Ухвала суду № 37590461, 06.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5818/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

06 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Губська О.А.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Міжнародного промислового концерну «ЯРК-КИЇВ» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення -

В С Т А Н О В И В :

Міжнародний промисловий концерн «ЯРК-КИЇВ» звернувся в суд з позовом, в якому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 8 липня 2013 року №0008131502 в частині застосування штрафу у розмірі 191901,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив ухвалене рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Сторони, належним чином повідомлені, в судове засідання на апеляційний розгляд не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін та третіх осіб.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у червні 2013 року Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області здійснено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт перевірки від 19 червня 2013 року №29/15-03/14326060.

За результатами перевірки складено Акт про порушення позивачем пункту 200.1, , пункту 200.4 та пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено значення рядка 23.2 податкової декларації з ПДВ за квітень 2013 року на суму 767 604,00грн., пункту 4.6.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року №1492, а саме: методологічну помилку, що вплинула на розрахунки з бюджетом.

На підставі акту від перевірки від 19 червня 2013 року №29/15-03/14326060 відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 8 липня 2013 року №0008131502, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 767 604,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 191 901,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням в частині застосування штрафних санкцій позивач звернувся в суд.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 8 липня 2013 року №0008131502 в частині застосування штрафних санкцій є протиправним та підлягає скасуванню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися враховуючи наступне.

Відповідно до вимог п. 200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.2 ст. 200 ПК України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Зокрема, п.200.3 ст. 200 ПК України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України встановлено, що, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, мас від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до вимог п.50.1 ст.50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 квітня 2013 року позивачем подано декларацію з податку на додану вартість за березень 2013 року. В рядку 23.2 декларації «сума що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість» позивачем зазначена сума 780424,00 грн.

Відповідно до декларації з податку на додану вартість від 20 травня 2013року за квітень 2013 року позивачем було помилково вказано в р.23.2 поточну суму залишку від'ємного значення, що залишилась невідшкодованою після розрахунків з бюджетом за наслідками березня та квітня 2013 року у розмірі 767604,00 грн., що відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду.

18 липня 2013 року позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з ПДВ за квітень 2013 року, у якому зменшено рядок 23.2 «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних звітних періодах» на 767604,00 грн. та збільшено рядок 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 767604,00 грн.

Тобто, позивач не заявляв нову суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань майбутніх періодів.

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування та накладення штрафних санкцій стало неврахування відповідачем уточнюючого розрахунку за квітень 2013 року.

Разом з тим, відповідачем в супереч вимог ч. 2 ст.71 КАС України не надано беззаперечних доказів правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя О.А.Губська

Повний текст виготовлено - 07.03.14 р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Губська О.А.