Ухвала суду № 37599058, 06.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

06 березня 2014 року

справа № 811/2313/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточого В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2013 року у справі №811/2313/13-а за позовом Приватного підприємства «Сіті Пайп Інжиніринг» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

15.07.2013 року Приватне підприємство «Сіті Пайп Інжиніринг» звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Кіровоградській області №0000400227 від 19.04.2013 року про збільшення грошового зобов’язання по податку на додану вартість за основним платежем на суму 36 742,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 9 186грн. всього на суму 45 928грн. В обґрунтування своїх вимог посилалося на безпідставні висновки перевіряючих осіб щодо нікчемності укладеного правочину з ТОВ «Весна» та вказувало на реальність господарських операцій, за наслідками яких визначено податкові зобов’язання з податку на додану вартість.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000400227 від 19.04.2013 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Кіровоградська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки та які на думку ОДПІ, свідчать про те, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Весна» не створюють юридичних наслідків, в частині придбання товару по ланцюгу постачання від ТОВ «Весна».

У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не з’явились, у зв’язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 03.04.2013р. по 04.04.2013р. повноважними особами Кіровоградської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Сіті Пайп Інжиніринг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Весна» за квітень-травень 2012 року, за результатами якої складено Акт №42/22-7/36793443 від 08.04.2013р.

В Акті перевірки зроблено висновки про порушення позивачем, зокрема, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України в частині включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв’язку з придбанням товарів та послуг, чим завищено суму податкового кредиту за квітень 2012 року на 8000,00 грн. та за травень 2012 року на 28742,00 грн. в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі на 36742,00 грн. (а.с.6-16).

На підставі Акту перевірки №42/22-7/36793443 від 08.04.2013р. Кіровоградською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.04.2013р.:

- №0000400227, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 45 928грн., в тому числі за основним платежем 36 742грн., та штрафні (фінансові) санкції – 9 186грн. (а.с.17);

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржене рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з огляду на необґрунтованість висновків, які викладені в Акті перевірки, що став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товару (робіт, послуг), сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Як вбачається з Акту перевірки №42/22-7/36793443 від 08.04.2013р., висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства, податковий орган дійшов з огляду на наступне.

Проведеною перевіркою встановлено, що у квітні-травні 2012 року ПП «Сіті Пайп Інжиніринг» та ТОВ «Весна» мали господарські відносини в частині придбання товарів. Кіровоградською ОДПІ від ДПІ у Печерському районі м.Києва отримано акт №5726/22-9/30305270 від 26.12.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Весна» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з суб’єктом господарювання за період травень та червень 2012 року», в якому встановлено, зокрема, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Весна» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право дієздатності ТОВ «Весна», фінанси-господарські взаємовідносини між ТОВ «Весна» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами. Вказаних висновків ДПІ дійшло з огляду на акти перевірок контрагентів ТОВ «Весна».

З цих підстав, посилаючись на ст.ст.203, 215, 216 ЦПК України, ДПІ дійшла висновку, що укладена угода є нікчемною, укладена без мети настання реальних наслідків, яка передбачена цим договором. У зв’язку з тим, що договори поставок є нікчемними, нікчемним правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Будь-яких інших обставин, з якими б ОДПІ пов’язувала порушення ПП «Сіті Пайп Інжиніринг» вимог податкового законодавства, Акт перевірки №42/22-7/36793443 від 08.04.2013р. не містить.

Отже, як вбачається з акту перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, податковою службою фактично не досліджувались господарські операції між позивачем та ТОВ «Весна», за наслідками яких позивачем визначалися податкові зобов’язання. Висновки про заниження податкових зобов’язань зроблені не з огляду на вищенаведені норми права, а з огляду на обставини, які викладені в Акті перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Весна» по взаємовідносинам з його контрагентами.

При цьому, ДПІ не зазначає, яке відношення має позивач до вказаних суб’єктів підприємницької діяльності (контрагентів), з огляду на те, що позивач з ними не мав жодних взаємовідносин. Враховуючи вищенаведені норми матеріального права, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської діяльності повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Отже, встановлені обставини справи свідчать про те, що зробивши висновок про заниження податкових зобов’язань ПП «Сіті Пайп Інжиніринг» по взаємовідносинам з ТОВ «Весна», ДПІ фактично спірні господарські операції перевірено не було, ані шляхом проведення перевірки покупця, ані шляхом перевірки постачальника.

Таким чином, акт перевірки ДПІ, на якому ґрунтуються і доводи апеляційної скарги, не свідчать про порушення позивачем вимог податкового законодавства, що могло б бути підставою для збільшення грошових зобов’язань.

В той же час, встановлені обставини справи, які не спростовуються відповідачем, свідчать про те, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Весна» (Продавець) укладено договір поставки №4/21 від 28.04.2012 року, згідно якого Продавець передає, а Покупець приймає та оплачує товар на умовах цього Договору (а.с.74).

Дані операції з контрагентом позивачем включено до складу дозволеного податкового кредиту на загальну суму ПДВ 36 742грн. на підставі податкових накладних ТОВ «Весна» (а.с.76, 77).

Оплата товару та фактичне виконання сторонами умов договору підтверджується видатковими накладними №5/028-1 від 28.05.2012р., №4/028-1 від 28.04.2012р. (а.с.78-79), які підтверджують, що TOB «Весна» передав, а ПП «Сіті Пайп Інжиніринг» прийняв товари у повному обсязі та банківськими виписками (а.с.144-152)

Придбаний товар позивач зберігав в орендованому приміщенні за адресою – м. Кіровоград, вул. В’ячеслава Чорновола, 2В. Вказане приміщення орендується на підставі договору оренди від 05.07.2011 року, укладеного між позивачем (орендар за договором) та ТОВ “Комунальник - Сервіс” (орендодавець за договором) (а.с.95-96).

Фактичне виконання сторонами умов договору оренди підтверджується: актом про передачу нерухомого майна (а.с.98) та платіжними дорученнями (а.с.119-141).

Відповідно до ліцензії інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві ПП “Сіті Пайп Інжиніринг” має право проводити монтаж водопроводу та каналізації.

Придбані у ТОВ “Весна” зварювальні апарати відповідачем оприбутковані (а.с.104-105,107) та використовуються у власній господарській діяльності при виконанні будівельно-монтажних робіт по монтажу водопроводу та каналізації.

На підтвердження цього до матеріалів справи долучено договір №1/01/13 від 10.01.2013 року укладеного між КП “Кіровоградрембудмонтаж” (замовник) та ПП “Сіті Пайп Інжиніринг” (підрядник), відповідно до якого замовник доручає, а підрядник зобов’язується власними силами виконати будівельно-монтажні роботи по монтажу напірної каналізації (а.с.226-231).

Виконання та оплата по вищевказаному договору підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, актом приймання виконаних будівельних робіт, підсумковою відомістю, розрахунком загальновиробничих витрат та довідкою АТ “УкрСиббанк” (а.с.81-91, 232).

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що придбані у ТОВ “Весна” труби та комплектуючі, позивач реалізував ТОВ “Укрпідводтрубопровідбуд” та КП “Міськтепловоденергія”.

На підтвердження вищенаведеного до матеріалів справи долучено договір купівлі-продажу №1 від 28.03.2012 року, податкові та видаткові накладні та рахунки на оплату (а.с.28, 31, 80, 92-94, 206-209, 220-223).

Таким чином, з наданих позивачем первинних документів, копії яких долучено до матеріалів справи, можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них зазначено одиниці виміру та вартість товару. Тобто, вказані документи, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

Встановивши обставини справи, які свідчать про факт придбання товарів, оплату вартості товару, у т.ч. ПДВ у їх вартості, використання придбаного товару у власній господарській діяльності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність доводів ДПІ щодо завищення позивачем податкового кредиту по

взаємовідносинам з ТОВ «Весна».

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи ДПІ про нікчемність укладеного правочину.

Так, зробивши висновки про нікчемність укладеного правочину податковий орган не врахував наступного.

Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено об’єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів. Відсутність у постачальника позивача основних засобів, складських приміщень, трудових ресурсів, що на думку ДПІ, унеможливлює здійснення господарської діяльності, та можливі інші порушення, якими ними допускались, не є тими ознаками, які характеризують правочин нікчемним.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов’язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочинів, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочину, який укладено позивачем у перевіряємому періоді, суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Весна» укладено договір поставки. При укладенні договору його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договір укладений у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямований на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.

Отже, зміст зазначеного правочину не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Суд вважає за необхідне зазначити й те, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

А згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Таким чином, відповідач, зробивши висновок про нікчемність укладеного правочину хибно керувався лише припущеннями щодо цього на підставі висновків іншої податкової інспекції, викладеними в акті.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі ДПІ посилається лише на висновки, які наведено в акті перевірки, натомість, вказаним підставам для визначення спірних податкових зобов’язань, судом першої інстанції, як зазначено вище, надано належну правову оцінку.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з’ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2013 року у справі №811/2313/13-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов