Рішення № 37591944, 06.03.2014, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/9/14-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

"06" березня 2014 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої Пітерських М. О., при секретарі Халак Л.Ю., з участю представника позивача ОСОБА_1, представника ПАТ Промінвестбанку Сиротенко Д.О., представника органу опіки і піклування Манайло М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава справу за позовом ОСОБА_4 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії ПАТ Промінвестбанку в м. Ужгород та ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ТзОВ «Кредитні ініціативи», про визнання іпотечного договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася до Іршавського районного суду Закарпатської області в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з позовом до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії ПАТ Промінвестбанку в м. Ужгород та ОСОБА_7 про визнання іпотечного договору №180/23-2005 від 30.11.2005 року недійсним.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на забезпечення виконання Кредитного договору №190/7-05 від 29.11.2005 року, між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_7 30.11.2005 року укладено Іпотечний договір №180/23-2005, предметом якого є житловий будинок АДРЕСА_1. Не дивлячись на те, що на день укладення іпотечного договору в будинку були прописані та проживали двоє малолітніх дітей відповідача ОСОБА_7, житловий будинок був переданий в іпотеку без дозволу органу опіки і піклування, чим порушені майнові права малолітніх. Просила визнати Іпотечний договір недійсним, оскільки він суперечить інтересам малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які мають право на користування житлом.

Ухвалою Іршавського райсуду від 27.02.2014 року до участі у справі я кості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів залучено ТзОВ «Кредитні ініціативи».

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала і пояснила, що іпотечний договір був укладений з порушенням закону, оскільки передача в іпотеку житлового будинку, право на користування яким мають неповнолітні, відбулося без дозволу органу опіки і піклування. Вказаний іпотечний договір суперечить інтересам дітей та порушує їх право на житло, оскільки діти можуть бути виселені з будинку через не виконання зобов'язання відповідача за кредитним договором, про що свідчить і наявність рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке набрало законної сили. Просила позов задовольнити.

Представник Промінвестбанку Сиротенко Д.О. позов не визнав та пояснив, що договір іпотеки укладений відповідно до вимог закону. На день укладення договору дозволу органу опіки і піклування на передачу в іпотеку майна, право на користування яким мали неповнолітні, не вимагалося, оскільки відповідні норми закону почали діяти тільки пізніше. Просив відмовити в позові. Також просив, у разі задоволення позову, відповідно до ч.5 ст. 1057-1 ЦК України накласти арешт на предмет іпотеки до виконання зобов'язань за кредитним договором.

Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання повторно не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позову до суду не подав ( а.с.32, 64, 97, 127).

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позову до суду не подав ( а.с.123, 128).

Представник служби у справах дітей Іршавської РДА Манайло М.М. вважала, що спірний договір іпотеки порушує права малолітніх дітей на користування житлом, в якому вони проживають, такий укладений без дозволу органу опіки і піклування, тому повинен бути визнаний недійсним.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає позов задовольнити, виходячи з наступного.

На забезпечення виконання Кредитного договору №190/7-05 від 29.11.2005 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_7 30.11.2005 року укладено Іпотечний договір №180/23-2005, предметом якого є житловий будинок АДРЕСА_1 ( а.с.6-8, 9-11).

Вказаний житловий будинок належить на праві власності відповідачу ОСОБА_7 відповідно до договору дарування від 24.12.2004 року ( а.с. 76).

Як встановлено в судзасіданні, відповідач ОСОБА_7 є батьком двох малолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с. 13, 14).

На день укладення спірного Іпотечного договору відповідач разом з дружиною та малолітніми дітьми проживав та був зареєстрований у житловому будинку АДРЕСА_1. Дана обставина підтверджується ксерокопією паспорта позивачки, згідно якого вона зареєстрована за вказаною адресою з 21.03.1996 року ( а.с.5), довідкою Іршавського РС ГУ ДМС України в Закарпатській області ( а.с. 29), довідкою Іршавської міськради №3229 від 18.12.2013 року про склад сім'ї відповідача ( а.с. 15).

Згідно ст. 29 ЦК України місцем проживання малолітньої дитини є місце проживання її батьків.

Тобто, малолітні діти на день укладення іпотечного договору відповідно до ст. 405 ЦК України та ст. 18 ч.2 та ч.3 ЗУ "Про охорону дитинства" мали право на користування житлом в будинку АДРЕСА_1.

Ст. 3 Конвенції "Про права дитини", ст. ст.8, 18 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на достатній життєвий рівень; держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Частиною 3 ст.17 ЗУ "Про охорону дитинства" передбачено, що батьки не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Аналогічні норми містяться також в ст. 177 ч.2 Сімейного кодексу України та діяли вони і на день укладення іпотечного договору.

За таких обставин твердження представника Промінвестбанку про те, що на час укладення договору іпотеки не вимагалося дозволу органу опіки, оскільки ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» ще не діяв, суд вважає безпідставним.

Отже, дозвіл органу опіки та піклування потрібен не лише в тому разі, якщо дитина є співвласником нерухомості, а й у тому випадку, якщо має місце лише реєстрація дитини в житловому приміщенні.

Одним з правочинів, які не можуть вчиняти батьки без дозволу органів опіки та піклування є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься, зокрема, і право користуватися жилим приміщенням.

З матеріалів справи вбачається, що орган опіки і піклування не надавав згоди на укладення спірного іпотечного договору.

Вказана обставина підтверджена в судовому засіданні як представником служби у справах дітей Іршавської райдержадміністрації, так і матеріалами нотаріальної справи, що надана приватним нотаріусом ОСОБА_8, який посвідчував договір іпотеки ( а.с. 68-87). Не заперечував проти відсутності згоди органу опіки і піклування на передачу житлового будинку в іпотеку і представник Промінвестбанку.

Відповідно до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавство, а також інтересам суспільства та його моральним засадам.

Укладаючи договір іпотеки, відповідачем ОСОБА_7 порушено вимоги ч.6 ст.203 ЦК України, а саме: правочин, що вчинюється батьками, не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх дітей.

Відповідач ОСОБА_7, будучи батьком малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6, укладаючи договір іпотеки, передав в іпотеку єдине житло, в якому проживають його малолітні діти, що безумовно суперечить їх житловим правам та інтересам.

Крім того, всупереч вимогам ст. 17 ЗУ "Про охорону дитинства" та ст. 177 СК України, договір був укладений без згоди органу опіки та піклування.

Відповідно до ст.215 ч.1 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою ст.203 ЦК України.

За таких обставин суд вважає, що позов про визнання недійсним Іпотечного договору №180/23-2005 від 30.11.2005 року є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Згідно ч.5 ст. 1057-1 ЦК України, визнаючи недійсним договір застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави. Такий арешт підлягає зняттю після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти за кредитним договором.

Оскільки в судовому засіданні представник Промінвестбанку (представник кредитодавця за кредитним договором №190/7-05 від 29.11.2005 року) просив, у разі задоволення позову, накласти арешт на майно, яке було предметом застави, суд вважає таку заяву задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, суд вважає стягнути з відповідачів солідарнов користь позивачки 243,60 грн. судових витрат, що складається зі сплаченого позивачем судового збору (а.с. 1, 19).

Керуючись ст. 3 «Конвенції про права дитини», ст. ст. 8, 17, 18 Закону України "Про охорону дитинства", ст. ст. 15, 16, 29, 203, 215 ч.1, 405, 1057-1 ч.5 ЦК України, ст. 177 ч.2 СК України, Постановою Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 292, 294 ЦПК України,

РІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним Іпотечний договір №180/23-2005, укладений 30.11.2005 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Іршавського районного нотаріального округу ОСОБА_8, реєстраційний номер №3801, на забезпечення виконання Кредитного договору №190/7-05 від 29.11.2005 року.

Накласти арешт на майно, яке було предметом іпотеки, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_7, до виконання зобов'язання по поверненню кредиту за Кредитним договором №190/7-05, укладеним 29.11.2005 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_7.

Стягнути з Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку та ОСОБА_7 солідарно в користь ОСОБА_4 243,60 грн. судових витрат.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання його копії, до апеляційного суду Закарпатської області через цей районний суд.

Суддя: М. О. Пітерських.