 2011 року на 68364,88 грн., завищено податкові зобов'язання з ПДВ за грудень 2010 року на 272955,06 грн. за лютий 2011 року на 87676,68 грн.

Вказані висновки податкового органу ґрунтуються на результатах проведеної перевірки контрагента позивача - постачальника ТОВ «Інтерсервіс-Постач» (акт перевірки №2758/23-307/37276482 від 19.08.2011), а саме: ТОВ «Інтерсервіс-Постач» за місцем реєстрації не знаходиться, анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість, порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України. Господарські операції ТОВ «Інтерсервіс-Постач» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових відносин, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності, отже здійснені без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Як зазначено в акті перевірки, стосовно ТОВ «Інтерсервіс-Постач» встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям.

Укладені вказаним підприємством договори відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п.1, 5 ст.203 ЦК України є нікчемними, отже це підприємство здійснювало діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб, використовуючи при цьому фінансово-грошові потоки контрагентів, які не виконують своїх податкових зобов'язань, не звітують до податкових органів та здійснюють свої операції через таких же посередників.

Крім того, відповідачем під час перевірки враховано матеріали кримінальної справи № 64119015 по обвинуваченню, зокрема, ОСОБА_2 - директора ТОВ «Інтерсервіс-Постач» за скоєння злочинів, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.200, ч.2 ст.205, ч.2 ст.366 КК України. В ході проведення досудового слідства встановлено, ТОВ «Інтерсервіс-Постач» створено з метою прикриття незаконної господарської діяльності (фіктивного підприємництва), яка не спричиняла настання будь-яких правових наслідків.

Враховуючи вищевикладене, податковим органом встановлено, що правочини, укладені між ТОВ «Трієра» та ТОВ «Інтерсервіс-постач», не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Результати акту перевірки від 06.09.2011 №1170/232/32264273 внесені до автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

На підставі акту перевірки від 06.09.2011 №1170/232/32264273 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002232301 від 23.09.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 156651,00 грн., з яких 149200,00 грн. - за основним платежем, 7451,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Означене податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку відповідно до ст.56 Податкового кодексу України.

За результатами розгляду скарги позивача рішенням ДПА у Дніпропетровській області №35471/10/25-008 від 08.12.2011 скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.09.2011 №0002232301 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 106570,57 грн. (за основним платежем - 99120,57 грн., за штрафними санкціями - 7450,00 грн.), в іншій частині скаргу залишено без задоволення.

Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002782301 від 20.12.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 50080,43 грн., з яких 50079,43 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами подальшого оскарження, скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про протиправність оскаржуваних дій та зазначеного вище податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.11.2010 між позивачем (замовник) та ТОВ «Інтерсервіс-Постач» (виконавець) укладений договір про надання інформаційно-консультаційних (консалтингових) послуг №18/11/10, відповідно до умов якого Замовник в порядку та на умовах, визначених цим Договором, замовляє, а Виконавець надає інформаційно-консультаційні (консалтингові) послуги, в тому числі здійснює пошук ринків збуту (реалізації) предмету професійної діяльності Замовника.

Відповідно до п.2.1 договору інформаційні дослідження включають в себе: дослідження ринків споживання та збуту (реалізації) предмету професійної діяльності Замовника; добірка споживачів, які б працювали із Замовником на постійній основі; підтвердження Замовника та потенційних споживачів про згоду на укладанні угод між ними.

Згідно з п.5.1 договору вартість наданих послуг становить 149000,00 грн., крім того ПДВ - 29800,00 грн., загальна вартість - 178800,00 грн. З урахуванням додаткової угоди №1 від 01.02.2011 р. загальна вартість договору становить 895200,00 грн., в тому числі ПДВ - 149200,00 грн.

Фактичне виконання договору підтверджується актом про надання інформаційно-консультаційних (консалтингових) послуг від 02.12.2010 на загальну суму 178800,00 грн., актом про виконання інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг від 03.02.2011 на загальну суму 716400,00 грн.

Суми податку на додану вартість в складі ціни наданих послуг віднесені позивачем до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів на підставі виписаних ТОВ «Інтерсервіс-Постач» податкових накладних №1053 від 02.12.2010 на загальну суму 178800,00 грн., в т. ч. ПДВ - 29800,00 грн. та №88 від 03.02.2011 р. на загальну суму 716400,00 грн., в т. ч. ПДВ - 119400,00 грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Інтерсервіс-Постач» (продавець) укладений договір купівлі-продажу №011110/01 від 01.11.2010, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно із специфікацією, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.1.2 цього договору вартість товару та його кількість наведені у специфікації. Оплата товару здійснюється Покупцем за договірною ціною шляхом перерахування грошей на поточний рахунок Продавця згідно з виставленим рахунком у порядку післяплати (п.5.1. договору).

В період, що перевірявся, позивачем сплачено на рахунок ТОВ «Інтерсервіс-Постач» грошові кошти, що підтверджується банківськими виписками №332 від 13.12.2010, №338 від 15.12.2010, №359 від 20.12.2010, №364 від 23.12.2010, №368 від 27.12.2010, №372 від 28.12.2010, №29 від 04.02.2011, №31 від 07.02.2011, №39 від 10.02.2011, №74 від 28.03.2011, №256 від 28.03.2011, №78 від 29.03.2011, №258 від 29.03.2011.

Суми податку на додану вартість віднесені позивачем до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів згідно виписаних ТОВ «Інтерсервіс-Постач» податкових накладних №85 від 03.02.2011 на загальну суму 410189,27 грн., в т. ч. ПДВ - 68364,88 грн., №1381 від 28.12.2010 на загальну суму 228465,12 грн., в т. ч. ПДВ - 38077,52 грн., №1173 від 13.12.2010 на загальну суму 152386,20 грн., в т. ч. ПДВ - 25397,70 грн., №1059 від 03.12.2010 на загальну суму 706984,20 грн., в т. ч. ПДВ - 117830,70 грн.

В подальшому придбаний позивачем товар реалізований в межах укладеного між позивачем (продавець) та ЗАТ «Трест «Кривбасшахтопроходка» (покупець) договору купівлі-продажу №10/26 від 04.01.2010, за умовами якого Продавець зобов'язується за заявкою Покупця здійснити поставку та передати у його власність товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

На виконання вказаного договору в періоді, що перевірявся, ЗАТ «Трест «Кривбасшахтопроходка» перераховано грошові кошти, що підтверджено банківськими виписками №1 від 10.12.2010, №1714 від 14.12.2010, №1715 від 14.12.2010, №1748 від 17.12.2010, №1771 від 17.12.2010, №1821 від 24.12.2010, №1816 від 27.12.2010, №2074 від 03.02.2011, №2074 від 03.02.2011, №2081 від 04.02.2011, №2116 від 09.02.2011.

Крім того, ЗАТ «Трест «Кривбасшахтопроходка» видано довіреності на отримання від позивача товарино-матеріальних цінностей по рахунках.

Суми податку на додану вартість з вартості оплаченого товару віднесена позивачем д складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 цього ж Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (абзац 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону).

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно абз.1 п.5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у випадку її заповнення іншою особою, ніж вказано у п.2 цього Порядку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, документи, складені на підтвердження виконання укладених позивачем з ТОВ «Інтерсервіс-Постач» договорів надання інформаційно-консультаційних (консалтингових) послуг, купівлі-продажу, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені ТОВ «Інтерсервіс-Постач» у відповідності до вимог ст.7 Закону №168/97-ВР, ст. 201 Податкового кодексу України, відповідно.

Виявлені під час перевірки фактичні обставини щодо взаємовідносин між позивачем та його контрагентом, які зазначені податковим органом в акті перевірки, відображення позивачем операцій з отримання товару (послуг) в податковому обліку відповідачем не спростовуються.

На момент укладення та реалізації вказаних вище договорів контрагент позивача мав зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Наявними в матеріалах справи первинним документами підтверджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інтерсервіс-Постач».

Посилання відповідача на той факт, що укладені договори мають ознаки нікчемності, не створюють юридичних наслідків та здійснені без мети настання реальних наслідків не приймається колегією суддів до уваги зважаючи на наступне.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентомдотримані. Також господарські зобов'язання з надання послуг, поставки товару не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товарів, виконання робіт відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Дії позивача та його контрагента, вчинені на виконання вказаних вище договорів, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Також укладені позивачем з ТОВ «Інтерсервіс-Постач» договори не містять умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства або порушували публічний порядок.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Колегією суддів встановлено, що укладені позивачем з ТОВ «Інтерсервіс-Постач» договори відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагента позивача - «Інтерсервіс-постач», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Посилання податкового органу на матеріали кримінальної справи № 64119015 по обвинуваченню, зокрема, ОСОБА_2 - директора ТОВ «Інтерсервіс-Постач» колегія суддів вважає помилковим, оскільки не встановлюють обставин і не містять обов'язкових для застосування висновків, які б свідчили про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Інтерсервіс-постач» за вищезазначеними договорами.

У відношенні директора ТОВ «Інтерсервіс-постач» ОСОБА_2 вирок не виносився, у встановленому порядку його винним у скоєнні інкримінованого йому злочину не визнано. Кримінальна справа у сфері порушення податкового законодавства щодо посадових осіб позивача не порушувалась, судові рішення в межах кримінальної справи відносно позивача не приймались.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушення позивачем п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України та про відсутність правових підстав для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №0002782301 від 20.12.2011.

Щодо доводів відповідача, наведених в апеляційній скарзі, що внесення результатів акту перевірки до автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів не впливає на права та обов'язки позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За правилами п.6 розділу IV Порядку у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) документальної перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки), які у випадку їх подання, є невід'ємною частиною (додатком) до акта (довідки) перевірки.

За результатами розгляду заперечень складається висновок довільної форми, у якому зазначаються наведені в акті (довідці) перевірки висновки, факти та дані, відносно яких надано заперечення платником податків, короткий зміст заперечень, наводиться обґрунтування позиції органу державної податкової служби стосовно кожного питання, порушеного в запереченнях, та підводиться підсумок щодо обґрунтованості заперечень.

Зазначений висновок є складовою частиною (додатком) матеріалів перевірки, залишається в органі державної податкової служби та враховується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби при їх розгляді і прийнятті податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту, а не акт перевірки.

Разом з тим, судом встановлено, сторонами не заперечується, що відповідачем використані висновки акту перевірки від 06.09.2011 №1170/232/32264273, видалені дані про самостійно задекларовані позивачем суми податку на додану вартість за грудень 2010 року, лютий 2011 року з Автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Податковим кодексом України не передбачено повноважень податкової служби щодо коригування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту на підставі акту перевірки.

Наказом ДПА України № 266 від 18.04.2008 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.02.2008 № 262-р та з метою реалізації положень наказу ДПА України від 17.03.2008 № 159 "Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість" затверджено Примірний порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів.

Пунктом 1.3.3 Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів (додаток до Наказу ДПА України № 266 від 18.04.2008) для реалізації Методичних рекомендацій, зокрема, створено такий програмний продукт як система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Відповідно до п.2.14 Методичних рекомендацій інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Відповідно до п.2.21 Методичних рекомендацій підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в автоматизованій системі «Аудит». По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з податку на додану вартість за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Вказаним наказом ДПА України №266 від 18.04.2008 не передбачено, що акт перевірки є підставою для коригування в електронній базі податкової звітності задекларованих платником податків показників, а вказано, що акт перевірки є підставою для винесення податковим органом податкових повідомлень-рішень.

Виходячи з наведених правових норм, приймаючи до уваги що показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Деталізованій базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ з додатком № 5, і повинні їм відповідати, колегія суддів дійшла висновку про порушення прав позивача у спірних правовідносинах, оскільки невизнання та зняття з обліку податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість позивача, визначених при придбанні та подальшому продажу товарів (робіт, послуг) за грудень 2010 року, лютий 2011 року фактично є зміною показників декларації платника податків, здійсненою поза межами компетенції податкового органу з огляду на зміст ст.49 ПК України, якою визначено порядок подання декларацій до органів державної податкової служби.

Отже, колегія суддів доходить висновку про правомірність рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача відновити в «Автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» задекларовані позивачем показники з податку на додану вартість за грудень 2010 року, лютий 2011 року.

Щодо задоволених судом першої інстанції вимог позивача про зобов'язання відповідача утриматись від дій щодо використання в своїй діяльності та від передачі правоохоронним органам, іншим податковим інспекціям за місцем реєстрації контрагентів, які мали взаємовідносини з позивачем, акту перевірки від 06.09.2011 №1170/232/32264273, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 10 Закону України від 04.12.1990 №509-XII «Про державну податкову службу в Україні», який діяв під час виникнення спірних правовідносин, органи податкової служби мають право, зокрема, проводити перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України та передавати відповідним правоохоронним органам матеріали за фактами правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, якщо їх розслідування не належить до компетенції податкової міліції.

Отже, діючим на момент виникнення спірних правовідносин законодавством, чітко передбачено право податкових органів на вчинення дій, утримання від здійснення яких просить позивач зобов'язати відповідача.

Зважаючи на викладене, колегія суддів зазначає, що вказані вимоги по суті є втручанням в діяльність суб'єкта владних повноважень, оскільки використання податковим органом акту перевірки платника податків в межах, дозволених податковим законодавством, є виключною компетенцією податкового органу і не може бути заборонено судом. У випадку ж незаконного використання такого акту перевірки платник податків наділений правом оскаржити такі дії чи рішення, прийняті за результатами акту перевірки.

Колегія суддів також наголошує, що нормами частини першої статті другої Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, вимога позивача щодо зобов'язання податкового органу утриматись від певних дій на майбутнє, не може бути задоволена судом, оскільки суд захищає порушені права, свободи та інтереси, порушені на момент звернення особи до суду та не може вирішувати питання на майбутнє.

З огляду на вище викладене, колегія суддів, керуючись ст.202 КАС України вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу відповідача, скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про зобов'язання Криворізьку південну міжрайонну державну податкову інспекцію Державної податкової служби Дніпропетровської області утриматись від дій щодо використання в своїй діяльності та від передачі правоохоронним органам, іншим податковим інспекціям за місцем реєстрації контрагентів, які мали взаємовідносини з ТОВ «Трієра», акту від 06.09.2011 року №1170/232/32264273.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби Дніпропетровської області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.09.2012 у справі № 2а/0470/9459/12 скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Криворізьку південну міжрайонну державну податкову інспекцію Державної податкової служби Дніпропетровської області утриматись від дій щодо використання в своїй діяльності та від передачі правоохоронним органам, іншим податковим інспекціям за місцем реєстрації контрагентів, які мали взаємовідносини з ТОВ «Трієра», акту від 06.09.2011 №1170/232/32264273.

Прийняти нову постанову в цій частині про відмову в задоволенні позову.

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.09.2012 у справі № 2а/0470/9459/12 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко