Постанова № 37596078, 12.02.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 лютого 2014 р. Справа № 820/12588/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мельникова Р.В.,

суддів: Білової О.В., Шевченка О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Міністерство інфраструктури України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов"язання вчинити дії , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач або ОСОБА_1) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (відповідач), третя особа - Міністерство інфраструктури України, в якому просить суд :

- визнати протиправною бездіяльність Міністерство оборони України;

- зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 163431,25грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 повідомив, що наказом Міністра оборони України №600 від 19 жовтня 1999 року він був відряджений для подальшого проходження військової служби до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України із залишенням на військової службі. Наказом Міністра оборони України №343 від 14 жовтня 2013 року позивач відповідно до ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", був звільнень в запас за пунктом "б" (за станом здоров'я).

Зазначеним наказом №343 від 14 жовтня 2013 року була визначена вислуга років у Збройних Силах України 25 років та 2 місяці.

Таким чином, на підставі довідки №10.1-1048 від 28 жовтня 2013 року сума одноразової грошової допомоги при звільнені складає 163431,25грн.

Посилаючись на ст.ст. 9, 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ст.9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" позивач вважає, що внаслідок звільнення з військової служби у зв'язку зі станом здоров'я він має право на одержання одноразової грошової допомоги.

ОСОБА_1 стверджує, що обов'язок з нарахування та виплати грошових коштів мав бути виконаний саме Міністерстві оборони України, оскільки його було звільнено з військової служби за станом здоров'я з Міністерства оборони України, а вже потім з державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

Оскільки Міністерство оборони України добровільно зазначений обов'язок не виконало, позивач вважає, що спірна сума коштів має бути нарахована та виплачена за рішенням суду.

У поданих до суду письмових запереченнях (а.с.20-23) представник відповідача заперечував проти позову, зазначивши наступне.

Як вважає представник Міністерства оборони України, оскільки позивач звільнився з посади, на якій він перебував із залишенням на військовій службі, у сформованому органами державної влади Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України "Украерорух", структурним підрозділом якого є Дніпропетровський РСП Державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух", відповідно вказана Допомога згідно з абз. п'ятим частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (зі змінами) та частиною 5 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», повинна бути виплачена йому за рахунок коштів Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

У зв'язку із зазначеним представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову в частині, що стосується Міністерства оборони України.

Позивачем та представником відповідача подано до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Третя особа, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання свого представника не направила, про причини неприбуття суду не повідомила, заяв чи клопотань до суду не подавала.

Враховуючи зазначене, суд на підставі ч.6 ст.128 КАС України розглянув справу у письмовому провадженні.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 проходив військову службу в Міністерстві оборони України, звідки відповідно до наказу Міністра оборони України №600 від 19.10.1999 був відряджений у розпорядження державного підприємства обслуговування повітряного руху України із залишенням на військовій службі.

Відповідно до наказу генерального директора державного підприємства обслуговування повітряного руху України №581/о від 25.10.2013 та наказу т.в.о.директора Дніпропетровського регіонального структурного підрозділу №1060/вс від 25.10.2013, що були видані на реалізацію наказу Міністра оброни України №343 від 14.10.2013, ОСОБА_1 був звільнений з військової служби відповідно до ч.6 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за пунктом "б" (за станом здоров'я) (а.с.7-9).

Суд зазначає, що оскільки згідно з наказом Міністра оброни України №343 від 14.10.2013 ОСОБА_1 був звільнений з військової служби відповідно до ч.6 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за пунктом "б" (за станом здоров'я), цей розпорядчий документ спричинив припинення публічної служби.

Відповідно до наказу генерального директора державного підприємства обслуговування повітряного руху України №581/о від 25.10.2013 та наказу т.в.о.директора Дніпропетровського регіонального структурного підрозділу №1060/вс від 25.10.2013, позивач був звільнений із займаної посади як такий, що вже звільнений з військової служби.

Спірні правовідносини виникли щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні відносно визначення суб'єкта (органу), який повинен здійснити таку виплату: чи є це Міністерство оборони України або державне підприємство обслуговування повітряного руху України "Украерорух".

Стосовно права позивача на отримання такої допомоги в порядку ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", таке право відповідачем та третьою особою не заперечувалось.

Так, частиною 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року N2011-XII передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до витягу з наказу Міністра оборони України від 14.10.2013 №343 (а.с.9) календарна вислуга років ОСОБА_1 у Збройних Силах становить 25р. 02міс.

З довідки державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" №10.1-1048 від 28.10.2013 (а.с.6) судом встановлено, що місячне грошове забезпечення ОСОБА_1 станом на 25 жовтня 2013 року становить 13074,50грн. До складу грошового забезпечення входять: оклад за військовим званням у сумі 130,00грн, посадовий оклад - 8595,00грн, надбавка за вислугу років у сумі 3490,00грн., щомісячна додаткова надбавка за роботу з документами, які містять державну таємницю, у сумі 859,50грн. Отже, одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби ОСОБА_1 складає 163431,25грн.

Виплата військовослужбовцям зазначеної в ч.2 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання. (Абз.4 ч.2 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".)

Військовослужбовцям, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених ч.2 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали. (Абз.5 ч.2 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".)

Аналогічні за змістом норми права містяться в статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Частиною 7 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що за військовослужбовцями, відрядженими до державних органів, підприємств, установ, організацій, зберігаються всі види забезпечення, передбачені статтями 9 і 9 1 цього Закону, гарантії та пільги, що надаються за рахунок коштів, призначених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, Державної спеціальної служби транспорту. Перелік посад, які можуть бути заміщені військовослужбовцями у цих державних органах, підприємствах, установах, організаціях, затверджується Президентом України.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

З наведених приписів закону слідує, що обов'язком виплати одноразової грошової допомоги на користь військовослужбовця у зв'язку з завершенням такою особою проходження військової служби через стан здоров'я законодавець обтяжив Міністерство оборони України, оскільки в розумінні Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» саме Міністерство оборони України є тим суб'єктом права, з яким у військовослужбовця виникають і тривають правовідносини з проходження публічної служби.

Тільки тоді, коли відряджений для подальшого проходження служби військовослужбовець звільняється зі служби в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, сформованих ними органах, підприємствах, установах, організаціях, вищих навчальних закладах, але при цьому залишається на військовій службі, то обов'язок виплати одноразової грошової допомоги покладається законодавцем на такі органи, тобто органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

За визначенням ч.1 ст.62 Господарського кодексу України під підприємством розуміється самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Оскільки в силу приписів законодавства України орган державної влади чи орган місцевого самоврядування не може бути ототожнений з підприємством, установою, організацією, вищим навчальним закладом, то суб'єкти права зі статусом підприємства, установи, організації, вищого навчального закладу не можуть бути визнані такими, що обтяжені обов'язком виплати військовослужбовцю одноразової грошової допомоги в порядку ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ст.9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Зі змісту наказу Міністра оборони України №343 від 14.10.2013, наказу генерального директора державного підприємства (ДП) обслуговування повітряного руху України №581/о від 25.10.2013 та наказу т.в.о.директора Дніпропетровського РСП ДП обслуговування повітряного руху України №1060/вс від 25.10.2013 вбачається, що після звільнення зі штатної посади в структурі ДП позивач не залишився на військовій службі, рішення про припинення публічної служби позивача, що було прийнято не ДП, а Міністром оборони України, хронологічно передувало рішенню про звільнення позивача з посади в ДП і зумовило прийняття останнього.

Отже, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 працював у Міністерстві оборони України, що підтверджено посвідченням офіцера (а.с.5).

З 19 жовтня 1999 року був відряджений до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та до моменту звільнення знаходився у розпорядженні Міністерства оборони України.

Наказом Міністра оборони України №343 від 14.10.2013, ОСОБА_1 був звільнений з військової служби відповідно до ч.6 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за пунктом "б" (за станом здоров'я).

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні від Міністерства оборони України.

У поданих до суду письмових запереченнях проти позову (а.с.23) представником відповідача заявлено клопотання про залучення до участі у справі у якості відповідача Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

З урахуванням наведених висновків суд вважає вказане клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Також суд зазначає, що відповідно до статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Водночас судові рішення, які мають зобов'язальний характер щодо проведення виплат, як це просить позивач, не належать до зазначених у згаданій статті видів рішень, що унеможливлює їх виконання без зміни його способу.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав позивача на отримання належної йому допомоги.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що на користь позивача належить стягнути з Міністерства оборони України суму одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 163431,25грн.

Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності Міністерства оборони України протиправною, суд зазначає, що у разі невідшкодування сум одноразової грошової допомоги при звільненні право позивача порушується внаслідок неодержання коштів, а тому вимога про стягнення є належним та достатнім способом захисту цього права, у зв"язку з чим у визнанні противоправною бездіяльності Міністерства Оборони України відносно ненарахування та нездійснення виплати одноразової грошової допомоги при звільненні слід відмовити.

Таким чином, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 11, 71, 86, 159-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Міністерство інфраструктури України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов"язання вчинити дії - задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м.Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код 00034022) на користь ОСОБА_1, народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідент. номер НОМЕР_1; АДРЕСА_1) одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 163431,25грн (сто шістдесят три тисячі чотириста тридцять одна грн двадцять п'ять коп.).

Відмовити у задоволенні позовних вимог в іншій частині.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя Р.В. Мельников

Суддя О.В. Білова

Суддя О.В. Шевченко