Ухвала суду № 37593498, 06.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2014 року Справа № 10276/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Кухтея Р.В., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,

представника позивача Губара В.Є.,

представника відповідача Мельничука М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції (тепер Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області) на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.02.2011року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-Транзіт» до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Восток-Транзіт» ( ТзОВ «Восток-Транзіт») звернулось до суду з позовом до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач просив скасувати як незаконне податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000392300/0 від 12.11.2010 року, яким йому визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 365 254,20 грн., в тому числі 926670 грн. за основним платежем та 438584,20 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11.02.2011року позов задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000392300/0 від 12.11.2010 року.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Ковельська міжрайонна державна податкова інспекція, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати , в позивачу в задоволенні позову відмовити.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права та прийшов до безпідставного висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, при цьому не взяв до уваги, що сума заборгованості ТзОВ «Восток-Транзіт» перед ТзОВ «Компанія з управління активами «Форвард» як керуючого Закритим не диверсифікованим венчурним пайовим інвестиційним фондом «Лідер» є поворотною фінансовою допомогою. Тому позивач безпідставно не нарахував та не включив до складу валового доходу в ІІ-ІУ кварталах 2009 року та півріччя 2010 року умовно нараховані відсотки на суму поворотної фінансової допомоги, яка не повернута на кінець звітного періоду, в розмірі облікової ставки НБУ, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної допомоги в розмірі 1311754 грн., чим занизив валовий дохід за ці періоди в зазначеному розмірі.

Крім того, позивач безпідставно завищив валові витрати в ІІ-ІУ кварталах 2009 року та в першому півріччі 2010 року та відніс до таких відсотки за отриману позику - 2891862,98 грн., яка використана на придбання цінних паперів, зменшивши в такий спосіб об'єкт оподаткування, в зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення податкового органу відповідає вимогам законодавства.

Вислухавши суддю-доповідача, представника Ковельської ОДПІ, який апеляційну скаргу підтримав, представника товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-Транзіт», який просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

В справі встановлено, що Ковельською МДПІ проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-Транзіт» (акт № 720/23-32930315 від 1.11.2010 року) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1.04.2009 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 1.04.2009 року по 30.06.2010 року.

В процесі перевірки податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем вимог пп. .22.2 п. 1.22 ст.1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст.4, п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст.5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5, п. 7.6 ст.7, п. 11.3 ст. 11 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого було занижено розмір податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на суму 926670 грн.

На підставі акту перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000392300/0 від 12.11.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 365 254,20 грн., в тому числі 926670 грн. за основним платежем та 438584,20 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

З матеріалів справи видно, що між ТзОВ «Восток-Транзіт» та ТзОВ «Компанія «Трансфер-Фінанс» було укладено договори фінансового кредиту від 13.06.2007 року № ФК/07/06-01, від 1.02.2008 року № ФК/02/08-01, від 7.07.2008 року №ФК/07/08-01, згідно з якими позивач з метою поповнення обігових коштів позичив в контрагента відповідно 155000 грн., 9000000 грн. та 13000000 грн. під 35% на рік від суми перерахованих коштів за строк фактичного перебування коштів в розпорядженні позичальника. За користування кредитними коштами компанія нарахувала позичальнику 1042034,52 грн. відсотків.

Між ТзОВ «Компанія «Трансфер-Фінанс» та ТзОВ «Компанія з управління активами «Форвард» як керуючим Закритого не диверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Лідер» було укладено договір від 3.02.2009 року про відступлення права вимоги №Ус-ТрФ-Л-01, згідно з яким новий кредитор одержав право замість первісного кредитора вимагати належного виконання всіх зобов'язань за договорами фінансового кредиту, укладеними між ТзОВ «Восток-Транзіт» та ТзОВ «Компанія «Трансфер-Фінанс». Новий кредитор сплачує старому кредитору до 1.03.2009 року суму відступленого боргу - 24018034,52 грн. Про відступлення права вимоги письмово було повідомлено позивача як позичальника.

Податковий орган вважав, що сума 23677034,52 грн. як сума заборгованості по кредиту перед новим кредитором (в лютому та березні 2009 року позивач погасив суму боргу в розмірі 341000 грн.) є поворотною фінансовою допомогою, оскільки новий кредитор не здійснював нарахування відсотків за користування кредитом. Оскільки позивач не нарахував умовні відсотки на суму поворотної фінансової допомоги, відповідач вважав, що він безпідставно не включив їх до валового доходу, внаслідок чого занизив податок на прибуток.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до пп. 1.11.1 п. 1.11 ст. 1 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» фінансовий кредит - кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент.

Згідно з пп.1.22.2 п. 1.22 ст.1 цього ж Закону поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

В спірному випадку правовідносини фінансового кредиту мають місце між позивачем та ТзОВ «Компанія «Трансфер-Фінанс» на підставі укладених договорів. Наявність договору про відступлення права вимоги від 3.02.2009 року між позивачем та ТзОВ «Компанія з управління активами «Форвард» як керуючого Закритого не диверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Лідер» до нового кредитора перейшло тільки право вимагати від позивача належного виконання всіх зобов'язань за договорами фінансового кредиту. Зміна кредитора у зобов'язанні не тягне за собою виникнення нового зобов'язання, яке можна було би охарактеризувати як отримання поворотної фінансової допомоги та не тягне за собою зміни порядку оподаткування операцій з отримання та повернення такої допомоги. Договір відступлення вимоги не є договором, за яким позичальнику нараховуються відсотки за користування кредитом, а є підставою для заміни кредитора у зобов'язанні.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає суму поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду.

Оскільки позивач поворотної фінансової допомоги від ТзОВ «Компанія з управління активами «Форвард» не отримував і не отримував такої взагалі, то й правомірно не нараховував умовні відсотки на суму поворотної допомоги в розмірі 1311754 грн. в ІІ-ІУ кварталах 2009 року та перше півріччя 2010 року і на законних підставах не включав їх до валових доходів звітного періоду, з приводу чого суд першої інстанції прийшов до правильного висновку.

Далі, як видно з матеріалів справи, податковий орган вважав, що позивач безпідставно відніс до складу валових витрат 2891862,98 грн. відсотків за користування отриманими фінансовими кредитами по іншому договору з ТзОВ «Компанія з управління активами «Форвард», що використані для придбання цінних паперів, оскільки виплати та нарахування процентів за користування кредитами не пов'язані з господарською діяльністю позивача, який в порушення вимог закону не вів окремий податковий облік фінансових результатів операцій в розрізі окремих видів цінних паперів.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі договору позики від 10.06.2009 року та додаткової угоди до нього від 1.10.2009 року позивач отримав у власність від позикодавця - ТзОВ «Компанія з управління активами «Форвард» 8100000 грн., з яких 7225205,48 грн. використав на попередню оплату ЗАТ ІК «Восток-Інвест» за іменні інвестиційні сертифікати за договором КП ЦБ № 09-Б-620Ю від 16.06.2009 року , а 774794,52 грн. використав на сплату авансу нарахованих відсотків за договором позики від 10.06.2009 року. Загальна сума нарахованих відсотків за користування позикою в розмірі 8100000 грн. в ІІ-ІУ кварталах 2009 року та першому півріччі 2010 року складала 2811862,98 грн. та відносилась позивачем до складу валових витрат відповідних звітних періодів, що податковий орган вважає неправомірним.

Відповідно до п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

У договорі позики №П/06/09-01 від 10.06.2009 року не зазначено мети використання позивачем позичених коштів. В договорі комісії № 09-Б-620Ю від 16.06.2009 року не обумовлено, що оплату за придбані цінні папери позивач здійснює за рахунок позичених коштів.

Суд першої інстанції правильно вважав, що операції за договором позики та з купівлі-продажу цінних паперів є самостійними господарськими операціями, а висновок податкового органу щодо того, що витрати позивача, понесені в зв'язку зі сплатою процентів за договором позики, є витратами в зв'язку з придбанням цінних паперів, є помилковим.

Відповідно до пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

За таких обставин позивач правомірно включив до складу валових витрати по нарахованих та сплачених процентах за договором позики, тому доводи апелянта щодо зворотного підставою для задоволення апеляційної скарги бути не можуть.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.02.2011року в справі № 2а-3455/10/0370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : Р.В. Кухтей

Д.М. Старунський