Ухвала суду № 37593604, 06.03.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/2497/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Ковтюк В.О.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сторчака В. Ю.,

суддів: Ватаманюка Р.В., Мельник-Томенко Ж.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Прод" до Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 600144,5 грн.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Асканія-Прод" звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004282204 від 03 жовтня 2013 року про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 600144,50 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 500133,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 100011,50 грн.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представником позивача подано до суду заперечення на апеляційну скаргу та заяву про здійснення апеляційного розгляду справи без його участі.

Представником відповідача подано до суду клопотання про відкладення апеляційного розгляду справи, у зв"язку з тим, що уповноважений представник знаходиться у відпустці.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення, оскільки відповідач має певну штатну чисельність працівників, а тому не був позбавлений можливості уповноважити іншого представника на участь у розгляді справи в судовому засіданні 06.03.2014 року.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за результатом проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "Саноіл Торг" за період з 01.01.10р. по 01.04.13р., складено акт №3/22-2/36570265 від 05.07.13р., відповідно до якого встановлено порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.4, п.201.6, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 500133,00 грн., в тому числі за січень 2011 року в сумі 300112 грн., за вересень 2011 року в сумі 200021,00 грн.

Зокрема, відповідач вважає, що позивачем безпідставно включено до податкового кредиту в січні та вересні 2011 року податкові накладні від ТОВ "Саноіл Торг", оскільки операції з купівлі продажу між позивачем та ТОВ "Саноіл Торг" не спричиняють настання реальних наслідків.

За наслідками розгляду Акту заступником начальника ДПІ у м. Чернівцях 03 жовтня 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №0004282204, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на 500133,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 100011,50 грн.

Так, встановлені в акті перевірки порушення, на думку перевіряючи осіб, виникли внаслідок здійснення позивачем наступних договірних відносин.

Між позивачем та ТОВ "Саноіл Торг" укладались договори купівлі-продажу на українську нерафіновану соняшникову олію від 22 січня 2011р. №2201М; 02 вересня 2011 року №02-09-11. Вартість договорів визначається на підставі сум зазначених у специфікації №1 від 31.01.11р. до договору купівлі-продажу №2201М від 22.01.11р.; специфікації №1 від 28.09.11р, №2 від 29.09.11р., №3 від 30.09.11р. до договору купівлі-продажу №02-09-11 від 02.09.11р.

Факт виконання договорів-купівлі продажу підтверджується видатковими накладними №РН-0000023 від 31.01.11р.; №РН-0000515 від 28.09.11р.; №РН-0000516 від 29.09.11р.; №РН-0000517 від 30.09.11р.; податковими накладними від 31.01.11р. №23, від 28.09.11р. №930, від 29.09.11р. №931; від 30.09.11р. №932; рахунком-фактури №СФ-0000002 від 31.01.11р.; прибутковими ордерами №ПН-000001 від 28.09.11р.; №ПН-000002 від 29.09.11р.; №ПН-000003 від 30.09.11р.

Між позивачем та ТОВ "ЮГЕКОТОП" укладено договір комісії №2201М від 22 січня 2011 року, відповідно до якого позивач доручає, а ТОВ "ЮГЕКОТОП" зобов'язується від свого імені та за рахунок позивача за обумовлену винагороду здійснити один або кілька зовнішньоекономічних правочинів по продажу української нерафінованої олії соняшникової; договір комісії №0209М від 02 вересня 2011 року, відповідно до якого позивач доручає, а ТОВ "ЮГЕКОТОП" зобов'язується від свого імені та за рахунок позивача за обумовлену винагороду здійснити один або кілька зовнішньоекономічних правочинів по продажу товару, найменування, кількість, вартість якого визначаються у відповідному Додатку до договору.

Реальність правочину між позивачем та ТОВ "ЮГЕКОТОП" підтверджується наступними документами: додатками №1 від 31.01.11р. до договору комісії №2201М від 22.01.11р. та №1 від 28.09.11р. до договору комісії №0209М від 02.09.11р.; актами про приймання товару по якості та кількості №1 від 31.01.11р. та №1 від 28.09.11р.; №2 від 29.09.11р.; №3 від 30.09.11р.; звітами по валюті №1 від 17.03.11р. ТОВ "ЮГЕКОТОП" до договору комісії №2201М від 22.01.11р. і руху грошових коштів та №1 від 17.11.11р. ТОВ "ЮГЕКОТОП" до договору комісії №2201М від 22.01.11р. і руху грошових коштів; актами здачі-приймання робіт (послуг) №ОУ-0000038 від 28.02.11р.; №ОУ-0000074 від 17.03.11р.; №ОУ-0000021 від 22.02.11р.; №17-00695/11 від 04.02.11р.; №ОУ-0000007 від 03.02.11р.; №ОУ-0000016 від 28.01.11р.; №17-06265/11 від 03.10.11р.; №ОУ-0000234 від 20.10.11р.; №ОУ-0000233 від 17.10.11р.; №77/14ЗЕ від 13.10.11р.; №13/10 від 13.10.11р.; №ОУ-0000361 від 17.11.11р.; №ОУ-0000363 від 17.11.11р.; №ОУ-0000362 від 17.11.11р.; звітами Комісіонера ТОВ "ЮГЕКОТОП" перед Комітентом ТОВ "Асканія-Прод" від 17.03.11р. по договору комісії №2201М від 22.01.11р. та від 17.11.11р. по договору комісії №0209М від 02.09.11р.; контрактами між ТОВ "ЮГЕКОТОП" та фірмою "OREXIM LIMTED" на поставку української нерафінованої соняшникової олії №0085/11 від 27.01.11р. та №0189/11 від 07 вересня 2011р.; додатковими угодами №1 від 11.10.11р. та №2 від 26.10.11р. до контракту №0189/11 від 07.09.11 р.; вантажно-митними деклараціями №504000018/2011/000538 від 23.02.11р. та №504000018/2011/003050 від18.10.11р.

Вказані первинні документи були досліджені судами першої та апеляційної інстанції, на підставі чого колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність операцій позивача щодо придбання товару у ТОВ "Саноіл Торг", оскільки ці операції призвели до зміни майнового стану платника податків, метою придбання було їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно положень п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.201.4. ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.201.6. ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Пункт 201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, аналізуючи приписи вищезазначених норм кодексу, законодавець передбачив, що лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг).

Судом першої інстанції, на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт поставки товарів позивачу зі сторони його контрагента документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів, а тому і відсутність будь-яких витрат на зазначені операції не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій.

Враховуючи відсутність зауважень податкового органу щодо змісту первинних документів, які підтверджують витрати позивача та будь-яких інших доводів щодо не підтвердження витрат позивача, крім встановлення безтоварності операцій на підставі акта перевірки контрагента, суд приходить до висновку про безпідставність висновків податкового органу щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 500133,00 грн.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту позивача.

До того ж, про неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого зазначено в практиці Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Колегія суддів вважає, що висновки відповідача про відсутність договірних відносин між позивачем та ТОВ "Саноіл Торг" та нікчемність укладених правочинів є необґрунтованими з огляду на наступні положення законодавства.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Таким чином, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Враховуючи, що належними та допустимими доказами Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суддівська колегія дійшла висновку, що правочини, укладені позивачем з ТОВ "Саноіл Торг" відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача із вказаним підприємством, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Ватаманюк Р.В. Мельник-Томенко Ж. М.