Постанова № 37596101, 11.03.2014, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 березня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/1265/14

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області до Антрацитівського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" про стягнення заборгованості з податку на додану вартість в сумі 194 451,06 грн. з рахунків платника податків у банках,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області до Антрацитівського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" про стягнення заборгованості з податку на додану вартість в сумі 194 451,06 грн. з рахунків платника податків у банках.

В обґрунтування позову зазначено, що Антрацитівське міське комунальне підприємство "Теплокомуненерго" перебуває на податковому обліку в Антрацитівській ОДПІ.

Відповідач має податковий борг з податку на додану вартість загальному розмірі 194 451,06 грн., який виник внаслідок несплати грошового зобов'язання відповідно до уточнюючих розрахунків податкових зобов'язаньз ПДВ, грошових зобов'язань відповідно до податкового повідомлення-рішення від 23.01.2014 №0000022200 та пені, нарахованої податковим органом.

Відповідачу було надіслано першу податкову вимогу від 05.10.2001 №1/22 та другу податкову вимогу від 12.11.2001 №2/189. Але зазначені заходи не призвели до погашення податкового боргу відповідача.

Тому позивач просить стягнути з Антрацитівського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" заборгованість перед бюджетом у розмірі 194 451,06 грн. з рахунків платника податків у банках.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суддя приходить до наступного.

Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Антрацитівське міське комунальне підприємство "Теплокомуненерго" в якості юридичної особи зареєстровано виконавчим комітетом Антрацитівської міської ради Луганської області 21.05.1996 за № 1379120000000481 (а.с.30).

Згідно довідки про взяття на облік платника податків відповідач перебуває на обліку в Антрацитівській ОДПІ (а.с.27).

Відповідно до свідоцтва №16137726 від 15.07.1997 Антрацитівське міське комунальне підприємство "Теплокомуненерго" є платником податку на додану вартість (а.с.26).

З матеріалів справи встановлено, що Антрацитівське міське комунальне підприємство "Теплокомуненерго" має податковий борг з ПДВ у розмірі 194 451,06 грн., який утворився внаслідок несплати відповідачем податкового зобов'язання, нарахованого відповідно до уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ: №9003656476 від 31.01.2014, №9003613912 від 31.01.2014, №9085098067 від 31.01.2014, №9082198335 від 19.12.2013 в сумі 3961 грн., №9087246276 від 15.01.2014 в сумі 3632 грн. (а.с.9-14).

Крім того, позивачем було проведено камеральну перевірку даних податкового кредиту АМКП «Теплокомуненерго», за результатами якої складено акт від 10.01.2014 №1/22/03076618. На підставі вказаного акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.01.2014 №0000022200, відповідно до якого відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 10580,33 грн., за штрафними санкціями на суму 2645,08 грн. (а.с.15-17).

Позивачем відповідачу також була нарахована пеня в сумі 54202,65 грн.

Наявність вказаного податкового боргу підтверджується розрахунком податкового боргу відповідача (а.с.8).

Статтею 14 Податкового кодексу України наведено перелік основних понять, які використовуються у Податковому кодексі України, зокрема:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки)виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Згідно із пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.1. ст.. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Платник податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Платник податку у відповідності із пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (підпункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

Так, через несплату АМКП «Теплокомуненерго» суми податкового зобов'язання в установлені законодавством строки, Антрацитівською ОДПІ відповідачу було вручено першу податкову вимогу від 05.10.2001 №1/22 та другу податкову вимогу від 12.11.2001 №2/189 (а.с.23). Однак, ужиті заходи не призвели до добровільного погашення податкового боргу відповідачем.

Заявлена до стягнення сума податкового боргу згідно наданих документів виникла за період з 21.12.2013 по 07.02.2014. З цього вбачається, що ні перша, ні друга податкові вимоги не могли включати в собі суму податкового боргу, заявленого до стягнення у позові.

Суддею встановлено, що податковим органом не надсилалася податкова вимога щодо податкового боргу на суму, яка заявляється до стягнення, внаслідок чого відповідно до положень п. 95.1 - 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України відсутні підстави для задоволення позову Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області до Антрацитівського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" про стягнення заборгованості з податку на додану вартість в сумі 194 451,06 грн. з рахунків платника податків у банках. Внаслідок чого визначена сума заборгованості відповідно до положень ст. 87 Податкового кодексу України підлягає стягненню за рахунок майна.

Оскільки сума податкового боргу до цього часу відповідачем не сплачена позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області до Антрацитівського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" про стягнення заборгованості з податку на додану вартість в сумі 194 451,06 грн. з рахунків платника податків у банках задовольнити.

Стягнути з Антрацитівського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" (ід. код 03076618) кошти за податковим боргом з податку на додану вартість у розмірі 194 451,06 грн. (сто дев'яносто чотири тисячі чотириста п'ятдесят одна гривня 06 копійок) за рахунок майна.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції у разі її прийняття в письмовому провадженні подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя С.В. Борзаниця