Рішення № 37591083, 24.02.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2014 Справа № 905/7231/13 Господарський суд Донецької області, у складі судді Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Коровіній І.С. розглянувши матеріали

за позовом

Концерну " Союз-Енерго "

до

Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь"

про

стягнення 147424,94 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Концерну "Союз-Енерго" до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" про стягнення 147424,94 грн., у тому числі основний борг у розмірі 136560,00грн., пеня у розмірі 8956,84грн., 3% річних у розмірі 1908,10грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови

договору №15/552802 від 28.02.2013 в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 136560,00грн.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договору поставки №15/552802 від 28.02.2013; специфікації №1 від 28.02.2013; рахунку-фактури №СФ-0000324 від 26.03.2013; видаткової накладної №РН-00296 від 26.03.2013; товарно-транспортної накладної №РН-00296 від 26.03.2013; довіреності №643 від 15.03.2013; податкової накладної № 115 від 26.03.2013; претензії №554 від 20.08.2013; акт звірки взаємних розрахунків станом на 25.09.2013.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.12.2013 провадження у справі №905/7231/13 зупинено у зв’язку з надходженням апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" на ухвалу господарського суду від 02.12.2013 про повернення зустрічної позовної заяви без розгляду по справі №905/7231/13.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.02.2014 провадження у справі №905/7231/13 поновлено.

В судове засідання призначене на 24.02.2014 представники сторін не з’явились.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. В матеріалах справи наявне повідомлення про вручення позивачу 16.10.2013, 19.11.2013 ухвал суду. За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав. Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

28.02.2013 між Концерном "Союз-Енерго", як постачальником (позивач) та Публічним акціонерним товариством "Енергомашспецсталь, як покупцем (відповідач) підписаний договір №15/552802(з урахуванням специфікацій №1 від 28.02.2013) (далі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначеним даним договором, постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує товар (продукцію), загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, виробник, визначені сторонами у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору.

Ціна продукції вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору ціна продукції вказується в специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору; орієнтовна сума договору на момент укладення складає 500000,00грн. без ПДВ, ПДВ – 100000,00грн., разом з ПДВ – 600000,00грн.

Відповідно до п. 5.1 договору строки та умови поставки товару вказуються у специфікаціях.

Пунктом 9.1 договору сторонами передбачено, що оплата виконується покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок в національній валюті України.

Покупець виконує оплату за поставлену продукцію протягом строку, визначеного у специфікаціях, від дня отримання оригіналів рахунку на оплату та паспорту, якщо інше не передбачено специфікацією (п. 9.2 договору).

Даний договір вважається укладеним та вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплений печатками сторін (п. 13.1 договору).

Пунктом 13.2 договору визначено, що строк діє договору до 31.12.2013.

26.03.2013 між сторонами підписаний протокол розбіжностей.

Одночасно з підписанням договору було погоджено та підписано специфікацію №1 від 28.02.2013 до договору, відповідно до якої постачальник зобов'язався здійснити поставку продукції за найменуванням, у кількості, за ціною, визначеними у даній специфікаціях. Умови поставки – СРТ/м.Краматорськ ПАТ "ЕМСС"; строк поставки: 30 днів з дня підписання даної специфікації (з урахуванням протоколу розбіжностей), з правом дострокової поставки; умови оплати: 100% протягом 15 днів за фактом поставки; завод виробник: ПАТ "Укрхименерго" (Концерн "СоюзЕнерго"); рік виготовлення: 2013; робоче середовище: кисень (зазначається у паспорті).

Договір, специфікація №1 від 28.02.2013 та протокол розбіжностей від 26.03.2013 до договору, укладені між позивачем та відповідачем, підписані сторонами та скріплені їх печатками.

На виконання умов договору №15/552802, позивач 26.03.2013 поставив відповідачу товар на загальну суму 136560,00грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-00296 на суму 136560,00грн.грн., товарно-транспортною накладною б/н від 26.03.2013, копії яких містяться в матеріалах справи.

Також позивачем до матеріалів справи надано копії рахунку-фактури №СФ-0000324 від 26.03.2013 та податкової накладної №115 від 26.03.2013 на вказану поставку товару.

Поставлений згідно вищезазначених накладних товар на підставі довіреності №643 від 15.03.2013 на отримання товарно-матеріальних цінностей з боку відповідача прийнято уповноваженою особою, що підтверджується підписом останньої на вказаних накладних.

З представлених накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять усі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі договору, не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що поставка товару позивачем відповідачу на підставі вищевказаних накладних здійснювались на виконання договору №15/552802 від 28.02.2013.

Оскільки відповідачем отримано товар, відповідно до вищезазначених накладних, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як роз’яснено у п.п.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що - якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, вартість якого відповідачем повинна бути оплачена відповідно до п. 4 специфікації, а саме протягом 15 днів з дня поставки.

Проте відповідач свої зобов'язання не виконав, станом на момент звернення позивача до суду, заборгованість відповідача становить 136560,00грн.

Позивачем до матеріалів справи надано копію претензії №554 від 20.08.2013 про сплату заборгованості у розмірі 136560,00грн. Відповідач відповіді на вищезазначену претензію не надав, кошти не перерахував.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, вартість якого останній не оплатив у поному обсязі, станом на теперішній час заборгованість становить 136560,00грн.

Відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження перерахування відповідачу коштів у розмірі 136560,00грн., а матеріали справи таких не містять.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 136560,00грн. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.10.6 договору просить стягнути з відповідача пеню за період з 11.04.2013 по 27.09.2013 у розмірі 8956,84грн.

Відповідно до п. 10.6 договору у випадку несвоєчасної оплати покупець сплачує пеню постачальнику пеню у розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше на подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача, господарський суд прийшов до висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення пені у розмірі 8956,84грн. та задовольняє позовні вимоги про їх стягнення у повному обсязі.

У відповідності до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зумовлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем отриманої продукції, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 11.04.2013 по 27.09.2013 у розмірі 1908,10грн.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, господарський суд прийшов до висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 1908,10грн. та задовольняє позовні вимоги про їх стягнення у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" (м.Краматорськ, Донецька область, 84306, код ЄДРПОУ 00210602 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Концерну "Союз-Енерго" (вул.Спаська, 8, м.Новомосковськ, Дніпропетровська область, 51200, код ЄДРПОУ 31965106) суму основного боргу у розмірі 136560 (сто тридцять шість тисяч п’ятсот шістдесят) грн. 00коп., пеню у розмірі 8956 (вісім тисяч дев’ятсот п’ятдесят шість) грн. 84 коп., 3% річних у сумі 1908 (одна тисяча дев’ятсот вісім) грн. 10коп., судовий збір у розмірі 2948 (дві тисяча дев’ятсот сорок вісім) грн. 50 коп.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складення повного рішення 03.03.2014.