Рішення № 37591137, 04.03.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.03.2014 Справа № 905/303/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання Татькові М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім» «Енергопром», м. Днепропетровськ

до відповідача:Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк

про стягнення 101 051,05грн.

за участю уповноважених сторін:

від позивача - не з»явився

від відповідача - Герасимова Н.О. - представник по довіреності вих.№ 9-15 від 17.01.14р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім» «Енергопром», м. Днепропетровськ звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» м.Донецьк суми основного боргу у розмірі 91 590грн., пені у розмірі 16 760,97грн., штрафу у розмірі 6 411,3грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №1336 про закупівлю товарів за державні кошти (торги проведені 13.06.2012рн.) від 10.07.2012р. в частині розрахунків за поставлену продукцію, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, копію специфікації (додаток №1), копію претензії -вимоги вих.№1987 від 16.07.2013р., копії листів -повідомлень вих.№1797 від 16.11.2012р., №1813 від 05.12.2012р., №1822 від 18.12.2012р., №1827 від 27.12.2012р., від 10.01.2013р., від 15.03.2013р., вих.№1926 від 10.04.2013р., від 25.06.2013р., копії актів прийому-передачі товару №б/н від 12.09.2012р., №б/н від 06.11.2012р., копії довіреностей №2354 від 10.09.2012р., №2842 від 05.11.2012р., копії накладних №28 від 11.09.2012р., №46 від 06.11.2012р., копії товарно-транспортних накладних серії ЕН№110912 від 11.09.2012р., серії ЕН№061112 від 06.11.2012р., копії актів №ОУ-0000580 від 12.09.2012р., №ОУ-0000739 від 07.11.2012р. здачі-приймання робіт (надання послуг), копії рахунків-фактури №СФ-0000626 від 12.09.2012р., №СФ-0000810 від 07.11.2012р.,

Відповідач надав відзив на позовну заяву б/н від 03.02.14, в якому визнав заборгованість у сумі 91 590грн. Проте, заперечив проти стягнення, пені та штрафу з підстав того, що нарахування 7% штрафу за прострочення оплати умовами договору №1336 про закупівлю товарів за державні кошти (торги проведені 13.06.2012рн.) від 10.07.2012р. не передбачено. Крім того, звертає увагу суду на те, що позивачем нарахована пеня без урахування подвійної ставки НБУ та за 183 дня, а не за 6 місяців як передбачено ст.232 ГК України.

28 лютого 2014р. через канцелярію господарського суду від позивача у матеріали справи надійшла заява від 24.02.2013р. про зменшення розміру позовних вимог в порядку ст.22 ГПК України, в якій просить суд стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» м.Донецьк суму основного боргу у розмірі 91 590грн., пеню у розмірі 6 888,07грн., інфляційні у сумі 31,10грн., 3% річних у розмірі 2 541,88грн.

Відповідно ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. За приписами ст.58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об"єднано кілька вимог, зв"язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Оскільки, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційні у сумі 31,10грн. та 3% річних у розмірі 2 541,88грн. взаємопов"язанні між собою підставою виникнення (боргу), тому господарським судом прийняті до уваги додаткові вимоги позивача, а отже суд розглядає позовні вимоги з урахуванням поданої заяви.

Крім того, у даній заяві просив суд в порядку ст.67 ГПК України в якості забезпечення накласти заборону на суму в розмірі боргу на розрахунковий рахунок відповідача. Позивач не навів належних обґрунтувань та не підтвердив документально необхідність застосування заходів забезпечення позову, тому прохання судом задоволено не було.

Позивач в засідання суду не з»явився, проте звернувся до суду з заявою від 25.02.2014р. про проведення судового засідання без участі його представника. Заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні 04.03.2014р. заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши у судовому засіданні представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в с т а н о в и в :

10 липня 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговельний Дім «Енергопром» (далі по тексту-Постачальник) та Державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія» (далі по тексту-Покупець), був укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти №1336 (торги проведені 13.06.2012р.), згідно умов якого Постачальник зобов'язався поставити покупцю товари, зазначені в специфікації, що є додатком №1 до цього договору, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити такі товари.

Найменування (номенклатура, асортимент) товару -засувка -372шт.

У виконання умов Договору сторонами була підписана специфікація (додаток №1).

За вказаною специфікацією сторони погодили поставку продукції із зазначенням умов її поставки, розрахунків, найменування, кількісних та якісних показників.

Відповідно до п.4.1 договору, розрахунки здійснюються шляхом оплати покупцем товару після підписання сторонами акту приймання-передачі товару протягом 60 календарних днів після одержання товару у вказаному місці призначення.

Пунктом 10.1 договору встановлений строк його дії з моменту підписання до 31.12.2012р.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, оскільки сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Господарським судом встановлено, що у відповідності до специфікації, на виконання умов Договору по видатковим накладним №28 від 11.09.2012р., №46 від 06.11.2012р. позивач передав, а повноважена особа відповідача отримала товар на суму 91 590грн.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписами представників відповідача у видаткових накладних в графі „Отримав", що співпадає з підписами зазначеними у довіреностях №2354 від 10.09.2012р. та №2842 від 05.11.2012р. виданих відповідачем, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

Судом також встановлено, що сторонами на підтвердження поставки товару 12.09.2012р. та 06.11.2012р. були підписані акти прийому-передачі товару до договору №1336 про закупівлю товарів за державні кошти від 10.07.2012р., згідно з якими Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «Енергопром» передало, а Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» прийняло товар на загальну суму 91 590грн.

Оскільки відповідачем товар був отриманий без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 692 ЦК зазначено, що отриманий товар повинний бути оплачений у повному обсязі за встановленою ціною.

Матеріалами справи доведено, що відповідачем, в порушення умов 4.1 договору, отриманий товар не сплатив.

Таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 91 590грн.

Відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Відповідач підтвердив наявність боргу у сумі 91 590грн. перед позивачем та проти стягнення пені та штрафу заперечив, про що свідчить відзив на позовну заяву.

Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його несплати у встановлені договором терміни, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості в повному обсязі.

Крім того, позивачем також заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 6 888,07грн.

Оцінюючи вимоги позивача в цій частині господарський суд виходить з наступного.

Пунктом п.7.4 договору встановлено, що Покупець сплачує на користь Постачальника пеню на суму боргу в розмірі 0,1% на кожний день прострочення.

Позивачем на підставі п.7.4 договору та відповідно до приписів ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань», тобто з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України.

Як вбачається з розрахунку позивача викладеному у заяві про зменшення розміру позовних вимог він нараховує пеню за шість місяців, у кількості 183 дня. Проте, не вказує саме з якого періоду він починає її нараховувати. Отже, суд дійшов до висновку, що період зазначеній у позовній заяві залишився не змінним, тобто позивачем за період з 05.11.2012р. по 07.05.2013р. (183 календарних днів) нараховано та пред'явлено до стягнення пеню у розмірі 2 436,66грн. за порушення строків оплати товару на суму 32400грн. та за період з 05.01.2013р. по 03.07.2013р. (183 календарних днів) нараховано та пред'явлено до стягнення пеню у розмірі 4 451,41за порушення строків оплати товару на суму 59190грн.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст. 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання (ст. 546 Цивільного кодексу України).

Розглянувши наданий у матеріали справи розрахунок судом встановлено, що він арифметично не вірний.

Здійснивши арифметичний підрахунок вимог щодо пені судом встановлено, що відповідач мав виконати зобов'язання щодо оплати поставленого товару згідно умов договору на протязі 60 календарних днів, після підписання сторонами акту приймання-передачі товару та одержання товару, тобто період нарахування позивачем пені є наступним, з 12.11.2012р. по 07.05.2013р. відносно заборгованості у сумі 32400, 00грн. за видатковою накладною №28 від 11.09.2012р. складає 2 350,33грн.; за період з 06.01.2013р. по 03.07.2013р. відносно заборгованості у сумі 59 190грн. за видатковою накладною №46 від 06.11.2012р. складає 4 315,19грн.

За таких обставин, господарський суд позовні вимоги в частині стягнення пені задовольняє частково та стягує з відповідача пеню у сумі 6 665,52грн.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення інфляційних та 3% річних втрат фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно вказаної статті закону відповідачу нараховані 3% річних за періоди з 10.11.2012р.-18.11.2013р. (374 календарних дня) у сумі 995,97грн., з 03.01.2013р.-17.11.2013р. (319 календарних днів) у сумі 995,97грн. та інфляційні з листопада 2012-листопад 2013р. у розмірі 31,10грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних за вказаний період у розмірі 31,10грн. задовольняє дані вимоги позивача в повному обсязі, так як позивачем доведений факт прострочення відповідачем строків оплати та наданий обґрунтований розрахунок суми, який не суперечить діючому законодавству.

Проте, розрахунок 3% річних не вірний, оскільки позивачем не вірно визначений період її нарахування.

Згідно арифметичного підрахунку вимог щодо 3% річних здійсненого судом, встановлено, що розмір 3% річних за період з 12.11.2012р. по 18.11.2013р. відносно заборгованості у сумі 32400грн. складає 990,28грн.; за період з 06.01.2013р. по 17.11.2013р. відносно заборгованості у сумі 59 190грн. складає 1 537,32грн.

За таких обставин, господарський суд позовні вимоги в частині стягнення 3% річних задовольняє частково та стягує з відповідача 3% річних у сумі 2 527,60грн.

При поданні позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2295,25грн. У заяві б/н від 24.02.2013р. позивач зменшив розмір позовних вимог.

За приписами ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно рекомендацій Вищого господарського суду України викладених у інформаційному листі від 21.11.2011р. №01-06/1625/2011 „Про деякі питання практики застосування Закону України Про судовий збір" зміст пов"язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній часині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Таким чином, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір у розмірі 274,23грн.

Згідно ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог - на відповідача, в частині відмови - на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.7 ЗУ „Про судовий збір", ст.ст. 525, 526, 546, 549, 625 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім» «Енергопром», м. Днепропетровськ до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» м.Донецьк про стягнення 101 051,05грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім» «Енергопром», м. Дніпропетровськ основний борг у розмірі 91 590грн., пеню у розмірі 6 665,52грн., інфляційні у сумі 31,10грн., 3% річних у розмірі 2 527,60грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 2 016,28грн.

Повернути з Державного бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім» «Енергопром», (49112, м. Дніпропетровськ, вул.Кольська, 19/43, ЄДРПОУ 3366791) судовий збір у розмірі 274,23грн. відповідно до ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" перерахованого платіжним дорученням №2640 від 21.11.2013р., у зв»язку зі зменшенням розміру позовних вимог позивачем.

В решті частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 04.03.2014р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.03.2014р.

Суддя Л.Д. Подколзіна