Ухвала суду № 37596570, 04.03.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/4605/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області в особі Летичівського відділення на постанову Хмельницького окружного адміністративного позову від 28 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма-Обрій" (далі - позивач) до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області в особі Летичівського відділення (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001271500 від 17.09.2013 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного позову від 28.01.2014 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області в особі Летичівського відділення №0001271500 від 17.09.2013 року.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та дату слухання справи повідомленні належним чином. При цьому позивачем надано заперечення на апеляційну скаргу, а також представником позивача надано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за період з 01.01.2013 року по 30.06.2013 року. За результатами перевірки складено акт від 19.08.2013 року №46/22/35779344 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за період з 01.01.2013 року по 30.06.2013 року, відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення вимог: абз. "а" п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого позивачем занижено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість всього 185257 грн., в тому числі в розрізі звітних (податкових) періодів: за травень 2013 року у розмірі 185257 грн.; порушено п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 та п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п.п. "б" п. 200.4 ст. 200 ПК України п. 3,9 Розділу 5 Наказу №1492 від 25.11.2011 року "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ позивачем завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24 податкової декларації з ПДВ) за червень 2013р. на суму 185257 грн.; порушено п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту (рядок 19 податкової декларації з ПДВ) за червень 2013р. на 4217 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 19.08.2013р. №46/22/35779344 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.09.2013 року №0001271500 яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2013 року у розмірі 4217,00 грн.. Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарг податкове-повідомлення рішення залишено без змін.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірність спірного рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Як вірно встановлено підставою для визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість є безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 55 799,52 грн. за рахунок отриманих юридичних послуг, одержаних від ТОВ "Апелла Консалт", за відсутності підтвердження фактичного надання послуг та їх зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), не доведеності їх використання позивачем у власній господарській діяльності.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

З матеріалів справи встановлено, що 01.03.2010 року між позивачем та ТОВ "Апелла Консалт" (виконавець) укладено договір про абонентську юридичну допомогу №8/ПРО, відповідно до якого клієнт доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати клієнту абонентську юридичну допомогу в обсязі і на умовах, передбачених даним договором. Дійсність договору між сторонами фактично встановлена постановами Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.09.2013 року у справі №822/3009/13-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.10.2013 року, від 20.12.2012 року у справі №2270/6482/12 залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013 року, від 29.10.2013 року у справі №822/3856/13-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року.

Відповідно до ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно додаткової угоди від 28.02.2013 року до договору на абонентську юридичну допомогу №8 від 01.03.2010 року, сторони зазначений договір доповнили п.2.3, відповідно до якого виконавець бере на себе зобов'язання щодо організації та забезпечення зберігання документації клієнту за його дорученням у вітчизняних та/або іноземних депозитарних установах (зберігачах, архівах), що надають професійні послуги зберігання документів на договірній основі. Для цілей цієї угоди під терміном "документація клієнту" розуміються всі та будь-які документи клієнту у вигляді оригіналів на паперових носіях або їх копії, в тому числі посвідчені нотаріально, включаючи, але не обмежуючись наступними: договори, контракти, угоди та інші правочини у письмовому вигляді, статутні та інші корпоративні документи. Укладаючи цю угоду клієнт надає виконавцю право самостійно здійснювати пошук та відбір осіб, які на думку виконавця здатні надавати якісні послуги зберігання, в тому числі укладати з ними відповідні договори на зберігання та в повному обсязі контролювати процес зберігання документації клієнту.

Згідно додаткової угоди від 01.07.2011 року до договору №8/ПРО на абонентську юридичну допомогу від 01.03.2010 року, юридичну допомогу, надану виконавцем, клієнт оплачує в гривнях шляхом щомісячного перерахування суми, що становить 47828,16 грн., в т.ч. ПДВ 7971,36 грн.. Ціну договору складає загальна вартість юридичної допомоги, сплаченої за період дії цього договору.

Згідно додаткової угоди від 30.01.2012 року до договору №8/ПРО на абонентську юридичну допомогу від 01.03.2010 року, строк дії договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 8.1 цього договору та закінчується "01" лютого 2013 року".

Згідно додаткової угоди від 28.01.2013 року до договору №8/ПРО на абонентську юридичну допомогу від 01.03.2010 року, строк дії договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 8.1 цього договору та закінчується "01" лютого 2014 року".

На підставі договору про абонентську юридичну допомогу №8/ПРО від 01.03.2010 року ТОВ "Апелла Консалт" протягом червня 2013 року надавала позивачу юридичні послуги, що полягали в: перевірці ряду контрагентів позивача на предмет їх можливого перебування в стані банкрутства, припинення діяльності, ознак фіктивності, а також перевірці на відповідність вимогам українського законодавства ряду господарських договорів які були надані до матеріалів справи; надані консультацій щодо поведінки посадових осіб ТОВ "Агрофірма-Обрій" та порядку при проведенні перевірок товариства Державною фітосанітарною інспекцією Хмельницької області, Хмельницьким обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України, Летичівським районним сектором Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, Летичівською міжрайонною виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, (копії повідомлень про проведення перевірок містяться в матеріалах справи); правовому аналізі актів перевірок клієнта контролюючими органами та підготовці по ним правової позиції клієнта, зокрема, оформлення на адресу Міністерства доходів і зборів України скарги на рішення ДПС у Хмельницькій області №5690/10/10-218 від 23.05.2013 року про результати розгляду первинної скарги на податкове повідомлення-рішення Хмельницької МДПІ №0000182220 від 29.03.2013 року у розмірі 186621,00 грн. (копія якої міститься в матеріалах справи) та надання консультацій щодо подальшого судового оскарження даного податкового повідомлення рішення, а також підготовка адміністративного позову на вказане податкове повідомлення-рішення; наданні допомоги у складенні проектів на відповідність діючому законодавству України наказів, розпоряджень по ТОВ "Агрофірма-Обрій" за червень 2013 року копії яких містяться в матеріалах справи.

На підтвердження виконання умов договору ТОВ "Апелла Консалт" виписано податкову накладну від 30.06.2013 року №375 на суму 47828,16 грн., в тому числі 7971,36 грн. ПДВ. Також сторонами було складено та підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №344 від 30.06.2013 року. Факт оплати наданих юридичних послуг підтверджується банківською випискою, що міститься в матеріалах справи.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що надані документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтверджують факт отримання послуг від ТОВ "Апелла Консалт" та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку. Надання абонентської юридичної допомоги TOB "Апелла Консалт" спричинили зміни в структурі активів позивача та його зобов'язань. Послуги оплачені та використані у власній господарській діяльності. Як вірно встановлено, податкова накладна №375 від 30.06.2013 року, оформлена ТОВ "Апелля Консалт", відповідає вимогам ПК України. Ніяких зауважень щодо неповноти та неточності заповнення останньої відповідачем не наведено в судді першої та апеляційної інстанції.

Посилання відповідача на те, що в наданому позивачем акті здачі-приймання робіт за №344 від 30.06.2013 року зазначено про отримання юридичних послуг, проте не вказано чітко, які саме послуги були надані, не вказано обсяги наданих послуг в натуральному виразі, не конкретизовано зміст наданих послуг в натуральному та вартісному виразі, акт не містить інформації про фактично понесені витрати на здійснення цих послуг, а відтак, відсутнє підтвердження фактичного надання послуг та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву у їх реальності.

Також необхідно зазначити, що документи та інші дані, які спростовують реальність здійснення господарських операцій, що відображені в податковому обліку, повинні оцінюватись з урахуванням специфіки кожної господарської операції - змісту послуг, що надаються, тощо, а сама по собі наявність чи відсутність окремих документів та помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Натомість відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Також ним не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

В контексті даної спірної ситуації акт податкового органу не містить будь-якого документального підтвердження стосовно не виконання фінансово-господарських взаємовідносин позивача по взаєморозрахунках з контрагентом, а викладені у ньому висновки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПКУ України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Згідно із п. 201.1 ст. 201 ПК України податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п.200.3 ст.200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктами 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

З аналізу наведених вище норм випливає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Однак, наявність лише податкової накладної не є підставою для формування податкового кредиту. Для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту необхідна наявність і інших первинних документів, які б свідчили про реальність такої господарської операції.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення , а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області в особі Летичівського відділення залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного позову від 28 січня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Сторчак В. Ю.