Постанова № 3759577, 27.04.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27.04.2009 р.                                                                                 № 10/387

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Ковзеля П.О., суддів Кротюка О.В., Мазур А.С., при секретарі судового засідання Павелкові С.Р., вирішив адміністративну справу

за позовом Страхового товариства з додатковою відповідальністю «АВІВА»

доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

проскасування податкового повідомлення-рішення

за участю Прокуратури міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій з урахуванням уточнення позовних вимог просив визнати нечинними податкові повідомлення рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 28.05.2008 №0000232201/0, від 11.08.2008 №0000232201/1, від 07.10.2008 №0000232201/2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при проведенні відповідачем невиїзної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 31.12.2006 не були взяті до уваги Договір про надання фінансових послуг у галузі страхування, співстрахування та перестрахування № 11 від 04.01.2005, укладений між позивачем та Українсько–американським страховим товариством з додатковою відповідальністю «РСТ», Додаток № 1 від 28.07.2005 до Договору про надання фінансових послуг у галузі страхування, співстрахування та перестрахування № 11 від 04.01.2005 та договори перестрахування (ковер –ноти), у зв’язку з чим відповідачем були зроблені хибні висновки та видане неправомірне повідомлення-рішення. Позивач вказує також на те, що кошти в сумі 9170806,00 грн. були перераховані на розрахунковий рахунок Благодійної установи «РСТ»відповідно до Додатку № 1 від 28.07.2005 до Договору про надання фінансових послуг у галузі страхування, співстрахування та перестрахування № 11 від 04.01.2001. Тому вказані кошти підлягають виключенню з скоригованого оподатковуваного доходу страховика, а висновки відповідача про порушення позивачем п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині заниження скоригованого валового доходу страховика не відповідають дійсності. Крім того, позивач стверджує, що перевірку та складання за її результатами акта перевірки, було здійснено з порушеннями чинного законодавства.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що перевіркою встановлено факт порушення позивачем вимог п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та, як наслідок, заниження скоригованого оподатковуваного доходу від страхової діяльності за четвертий квартал 2006 року в розмірі 9170806,00 грн. Зазначене зумовило донарахування позивачу податку на прибуток та застосування штрафних санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями. Свої висновки, відповідач обґрунтовував тим, що фактично кошти у сумі 9170806,00 грн. перераховувалися на рахунок Благодійної установи «РСТД», яка не є фінансовою установою та не має ліцензії на здійснення страхової (перестрахової) діяльності, що є порушенням Закону України «Про страхування». Відповідач також посилався на висновок судово-бухгалтерської експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №9202/9203 від 11.09.2008, проведеної в рамках кримінальної справи №71-00163.

Прокуратура міста Києва проти позову заперечила, просила суд у задоволенні позову відмовити.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 27.04.2009 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 29.04.2009, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено невиїзну позапланову перевірку СТДВ «АВІВА»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 31.12.2006, за результатами якої складено акт від 15.05.2008 №185/1-22-10-30518702 (далі –акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 та п.п. 11.3.2. п. 11.3. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого останнім занижено скоригований валовий дохід страховика за четвертий квартал 2006 року на загальну суму 9170806,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.05.2008 № 0000232201/0, яким позивачу згідно з пп. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за порушення пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток страхових організацій в сумі 412 686,00 грн., в тому числі 275124,00 грн. основного платежу та 137562,00 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з винесеними повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в порядку, передбаченому пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За результатами розгляду первинної скарги позивача від 04.06.2008, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було прийняте рішення про результати розгляду первинної скарги від 08.08.2008, яким податкове повідомлення-рішення від 28.05.2008 №0000232201/0 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення, а також прийнято податкове повідомлення–рішення від 11.08.2008 №0000232201/1.

В подальшому, Державною податковою адміністрацією у м. Києві скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 28.05.2008 №0000232201/0 та від 11.08.2008 № 0000232201/1 - без змін, а ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення–рішення від 07.10.2008 №0000232201/2.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, 09.07.2001 між позивачем та Українсько-американським страховим товариством з додатковою відповідальністю «РСТ»було укладено Договір про співробітництво у сфері перестрахування (ретроцесіях) №03-RE, відповідно до умов якого позивач («Перестрахувальник») передав ризик (частку ризику), а («Перестраховик») прийняв ризик (частку ризику) за відповідними договорами страхування.

Згідно п. 3 вказаного Договору позивач зобов’язався перерахувати УА СТДВ «РСТ»протягом 3-х банківських днів після підписання Ковер-нота (Договору перестрахування) перестраховочну премію.

В подальшому, 04.01.2005 між позивачем та УА СТДВ «РСТ»було укладено Договір про надання фінансових послуг у галузі страхування, співстрахування та перестрахування №11, на підставі якого здійснювалися взаєморозрахунки, починаючи з першого кварталу 2005 року.

У відповідності до ч.1 ст. 12 Закону України «Про страхування»перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

28.07.2005 між позивачем та УА СТДВ «РСТ»було укладено Додаток № 1 до Договору про надання фінансових послуг у галузі страхування, співстрахування та перестрахування від 04.01.2005 №11, у відповідності до якого сторони дійшли згоди про те, що позивач буде перераховувати належні УА СТДВ «РСТ»кошти на рахунок Благодійної установи «РСТД»(код ЄДРПОУ 33295240).

Відповідність договору від 04.01.2005 №11 та додаткової угоди від 28.07.2005 №1 чинному законодавству була предметом судового розгляду у справі №46/284-А Господарського суду м.Києва за позовом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва до СТДВ «АВІВА», УА СТДВ «РСТ»та БУ «РСТ» про визнання недійсним договору №11 від 04.01.2005 та додаткової угоди №1 від 28.07.2005 та стягнення коштів, отриманих за даними угодами на користь держави. При цьому, постановою Господарського суду м.Києва від 15.06.2007 у справі №46/284-А, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2007, встановлено законність та правомірність дій позивача та його контрагентів щодо укладання вказаного договору та додаткової угоди до нього, а також відповідність договору від 04.01.2005 №11 та додаткової угоди від 28.07.2005 №1 вимогам чинного законодавства України, в зв’язку з чим ДПІ у Голосіївському районі м. Києва у задоволенні позову відмовлено.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарський справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, участь у яких беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як видно з матеріалів справи, починаючи з 01.10.2006 до 31.12.2006 на виконання Договору про надання фінансових послуг у галузі страхування, співстрахування та перестрахування № 11 від 04.01.2005, укладеного між позивачем та УА СТДВ «РСТ»та Додатку № 1 від 28.07.2005 до даного Договору, позивач перерахував на рахунок Благодійної установи «РСТД»(код ЄДРПОУ 33295240) кошти на загальну суму 9170806,00 грн.

Факт перерахування позивачем коштів у сумі 9170806,00 грн. на розрахунковий рахунок БУ «РСТД»(код ЄДРПОУ 33295240) на виконання Договору про надання фінансових послуг у галузі страхування, співстрахування та перестрахування № 11 від 04.01.2005 та Додаткової угоди № 1 від 28.07.2005 до цього Договору підтверджується виписками з банківського рахунку позивача у Київській філії АКБ «Укрсоцбанк»та відповідними договорами перестрахування (Ковер-нотами), копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, постановою Господарського суду м. Києва від 02.02.2007 у справі №11/629–а за позовом СТДВ «Авіва»до ДПІ у Голосіївському районі м.Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 26.06.2006 №0000242201/1, від 08.09.2006 №0000242201/2 та від 20.11.2006 №0000242201/3, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2007 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.10.2007, встановлено, що кошти, які перераховувалися позивачем починаючи з 28.07.2005 на рахунок благодійної установи «РСТД»є коштами, які перераховувалися на виконання договору №11 від 04.01.2005 та додаткової угоди №1 від 28.07.2005, укладених між позивачем та УА СТДВ «РСТ», та є у розумінні пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»сумою страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

Вказані обставини, відповідно до вимог ч. 1 ст. 72 КАС України не потребують доказування при розгляді даної справи, оскільки встановлені судовим рішенням в господарський справі, що набрало законної сили, участь у якій брали ті самі особи, що і в даній справі.

Згідно з пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначено, що для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, одержаних (нарахованих) страховиками резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування та перестрахування ризиків на території України або за її межам, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

Враховуючи той факт, що сума фактично сплачених позивачем страхових внесків (премій) за договорами перестрахування за четвертий квартал 2006 року у розмірі 9170806,00грн. співпадає з сумою страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених позивачем за договорами перестрахування, яка була вказана позивачем в декларації з податку на доходи (прибуток) страховика за четвертий квартал 2006 року, суд приходить до висновку, що відповідач неправомірно включив кошти в розмірі 9170806,00 грн. до скоригованого оподатковуваного доходу позивача.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача про те, що перераховуючи кошти на рахунок Благодійної установи «РСТД», позивач порушив вимоги ст. ст. 2, 12 Закону України «Про страхування», оскільки як вже зазначалося вище, кошти перераховувалися на виконання договору №11 від 04.01.2005 та додаткової угоди №1 від 28.07.2005, укладених між позивачем та УА СТДВ «РСТ».

Доводи відповідача про відсутність ліцензії у УА СТДВ «РСТ»судом до уваги не приймаються, з огляду на наступні міркування.

Статтею 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачено право органів державної податкової служби проводити невиїзні (документальні) та планові або позапланові виїзні перевірки платників податків.

Вимоги до оформлення результатів таких перевірок встановлені «Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»(надалі –Порядок), затвердженого Наказом ДПА України №327 від 10.08.2005.

Згідно п. 1.3. Порядку за результатами невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок оформлюється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства –довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Пунктами 1.5., 1.6. Порядку передбачено, що акт невиїзної документальної, виїзної планової або позапланової перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами невиїзної документальної, виїзної планової або позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово –господарської діяльності суб’єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Згідно пункту 1.7. Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової або позапланової перевірок чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пп. «б» п.п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов’язання якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.

Таким чином, вищезазначеними нормами чинного законодавства передбачено, що прийняття податкового повідомлення-рішення про донарахування податкових зобов’язань за результатами перевірок платника податків можливе виключно у випадку порушення таким платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства, наявність якого встановлена перевіркою та зазначена у відповідному акті перевірки.

Як встановлено судом, акт від 15.05.2008 №185/1-22-10-30518702 не містить жодних посилань на відсутність ліцензії у УА СТДВ «РСТ», що свідчить про те, що даний факт не досліджувався відповідачем під час перевірки та не був підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Посилання відповідача на те, що згідно рішення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України за №212-л від 14.04.2006 дію ліцензій позивача на здійснення страхової діяльності було зупинено, а рішенням за №385-л від 31.07.2006 дані ліцензії були анульовані, судом відхилено, оскільки дані факти також не досліджувались відповідачем під час перевірки СТДВ «АВІВА», про що свідчить відсутність відповідних посилань у акті перевірки від 15.05.2008 №185/1-22-10-30518702, а отже, не були підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, вищевказані рішення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України були визнані нечинними та скасовані постановою господарського суду м.Києва від 08.11.2006 у справі №39/286-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2007.

Суд критично ставиться до висновку судово-бухгалтерської експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №9202/9203 від 11.09.2008, проведеної в рамках кримінальної справи №71-00163, оскільки даним висновком не спростовуються факти, наведені вище.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, підставою для проведення позапланової невиїзної перевірки позивача, за результатами якої був складений акт перевірки від 15.05.2008 №185/1-22-10-30518702, була постанова слідчого СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м.Києва, винесена в рамках кримінальної справи №71-00163.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Згідно п. 7 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу»позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться у випадку, якщо стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків.

З аналізу наведених норм вбачається, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові перевірки, які є виключно виїзними

Відповідно до ч. 8 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу»позапланова виїзна перевірка здійснюється за рішенням керівника податкового органу, яке оформлюється наказом.

В матеріалах справи міститься наказ начальника ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 17.04.2008 №406 про проведення позапланової виїзної перевірки СТДВ «АВІВА»та направлення від 17.04.2008 №2056/22.1 на проведення позапланової виїзної перевірки СТДВ «АВІВА».

За таких обставин, відповідач в даному випадку мав провести позапланову виїзну перевірку позивача, проте в порушення вимог ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу»протиправно провів позапланову невиїзну перевірку позивача без дослідження всіх первинних документів, що обумовили проведення вищенаведених господарських операцій, в зв’язку з чим акт перевірки від 15.05.2008 №185/1-22-10-30518702 та прийняті на його підставі оспорювані податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Таким чином, проаналізувавши фактичні обставини справи, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що нарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 275124,00 грн. є необґрунтованим та безпідставним. Водночас, так як суд визнав відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, застосування спірним податковим повідомленням-рішенням до останнього штрафних санкцій у розмірі 137562,00 грн. в контексті вимог п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є неправомірним.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 3 ст. 70 КАС України передбачено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Всупереч наведеним вимогам чинного законодавства України відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних повідомлень-рішень, зокрема, того, що посадові особи відповідача діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно, розсудливо, пропорційно - з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги СТДВ «АВІВА»про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 28.05.2008 №0000232201/0, від 11.08.2008 №0000232201/1, від 07.10.2008 №0000232201/2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Страхового товариства з додатковою відповідальністю «АВІВА»задовольнити повністю.

2.          Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 28.05.2008 №0000232201/0, від 11.08.2008 №0000232201/1, від 07.10.2008 №0000232201/2.

3.          Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Страхового товариства з додатковою відповідальністю «АВІВА»з Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддяП.О. Ковзель

суддіО.В. Кротюк

А.С. Мазур