Рішення № 37596518, 03.03.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" березня 2014 р.Справа № 916/3530/13

За позовом: публічного акціонерного товариства "Одесагаз"

до відповідача: виробничого управління житлово-комунального господарства "НАТІ"

про стягнення 26 205,45 грн.

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Кураніна К.С., довіреність №21/17-8 від 03.01.2014р.

від відповідача: Чернега Б.В., довіреність №1 від 01.01.2014р.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалися перерви з 03.02.2014р. до 12 год.40 хв. 17.02.2014р.; з 17.02.2013р. до 12 год. 20 хв. 03.03.2014р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, публічне акціонерне товариство "Одесагаз", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в якій просить стягнути з виробничого управління житлово-комунального господарства "НАТІ" 138 841,26 грн., де 113 599,59 грн. - основний борг, 7 491,33 грн. - 3% річних, 17 750,34 грн. - пеня.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.12.2013р. позовну заяву (вх.№5343/13) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні суду.

10.01.2014р. позивач звернувся до суду із заявою про уточнення та обґрунтування заявлених позовних вимог (вх.№245/14), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача: 63 568,28 грн. - основного боргу, 7 722,66 грн. - 3% річних, 18 482,79 грн. - пені, яка судом прийнята до розгляду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.02.2014р. провадження в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 63 568,28 грн. - припинено.

Письмове клопотання позивача про продовження строку розгляду справи від 17.02.2014р. (вх.№2-681/14) судом задоволено, у зв'язку з чим розгляд справи було продовжено до 07.03.2014р.

Представник позивача уточнені позовні вимоги підтримує, просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву (вх.№2424/13 від 30.01.14р.) також просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив:

01 січня 2010 року між публічним акціонерним товариством "Одесагаз" (Облгаз) та виробничим управлінням житлово-комунального господарства "НАТІ" (Споживач) був укладений договір на постачання та транспортування природного газу підприємствам, які відпускають теплову енергію для потреб населення, бюджетних установ та організацій №008214-Т, за умовами п.1.1. якого предметом Договору є надання послуг Споживачу з постачання та транспортування природного газу для виробництва теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій.

Пунктами 1.2., 1.3. Договору визначено, що газ, що постачається за даним Договором, використовується Споживачем виключно до потреб, визначених в п.1.1. даного Договору. Використання газу Споживачем для інших потреб не є предметом даного Договору. Газ передається на пункти споживання Споживача, розташовані за адресами м. Наті.

Згідно із п.4.1. Договору встановлено, що постачання газу споживачу здійснюється за умови наявності комерційного вузла обліку газу.

У відповідності до п.п.5.1., 5.2. Договору вартість природного газу та тарифи на постачання та на послуги по транспортуванню природного газу для Споживачів України, що надаються підприємствам НАК "Нафтогаз України" визначені згідно з Постановами НКРЕ, Постановами Кабінету Міністрів та наказами НАК "Нафтогаз України". Вартість 1 000 куб.м. природного газу для надання послуг населенню з опалення та гарячого водопостачання на момент укладення Договору складає 872,78 грн., у тому числі ПДВ - 20% грн. Вартість 1000 куб м. природного газу для надання послуг бюджетним установам на момент укладення Договору складає 2 663,11 грн., у тому числі ПДВ - 20% грн.

Оплата за постачання та транспортування природного газу здійснюється Споживачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок Облгазу протягом місяця поставки 100% вартості запланованих обсягів газу. При цьому перша частина оплати в розмірі 50% від вартості запланованих місячних обсягів перераховується на рахунок Облгазу не пізніше 10 числа місяця в якому здійснюється поставка газу, а друга частина у розмірі 50% - до 20 числа місяця, у якому здійснюється поставка газу. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за звітним (п.6.1. Договору).

Пунктом 7.2. Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату послуг у строки, зазначені в п.6.1. даного Договору, Споживач сплачує на користь Облгазу, суму заборгованості з урахуванням офіційно встановленого індексу інфляції та відсотків річних з весь час прострочення, а також пеню за кожний день прострочення платежу, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. У разі наявності заборгованості у Споживача, Облгаз має право припинити постачання газу.

За умовами п.7.2. договору у разі невиконання Покупцем умов п.6.1. договору він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014 року, а в частині проведення розрахунків за послуги - до їх повного здійснення (п.11.1. Договору).

На виконання умов вищенаведеного договору позивачем відповідачу було здійснено поставку природного газу в період з 01.01.2013р. по 15.12.2013р. на загальну суму 852 188,54 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу №008214/01 від 31.01.2013р., №008214/02 від 28.02.2013р., №008214/03 від 31.03.2013р., №008214/04 від 30.04.2013р., №008214/10 від 31.10.2013р., №008214/11 від 30.11.2013р., що підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Однак, відповідачем оплату вартості отриманого природного газу сплачено не в повному обсязі, внаслідок чого за відповідачем уторилась заборгованість перед позивачем в сумі 113 599,59 грн.

Під час розгляду справи відповідачем було повністю сплачено суму боргу за отриманий природний газ.

Несвоєчасне виконання відповідачем умов договору, на думку позивача, порушує його охоронювані законом права та інтереси, що зумовило його звернення з відповідним позовом до господарського суду Одеської області.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Таким чином, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з виробничого управління житлово-комунального господарства "НАТІ" 7 722,66 грн. 3% річних та 18 482,79 грн. пені.

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за отриманий природний газ.

Перевіривши розрахунок позивача трьох процентів річних в сумі 7 722,66 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією. Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави (ст.232 ГК України).

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Як було вище встановлено судом, за порушення зобов'язань за договором позивач нарахував відповідачу у відповідності до приписів договору пеню в сумі 18 482,79 грн., при цьому судом встановлено що наданий позивачем розрахунок пені, здійснений належним чином.

Відповідно до ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України, встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, суд враховує те, що з пояснень представників сторін, судом встановлено, що господарські правовідносини між позивачем та відповідачем носять тривалий, взаємовигідний, конструктивний характер, прострочка відповідача по розрахункам з позивачем виникла із-за фінансових труднощів, та оскільки, на думку суду, пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача та встановити її у розмірі 9 245,00 грн.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Одесагаз" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню в повній мірі, зв'язку з чим стягненню з виробничого управління житлово-комунального господарства "НАТІ" підлягає пеня в розмірі 9 245,00 грн. та 7 722,66 грн. 3% річних.

Відповідно до приписів ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 1 795,47 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства "Одесагаз" задовольнити - повністю.

2. Стягнути з виробничого управління житлово-комунального господарства "НАТІ" (65092, Одеська обл., Біляївський район, с. Нерубайське, вул. Зелена, буд.5, код ЄДРЮОФОП 32935837) на користь публічного акціонерного товариства "Одесагаз" (65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Одарія, буд.1, код ЄДРЮОФОП 03351208) 9 245 (дев'ять тисяч двісті сорок п'ять) грн. 00 коп. - пені, 7 722 (сім тисяч сімсот двадцять дві) грн. 66 коп. - трьох процентів річних, 1 795 (одна тисяча сімсот дев'яносто п'ять) грн. 47 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Рішення підписане 11.03.2014р.

Суддя Цісельський О.В.