Рішення № 37596451, 12.03.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2014 р.Справа № 922/220/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком",вул. Іванова, 7/9, м. Харків, 61002 до Відділу освіти Валківської районної державної адміністрації, вул. Карла Лібкнехта, буд.5, м. Валки, Харківська область, 63002 про стягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача: Перхун Ю.М. (дов. № 1787 від 11.12.2013 року);

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Відділу освіти Валківської районної державної адміністрації (відповідач) про стягнення коштів у розмірі - 9 021 грн. 78 коп., з яких сума основного боргу у розмірі - 8 845 грн. 69 коп., пеня у розмірі - 102 грн. 92 коп., збитки від інфляції у розмірі - 27 грн. 60 коп., 3% річних у розмірі - 45 грн. 57 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про надання телекомунікаційних послуг № 530469 від 01.04.2010 року, у частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.01.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 11.02.2014 року.

11.02.2014 року представник позивача у судовому засіданні надав заяву для долучення документів до матеріалів справи.

28.02.2014 року представник позивача через канцелярію суду надав заяву про долучення документів до матеріалів справи.

У судовому засідання 04.03.2014 року представник позивача надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України судове засідання відкладалося з 11.02.2014 року на 04.03.2014 року, з 04.03.2014 року на 12.03.2014 року.

Відповідач у судові засідання свого представника не направив, але був належним чином повідомлений про що свідчить поштове повідомлення, яке знаходиться у матеріалах справи (а.с. 41).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (пп.3.9.1. п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011).

Таким чином, оскільки неможливість присутності у судовому засіданні представника відповідача документально підтверджена не була, надані позивачем матеріали справи та оригінали документів дозволяють розглянути справу по суті спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 12.03.2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.

01.04.2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Цеху телекомунікаційних послуг №17 Харківської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком"(далі- "Укртелеком") та Відділом освіти Валківської районної державної адміністрації (далі-Абонент) було укладено договір про надання телекомунікаційних послуг № 530469(а.с.10).

Пунктом 7.1. договору сторни узгодили що цей договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє протягом одного року. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін не повідомила письмово про намір його припинення, договір вважається пролонгованим на тих самих умовах на кожний наступний рік (пункт 7.2. договору).

Відповідно до пункту 1.1 договору Укртелеком відповідно до умов договору зобов'язується надавати Абоненту загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги, згідно переліку та в обсягах замовлення Абонентом, а Абонент зобов'язується своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов цього Договору.

Пунктом 4.3. договору встановлено, що система розрахунків, яка застосовується Укртелекомом є надсилання рахунків. Порядок оплати наданих послуг є кредит (пункт 4.5. договору).

Положенням пункту 4.15. сторони дійшли до згоди, що оплата рахунку за отримані послуги проводиться Абонентом в термін не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду (при кредитному порядку оплати) та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої (авансової) оплати(а.с.15).

На виконання умов договору про надання телекомунікаційних послуг № 530469, позивачем були надані замовлені відповідачем телекомунікаційні послуги, що підтверджується виставленими відповідачу рахунками-актами на оплату, які знаходяться в матеріалах справи (а.с.21-26):

- № 6.2013.530469 від 30.06.2013 року на суму 3 059 грн. 82 коп.;

- № 7.2013.530469 від 31.07.2013 року на суму 4 750 грн. 96 коп.;

- № 8.2013.530469 від 31.08.2013 року на суму 6 365 грн. 98 коп.;

- № 9.2013.530469 від 30.09.2013 року на суму 5 206 грн. 60 коп.;

- № 10.2013.530469 від 31.10.2013 року на суму 7 109 грн. 10 коп.;

- № 11.2013.530469 від 30.11.2013 року на суму 8 845 грн. 69 коп.

Відповідач частково оплатив надані послуги у сумі 3 059 грн. 82 коп., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.67-70):

- U1665790 від 22.08.2013 року на суму 1 грн. 67 коп.;

- U1665827 від 22.08.2013 року на суму 1 190 грн. 41 коп.;

- U1665843 від 22.08.2013 року на суму 1 152 грн. 81 коп.;

- U1665807 від 22.08.2013 року на суму 714 грн. 93 коп.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги за період з червня 2013 року по листопад 2013 року складає 8 845 грн. 69 коп.

Відповідач суму заборгованості перед позивачем за надані телекомунікаційні послуги не сплатив, що є причиною виникнення спору.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до абзацу 2 частини 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до положень частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України та статтей 525, 526 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів здійснення оплати за спірною господарською операцією відповідач суду не подав.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального коднксу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, враховуючи, що телекомунікаційні послуги відповідачу надані та сума заборгованності підтверджується зібраними у справі матеріалами, то за відсутності доказів оплати відповідачем послуг, позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 8 845 грн. 69 коп., судом визнаються обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивачем нараховані: 3% річні у розмірі 45 грн. 57 коп., інфляційні втрати у розмірі - 27 грн. 60 коп та пеня у розмірі - 102 грн. 92 коп.

Згідно із статтею 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р., № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Нарахування індексу інфляції у розумінні статті 625 ЦК України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу.

Як вбачається із розрахунку позивача про стягнення збитків від інфляції у розмірі - 27 грн. 60 копу (а.с.63), при нарахуванні інфляційних втрат позивач не врахував наявність дефляції, тому суд вважає розрахунок необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Позивачем нараховано 3 % річних за період з 01.06.2013 року по 30.11.2013 року у розмірі 45 грн. 57 коп.

Перевіривши рахунок позивача, судом встановлено, що сума 3% річних у розмірі 45 грн. 57 коп. за період з 01.06.2013 року по 30.11.2013 року є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (статті 611 Цивільного кодексу України).

Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, статтею 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

За приписами статей 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якими передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, положеннями статті 343 Господарського кодексу України та статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлено обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачено лише обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Відповідно пункту 5.2. договору сторони узгодили, що у разі несвоєчасної оплати наданих послуг відповідач сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день просрочення оплати(а.с. 16).

Позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій, що підлягають задаволенню, не перевищують облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який їх нараховано 01.06.2013 року по 30.11.2013 року у розмірі 102 грн. 92 коп., в частині стягнення інфляційних втрат слід відмовити.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та до стягнення з відповідача підлягає: 8 845грн. 69 коп. - сума основного боргу, 45 грн. 57 коп.- 3 % річних, 102 грн. 92 коп.-пеня..

У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, який набрав чинності 01.11.2011р. (пункт 1 статті 10 Закону), розмір ставок судового збору встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 року" встановлено, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 01 січня 2014 року становить 1 218 грн. 00 коп.

В підпунктах 1 та 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначений розмір ставки судового збору, а саме за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 2 відсотки від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Отже відповідно до вказаних вище вимог, судовий збір становить 1 827 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

На підставі викладеного та у зв'язку з мінімальним розміром судового збору, суд вважає, що судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відділу освіти Валківської районної державної адміністрації, (ЄДРПОУ-02146392, вул. Карла Лібкнехта, буд.5, м. Валки, Харківська область, 63002) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Харків ( ЄДРПОУ 25614660, р/р 26008898 в ХОД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 350589, вул. Іванова, 7/9, м. Харків, 61002) 8 845 (вісім тисяч вісімсот сорок п'ять)грн. 69 коп. - суму основного боргу, 45(сорок п'ять) грн. 57 коп.- 3 % річних, 102(сто дві) грн. 92 коп.-пені та судові витрати - 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім)грн. 00 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У решті позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складено 13.03.2014 р.

Суддя О.О. Ємельянова