Ухвала суду № 37593597, 04.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

04 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/2541/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.

суддів - Бойка А.В.

- Яковлєва О.В.

при секретарі - Єршовій А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Спільного українсько-японського підприємства «Морімото і компанія» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Спільне українсько-японське підприємство «Морімото і компанія» (далі - позивач, або СУЯП «Морімото і компанія» ТОВ) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби (правонаступник - Державна податкова інспекція в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів) про визнання протиправними дій відповідача по складанню акту зустрічної звірки № 43/22-1/24531682 від 18.01.2013 року та скасування податкових повідомлень рішень № 0000272301 від 01.02.2013 року та № 0000392220 від 05.03.2013 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року позовні вимоги позовом Спільного українсько-японського підприємства «Морімото і компанія» задоволено. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби по складанню акту зустрічної звірки № 43/22-1/24531682 від 18.01.2013 року. Скасувано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0000272301 від 01.02.2013 року та №0000392220 від 05.03.2013 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на правомірності дій щодо складання акту зустрічної звірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В період з 04.01.2013 року по 11.01.2013 року Державною податковою інспекцією у Овідіопольському районі Одеської області ДПС було проведено зустрічну звірку СУЯП «Морімото і компанія» ТОВ щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Укрзерногруп», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року, за результатами якої складено акт № 43/22-1/24531682 від 18.01.2013 року.

В акті перевірки зроблено висновок про те, що СУЯП «Морімото і компанія» ТОВ не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Укрзерногруп» їх, обсяг, якість та розрахунки за період листопад 2011 року у розмірі 5720 грн. в результаті чого на порушення: п. 198.1, 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у загальній сумі 5720 грн., у т.ч. листопад 2011 року в сумі 5720 грн.; п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток всього у загальній сумі 6578 грн., у т.ч. 4 квартал 2011 року у сумі 6578 грн.

На підставі зазначеного акту зустрічної звірки ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області ДПС прийнято податкові повідомлення - рішення № 0000272301 від 01.02.2013 року, № 0000282301 від 01.02.2013 року, де визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 6578 грн. та з податку на додану вартість у сумі 5720 грн. та штрафні санкції.

На зазначені податкові повідомлення-рішення СУЯП «Морімото і компанія» ТОВ було подано первинну скаргу від 07.02.2013 року до Державної податкової служби в Одеській області, однак рішенням № 475/10/10-2007 від 27.02.2013 року про результати розгляду первинної скарги, податковий орган залишив без змін податкове повідомлення-рішення № 0000272301 від 01.02.2013 року, скаргу в цій частині - без задоволення, та скасував податкове повідомлення-рішення № 0000282301 від 01.02.2013 року в частині застосованої штрафної санкції в сумі 3289 грн., в решті зазначене податкове повідомлення - рішення - залишив без змін.

На підставі рішення Державної податкової служби в Одеській області від 27.02.2013 року № 475/10/10/-2007 та акту зустрічної звірки № 43/22-1/24531682 від 18.01.2013 року ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області ДПС виписано податкове повідомлення рішення № 0000392220 від 05.03.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 8222 грн..

На вище зазначене податкове повідомлення-рішення СУЯП «Морімото і компанія» ТОВ 07.03.2013 року було подано скаргу до ДПС в Одеській області, однак рішенням ДПС в Одеській області № 600/10/10/-2007 від 14.03.2013 року скаргу залишено без задоволення.

Не погоджуючись з діями податкового органу по складанню акту зустрічної звірки та податковими повідомленнями-рішеннями № 0000272301 від 01.02.2013 року та № 0000392220 від 05.03.2013 року позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позовні вимоги СУЯП «Морімото і компанія» ТОВ, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом при проведенні зустрічної звірки порушено Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1232, висновки акту звірки відносно позивача щодо порушення ним податкового законодавства є безпідставними, податкові повідомлення - рішення, прийняті за наслідками такої звірки, протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право з метою отримання податкової інформації проводити зустрічні звірки суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Зазначені положення, також, знайшли своє відображення у п.п. 1, 2 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, відповідно до яких зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Єдиною підставою для проведення зустрічної звірки платника податків є встановлення під час проведення перевірки іншого платника податків сумнівів стосовно факту здійснення операцій між цими суб'єктами господарювання або ж розбіжностей задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України та, відповідно її віднесенням законодавцем до глави 7 Податкового кодексу України «Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби».

В той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до наказу ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області ДПС № 1095 від 24.12.2012 року, посадові особи ДПС мали провести документальну позапланову невиїзну перевірку СЯУП «Морімото і компанія» ТОВ з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Укрзерногруп», однак всупереч наказу була проведена зустрічна звірка, складений акт про неможливість її проведення, але з висновками про порушення позивачем податкового законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності дій податкового органу щодо складання акту від 18.01.2013 року № 43/22-1/24531682 стосовно правильності визначення розміру податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року, замість довідки, як це передбачено діючим законодавством, за результатами якого зроблено висновок про нікчемність правочинів укладених між позивачем та ТОВ «Укрзерногруп» та відповідно з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову у вказаній частині.

Щодо вимог позивача про скасування податкових повідомлень рішень № 0000272301 від 01.02.2013 року та № 0000392220 від 05.03.2013 року, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи висновки акту щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на тому, що, на думку відповідача, в ході проведення зустрічної звірки СУЯП «Морімото і компанія» ТОВ документально не підтверджені господарські відносини із платником податків ТОВ «Укрзерногруп», тобто підприємством сформовано податковий кредит від контрагента ризикової категорії за період листопад 2011 року у розмірі 5720 грн., також перевіркою зафіксовано, що валові витрати завищені у загальній сумі 28600 грн., та відповідно встановлено заниження суми податку на прибуток у розмірі 6578 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що СУЯП «Морімото і компанія» ТОВ здійснювало господарські операції з купівлі та подальшого продажу лушпиння та гранул соняшника.

З цією метою було укладено ряд правочинів: договори купівлі-продажу з ТОВ «АДМ Україна» № S-266 від 30.11.2011 року, № S- 267 від 28.12.2011 року, № S-268 від 04.01.2012 року, з ПАТ «АДМ Іллічівськ» № CS-12 від 26.01.2012 року, з ПП «Будмеханізація» № 29-1/11 від 29.11.2011 року, з ТОВ «Фільтр-Сервис» № 10/11-11 від 10.11.2011 року, з ТОВ «Вторметекспорт» № 1001-7 від 10.01.2012 року, з ТОВ «Укрзеоногруп» № 2511 ГП від 25.11.2011 року.

СУЯП «Морімото і компанія» ТОВ укладено контракт № DAP 10.11.2011-1 від 11.11.2011 року з «Астен Групп ЛТД» на поставку гранул паливних з лушпиння соняшнику та деревини паливної у вигляді гранул, товар було експортовано з території України.

Поставленні гранули паливні з лушпиння соняшнику були придбанні позивачем у ТОВ «Укрзерногруп» саме за договором № 2511 ГП від 25.11.2011 року (а.с.104-105) та відображено в митній декларації.

Договори підписані та скріплені печатками повноважними представниками сторін, тобто договори відповідають вимогам статті 207 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи гранули паливні з лушпиння соняшнику завантажувалися на складах ТОВ «Укрзерногруп» - Миколаївська область, смт. Криве Озеро вул. Куйбишева, 1, які підприємство орендує у ТОВ «Кривоозерський комбікормовий завод», про що свідчить договір оренди № 5/11 від 01.06.2011 року, додаток №1 від 01.09.2011 року та акти 106-112 приймання передачі складських приміщень та харчових цистерн.

Судом першої інстанції встановлено, що транспортування здійснювалось автотранспортним підприємством Nekopol. Відповідно до контракту включалися витрати пов'язані з навантаженням, доставкою товару, вартість митних процедур з оформлення експорту. Послуги перевізника сплачував покупець.

Також, судом першої інстанції встановлено, що у СУЯП «Морімото і компанія» ТОВ в наявності та належним чином оформлені всі документи, які підтверджують факт здійснення правочинів між ТОВ «Укрзерногруп» і їх спрямованість на реальне настання обумовлених ними правових наслідків, а саме: податкові накладні № 74 від 25.11.2011 року, № 78 від 28.11.2011 року, видаткові накладні № РН-0000395 від 26.11.2011 року, № РН-0000399 від 28.11.2011 року, довіреність № 1 від 25.11.2011 року, виписка банку з 01.08.2010 року по 05.02.2013 року.

Як вірно наголошено судом першої інстанції під час проведення спірної перевірки до наявної у позивача первинної документації по операціям з ТОВ «Укрзерногруп» у податкового органу не виникло жодних претензій, як і до правильності її оформлення, так і до відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Поряд з цим, як зазначено в апеляційній скарзі відповідача, що, також, відображено в акті спірної перевірки, висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства були здійснені податковим органом лише виходячи зі змісту акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 31.08.2012 року за № 779/22-317 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрзерногруп» з питань правильності визначення розміру податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.05.2011 року по 30.04.2012 року у Деклараціях з податку на додану вартість за серпень-жовтень 2012 року».

Водночас, колегія суддів вважає недостатніми для висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, посилання в ньому лише на акт про неможливість проведення зустрічної звірки, складений органом державної податкової служби відносно контрагента позивача, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з його контрагентом, які на думку перевіряючих не відповідають закону, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій відносно позивача.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що, як вбачається зі змісту вказаного акту, під час проведення даної зустрічної звірки правовідносини, що виникли між позивачем та його контрагентами безпосередньо не досліджувались перевіряючими. Висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки, який покладений в основу акту спірної звірки та в свою чергу, які стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, ґрунтуються виключно на тому, що в ланцюгах постачальників ТОВ «Укрзерногруп» маються підприємства з ознаками фіктивності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності зазначених доводів податкового органу, оскільки Податковий кодекс України не ставлять право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товарів (послуг), який у складі вартості проданого товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку товариству, яке віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

Можливі ж порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача при здійсненні господарських операцій в ланцюзі постачання з третіми особами для зниження об'єкту оподаткування, доказів чого податковим органом до суду надано не було, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій для СУЯП «Морімото і компанія» ТОВ та відсутність у позивача, як покупця товару/послуг, права на витрати по цим операціям та податковий кредит з ПДВ, а тому не можуть бути підставою для позбавлення позивача права формувати витрати та податковий кредит по господарських операціях з цими контрагентами.

Крім того, колегія суддів вважає, також, за необхідне зазначити, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Це відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач та його контрагент на момент укладання та виконання спірних договорів були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податковому обліку в ДПІ, мали свідоцтва платників податку на додану вартість, що не заперечується апелянтом.

Крім того, судом першої інстанції вірно було наголошено, що Окружним адміністративним судом м. Києва по справі № 2а-16288/12/2670 позовні вимоги ТОВ «Укрзерногруп» до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволені.

Таким чином, оскільки висновок податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується лише на висновках акту зустрічної звірки, складений органом державної податкової служби відносно контрагента позивача, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, а так само під час апеляційного розгляду справи, відповідачем не надано доказів, які б спростовували або ставили під сумнів надані представником позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі (після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції).

Головуючий: Танасогло Т.М.

Суддя: Бойко А.В.

Суддя: Яковлєв О.В.