Постанова № 37596136, 11.03.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2014 року справа № 813/946/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Кухар Н.А.

секретар судового засідання Самборська Ю.М.

з участю представників:

позивача - Тунського А.Р., Карабана М.М.

відповідача - Чижевського А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Монбуд» до Дрогобицької об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Монбуд» звернулось до суду із позовом до Дрогобицької об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.01.2014 року №0000412211 ТА №0000402211.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків, викладених в акті перевірки про безтоварність господарських операцій з ТзОВ «БК «АРС» та ТзОВ «Лідерком», оскільки такі операції мали реальний характер та підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами, під час проведення перевірки позивачем були надані всі необхідні документи, які у своїй сукупності підтверджуються здійснення господарських операцій з ТзОВ «БК «АРС» та ТзОВ «Лідерком» та їх подальше використання у власній господарській діяльності. Відтак, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просили позов задовольнити. Представник позивача Карабан М.М., пояснив, що є директором підприємства та під час здійснення даних господарських операцій перебував у Москві, договір від 03.10.11 з ТзОВ «Лідерком» підписував заднім числом, так як повернувся лише 10.10.2011 року, на договорі від 01.08.2011 року з ТзОВ «БК «АРС» стоїть не його підпис, а заступника, так як він знаходився у Москві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову з підстав, викладених у письмовому запереченні на позовну заяву, та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач як суб'єкт підприємницької діяльності зареєстрований Виконавчим комітетом Трускавецької міської ради 15.05.2006 року та перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 24.05.2006 року за № 2495/10, станом на день перевірки - в Дрогобицькій об»єднаній державній податковій інспекції Трускавецьке відділення, є платником податку на додану вартість.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях придбання товарів (робіт, послуг) з ТзОВ «БК «АРС» за період з 01.08.2011 р. по 30.09.2011 р. та ТзОВ «Лідерком» за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2012 року та їх використання у господарській діяльності, результати якої оформлені актом № 214/22-11/34358216 від 12.11.2013 року.

Як вбачається з даного акту, перевіркою встановлено порушення :

1. п.138.2 ст.138 пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 20068 грн.;

2. п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 17667 грн.

На підставі вказаного акту прийнято такі податкові повідомлення - рішення:

- № 0000402211 від 24.01.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 20724 грн., в тому числі за основним платежем - 20068 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 656 грн.

- № 0000412211 від 24.01.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 22803 грн., в тому числі за основним платежем - 17667 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4416 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем зроблено висновок про те, що не підтверджується реальність проведення господарських операцій позивача з ТзОВ «БК «АРС» та ТзОВ «Лідерком».

В основу таких висновків відповідача покладено акт ДПІ у Печерському районі м. Києва № 1622/22-8/37264634 від 13.05.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «БК «АРС» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.04.2010 по 31.03.2013 року» та акт ДПІ у Печерському районі м. Києва № 1698/22-8/35197074 від 17.05.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Лідерком» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.09.2011 по 29.02.2012 року».

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Згідно з 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Як це передбачено п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Для підтвердження господарських операцій позивачем надано:

1. з ТзОВ «Лідерком»:

- договір підряду №04-11-СБ від 03.10.2011 р. та договір підряду №01-12-СП від 11.01.2012 р., укладених між ПП «Монбуд» (замовник) та ТзОВ «Лідерком» (підрядник) у яких визначено, що замовник доручає, а підрядник зобов»язується виконати на платних засадах ремонтно-будівельні роботи на його об»єкті ремонту, згідно кошторисної документації, будівельних норм і правил, графіків виконання робіт (п.1.1), договірна ціна динамічна, передбачена в додатках до договору ( п.2.1);

- копію свідоцтва про державну реєстрацію ТзОВ «Лідерком», копію свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість , копію ліцензії, видану ТзОВ «Лідерком», №АВ 589907;

- довідку про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат/ за листопад 2011 р. , акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2011 р., довідку про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат/ за жовтень 2011 р. , акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 р., акт приймання-здавання матеріалів поставки замовника від 16 листопада 2011 р. , акт приймання-здавання матеріалів поставки замовника від 24 жовтня 2011 р.;

- податкові накладні №756 від 24.01.2012 р., № 352 від 16.11.2011 р., № 453 від 24.10.2011 р.,;

- копії платіжних доручень.

2. з ТзОВ «БК «АРС» :

- договір підряду №03-11-СБ від 01.08.2011 р., укладений між ПП «Монбуд» (замовник) та ТзОВ «БК «АРС» (підрядник) у якому визначено, що замовник доручає, а підрядник зобов»язується виконати на платних засадах ремонтно-будівельні роботи на його об»єкті ремонту, згідно кошторисної документації, будівельних норм і правил, графіків виконання робіт (п.1.1), договірна ціна динамічна, передбачена в додатках до договору ( п.2.1);

- копію свідоцтва про державну реєстрацію ТзОВ «Будівельна компанія «АРС»»,копію свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість , копію ліцензії №АВ 557285;

- довідку про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат/ за вересень 2011 р. , акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 р. , акт приймання-здавання матеріалів поставки замовника без дати та номера, довідка про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат/ за серпень 2011 р. У даним документах прізвище директора ТзОВ «БК «АРС» зазначено «ОСОБА_4.», що не відповідає договору, у якому зазначено «ОСОБА_5».

- податкові накладні № 372 від 21.09.2011 р., № 600 від 23.08.2011 р.;

З аналізу даних документів, суд приходить до переконання, що господарські операції позивача з ТзОВ «БК «АРС» та ТзОВ «Лідерком» не мали реального характеру, та мотивує це наступним.

На вимогу суду позивачем не надано ні графіків виконання робіт, ні додатків до договорів, так як таких не існує, хоча в договорах передбачено виконання робіт відповідно до таких документів та оплата таких робіт.

Крім того, суд приймає до уваги пояснення директора ПП «Монбуд», який пояснив, що договір підряду від 03.10.2011 року він підписував заднім числом після 10.10.2011 року, а договір від 01.08.2011 р. він не підписував, так як перебував за межами України.

Відповідно до п.10.5 договору підряду №01-11 від 04 січня 2011 року, укладеного між ЗАТ СГК «Дніпро-Бескид» та ПП «Монбуд», жодна сторона не має права передавати свої права за цим договором третій стороні без письмової згоди другої сторони. Такої письмової згоди суду не надано, однак представниками позивача в судовому засіданні надано різні пояснення: представником Тунським А.Р. зазначено, що була усна домовленість, однак даний пункт договору відноситься лише до прав підрядника а не до обов»язків; директором Карабан М.М. зазначено, що ЗАТ СГК «Дніпро-Бескид» не було відомо про залучення субпідрядника.

Відповідно до ч.1 ст. 838 Цивільного Кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Суд вважає, що договором підряду №01-11 від 04 січня 2011 року визначено, що підрядник може залучити до виконання робіт інших осіб лише за письмової згоди замовника, якої суду не надано, та, згідно пояснень представників позивача, не існувало.

Крім того, суд приймає до уваги листа ПрАТ СГК «Дніпро-Бескид» №198/01 від 28.02.2014 року, у якому зазначено, що ремонті роботи за серпень, вересень, жовтень, листопад 2011 року виконувало ПП «Монбуд». В актах приймання виконаних робіт за даний період 2011 року між ЗАТ СГК «Дніпро-Бескид» та позивачем не зазначено субпідрядника.

Суд приймає до уваги протоколи допиту директорів ТзОВ «БК «АРС» та ТзОВ «Лідерком» ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які заперечують свою причетність до діяльності підприємств, керівниками яких вони являлись документально та не підписували будь-яких первинних документів, відтак виписані віх їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірності прийнятих ним рішень, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кухар Н.А.

Повний текст постанови виготовлено 13.03.2014 року.