Рішення № 37591025, 12.03.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2014 р. Справа № 914/386/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Городоцький механічний завод", м.Городок, Львівська область

до відповідача Військової частини А3913, м.Новий Калинів, Самбірський район, Львівська область

про стягнення 86 430,13 грн. заборгованості.

За участю представників сторін:

від позивача - Бойко Т.В. - представник (доручення №б/н від 28.01.2014р.);

від відповідача - Кульчицький М.А. - представник (довіреність №56 від 17.02.2014р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Публічним акціонерним товариством "Городоцький механічний завод" до Військової частини А3913 про стягнення 86 430,13 грн. заборгованості, з яких 66 630,00 грн. сума основного боргу, 397,11 грн. інфляційні втрати, 2 612,26 грн. три проценти річних, 12 126,66 грн. пені та 4 664,10 грн. штрафу.

Ухвалою суду від 06.02.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 19.02.2014р.

У судовому засіданні від 19.02.2014р. оголошено перерву до 12.03.2014р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача подав клопотання про зменшення неустойки вих. №83 від 11.03.2014р. (вх. №10689/14 від 12.03.20147р.), в якому просить суд зменшити на 100% розмір неустойки (штрафу, пені), мотивуючи тим, що відповідач виконав усі можливі заходи для оплати вищевказаного договору і пред'явив всі документи для перерахунку коштів в УДКСУ у Львівській області. Проте, Самбірське управління державної казначейської служби у Львівській області, фактичну оплату так і не здійснює.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти клопотання відповідача про зменшення неустойки (штрафу, пені).

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, господарський суд,-

встановив:

31.05.2012р. між Військовою частиною А3913 (замовник) та Публічним акціонерним товариством "Городоцький механічний завод" (виконавець) було укладено договір №16-008-12 на капітальний ремонт авіаційних гідроприйомників 8АТ-9907-00 (надалі - договір) за умовами якого виконавець виконує капітальний ремонт авіаційних гідроприйомників 8АТ-9907-00 в кількості 5 (п'ять) одиниць, а замовник приймає та оплачує.

Відповідно до п.2.1. та п.2.2. договору ціна капітального ремонту за договором становить 66 630,00 грн., включаючи ПДВ 20% - 11 150,00 грн. Ціни на ремонт не можуть змінюватись впродовж дії договору.

Згідно п.3.1. договору замовник протягом 10-ти банківських днів після отримання авіаційних гідроприйомників та акту виконаних робіт перечислює на поточний рахунок постачальника 100% суми договору.

Позивач свої зобов'язання згідно договору виконав повністю, провів капітальний ремонт авіаційних гідроприйомників 8АТ-9907-00 в кількості 5 (п'ять) одиниць на загальну суму 66 630,00 грн., про що сторони підписали акт надання послуг (виконання робіт) від 21.09.2012р. на суму 66 630,00 грн.

Проте, відповідач оплату за виконані роботи не здійснив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 66 630,00 грн., існування якої відповідач не заперечує.

Позивачем надано суду акт звіряння розрахунків згідно якого станом на 17.12.2013р. сальдо становить 66 630,00 грн. на користь ПАТ "Городоцький механічний завод", який підписаний та скріплений печатками сторін у справі.

Згідно умов ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати та 3% річних, які згідно поданого позивачем розрахунку позовних вимог становлять 397,11 грн. інфляційні нарахування та 2 612,26 грн. 3% річних.

Крім того, позивач керуючись ст.ст.230-234 ГК України, у зв'язку із простроченням оплати за виконані роботи, нарахував відповідачу пеню в сумі 12 126,66 грн. та штраф в сумі 4 664,10 грн.

Отже, позивач просить стягнути 86 430,13 грн. з яких 66 630,00 грн. основний борг, 397,11 грн. інфляційні втрати, 2 612,26 грн. три проценти річних, 12 126,66 грн. пеня та 4 664,10 грн. штраф.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір №16-008-12 від 31.05.2012р. поєднує у собі ознаки як договору про надання послуг, так і договору підряду.

Згідно ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до умов ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору підтверджується актом надання послуг (виконання робіт) від 21.09.2012р. на суму 66 630,00 грн., який підписаний відповідачем без претензій та зауважень.

Представник відповідача Абрилевич Ігор Вікторович (паспорт серії НОМЕР_1 від 23.05.1196р., виданий Самбірським МРВ УМВС України у Львівській області) отримав авіаційні гідроприйомники 8АТ-9907-00 в кількості 5 (п'ять) одиниць по довіреності № 505 від 21.09.2012р.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.3.1. договору замовник протягом 10-ти банківських днів після отримання авіаційних гідроприйомників та акту виконаних робіт перечислює на поточний рахунок постачальника 100% суми договору.

Проте, відповідач свої зобов'язання не виконав, оплату за виконані роботи по капітальному ремонту авіаційних гідроприйомників 8АТ-9907-00 в кількості 5 (п'ять) одиниць не здійснив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 66 630,00 грн., існування якої відповідач не заперечує.

Несплату боргу відповідач обґрунтовує специфікою фінансування, зокрема зазначає, що згідно ст.5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних силах України» військова частина, як суб"єкт господарської діяльності за своїми зобов»язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов»язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

Як зазначив представник відповідача, на даний момент у відповідача кошторисні призначення для погашення заборгованості в наявності, військова частина пред»явила усі документи для перерахунку коштів проте з невідомих причин Самбірське управління державної казначейської служби у Львівській області оплату не здійснило.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що згідно ч.1 ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, як вже було зазначено вище згідно ст.ст. 525, 526 ЦК і ст..193 ГК одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виконання зобов"язання не може ставитись в залежність від специфіки фінансування, яка не звільняє боржника від обов"язку сплати боргу.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 66 630,00 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути інфляційні втрати за період з 08.10.2012р. по 28.01.2014р. на загальну суму 397,11 грн. та три проценти річних за період з 08.10.2012р. по 28.01.2014р. на загальну суму 2 612,26 грн.

Перевіривши вказаний розрахунок суд встановив, що відповідачем при нарахуванні інфляційні втрат та трьох процентів річних не враховано кількість днів у 2012році (366, а не 365). Водночас, згідно проведеного судом розрахунку суми інфляційних втрат та трьох процентів річних є більшими ніж ті, що просить стягнути позивач. Враховуючи, що при розгляді спору суд не може вийти за межі позовних вимог, позивачем така заява не подавалась, відтак до стягнення з відповідача підлягає 397,11 грн. інфляційних втрат та 2 612,26 грн. три проценти річних.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення 12 126,66 грн. пені та 4 664,10 грн. штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Так, у відповідності із абзацом третім ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи з наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 12 126,66 грн. та штраф в сумі 4 664,10 грн.

Водночас відповідно до пункту 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. вказано, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Враховуючи те, що позивач просить стягнути з відповідача пеню та штраф нараховані згідно абзацу третього ч.2 ст.231 ГК України за прострочення виконання відповідачем саме грошового зобов"язання, підстави для задоволення позову в частині стягнення пені в сумі 12 126,66 грн. та штрафу в сумі 4 664,10 грн. відсутні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку підставності позову до задоволення частково. До стягнення з відповідача підлягає 66 630,00 грн. основного боргу, 397,11 грн. інфляційних втрат та 2 612,26 грн. три проценти річних, всього 69 639,37 грн.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №12 від 28.01.2014р. - 1 827,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти обидві на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 627-629, 837, 901 ЦК України, ст.ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Військової частини А3913 (81464; Львівська область, Самбірський район, м.Новий Калинів, пл.Авіації, 120; код ЄДРПОУ 07699476) на користь Публічного акціонерного товариства "Городоцький механічний завод" (81500, Львівська область, м.Городок, вул.Шевченка, буд. 19А; код ЄДРПОУ 13813928) 66 630,00 грн. основного боргу, 397,11 грн. інфляційних нарахувань, 2 612,26 грн. три проценти річних та 1 472,06 грн. судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог про стягнення 12 126,66 грн. пені та 4 664,10 грн. штрафу відмовити.

4. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

6. Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 13.03.2014р.

Суддя Сухович Ю.О.