Постанова № 37593043, 05.03.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 березня 2014 р. № 820/13994/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Ділбарян А.О.,

за участю: представника позивача - Сиротенко С.Є.,

представника відповідача - Гирі В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінпауер"

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінпауер", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати:

податкове повідомлення - рішення від 15 липня 2013 року №0000022203 за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем 341372,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 85343,0 грн. (форма "Р");

податкове повідомлення - рішення від 22 жовтня 2013 року №0000122203 за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 34601,0 грн., штрафні санкції - 8650,25 грн. (форма "Р").

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржувані в даній справі рішення є цілком законними та обґрунтованим, винесеними відповідно до чинного законодавства, отже, просив суд відмовити в задоволенні позивних вимог.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінпауер" щодо взаємовідносин з питання реальності та повноти відображення в обліку з контрагентом ТОВ «Фірма Радіус Інвест» за період з 01.01.2010 по 31.12.2012р., за результатами якої складений акт перевірки №3360/221/35073156 від 02.07.2013р.

У висновках акту перевірки відображені порушення п.138.2, п.138.6, п.138.8 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139, п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на суму 341372,0 грн., в т.ч. за 1 квартал 2012р. в сумі 230382,0 грн., за 2 квартал 2012р. в сумі 110454,0 грн., за 3 квартал 2012р. в сумі 268,0 грн., за 4 квартал 2012р. в сумі 268,0 грн.

На підставі висновків зазначеного акту та з урахуванням рішень, прийнятих в ході адміністративного оскарження (від 11.10.13 за № 2561/10/20-40-10-04-17), відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення від 15 липня 2013 року №0000022203 за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем 341372,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 85343,0 грн. (форма "Р") та податкове повідомлення - рішення від 22 жовтня 2013 року №0000122203 за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 34601,0 грн., штрафні санкції - 8650,25 грн. (форма "Р").

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень і відображених в акті №3360/221/35073156 від 02.07.2013р. на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в перевіряємий період ТОВ «Грінпауер» мало господарські відносини з ТОВ «Фірма Радіус Інвест» в рамках договору купівлі-продажу №0102-3 від 01.12.2011 р., згідно якого ТОВ «Фірма Радіус Інвест» зобов'язується передати у власність ТОВ «Грінпауер» товар по накладним у відповідності до замовлень ТОВ «Грінпауер», а ТОВ «Грінпауер» зобов'язується приймати продукцію та оплачувати її вартість на умовах даного договору.

В підтвердження здійснених господарських операцій в рамках зазначеного вище договору позивачем надано до суду видаткові накладні (т.1, а.с.105-121), податкові накладні (т.1, а.с.124-140), рахунки-фактури (т.1, а.с.188-193), платіжні доручення (т.1, а.с.88-104).

Також, надходження товару та сплата за нього підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку №631 за лютий місяць 2012р. (т.1, а.с.122), актом звірки (т.1, а.с.123) та наданими до суду банківськими виписками (т.1, а.с.196-206).

В матеріалах справи містяться договір суборенди нежилого приміщення №70/09-А від 01.10.2009р., договір суборенди №211/12 від 07.06.2012р. та договір оренди №10/12 від 11.08.2012р., що підтверджує наявність у позивача по справі виробничих та складських приміщень.

Відповідно до ст.134 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п. 138.8, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З матеріалів справи встановлено, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», виписані підприємствами, які станом на момент виникнення спірних правовідносин були платниками податку на прибуток, що не заперечується відповідачем, під час здійснення господарських операцій перебували на обліку в органах державної податкової служби.

Доказів зворотнього судовим розглядом справи не встановлено і актом перевірки не заперечуються та не спростовано.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання формування валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

В даному випадку виконання угоди між позивачем та його контрагентом підтверджується первинними документами які містяться в матеріалах справи.

Вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Серед мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень є посилання податкового органу на акт про неможливість проведення зустрічної звірки перевірки контрагента підприємства позивача.

В силу приписів Податкового Кодексу України акт перевірки, складений органом державної податкової служби України відносно платника податків не є беззаперечним та безумовним доказом вчинення порушень контрагентами такого платника, за умови доведеності платником реальності вчинення господарської операції. При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. З урахуванням викладеного, суд наголошує, що з огляду на реальний характер операції, за наслідком виконання якої позивачем були сформовані валові витрати, порушення контрагентом правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

Межі юридичної відповідальності кожного господарюючого суб'єкту, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовною практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені дослідженими у судовому засіданні доказами, а тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними податкових повідомлень - рішень, суд зазначає наступне.

Вимоги про визнання протиправними та скасування рішення суб'єкта владних повноважень є однорідними позовними вимогами та передбачають один і той самий спосіб захисту прав позивача. Суд звертає увагу на те, що поняття скасування податкового повідомлення - рішення передбачає, тим самим, визнання його протиправним. Отже щодо позовних вимог про визнання податкових повідомлень-рішень протиправними слід відмовити, оскільки дана позовна вимога є похідною.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, але аж ніяк про визнання протиправним рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінпауер" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 15 липня 2013 року №0000022203 за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем 341372,0 грн. (триста сорок одна тисяча триста сімдесят дві гривні 00 копійок), за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 85343,0 грн. (вісімдесят п'ять тисяч триста сорок три гривні 00 копійок) (форма "Р").

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 22 жовтня 2013 року №0000122203 за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 34601,0 грн. (тридцять чотири тисячі шістсот одна гривня 00 копійок), штрафні санкції - 8650,25 грн. (вісім тисяч шістсот п'ятдесят гривень 25 копійок) (форма "Р").

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінпауер" (код ЄДРПОУ 35073156) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 1720.50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 11 березня 2014 року.

Суддя Д.В. Бездітко