Постанова № 37596140, 11.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1Вн. № 1/51

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 березня 2014 року 15:47 № 826/2021/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000734320 від 02.12.2013 та податкової вимоги № 36-11 від 19.11.2013, за участі представників сторін:

представник позивача Плескун В.В.;

представник позивача Мороз О.О.;

представник відповідача Фатьянов Р.О.,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 березня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія" (далі - позивач, ТОВ "ПЛК") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач, Центральний офіс) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 02.12.2013 № 0000734320 (далі - ППР № 0000734320) та податкової вимоги від 19.11.2013 № 36-11.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2014 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/2021/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2014 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 826/2021/14 і призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Центральним офісом 18.11.2013 на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) було проведено камеральну перевірку позивача з питань правильності нарахування та своєчасної сплати податку на додану вартість за вересень 2013 року, за результатами якої складено акт від 18.11.2013 № 1372/43-20/30436750 (далі - Акт перевірки).

Центральним офісом 19.11.2013 було надіслано ТОВ «ПЛК» податкову вимогу № 36-11 від 19.11.2013, якою визначено ТОВ «ПЛК» податковий борг за узгодженим грошовим зобов'язанням зі сплати податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 6 066,02 грн., з яких зі сплати: основного платежу - 0,00 грн.; штрафних (фінансових санкцій) - 0,00 грн.; пені - 6 066,02 грн.

Відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем п. 120.2 ст. 120 ПК України, внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 глави 4 розділу ІІ ПК України, відповідно до п. 120.2 ст. 120 ПК України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0000734320, відповідно до якого ТОВ "ПЛК" було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 88 705,80 грн. (за основним платежем - 0,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 88 705,80 грн.).

Підставою для збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) було, на думку відповідача, невиконання позивачем умов самостійного внесення змін до податкової звітності за вересень 2013 року, тобто позивач повинен був самостійно визначити суму штрафу та вказати її у п. 26 уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ за вересень 2013 року.

Позивач не погодився з висновками Акта перевірки, податковою вимогою № 36-11 від 19.11.2013 та ППР № 0000734320, тому звернувся до суду.

Стосовно фактичних обставин подання позивачем податкової звітності за вересень 2013 року та сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200002917 (форма № 2-ПДВ) від 05.10.2011 позивач є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 304367526105).

Згідно статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 49.3 статті 49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 49.4 статті 49 ПК України передбачено, що платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно пункту 49.20 статті 49 ПК України якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Враховуючи, що 20 днів для подання позивачем декларації з ПДВ за вересень 2013 року спливали 20.10.2013, що припадає на вихідний день - неділя, з урахуванням п. 49.20 ст. 49 ПК України, останнім днем подання позивачем декларації з ПДВ за вересень 2013 року було 21.10.2013.

Судом встановлено, що позивачем на виконання ст. 203 ПК України та з урахуванням ст. 49 ПК України 21.10.2013 засобами електронного зв'язку було подано податкову декларацію з ПДВ за вересень 2013 року (реєстраційний номер № 9066755192). Сума задекларованого податку на додану вартість, яка підлягала нарахуванню та сплаті до бюджету, становила 1 774 116,00 грн.

Вказану декларацію було прийнято органом доходів і зборів без жодних зауважень. Тим самим органом доходів і зборів підтверджено, що декларація заповнена платником податків вірно, у повній відповідності до чинного законодавства.

Отже, ТОВ «ПЛК» своєчасно подано декларацію з ПДВ за вересень 2013 року та дана декларація була прийнята без жодних зауважень Центральним офісом.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, граничним строком оплати податкових зобов'язань з ПДВ, визначених поданою декларацією з ПДВ за вересень 2013 року, було 30.10.2013.

Судом встановлено, що на момент подання декларації з ПДВ за вересень 2013 року ТОВ «ПЛК» мало переплату з ПДВ за серпень 2013 року у сумі 597 426,00 грн., що підтверджується податковою декларацією з ПДВ за серпень 2013 року (Т. 1, арк. 42) та платіжним дорученням № 30586 від 27.09.2013 (Т. 1, арк. 44).

ТОВ "ПЛК" 29.10.2013 було сплачено решту суми податку на додану вартість, визначеної в Декларації з ПДВ за вересень 2013 року, що підтверджується платіжним дорученням № 32587 від 29.10.2013 (Т. 1, арк. 45).

Таким чином, позивачем у строки, передбачені ст. 57 ПК України, були сплачені задекларовані суми ПДВ до Державного бюджету в повному обсязі, що не заперечувалося відповідачем. Тобто, позивачем у повному обсязі було оплачено до Державного бюджету суму податкового зобов'язання ще до подання уточнюючого розрахунку та у строки, визначені законодавством.

ТОВ «ПЛК» складало (формувало) податкові декларації в базі « 1С».

Електронна звітність приймається органами доходів і зборів лише якщо вона надіслана з використанням певного програмного забезпечення. Одним з найпоширеніших програмних забезпечень, через які платник податків може подати до органу доходів і зборів податкову звітність, є система «M.E.Doc». Використання саме даного програмного забезпечення зумовлено специфікою програмного забезпечення, яке використовується органами доходів і зборів під час прийняття електронної звітності.

ТОВ «ПЛК» для надіслання податкової звітності також використовувало систему «M.E.Doc». При цьому, дана система завантажує відповідний файл з податковою декларацією, сформованою в базі « 1С», та надсилає його до органу доходів і зборів.

Суд звертає увагу, що у позивача немає можливості втручання в систему «M.E.Doc» та коригування в даній системі податкової декларації, - це зумовлено специфікою програмного забезпечення «M.E.Doc».

Судом встановлено, що, надсилаючи декларацію з ПДВ за вересень 2013 року, позивач виконав усі необхідні дії щодо її правильного заповнення, в т.ч. із належним заповненням необхідних даних у р. 25 та р. 25.1. Декларації.

Однак, за результатами подання податкової декларації з ПДВ за вересень 2013 року та після повної оплати податкових зобов'язань було виявлено, що у вказаній податковій декларації, надісланій системою «M.E.Doc», наявний заповнений рядок 25 «Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню...», при цьому розшифрування даного рядка у рядку 25.1. «сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету» виявилося таким, що не містить даних.

При цьому, файл вказаної податкової декларації, сформований позивачем в системі « 1С», містив заповнений рядок 25 та містив відповідно належним чином заповнений рядок 25.1.

Враховуючи наведене, 01.11.2013 позивач звернувся з відповідним листом вих. № m0268-13 (Т. 1, арк. 46) до ТОВ «IT експерт», яке є провайдером програмного забезпечення «M.E.Doc», однак письмової відповіді не отримав.

Пунктом 4.6.8 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492 (діяв на момент подання Декларації), у рядку 25 декларації вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, та:

- сплачується до загального фонду державного бюджету - рядок 25.1 декларації 0110;

- частково сплачується до спеціального фонду державного бюджету - рядок 25.1 декларації 0140;

- спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства - рядок 25.2 декларації 0121 - 0123;

- частково спрямовується на спеціальний рахунок переробного підприємства - рядок 25.2 декларації 0140;

- залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства - рядок 25.2 декларації 0130.

ТОВ «ПЛК» за вересень 2013 року подавало загальну декларацію 0110, а тому позивачем було заповнено рядок 25, в якому вказано суму податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 1 774 116, 00 грн., та було заповнено рядок 25.1., який є розшифруванням рядка 25. Однак, як зазначено вище, у декларації з ПДВ за вересень 2013 року, надісланій системою «M.E.Doc», рядок 25.1. виявився незаповненим.

Позивач також звернувся до ПП «Бріммер-Софт», що надає послуги по адмініструванню бази « 1С» позивачу, з листом № Е0628-13 від 15.11.2013, та отримав у відповідь лист Вих. № 1811/01 від 18.11.2013 (Т. 1, арк. 47), у якому зазначено, що у відповідному xml-файлі (декларації з ПДВ за вересень 2013 року), вивантаженому 21.10.2013 з бази « 1С» до бази «M.E.Doc», зауважень не виявлено. Файл вивантаження відповідає усім вимогам стандарту XML, а саме найменування усіх показників шапки і тіла файлу відповідає вимогам схеми J0200113. У файлі присутні заповнені показники R250GB і R251GB, що відповідають рядкам 25 і 25.1 Декларації. Заповнення рядка 25 без його розшифрування у рядках 25.1 та/або 25.2 - неможливо з технічної точки зору.

З наведеного вбачається, що позивачем було вірно заповнено декларацію з ПДВ за вересень 2013 року, в якій було заповнено рядок 25 та його розшифрування в рядку 25.1., однак системою «M.E.Doc» було надіслано до органу доходів і зборів вказану декларацію без заповненого рядка 25.1.

Згідно пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Судом встановлено, що 15.11.2013 засобами електронного зв'язку позивачем було подано «Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійних помилок» до декларації за вересень 2013 року (Т. 1, арк. 36 - 41), яким у рядку 25.1 відображено суму податку до сплати у розмірі 1 774 116 грн. так само як і у рядку 25.

При цьому, даний уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість жодним чином не вплинув на формування податкових зобов'язань позивача, не змінив податкові зобов'язання позивача з податку на додану вартість, оскільки рядок 25.1. є лише розшифруванням рядка 25, та при поданні Декларації 0110 в рядку 25.1. автоматично вказувалася та ж сума, що і в рядку 25 - 1 774 116,00 грн.

Також, поданням Уточнюючого розрахунку не спричинено факту недоотримання бюджетом суми податку на додану вартість чи несвоєчасності його сплати, оскільки позивачем до 29.10.2013 включно у повній мірі сплачено ПДВ за вересень 2013 року.

Факт повної та своєчасної сплати позивачем суми ПДВ, задекларованої за вересень 2013 року, не заперечувався Центральним офісом.

Отже, враховуючи, що в декларації з ПДВ за вересень 2013 року, поданій позивачем 21.10.2013, вірно визначено суму зобов'язань зі сплати ПДВ (рядок 25 Декларації), а відсутність в отриманій відповідачем декларації заповненого рядка 25.1. не є результатом помилки позивача, рядок 25.1. Декларації є лише розшифруванням рядка 25 і не може містити іншу суму зобов'язань, ніж зазначена в рядку 25, суд дійшов висновку, що під час подання декларації з ПДВ за вересень 2013 року не відбулось ані заниження, ані завищення податкових зобов'язань ТОВ «ПЛК» з ПДВ за вересень 2013 року, а подання Уточнюючого розрахунку до Декларації жодним чином не вплинуло на обсяг податкових зобов'язань позивача.

Стосовно висновків Центрального офісу про порушення позивачем п. 120.2 ст. 120 ПК України та п. 1-3 розділу IV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492 (далі - Порядок № 1492), суд зазначає наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, порушення позивачем п. 120.2 ст. 120 ПК України та п. 1-3 розділу IV Порядку № 1492 полягає, на думку відповідача, у невиконанні позивачем п. 50.1 ст. 50 ПК України, яке виявилось у тому, що позивач у рядку 26 поданого «Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійних помилок» (Уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за вересень 2013 року) самостійно не нарахував собі штраф у зв'язку з виправленням помилки.

В даному випадку відсутні будь-які правові підстави для притягнення платника податків до відповідальності у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Так, підставою для такої відповідальності є вчинення посадовими особами платника податків податкового правопорушення, тобто порушення закону з питань оподаткування. У даному випадку, органом доходів і зборів не доведено факту порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

При поданні податкової декларації з ПДВ за вересень 2013 року позивачем було заповнено рядок 25 та рядок 25.1 податкової декларації, однак органом доходів і зборів податкову декларацію від позивача отримано з незаповненим рядком 25.1. Як було зазначено вище, таке не заповнення спричинено збоями автоматичних систем в процесі передачі даних через систему «M.E.Doc» від позивача до органу доходів і зборів.

Пунктом 120.2 статті 120 ПК України передбачено, що невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім - п'ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

Згідно абзаців 3-5 пункту 50.1 статті 50 ПК України платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Відповідно до абзаців 3-5 пункту 50.1 статті 50 та пункту 120.2 статті 120 ПК України передбачено відповідальність саме за заниження податкових зобов'язань (їх недоплату) та, більше того, сума штрафу розраховується, виходячи з суми заниження (недоплати).

При цьому, суд звертає увагу, що незаповнений рядок 25.1 в декларації з ПДВ за вересень 2013 року не призвів ані до заниження податкових зобов'язань (оскільки податкові зобов'язання в повній мірі відображені в рядку 25), ані до несплати таких зобов'язань. Відповідачем не вказував на наявність будь-якого заниження податкових зобов'язань чи їх несплату.

На момент подання позивачем декларації з ПДВ за вересень 2013 року та на момент подання Уточнюючого розрахунку порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, в т.ч. порядок заповнення уточнюючого розрахунку регулювались Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492 (Порядком № 1492).

Пунктами 1-3 розділу IV Порядку № 1492 передбачено, що у графі 4 відображаються відповідні показники декларації звітного періоду, який виправляється. У разі якщо до декларації за цей звітний період раніше вносилися зміни, у графі 4 відображаються відповідні показники графи 5 останнього уточнюючого розрахунку, який подавався до декларації звітного (податкового) періоду, що виправляється. У графі 5 уточнюючого розрахунку відображаються відповідні показники з урахуванням виправлення. У графі 6 відображається сума помилки (абсолютне значення).

Так, Уточнюючий розрахунок, поданий ТОВ «ПЛК», був заповнений у повній відповідності до пунктів 1-3 розділу IV Порядку № 1492.

Пунктом 7 розділу IV Порядку № 1492 визначено порядок заповнення рядка 26 Уточнюючого розрахунку, а саме вказано, що платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний сплатити штраф, нарахований відповідно до пункту 50.1 статті 50 глави 2 розділу II Кодексу. Сума нарахованого штрафу відображається у графі 6 рядка 26.

Отже, зі змісту пункту 7 розділу IV Порядку № 1492 вбачається, що рядок 26 Уточнюючого розрахунку підлягає заповненню лише у випадку заниження податкового зобов'язання.

Враховуючи, що ТОВ «ПЛК» не було занижено податкове зобов'язання з ПДВ за вересень 2013 року та дотримано порядок заповнення Уточнюючого розрахунку, суд дійшов висновку, що у позивача були відсутні правові підстави для нарахування штрафних санкцій, визначених п. 7 розділу IV Порядку № 1492, абз. 3-5 п. 50.1 ст. 50 та п. 120.2. cт. 120 ПК України, та відповідно відсутній обов'язок заповнення рядка 26 Уточнюючого розрахунку.

Відтак, суд критично ставиться до твердження відповідача про порушення позивачем п. 120.2 ст. 120, п. 50.1 ст. 50 ПК України, тому ППР № 0000734320, прийняте за результатами перевірки позивача, не відповідає вимогам чинного законодавства, ґрунтується на припущеннях та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Стосовно протиправності податкової вимоги від 19.11.2013 № 36-11 суд зазначає наступне.

В наявній в матеріалах справи податковій вимозі від 19.11.2013 № 36-11 вказано, що сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями ТОВ «ПЛК» зі сплати податку на додану вартість становить 6 066,02 грн., з яких зі сплати основного зобов'язання та штрафних санкцій - 0,00 грн., а зі сплати пені - 6 066,02 грн.

З пояснень відповідача вбачається, що дана пеня нарахована за період з моменту подання декларації з ПДВ за вересень 2013 року, тобто з 21.10.2013, та до моменту подання Уточнюючого розрахунку, тобто до 15.11.2013.

Також, відповідачем було зазначено, що дана пеня нарахована на суму 1 774 116,00 грн., вказану в р. 25.1. Уточнюючого розрахунку, оскільки, на думку органу доходів і зборів, дана сума, вказана в р. 25.1. Уточнюючого розрахунку, є сумою, на яку відбулося заниження зобов'язань зі сплати ПДВ за вересень 2013 року під час подання позивачем декларації з ПДВ за вересень 2013 року.

Суд критично ставиться до вищевказаних тверджень відповідача, оскільки відповідачем не доведено заниження позивачем зобов'язань з ПДВ під час подання декларації з ПДВ за вересень 2013 року та, як вже зазначалося вище, незаповнений рядок 25.1. в декларації з ПДВ за вересень 2013 року не призвів ані до заниження податкових зобов'язань (оскільки податкові зобов'язання в повній мірі відображені в рядку 25), ані до несплати таких зобов'язань (зобов'язання з ПДВ за вересень 2013 року в повній мірі сплачені до 29.10.2013 включно).

Згідно підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Порядок нарахування та сплати пені регулюється главою 12 розділу II ПК України.

Так, відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України пеня нараховується на суму податкового боргу після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що у ТОВ «ПЛК» на момент надіслання відповідачем податкової вимоги від 19.11.2013 № 36-11 був відсутній жоден податковий борг зі сплати податку на додану вартість за вересень 2013 року, що підтверджується податковими деклараціями з ПДВ за серпень та вересень 2013 року, Уточнюючим розрахунком від 15.11.2013, платіжними дорученнями № 30586 від 27.09.2013 та № 32587 від 29.10.2013.

Згідно пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Суд дійшов висновку, що у зв'язку з відсутністю у позивача податкового боргу відсутній й об'єкт, на який здійснюється нарахування пені, тому нарахування пені є таким, що суперечить законодавству України, а податкова вимога від 19.11.2013 № 36-11 підлягає скасуванню.

Вимоги про скасування ППР № 0000734320 та податкової вимоги № 36-11 від 19.11.2013 є пов'язаними між собою, оскільки зобов'язання, визначені в ППР № 0000734320 (штраф) та податковій вимозі № 36-11 від 19.11.2013 (пеня) нараховані відповідачем за результатами подання позивачем декларації з ПДВ за вересень 2013 року та Уточнюючого розрахунку від 15.11.2013.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги щодо скасування ППР № 0000734320) та податкової вимоги від 19.11.2013 № 36-11 обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "ПЛК" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників № 0000734320 від 02.12.2013.

3. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників № 36-11 від 19.11.2013.

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 189,54 грн. (сто вісімдесят дев'ять грн. 54 коп.) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія" (код ЄДРПОУ 30436756) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників за рахунок бюджетних асигнувань.

5. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути решту суми судового збору у розмірі 1 705,89 грн. (одна тисяча сімсот п'ять грн. 89 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001 із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Строк, встановлений для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови - три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя Н.В. Клочкова

Повний текст рішення складено та підписано 13.03.2014.